вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" травня 2022 р. Справа№ 910/8367/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Кравчука Г.А.
розглянувши у письмовому провадженні
апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця КарташовоїГалини Євстафіївни на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021
у справі №910/8367/21 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом фізичної особи-підприємця Карташової Галини Євстафіївни до фізичної особи-підприємця Воронько Ярослави Олександрівни про стягнення 100.985,34 грн.,
Фізична особа-підприємець Карташова Галина Євстафіївна звернулась до Госгіодарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Воронько Ярослави Олександрівни про стягнення 100.985,34 грн., з яких: 34.000,00 грн. - орендної плати, сплаченої за договором оренди нерухомого майна №27012020 від
27.01.2020, 22.500,00 грн. - збитків, 6.400,00 грн. - вартості придбаних товарів, 5.887,44 грн. - інфляційних втрат, 2.197,90 грн. - 3% річних та 30.000,00 грн. - моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов договору оренди нерухомого майна №27012020 від 27.01.2020 не виконано взяті на себе зобов'язання та не передано в оренду приміщення, внаслідок чого позивачем понесені збитки у вигляді сплаченої орендної плати за один місяць, неотриманого доходу, на який позивач розраховував та вартості придбаних товарів, які необхідно було встановити в орендованому приміщенні.
У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи, що відповідачем передано, а позивачем прийнято в оренду нерухоме майно, що підтверджується підписаним сторонами додатком № 1 від 27.01.2020 до договору оренди нерухомого майна №27012020 від
27.01.2020, який фактично є актом приймання-передачі нерухомого майна в оренду.
22.07.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну підстав
позову, в якій позивач зазначив, зокрема, що відповідач взяв на себе зобов'язання у 14-денний строк з дня підписання договору оренди (до 10.02.2021) провести за свій рахунок косметичний ремонт стін приміщення, замінити ганок вхідної групи та передати приміщення в оренду позивачу. Проте, відповідачем у цей строк взяті на себе зобов'язання не виконано, приміщення в оренду позивачу не передано. При цьому, позивачем здійснено оплату за оренду приміщення у розмірі 34.000,00 грн., яким позивач так і не користувався. Таким чином, позивач вважає, що відповідач повинен повернути сплачену на його користь орендну плату, а також сплатити понесені позивачем збитки у вигляді неотриманого доходу за 9 днів та відшкодувати вартість придбаних позивачем товарів, які були встановлені відповідачем в орендованому приміщенні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/8367/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивачем не доведено факт здійснення орендної оплати на суму 34.000,00 грн. саме за договором оренди нерухомого майна №27012020 від 27.01.2020, а також не доведено, що орендоване приміщення не передано в оренду, оскільки матеріали справи містять докази підтвердження передачі відповідачем орендованого приміщення; позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на придбання душової кабіни та бойлера; позивачем не доведено понесення ним збитків у вигляді неотриманого доходу за період з 10.02.2020 по 19.02.2020 внаслідок невиконання відповідачем умов додаткової угоди; позивачем не доведено, відповідно судом не встановлено, що позивачу завдано втрат немайнового характеру, зокрема, заподіяно моральної шкоди на суму 30.000,00 гри.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, фізична особа-підприємець Карташова Г алина Євстафіївна звернулась до Північного апеляційного
господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/8367/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, аналогічні тим, які викладено у заяві про зміну підстав позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необгрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
27.01.2020 між фізичною особою-підприємцем Воронько Ярославою Олександрівною, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем Карташовою Галиною Євстафіївною, як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна №27012020, предметом якого є строкова передача в користування на платній основі, належного орендодавцю приміщення, розташованого на 1 поверсі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 2Б. приміщення №, загальна площа 71,8 кв.м.
В пункті 1.4. договору визначено, що об'єкт нерухомості буде використовуватися для здійснення господарської діяльності розміщення надання послуг з косметології.
Згідно п. 2.1.1. договору орендодавець зобов'язався передати орендареві об'єкт нерухомості, зазначений у п. 1.1. договору, не пізніше 1 дня з моменту підписання договору зі складанням акту прийому-передачі приміщення (додаток №1 до договору), що підписується сторонами, додається до договору і є його невід'ємною частиною.
У відповідності до п. 2.1.2. договору орендодавець зобов'язався надати об'єкт нерухомості в стані, придатному для використання за призначенням відповідно до умов договору. Згідно додатку №3 до договору провести ремонтні та профілактичні роботи за свій рахунок.
В п. 2.2.9. договору передбачено, що у випадку, якщо орендодавець не передав об'єкт нерухомості в строк згідно п. 2.1.1. договору, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об'єкта нерухомості і відшкодування збитків, обумовлених затримкою або відмовитися від даного договору і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата за календарний місяць оренди становить 34.000,00 грн.
Нарахування орендної плати починається з моменту фактичного використання об'єкта нерухомості відповідно до акту прийому-передачі приміщення (додаток №1 до договору), підписаного сторонами. Особливості порядку розрахунків по орендній платі за об'єкт нерухомості: на момент підписання договору вноситься оплата за перший місяць оренди. Залогова сума в розмірі місячної орендної плати вноситься у день, з якого починається нарахування орендної плати згідно п. 3.1.3. (п. 3.1.1. та п. 3.1.2. договору).
Згідно п. 3.1.3. договору нарахування орендної плати починається з 10.02.2020.
Пунктом 3.2.1. договору передбачено, що орендар звільняється від сплати орендної плати за весь час, протягом якого об'єкт нерухомості неможливо було використовувати через обставини, за які орендар не відповідає.
Строк дії даного договору встановлений з 10.02.2020 по 10.02.2023 (п. 4.1. договору).
У відповідності до п. 4.1.1. договору моментом фактичного використання об'єкта нерухомості за даним договором є підписання сторонами акту прийому-передачі нежитлового приміщення (додаток №1 до договору).
27.01.2020 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до цього договору, відповідно до умов якої орендодавець передає орендарю в користування на платній основі, належного орендодавцю приміщення розташованого на 1 поверсі, що находиться за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 2Б, приміщення №, загальна площа 71,8 кв.м. Дана додаткова угода №1 є невід'ємною частиною договору оренди нерухомого майна № 27012020 від 27.01.2020.
Додатковою угодою №3 від 27.01.2020 сторони погодили проведення косметичного ремонту стін приміщення за рахунок орендодавця у строк 14 днів після підписання договору.
Позивач стверджує, що на виконання умов цього договору сплатив на користь відповідача орендну плату за один місяць у розмірі 34.000,00 грн.
На підтвердження здійснення орендної оплати позивачем надано дублікати квитанцій:
- № 0.0.1603190948.1 від 02.02.2020 на суму 15.000,00 грн., платник: ОСОБА_5, одержувач: ОСОБА_1 , призначення платежу: сплата за оренду згідно договору;
- № 0.0.1603185448.1 від 02.02.2020 на суму 15.000,00 грн., платник: ОСОБА_5, одержувач: ОСОБА_1 , призначення платежу: сплата за оренду згідно договору;
- № 0.0.1603196098.1 від 02.02.2020 на суму 4.000,00 грн., платник: Карташова Галина Євстафіївна , призначення платежу: сплата за оренду згідно договору.
Позивач стверджує, що відповідачем взяті на себе зобов'язання не виконано, зокрема, ФОП Воронько Я.О. у встановлений додатковою угодою № 3 строк (до 10.02.2020), не виконала ремонтні роботи у повному обсязі, а також фактично не передала приміщення в оренду, внаслідок чого позивачем понесені збитки.
19.02.2020 позивачем складено акт про недоліки № 1 від 19.02.2020, в якому зафіксовано, що відповідачем станом на 19.02.2020 не було виконано наступні пункти додаткової угоди № 3 в узгоджені договором терміни: п. 2.7. додаткової угоди № 3 - фарбування металевих елементів вхідної групи, п. 2.8. додаткової угоди №3 - фарбування декоративних елементів, п. 2.1. додаткової угоди №3 - витяжка, який підписано позивачем та свідками - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
19.02.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій позивач вимагав повернути сплачену орендну плату за місяць у розмірі 34.000,00 грн., а також відшкодувати витрати на придбане обладнання в сумі 6.400,00 грн., одночасно позивачем направлено акт про недоліки №1 від 19.02.2020, що підтверджується описом вкладення у поштове відправлення.
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача суми сплаченої орендної плати за один місяць у розмірі 34.000,00 грн., понесених збитків, завданих внаслідок неможливості здійснення господарської діяльності в орендованому приміщенні у період з 10.02.2020 по 19.02.2020 у сумі 22.500,00 грн. та витрат на придбане обладнання, яке було встановлено в орендованому приміщенні у загальному розмірі 6.400,00 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 30.000,00 грн. Також, позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 2.197,90 грн. та інфляційні втрати в сумі 5.887,44 грн.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦІ< України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частина 1 статті 193 ГІ< України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як встановлено вище, 27.01.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна № 27012020, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування приміщення, розташоване на 1 поверсі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 2Б, приміщення №, загальна площа 71,8 кв.м., що підтверджується підписаною додатковою угодою №1 від 27.01.2020, яка фактично є актом приймання-передачі приміщення, що спростовує доводи позивача щодо не передачі відповідачем в оренду приміщення.
На підтвердження здійснення орендної оплати позивачем надано суду дублікати квитанцій:
- № 0.0.1603190948.1 від 02.02.2020 на суму 15.000,00 грн., платник: ОСОБА_5, одержувач: ОСОБА_1 , призначення платежу: сплата за оренду згідно договору;
- № 0.0.1603185448.1 від 02.02.2020 на суму 15.000,00 грн., платник: ОСОБА_5 , одержувач: ОСОБА_1 , призначення платежу: сплата за оренду згідно договору;
- № 0.0.1603196098.1 від 02.02.2020 на суму 4.000,00 грн., платник: Карташова Галина Євстафіївна , призначення платежу: сплата за оренду згідно договору.
З наявних в матеріалах справи договорів доручення від 05.01.2020 та від
15.01.2020, укладених між позивачем та ОСОБА_5 , вбачається, що ОСОБА_5, як повірена, зобов'язалась від імені та за рахунок довірителя (позивача) сплачувати кошти за орендну плату згідно орендних договорів.
Водночас, квитанції № 0.0.1603190948.1 та № 0.0.1603185448.1 від 02.02.2020 не містять відомості за яким саме договором оренди здійснені ці оплати, що унеможливлює встановлення факту здійснення оплати орендних платежів саме за договором оренди нерухомого майна № 27012020 від 27.01.2020, а тому вищевказані квитанції правомірно не прийнято місцевим господарським судом як належні докази здійснення орендної оплати згідно договору оренди нерухомого майна № 27012020 від 27.01.2020.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено здійснення орендної оплати на суму 34.000,00 грн. саме за договором оренди нерухомого майна №27012020 від 27.01.2020, а також не доведено, що орендоване приміщення не передано в оренду, оскільки матеріали справи містять докази підтвердження передачі відповідачем орендованого приміщення, позовна вимога про стягнення 34.000 грн. є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підтвердження понесення позивачем витрат на придбання душової кабіни Sansa s-90/15 вартістю 2.900,00 грн. суду надано товарний чек №1834202 від
09.02.2020, виписаний ФОП Шлінським.
Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції вищевказаний чек не є беззаперечним доказом здійснення позивачем оплати за придбаний товар, оскільки він не містить будь-яких реквізитів платника, а також позначень, що товар було оплачено, а тому не може бути прийнято судом як належний доказ.
На підтвердження понесених витрат на придбання бойлера Gorenje GBF 80 вартістю 3.500,00 грн. позивачем надано суду акт надання послуг №УТ-8546 від
07.02.2020, який складено та підписано виконавцем ФОП Суліненко А.І., при цьому, від замовника акт не підписано, при цьому, в графі «замовник» зазначено Пархоменка Євгена, що вказує на те, що цей акт складено на виконання замовлення іншої особи.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на придбання душової кабіни та бойлера у загальному розмірі 6.400,00 грн., позовна вимога про стягнення з відповідача 6400 грн. є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 5.887,44 грн. - інфляційних втрат, 2.197,90 грн. - 3% річних, які є похідними вимогами, з підстав відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення сплаченої суми орендної плати та витрат на придбане обладнання.
Щодо позовної вимоги про стягнення понесених збитків у вигляді неотриманого доходу у розмірі 22.500,00 грн., внаслідок неможливості здійснення позивачем господарської діяльності у період з 10.02.2020 по 19.02.2020, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що позивач був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, яка полягає у наданні косметологічних послуг, у зазначений період у орендованому приміщенні.
Зокрема, позивач вказує на те, що в порушення умов додаткової угоди №3 відповідачем у строк до 10.02.2020 не пофарбовано металеві елементи вхідної групи, декоративні елементи та витяжки, проте, суд зазначає, що зазначені недоліки не перешкоджали здійсненню позивачем своєї господарської діяльності, оскільки ремонт в приміщенні, як стверджують сторони, виконаний у повному обсязі.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про недоведеність позивачем понесення збитків у вигляді неотриманого доходу за період з 10.02.2020 по 19.02.2020 внаслідок невиконання відповідачем умов додаткової угоди, що має наслідком відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків у вигляді неотриманого доходу у розмірі 22.500,00 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 30.000,00 грн, колегією суддів встановлено наступне.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи те, що позивачем не доведено наявність усіх елементів складу правопорушення, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 30.000,00 гри. є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі етапі 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої етапі 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Картингової Галини Євстафіївни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/8367/21 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи у справі №910/8367/21 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
Г.А. Кравчук