вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" лютого 2022 р. Справа№ 910/7426/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 08.02.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан"
на додаткове рішення
Господарського суду міста Києва
від 18.10.2021
у справі № 910/7426/21 (суддя П.І. Паламар)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія"
про стягнення попередньої оплати, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 955573, 00 грн,
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва вiд 18.10.2021 у справі № 910/7426/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" про прийняття додаткового рішення задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" 26000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У заяві в іншій частині відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" в задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, що викладені в рішенні не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу копії заяви та доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір. Крім того, відповідач вважає, що стягнуті за додатковим рішенням суду на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 26 000,00 гривень є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення в такому розмірі становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
З додатковим рішенням не погодилось також Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан", яке звернулась до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити повністю заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" про ухвалення додаткового рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення, судом встановлено обставини, які не були доведені відповідачем, не заперечувались відповідачем, порушено норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не має права самостійно вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія", позивач подав відзив, у якому просить залишити її без задоволення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" про ухвалення додаткового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан", що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" про стягнення 955573,00 грн, з яких: 748937,69 грн сума попередньої оплати, 51615,49 грн - 16% річних, 37271,98 грн інфляційних втрат, 117747,84 грн пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/7426/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" задоволено.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 748937,69 грн боргу, 37271,98 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 51615,49 грн процентів з простроченої суми, 117747,84 грн пені, 14333,60 грн витрат по оплаті судового збору.
05.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва вiд 18.10.2021 у справі № 910/7426/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" Сумської області про прийняття додаткового рішення задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" 26000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У заяві в іншій частині відмовлено.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом з тим, склад та розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У своїй заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" просило прийняти додаткове рішення та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу у розмірі 86678,65 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" (клієнт) та Биченком Костянтином Віталійовичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з пунктами 4.1, 4.3. договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар визначається сторонами в додатках до даного договору.
Так, вартість правничої допомоги сторонами погоджено у додатку №1.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:
- копію договору про надання правової допомоги від 22.03.2021;
- додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 22.03.2021;
- акт приймання-передачі професійної (правничої) допомоги від 01.10.2021 до договору про надання правової допомоги від 22.03.2021 у якому детально описано обсяг наданих адвокатом послуг;
- рахунок-фактура №1 від 26.04.2021 на суму 15000,00 грн (авансовий платіж по договору про надання правової допомоги від 22.03.2021);
- платіжне доручення №3706 від 27.04.2021 на суму 15000,00 грн (призначення платежу опл.зг.р. №1 від 26.04.2021);
- ордер серії КС №884205 від 26.04.2021,
- копію свідоцтва серії ЗР № 21/1523 від 05.07.2018 про право на заняття Биченком Костянтином Віталійовичем адвокатською діяльністю.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону)
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Слід також звернути увагу, що за висновками Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), ступінь складності справи, характеру спору, обсягу наданих позивачу по справі адвокатом послуг, а також розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, що розумна та обґрунтована сума судових витрат на правову допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за представництво адвокатом інтересів позивача в межах даної справи, виходячи з критеріїв, обумовлених приписами частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України, складає 26000 грн.
В той же час, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача стосовно відсутності доказів направлення позивачу копії заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки до заяви відповідні докази додано (опис вкладення, накладна та фіскальний чек, а.с. 183).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» та покладення на Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгростратегія» витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 26000,00 грн, що є пропорційним предмету спору та значенням справи для сторін.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/7426/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційні скарги не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/7426/21 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/7426/21 залишити без змін.
Матеріали справи №910/7426/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 30.05.2022.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка