Постанова від 15.02.2022 по справі 910/7862/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2022 р. Справа№ 910/7862/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Куксова В.В.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 15.02.2022:

від позивача: Чаюн В.В.

від відповідача-1: Скалецька І.О.,

від відповідача-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Державної установи «Держгідрографія», ОСОБА_1 та Державної служби морського та річкового транспорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 (повний текст рішення складено 12.11.2021)

у справі №910/7862/21 (суддя Морозов С.М.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Державної служби морського та річкового транспорту України

2. Державної установи «Держгідрографія»

про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення 3 627 018,24 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державної служби морського та річкового транспорту України (далі - відповідач-1) та Державної установи «Держгідрографія» (далі - відповідач-2, ДУ «Держгідрографія»)про:

- скасування наказу в.о. голови Державної служби морського та річкового транспорту України (відповідач-1) від 14.02.2020 №2-ПД про припинення повноважень позивача на посаді начальника Державної установи «Держгідрографія» (відповідач-2) та його звільнення з 14.02.2020 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України;

- скасування наказу в.о. начальника відповідача-2 від 04.03.2020 №68-к, яким звільнено 04.03.2020 позивача з роботи з посади начальника відповідлача-2 у зв'язку з припиненням повноважень, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України;

- поновлення з 04.03.2020 позивача на посаді начальника відповідача-2;

- стягнення з відповідача-2 на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в сумі 3 627 018,24 грн.

Вимоги позивача мотивовані тим, що:

- позивача звільнено без погодження з головою Київської міської державної адміністрації та із позбавлення права надати голові Київської міської державної адміністрації усні чи письмові пояснення щодо обґрунтованості рішення про його звільнення, що є порушенням пунктів 1, 4, 5, 6 та 10 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 09.10.2013 року №818 та ст. 36 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації»;

- голова Державної служби морського та річкового транспорту України наділений лише правомочністю щодо звільнення з посади керівника ДУ «Держгідрографії», але не уповноважений припиняти його повноваження;

- оскільки в ДУ «Держгідрографії» не утворено наглядової ради, компетенція голови відповідача-1 обмежується виключно звільненням з посади, що виключає застосування п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Положення ч. 3 ст. 99 ЦК України щодо порядку припинення повноважень виконавчого органу товариства не можуть бути застосовані до відповідача-2, що в свою чергу виключає можливість звільнення позивача із посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Додатково в обгрунтування підстав позову позивач посилався і на те, що контрактом позивача було передбачено виняткові підстави для звільнення його з посади, при цьому не передбачалось можливості припинення його повноважень; оскільки наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 №2-ПД не містив посилань на жодну із підстав для звільнення позивача, що були визначені його контрактом, а процедура припинення його повноважень не могла бути застосована у даному випадку, тому видання відповідного наказу прямо суперечило вимогам Положення №1095, ЦК та ГК України та умовам Контракту №31-ІІІ з начальником ДУ «Держгідрографія» від 10.05.2019.

Окрім того, позивачем заявлено позовні вимоги про поновлення його з 04.03.2020 позивача на посаді начальника відповідача-2 та стягнення з відповідача-2 на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі 3 627 018,24 грн, розрахованого за період з 04.03.2020 року до 12.05.2021 року (296 робочих днів).

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач-1 в обґрунтування заперечень на позов вказував про те, що відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з'ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення та будь-яких погоджень щодо звільнення працівника. Окрім того, Контрактом №31-ІІІ від 10.05.2019 року, укладеним з позивачем визначено, що уповноваженим органом управління визначено саме Морську адміністрацію, яка має право призначати та звільняти з посади керівника установи. Звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП не потребує погодження з Головою КМДА. Зазначені правовідносини вже були предметом дослідження в справі №754/2998/20 і повторне звернення до суду з аналогічними позовними вимогами є зловживанням позивачем своїми правами.

Додатково відповідач-1 зазначав про те, що Положенням про Державну службу морського та річкового транспорту України не передбачено припинення повноважень керівника ДУ «Держгідрографія», однак така норма міститься в п. 5 ч. 1 т. 41 КЗпП України, а тому голова Морської адміністрації правомірно припинив повноваження керівника ДУ «Держгідрографія». Щодо повноважень в. о. голови морської адміністрації, то у розпорядженні №1303-р визначено, що на Ворону Ю.М. покладаються всі обов'язки голови без застережень та обмежень. Окрім того, відповідачем-1 зазначено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва №640/13178/19 встановлено, що ДУ «Держгідрографія» не є державним унітарним підприємством

Відповідач-2 в обґрунтування заперечень на позов вказував також на вищенаведені обставини, а також додатково зазначав, що постановою Верховного Суду від 03.02.2021 року позивачу надано строк в десять днів на звернення із заявою в межах справи №754/2998/20 про направлення її за встановленою юрисдикцією, проте позивач не скористався своїм правом на подачу такої заяви, а подав новий позов до Господарського суду міста Києва, що є зловживанням позивачем своїми правами.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/7862/21 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- компетенція органу управління обмежується питанням звільнення, а не припинення повноважень, що виключає застосування, в даному випадку, положень п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, і вказана норма не поширюються на трудові відносини, які склалися між позивачем та відповідачами і власник не мав права звільняти позивача за власним волевиявленням на підставі вказаної норми;

- позивача звільнено із порушеннями трудового законодавства, невірно застосовано п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а тому слід визнати незаконними наказ в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Юлії Ворони від 14 лютого 2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія» та наказ в.о. начальника Державної установи «Держгідрографія» від 04.03.2020 №68-к «Про звільнення начальника державної установи «Держгідрографія»;

- оскільки накази про звільнення позивача з роботи є незаконними, також задоволенню підлягають і вимоги про поновлення останнього на роботі на посаді начальника Державної установи «Держгідрографія» з 04 березня 2020 року;

- середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільнені період з 04.03.2020 року по 12.05.2021 року складає: 3 627 018,24 грн. (1531,68 грн. х 2368 год. вимушеного прогулу).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державної установи «Держгідрографія» на рішення узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державна установа «Держгідрографія» 11.11.2021 звернулася безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/7862/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалені при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник наголошував на тому, що Голова Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації), керуючись п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України правомірно та на обумовлених законом підставах припинив повноваження керівника ДУ «Держгідрографії», тобто позивача. При цьому, розпорядженням Кабінету Міістрів України від 18.12.2019 № 1303-р «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної служби морського та річкового транспорту України на Ворону Ю.М.» на Ворону Ю.М. покладено тимчасово, до призначення в установленому порядку Голови Морської адміністрації, передбачених Положенням № 1095, без жодних застережень та обмежень.

Короткий зміст заперечень ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги Державної установи «Держгідрографія» на рішення суду першої інстанції

24.01.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідача-2, позивач вказував на відсутності підстав для задоволення вказаної апеляційної скарги Державної установи «Держгідрографія».

Позивач, зокрема посилався на те, що:

- жоден нормативний акт, який регулює діяльність відповідача-1 та відповідача-2 не наділяє їх посадових осіб повноваженнями щодо припинення повноважень позивача, а тому підстава для звільнення, що передбачена в п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не підлягала застосуванню у даному спорі, що свідчить про те, що голова Морської адміністрації при прийнятті рішення про припинення повноважень Позивача діяла поза межами визначених КМУ повноважень, а також оспорюваний наказ відповідача-1 від 14.02.2020 № 2-ПД був підписаний не головою Державної служби морського та річкового транспорту України, а особою, що лише виконувала обов'язки Голови, тобто не є суб'єктом, визначеним Положенням № 1095, що був уповноважений звільняти позивача;

- у ДУ «Держгідрографія» не було утворено наглядову раду, компетенція органу управління обмежується питанням звільнення позивача з посади, що підтверджується і Положенням № 1095;

- припинення повноважень позивача мало відбутися також з урахуванням необхідності погодження з головою Київської міської державної адміністрації та із позбавленням позивача права подати усні чи письмові пояснення, з огляду на приписи ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 1, 4, 6, 10 Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 09.10.2013 № 818 (зі змінами і доповненнями);

- скасування оскаржуваних наказів обумовлює поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст письмових пояснень Державної служби морського та річкового транспорту України на апеляційну скаргу Державної установи «Держгідрографія»

24.01.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення стосовно апеляційної скарги, поданої відповідачем-2, які прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і в яких відповідач-1 вказував про те, що він погоджується з доводами відповідача-2 в частині, що співпадають з доводами, які містяться в апеляційній скарзі відповідача-1 та просить їх задовольнити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 29.11.2021 звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, доповнивши його мотивувальну частину мотивами, наведеними у розділі 2.2. апеляційної скарги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення в його мотивувальній частині не було з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до невідповідності (неповноти) висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи, зокрема, не надано оцінки доводам позивача про те, що оскаржувані рішення про звільнення позивача були прийняті без погодження з головою Київської міської державної адміністрації та із позбавленням позивача права подати усні чи письмові пояснення, що на переконання позивача є порушенням ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 1, 4, 6, 10 Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 09.10.2013 № 818.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державної служби морського та річкового транспорту України на рішення узагальнення її доводів

10.12.2021 Державна служба морського та річкового транспорту України також звернулася безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалені при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник наголошував на тому, що, судом першої інстанції безпідставно не було враховано того, що позивач звернувся до суду з пропуском місячного строку на таке звернення, обумовлене ч. 1 ст. 233 КЗпП України, а карантинні обмеження, на які послався суд першої інстанції - не є поважною причиною пропуску такого строку.

Також, скаржник вказував на помилковість висновків суду першої інстанції стосовно приналежності Державної установи «Держгідрографія» до державного унітарного підприємства, оскільки вказане підприємство не має таких ознак як з огляду на приписи ст. ст. 22, 73 Господарського кодексу України, так і з огляду на Положення Державної установи «Держгідрографія», затвердженого наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 30.05.2019 № 224, що також установлено і у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/13178/19.

Окрім того, скаржник наголошував і на тому, що Голова Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації), керуючись п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України правомірно та на обумовлених законом підставах припинив повноваження керівника ДУ «Держгідрографії». При цьому, скаржник вказував що з огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, Морською адміністрацією, як уповноваженим органом управління вказаним державним підприємством, можуть бути припинені повноваження його виконавчого органу, яким за посадою є начальник установи, що і було здійснено наказом в.о. голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 №2-ПД Вороною Ю.М. з огляду на розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.12.2019 № 1303-р. Також, враховуючи те, що нормами КЗпП України прямо визначено хто є роботодавцем , та в силу законодавчого обов'язку ДУ «Держгідрографія» по відношенню до позивача (щодо проведення остаточного розрахунку, внесення належних записів до трудової книжки, здійснила всі необхідні дії відповідно до норм чинного законодавства України та положень контракту звільнивши у встановленому порядку позивача, видавши наказ від 04.03.2020 №68-к.

Короткий зміст заперечень ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги Державної служби морського та річкового транспорту України на рішення суду першої інстанції

08.02.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідача-1, позивач вказував на відсутності підстав для задоволення вказаної апеляційної скарги Державної служби морського та річкового транспорту України.

Зокрема, позивач посилався на те, що:

- судом першої інстанції обґрунтовано було враховано при вирішенні питання стосовно дотримання позивачем місячного строку на таке звернення, ч. 1 ст. 233 КЗпП України, карантинні обмеження, а також перебування позивача на лікарняному;

- у справі № 754/2998/20 Верховний Суд постановою від 03.02.2021 не вирішував спір по суті, не надавав оцінку жодним доказам, а лише скасовано рішення судів попередніх інстанцій;

- після розгляду справи № 754/10924/20 у позивача зникли процесуальні перепони для звернення до Господарського суду міста Києва в межах загального строку позовної давності;

- Голова Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації) наділений лише правомочностями щодо звільнення з посади керівника відповідача-2, але не уповноважений припиняти його повноваження;

- наказ відповідача-1 від 14.02.2020 №2-ПД був підписаний не Головою Державної служби морського та річкового транспорту України , а особою, що лише виконувала обов'язки Голови, тобто не є суб'єктом , визначеним Положенням № 1095, що був уповноважений звільняти позивача;

- жоден нормативний акт, який регулює діяльність відповідача-1 та відповідача-2 не наділяє їх посадових осіб повноваженнями щодо припинення повноважень позивача, а тому підстава для звільнення, що передбачена в п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не підлягала застосуванню у даному спорі;

- припинення повноважень позивача мало відбутися також з урахуванням необхідності погодження з головою Київської міської державної адміністрації та із позбавленням позивача права подати усні чи письмові пояснення, з огляду на приписи ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 1, 4, 6, 10 Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 09.10.2013 № 818 (зі змінами і доповненнями);

- скасування оскаржуваних наказів обумовлює поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державна установа «Держгідрографія» 11.11.2021 звернулася безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/7862/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/7862/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Чорногуз М.Г., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7862/21. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Державної установи «Держгідрографія» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/7862/21.

06.12.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Державної установи «Держгідрографія» надійшло доповнення до апеляційної скарги з копією оскаржуваного рішення та доказами направлення вказаних доповнень іншим учасникам справи.

Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 29.11.2021 звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, доповнивши його мотивувальну частину мотивами, наведеними у розділі 2.2. апеляційної скарги.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (колегії суддів) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/7862/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Чорногуз М.Г., Куксов В.В.

У зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. з 07.12.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.12.2021 у справі №910/7862/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Куксов В.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, розгляд справи призначено на 25.01.2022.

13.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7862/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи «Держгідрографія» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Державної установи «Держгідрографія» та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, розгляд справи призначено на 25.01.2022.

10.12.2021 Державна служба морського та річкового транспорту України також звернулася безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (колегії суддів) апеляційну скаргу Державної служби морського та річкового транспорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/7862/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 апеляційну скаргу Державної служби морського та річкового транспорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/7862/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

28.12.2021 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Державної служби морського та річкового транспорту України про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

У зв'язку з перебуванням у відпустках головуючого судді Тищенко О.В. з 21.12.2021 по 06.01.2022 та судді Станіка С.Р. з 04.01.2022 по 22.01.2022, питання щодо відкриття провадження у справі вирішується після виходу суддів з відпусток (24.01.2022).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 Державній службі морського та річкового транспорту України пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби морського та річкового транспорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Державної установи «Держгідрографія», ОСОБА_1 та Державної служби морського та річкового транспорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, розгляд справи призначено на 25.01.2022.

До початку розгляду справи через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Державної установи «Держгідрографія», від Державної служби морського та річкового транспорту України надійшли письмові пояснення.

У судове засідання 25.01.2022 з'явилися представники сторін.

Під час розгляду справи від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для подання відзиву на апеляційну скаргу Державної служби морського та річкового транспорту України у зв'язку з тим, що апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою відкрито лише 24.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.20222 розгляд справи відкладено до 15.02.2022.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

« 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання, розгляд заяв та клопотань

У судове засідання 15.02.2022 з'явились представники позивача та відповідача-1. Відповідач-2 в судове засідання 15.02.2022 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач -2 про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників відповідача -2. Крім того, представники відповідача-2 були присутніми в судовому засіданні 25.01.2022, а також в матеріалах справи наявна правова позиція стосовно апеляційних скарг.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

В судовому засіданні 15.02.2022 судом поставлено на обговорення спільне клопотання позивача, відповідача-1 та відповідача-2 про затвердження мирової угоди у справі № 910/7862/21, поданої через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 15.02.2022.

Присутні представники позивача та відповідача-1 підтримали заявлене клопотання про затвердження мирової угоди у справі № 910/7862/21 та просили його задовольнити у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши подане клопотання, мирову угоду, наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх учасників спору, дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Ч. 1 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України визначено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Ч. 2., 3 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Ч. 4 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України визначено, що укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Ч. 5 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 викладено правову позицію, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.

На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

Так, у поданому клопотанні учасники справи просили затвердити укладену між сторонами спору мирову угоду, примірник якої додано до клопотання, дослідивши який, суд апеляційної інстанції встановив, що вказану мирову угоду складено та підписано 15.02.2022 наступними особами:

- від позивача ОСОБА_1 - адвокатом Чаюном В.В. , який діяв на підставі Договору про надання правової допомоги від 24.06.2020;

- від відповідача-1: Державної служби морського та річкового транспорту України - Головою Кіндратівом В.З., який діяв на підставі Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України, затвердженого постановою КМУ від 06.09.2017 № 1095, розпорядження КМУ від 04.08.2021 № 881-р «Про призначенні Кіндратіва В.З. Головою Державній службі морського та річкового транспорту України»;

- від відповідача-2: Державної установи «Держгідрографія» - в особі виконуючого обов'язки начальника Анісімова А.Є., який діє на підставі наказу Державної установи «Держгідрографія» від 06.01.2022 № 03 «Про розподіл функціональних обов'язків і повноважень між начальником, першим заступником та заступником начальника Державної установи «Держгідрографія» та наказу Державної установи «Держгідрографія» від 09.02.2022 № 66-к».

Також, надана сторонами на затвердження мирова угода містить наступні умови:

- сторони домовились врегулювати спір у справі №910/7862/21 шляхом підписання та виконання Мирової угоди;

- сторони підтверджують, що правові наслідки відмови від позовних вимог, а також підписання цієї мирової угоди, їм відомі та вони зробили обізнаний вибір на користь мирного врегулювання спору, без будь-якого примусу з чиєїсь сторони;

- сторони констатують, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної установи «Держгідрографія» відбулось з порушенням процедури звільнення, передбаченої Порядком погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 №818 та статтею 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»;

- державна служба морського та річкового транспорту України зобов'язуються скасувати наказ в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 №2-ПД про припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної установи «Держгідрографія» з 04.03.2020 відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної установи «Держгідрографія» з 04.03.2020;

- Державна установа «Держгідрографія» зобов'язуються скасувати наказ в.о. начальника Державної установи «Держгідрографія» від 04.03.2020 №68-к, яким звільнено 04.03.2020 ОСОБА_1 з посади начальника Державної установи «Держгідрографія» у зв'язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України;

- ОСОБА_1 частково відмовляється від позовних вимог викладених в позовній заяві в частині стягнення з Державної установи «Держгідрографія» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 3 627 018,24 грн (три мільйони шістсот двадцять сім тисяч вісімнадцять гривень 24 копійки);

- Державна установа «Держгідрографія» зобов'язуються сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 000 000 грн (два мільйони гривень) протягом 10 робочих днів з дати затвердження Мирової угоди судом;

- сторони дійшли згоди, що судові витрати які понесла кожна із Сторін, покладаються на Сторону яка понесла такі витрати;

- сторони визнають та підтверджують, що Ухвала Північного апеляційного господарського суду про затвердження Мирової угоди у справі №910/7862/21 є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» та у разі порушення її виконання, може бути пред'явлена до примусового виконання;

- сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб;

- сторони усвідомлюють наслідки укладення Мирової угоди, зокрема передбачені частиною третьою статті 231 Господарського процесуального кодексу України, і бажають їх настання. Мирова угода укладена Сторонами у відповідності до вимог статті 192 Господарського процесуального кодексу України з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і стосується прав та обов'язків сторін, предмета позову та є підставою для закриття провадження у справі. Сторони підтверджують, що Мирова угода укладена у добровільному порядку;

- сторони підтверджують, що ця Мирова угода та всі викладені в ній умови відповідають їх дійсним намірам і не носять характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними відповідно до їх справжньої волі, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин. Мирова угода укладається Сторонами без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, Сторони однаково розуміють значення, умови угоди, її природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються цією Мировою угодою, а також свідчать, що цією Мировою угодою визначені всі умови, про що свідчать особисті підписи Сторін на цій Мировій угоді;

- Сторонам відомо, що наслідком укладення цієї Мирової угоди є закриття провадження у справі № 910/7862/21, а, отже, повторне звернення зі спору між тими ж Сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається;

- Сторони підтверджують, що особи, які підписали від імені Сторін цю Мирову угоду, мають всі необхідні для підписання цієї Мирової угоди повноваження і не мають будь-яких обмежень їх повноважень та/або правоздатності, та/або дієздатності;

- дана Мирова угода набуває чинності з дати її затвердження Північним апеляційним господарським судом та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

При цьому, дослідивши повноваження учасників спору на укладення вказаної мирової угоди, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Так, від імені позивача ОСОБА_1 мирову угоду підписано адвокатом Чаюном В.В., а від відповідача-2: Державної установи «Держгідрографія» вказана мирова угода підписана в особі виконуючого обов'язки начальника Анісімова А.Є., який діє на підставі наказу Державної установи «Держгідрографія» від 06.01.2022 «Про розподіл функціональних обов'язків і повноважень між начальником, першим заступником та заступником начальника Державної установи «Держгідрографія»« та наказу Державної установи «Держгідрографія» від 09.02.2022 № 66-к».

В свою чергу, вказаний наказ Державної установи «Держгідрографія» від 06.01.2022 «Про розподіл функціональних обов'язків і повноважень між начальником, першим заступником та заступником начальника Державної установи «Держгідрографія»« підписано безпосередньо позивачем у справі ОСОБА_1, як і наказ від 09.02.2022 № 66-к, яким надано відпустку начальнику ДУ «Держгідрографія» ОСОБА_1 з 14 по 18.02.2022 року, що в сукупності свідчить про те, що фактично волю на укладення мирової угоди висловлено ОСОБА_1 , як позивачем та від імені відповідача-2, з тих підстав, що його було поновлено на посаді начальника відповідача-2 відповідним наказом Державної установи «Держгідрографія» від 28.12.2021 № 33-ПД.

В свою чергу, також наказ Державної установи «Держгідрографія» від 28.12.2021 № 33-ПД, який додано разом з клопотанням про затвердження мирової угоди, містить відомості про те, що його видано на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7862/21, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Державної установи «Держгідрографія» з 04.03.2020. Проте, вказане рішення було також оскаржено як самим позивачем, за апеляційною скаргою якого відкрито апеляційне провадження 10.12.2021, так і іншими учасниками спору.

Таким чином, наведене у сукупності підтверджує те, що фактично волю на укладення мирової угоди висловлено одноособово ОСОБА_1 , як позивачем, та від імені відповідача-2, при наявності факту апеляційного оскарження позивачем рішення суду першої інстанції. Тобто, сторонами в розумінні приписів ст. 192 Господарського процесуального кодексу України, не було ліквідовано наявний правовий конфлікт в розумінні вимог процесуального законодавства, а лише узгоджено між собою свою правову позицію щодо спірних правовідносин. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що хоча і правову позицію сторін було зафіксовано у мировій угоді з зазначенням того, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної установи «Держгідрографія» відбулось з порушенням процедури звільнення, проте, таке узгодження сторонами між собою певного паритету в контексті спірних правовідносин сторін, не звільняє суд від обов'язку дослідити умови мирової угоди на предмет дотримання її учасниками вимог закону, зокрема і щодо волевиявлення стосовно її укладення, так і вирішити правовий конфлікт між сторонами у випадку встановлення його наявності, а також не визначає обов'язок суду погодитись з позицією сторін щодо його узгодження між собою з певних підстав та за умов застосованих певних посадових важелів, за умови явного конфлікту інтересів, помітного сторонньому спостерігачу.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши запропонованої до укладення умови мирової угоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що клопотання учасників справи про її затвердження є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Також, судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 15.02.2022, після заслуховування думок присутніх учасників справи, були розглянуті та відхилені клопотання позивача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, і такої неможливості судом апеляційної інстанції встановлено не було, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні, у зв'язку з чим клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи були відхилені.

Також, ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 були відхилені заяви представника позивача про відвід.

У судовому засіданні 15.02.2022 представники позивача та відповідача-1 надали пояснення по суті справи, а саме:

- позивач просив: апеляційні скарги Державної установи «Держгідрографія» та Державної служби морського та річкового транспорту України залишити без задоволення, задовольнити апеляційну скаргу позивача та змінити рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, доповнивши його мотивувальну частину мотивами, наведеними у розділі 2.2. апеляційної скарги, залишивши резолютивну частину без змін;

- представник відповідача -1 просив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Державної служби морського та річкового транспорту України - задовольнити і рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю; стосовно апеляційної скарги, поданої відповідачем-2, вказував, що він погоджується з доводами відповідача-2 в частині, що співпадають з доводами, які містяться в апеляційній скарзі відповідача-1 та просить їх задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10 травня 2019 року Міністерство інфраструктури України, іменоване далі Уповноважений орган управління, в особі Державного секретаря Міністерства інфраструктури України Галащука Андрія Едуардовича, з однієї сторони, та громадянин ОСОБА_1 , іменований далі - Керівник, з другої сторони (далі - Сторони) уклали Контракт №31-ІІІ з начальником державної установи «Держгідрографія», за умовами якого ОСОБА_1 призначається на посаду начальника державної установи «Держгідрографія» з 10 травня 2019 року до 08 травня 2020 року.

Відповідно до відомостей трудової книжки, 23.04.2018 року ОСОБА_1 призначено виконуючим обов'язки начальника державної установи «Держгідрографія», Наказ №25-О від 20.04.2018 року Міністерства інфраструктури України.

Згідно Листа Міністерства інфраструктури України, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 року №863 «Про передачу державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту» у додатках 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 р. №265 «Питання управління Міністерством інфраструктури об'єктами державної власності», внесено зміни, якими державну установу «Держгідрографія» виключено зі сфери управління Міністерства інфраструктури України.

18 червня 2019 року Державна служба морського та річкового транспорту України, іменована далі Уповноважений орган управління, в особі в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Барінова Дмитра Анатолійовича, з однієї сторони, та начальник державної установи «Держгідрографія» ОСОБА_1, з другої сторони (далі - Сторони), уклали Додаткову угоду №2-ІІ до контракту від 10 травня 2019 року №31-ІІІ з начальником державної установи «Держгідрографія», що є у державній власності, відповідно до якого контракт від 10 травня 2019 року №31-ІІІ з начальником державної установи «Держгідрографія» ОСОБА_1 викладено в новій редакції.

18 червня 2019 року Державна служба морського та річкового транспорту України, іменована далі Уповноважений орган управління, в особі в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Барінова Дмитра Анатолійовича та начальник Державної установи «Держгідрографія» ОСОБА_1, іменований далі - Керівник, з другої сторони (далі - Сторони), уклали Контракт №2-ІІ з начальником державної установи «Держгідрографія», що є у державній власності, за умовами якого ОСОБА_1 призначається на посаду начальника державної установи «Держгідрографія» на строк з 10 травня 2019 року до 08 травня 2024 року.

Відповідно до відомостей трудової книжки, 10 травня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника «Держгідрографія».

Наказом в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Юлії Ворони від 14 лютого 2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія», відповідно до підпункту 25 пункту 11 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095, припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді начальника державної установи «Держгідрографія», звільнивши його 14 лютого 2020 року, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п. 2 Наказу №2-ПД від 14 лютого 2020 року, наказано Державній установі «Держгідрографія» забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом під особистий підпис, про що проінформувати у тижневий строк Управління персоналом Морської адміністрації з наданням підтверджуючих документів та забезпечити йому належно оформленої трудової книжки і проведення з ним необхідних розрахунків відповідно до вимог законодавства про працю.

Відповідно до пункту 32 Контракту №2-ІІ від 18 червня 2019 року, цей Контракт припиняється:

а) після закінчення терміну дії контракту;

б) за угодою Сторін;

в) до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 33 і 34 цього контракту;

г) з інших підстав, передбачених законодавством.

Згідно пункту 33 Контракту №2-ІІ від 18 червня 2019 року, передбачено, зокрема, що Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Уповноваженого органу управління.

Згідно пункту 34 Контракту №2-ІІ від 18 червня 2019 року, керівник може за своєю ініціативою розірвати контракт до закінчення терміну його дії:

а) у випадку систематичного невиконання Уповноваженим органом управління своїх обов'язків за контрактом;

б) у разі його хвороби або інвалідності (підтверджених відповідними медичними довідками), які перешкоджають виконанню обов'язків за контрактом, та у випадках передбачених частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України.

04 березня 2020 року в.о. начальника Державної установи «Держгідрографія» Дмитро Падакін виніс Наказ №68-к від «Про звільнення начальника державної установи «Держгідрографія», відповідно до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія», відповідно до якого наказано звільнити ОСОБА_1 з роботи з посади начальника державної установи «Держгідрографія» 04 березня 2020 року, у зв'язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (а.с.11).

Відповідно до відомостей трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи, 04 березня 2020 року ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, Наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 року №2-ПД.

Згідно листа від 06 березня 2020 року в.о. начальника Дмитра Падакіна Державна установа «Держгідрографія» проінформувала Управління персоналом Державної служби морського та річкового транспорту України, що ОСОБА_1 після виходу з лікарняного 04.03.2020 був ознайомлений з наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія». Також 04.03.2020 року з ним проведено розрахунок відповідно до вимог законодавства та надіслано поштовим відправленням відповідно до його заяви належно оформлену трудову книжку.

Позивач, вказуючи про те, що наказ в.о. голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 №2-ПД про припинення повноважень позивача на посаді начальника Державної установи «Дергідрографія» та його звільнення з 14.02.2020 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, наказ в.о. начальника відповідача-2 від 04.03.2020 №68-к, яким звільнено 04.03.2020 позивача з роботи з посади начальника відповідача-2 у зв'язку з припиненням повноважень, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - є такими, що суперечать вимогам закону, звернувся за захистом своїх прав до Деснянського районного суду м. Києва.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13.05.2020 у справі 754/2998/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: скасовано наказ В.О. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України № 2-ПД від 14.02.2020 року про припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної установи «Держгідрографія» з 04 березня 2020 року відповідно до п.5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної установи «Держгідрографія» з 04 березня 2020 року, стягнуто з Державної установи «Держгідрографія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 572848 гривень 32 копійки.

Київський апеляційний суд постановою від 27.07.2020 рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13.05.2020 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позовні вимоги залишив без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 754/2998/20 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27.07.2020 - скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, Державної установи «Держгідрографія» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою представника вказаної особи - адвоката Чаюна Віталія Вікторовича, на постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року - закрито.

При цьому, вказаною постановою визначено, що протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зазначив про те, що звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією є правом позивача, а не обов'язком, у зв'язку з чим використання такого права вибору покладено саме на позивача.

Відповідно до положень ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Позивач вказував, що:

- з наказом №2-ПД від 14.02.2020 про звільнення його було ознайомлено після виходу з лікарняного - 04.03.2020; відповідачами зазначеного факту заперечено не було; відразу після ознайомлення із зазначеним наказом, позивач в березні 2020 року звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до Державної служби морського та річкового транспорту України та Державної установи «Держгідрографія» про скасування наказів, поновлення на роботі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 06 березня 2020 року Деснянським районним судом м. Києва було відкрито провадження в справі №754/2998/20 за вказаним позовом;

- Постановою Верховного Суду від 03.02.2021 року №754/2998/20 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, Державної установи «Держгідрографія» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було закрито, у зв'язку з тим, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

- окрім того, у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва за позовом до Державної служби морського та річкового транспорту та Державної установи «Держгідрографія» про скасування наказів, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.За вказаним позовом провадження було відкрито у справі №754/10924/20 за ухвалою від 18 вересня 2020 року;

- Ухвалою Деснянський районний суд міста Києва від 13.05.2021 року провадження у справі №754/10924/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту та Державної установи «Держгідрографія» про скасування наказів, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було закрито у зв'язку з тим, що враховано висновки, викладені в Постанові Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі №754/2998/20;

- 18.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що учасники спору не заперечують обставин щодо ініціювання позивачем судових спорів у справах №754/2998/20 та №754/10924/20, а також дати звернення до суду господарської юрисдикції для вирішення відповідного спору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг позивача, відповідача-1 та відповідача-2, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Так, позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом заявив вимоги про:

- скасування наказу в.о. голови Державної служби морського та річкового транспорту України (відповідач-1) від 14.02.2020 №2-ПД про припинення повноважень позивача на посаді начальника Державної установи «Держгідрографія» (відповідач-2) та його звільнення з 14.02.2020 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України;

- скасування наказу в.о. начальника відповідача-2 від 04.03.2020 №68-к, яким звільнено 04.03.2020 позивача з роботи з посади начальника відповідлача-2 у зв'язку з припиненням повноважень, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України;

- поновлення з 04.03.2020 позивача на посаді начальника відповідача-2;

- стягнення з відповідача-2 на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в сумі 3 627 018,24 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач звертався з відповідним позовом з аналогічними вимогами до в порядку цивільного судочинства і рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13.05.2020 у справі 754/2998/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: скасовано наказ В.О. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України № 2-ПД від 14.02.2020 року про припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної установи «Держгідрографія» з 04 березня 2020 року відповідно до п.5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної установи «Держгідрографія» з 04 березня 2020 року, стягнуто з Державної установи «Держгідрографія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 572848 гривень 32 копійки.

Київський апеляційний суд постановою від 27.07.2020 рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13.05.2020 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позовні вимоги залишив без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 754/2998/20 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27.07.2020 - скасовано, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не встановили природи правовідносин, які виникли між сторонами, неправильно застосували норми процесуального права та не врахували, що з огляду на те, що позивач оскаржує його звільнення з посади директора за пунктом за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Також, судом касаційної інстанції у постанові від 03.02.2021 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, Державної установи «Держгідрографія» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою представника вказаної особи - адвоката Чаюна Віталія Вікторовича, на постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року - закрито.

При цьому, вказаною постановою визначено, що протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зазначив про те, що звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією є правом позивача, а не обов'язком, у зв'язку з чим використання такого права вибору покладено саме на позивача.

Відповідно до положень ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Відповідачі зауважували в судових засіданнях, що позивачем пропущено передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк на звернення до суду.

Позивач, при цьому, наголошував на тому, що відповідно до положень глави 19 «Прикінцеві положення» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Проте, суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи учасників справи в цій частині, дійшов висновку, що в контекст спірних правовідносин зокрема в частині строку звернення до суду, приписи ст. 233 КЗпП України застосуванню не підлягають, оскільки у даному спору предметом спірних правовідносин не є трудові відносини, що виключає застосування до вимог позивача обумовленого вказаною нормою тримісячного строку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач обіймав посаду начальника державної установи «Держгідрографія», Уповноваженим органом управління якої є Державна служба морського та річкового транспорту України, іменована далі Уповноважений орган управління, що зокрема обумовлено Положенням державної установи «Держгідрографія», затвердженим наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 30.05.2019 № 224 (з відповідними змінами).

Згідно з положенням ДУ «Держгідрографія», затвердженим наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 30.05.2019 року № 224 (зі змінами і доповненнями), державна установа заснована на державній власності і належить до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту України, який є уповноваженим органом управління.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 Положення ДУ «Держгідрографія», затвердженим наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 30.05.2019 року № 224 (зі змінами і доповненнями), управління установою здійснює начальник установи (керівник установи), якого призначає та звільняє з посади уповноважений орган управління відповідно до законодавства. Керівник установи самостійно, в межах своєї компетенції, вирішує усі питання діяльності установи за винятком тих, що віднесені положенням до компетенції уповноваженого органу управління.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач внаслідок призначення його на посаду начальника державної установи «Держгідрографія» (керівник установи) набув, як виконавчий орган, повноважень щодо управління установою (відповідача-2), який в частині призначення на посаду та звільнення підпорядкований відповідному уповноваженому органу управління, що складає обумовлену специфіку діяльності позивача, як посадової особи, наділеної функціями виконавчого органу установи. При цьому, у даних правовідносинах позивач виступає також і як працівник, на якого розповсюджуються норми трудового законодавства в частині гарантування саме трудових прав фізичної особи, як громадянина та працівника. В свою чергу, на діяльність позивача, зокрема і щодо припинення його повноважень саме як виконавчого органу, розповсюджується презумпція рішення уповноваженого органу управління (Державної служби морського та річкового транспорту України), виражена у певному розпорядчому акті, а подальше оформлення/реалізація такого рішення в контексті забезпечення фізичній особі трудових прав врегульована саме КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач в контексті господарських правовідносин , - є посадовою особою, оскільки він обіймав визначену посаду, щодо якої передбачено певний порядок призначення на неї та припинення повноважень щодо обіймання такої посади з огляду на коло функцій посадових обов'язків керівника, визначених вищезазначеним Положенням ДУ «Держгідрографія», затвердженим наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 30.05.2019 року № 224 (зі змінами і доповненнями) (зокрема, обумовлених у статті 6), а в контексті трудового законодавства - є працівником, на якого розповсюджуються певні визначені державою гарантії трудового законодавства, і при здійсненні ним як своїх посадових обов'язків, так і реалізації права на працю, в сукупності реалізовано правову природу посадової особи через призму загального виконання трудових обов'язків, як працівника.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що КЗпП України не міститься визначення «посадова особа», а застосовується визначення «працівники», і у статті 1 названого Кодексу обумовлено, що вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, саме як фізичних осіб, які почали виконувати певні трудові обов'язки, як посадові особи, а отже, у випадку припинення посадових повноважень особи, трудові відносини з нею саме на відповідній посаді не можуть існувати, що і обумовило внесення у КЗпП України певний правовий інструмент (визначений 5 ч. 1 статті 41 КЗпП України), саме за допомогою якого, а не на підставі якого припиняються трудові відносини між посадовою особою та установою визначеним законом шляхом, а отже, в контексті даного спору слід дослідити порядок припинення повноважень керівника в розумінні вимог саме цивільного законодавства.

При цьому, у статті 7 КЗпП України визначено, що особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

П. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Отже, поняття «посадової особи» в контексті саме даного спору є вужчим, по відношенню до поняття «працівник», при цьому, визначаючи яку саме норму права слід застосувати при вирішенні даного спору, суд апеляційної інстанції виходить з того, що позивач не погоджується саме з припиненням його повноважень як посадової особи, яка виконувала функції начальника установи (керівник установи) - ДУ «Держгідрографія», а отже, оцінка припинення повноважень позивача, як керівника установи, має здійснюватись з огляду на урегульованість відповідних правовідносин між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем -2 Господарським та Цивільним кодексами України, як спору, який підвідомчий господарським судам у вказаній частині.

В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, 1 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року, відповідно до підпункту 1 пункту 1 якого частину першу статті 41 КЗпП України доповнено пунктом 5 такого змісту: трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, з підстав« 5) припинення повноважень посадових осіб». Згідно з пояснювальною запискою до проекту вказаного Закону передбачення такої підстави розірвання трудового договору забезпечить «можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб», а в якості компенсації для захисту інтересів останніх - мінімальний розмір вихідної допомоги у розмірі середньої заробітної плати за шість місяців.

З огляду на вказане під час розгляду спору щодо припинення повноважень позивача за пунктом 5 ч. 1 статті 41 КЗпП України матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, адже спір у даній справі, як встановлено судом вище, ініційованого колишнім керівником юридичної особи з її власником (органом, уповноваженим здійснювати від імені власника управління такою особою).

У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила узагальнюючий висновок щодо розмежування юрисдикційності спорів між керівниками чи членами органу управління суб'єктів господарювання. Так, за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв'язку з цим, припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Згідно статті 92 Цивільного кодексу України, дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивілістичним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.

Зокрема, як підтверджується наявними матеріалами справи, наказом в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Юлії Ворони від 14 лютого 2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія», відповідно до підпункту 25 пункту 11 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095, припинено повноваження позивача на посаді начальника державної установи «Держгідрографія», з подальшим звільненням його з 14 лютого 2020 року, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.

Згідно з Положенням ДУ «Держгідрографія», затвердженим наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 30.05.2019 року № 224 (зі змінами і доповненнями), державна установа заснована на державній власності і належить до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту України, який є уповноваженим органом управління. Відповідно до п. 6.1, 6.2 Положення, управління установою здійснює начальник установи (керівник установи), якого призначає та звільняє з посади уповноважений орган управління відповідно до законодавства. Призначення керівника установи здійснюється шляхом укладання трудового договору (контракту).

Також, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.10.2018 № 863 «Про передачу державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту», цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій передані за переліком згідно з додатком із сфери управління Міністерства інфраструктури до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту, зокрема і Державна установа «Держгідрографія», яка також входить до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095 було затверджено Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація), відповідно до якого:

- пункт 9: Морська адміністрація у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінінфраструктури видає накази організаційно-розпорядчого характеру, розпорядження, організовує та контролює їх виконання;

- пункт 10: Морську адміністрацію очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби відповідно до законодавства про державну службу;

- підпунктом 25 пункту 11 визначено, що Голова Морської адміністрації утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи, організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, здійснює в межах своїх повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Морської адміністрації.

Висновки суду першої інстанції про те, що компетенція органу управління обмежується питанням звільнення, а не припинення повноважень, що виключає застосування, в даному випадку, положень п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, і п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - не поширюються на трудові відносини, які склалися між позивачем та відповідачами і власник не мав права звільняти позивача за власним волевиявленням на підставі вказаної норми - судом апеляційної інстанції визнаються помилковими та такими, що суперечать п. 6.1, 6.2 Положення ДУ «Держгідрографія», затвердженим наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 30.05.2019 року № 224 (зі змінами і доповненнями), п. 9, п. 10, п.п. 25 п. 11 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, оспорюваний позивачем наказ видано відповідачем-1 з посиланням саме на п.п. 25 п. 11 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095, і при цьому, в тексті самого наказу визначено про припинення повноважень позивача відбулось на підставі положень п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (саме внаслідок розірвання трудового контракту з підстав припинення повноважень посадової особи установи), що в сукупності підтверджує те, що органом управління (відповідачем-1) реалізовано повноваження по відношенню до установи (відповідача-2) щодо керівника (позивача) через припинення його повноважень, як виконавчого органу, шляхом реалізації повноважень щодо звільнення з застосуванням правового інструменту процедури припинення трудового контракту, обумовленого п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, який занесено у трудову книжку саме як підстава звільнення посадової особи - керівника установи.

При цьому, зазначення вказаної норми трудового законодавства у трудовій книжці саме як обумовлена законом додаткова підстава припинення трудового контракту, і відповідно, як підстава звільнення саме з огляду на припинення повноважень посадової особи внаслідок припинення правової підстави такого обіймання посади (звільнення з посади на підставі, визначений законом - на п.п. 25 п. 11 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095, частини третьої статті 99 ЦК України), жодним чином не свідчить про те, що припинення повноважень позивача , як посадової особи, відбулось всупереч вимог закону, адже правовою підставою видачі оскаржуваного наказу від 14.02.2020 № 2-ПД є саме п.п. 25 п. 11 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095, на підставі якого відповідачем-1 реалізовано свої повноваження , як органу управління по відношенню до відповідача-2, який належить до сфер управління відповідача-1, зокрема і в частині звільнення начальника установи (керівника установи), у даному випадку позивача, шляхом розірвання трудового контракту з ініціативи уповноваженого органу з окремими категоріями працівників за певних умов, з підстав припинення повноважень з огляду на частину третю ст. 99 ЦК України.

Отже, підставою для припинення повноважень позивача, як органу управління, є саме реалізація уповноваженим органом управління в особі Голови Морської адміністрації процедури звільнення в силу п.п. 25 п. 11 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095, з урахуванням того, що зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, і такою підставою у даному випадку є припинення повноважень внаслідок розірвання контракту з підстав прийняття уповноваженим органом відповідного розпорядчого рішення про звільнення позивача, що чітко обумовлено як п. 9, 10, п.п. 25 п. 11 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095, так і узгоджується з. 6.1, 6.2 Положення ДУ «Держгідрографія», затвердженим наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 30.05.2019 року № 224 (зі змінами і доповненнями).

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.12.2019 № 1303-р «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної служби морського та річкового транспорту України на Ворону Ю.М.» на Ворону Ю.М. покладено тимчасово, до призначення в установленому порядку Голови Морської адміністрації, виконання обов'язків Голови морської адміністрації, передбачених Положенням про Державну службу морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095, покладено на Директора департаменту надання адміністративних послуг зазначеної служби Ворону Ю.М., без жодних застережень та обмежень.

Також, матеріалами справи підтверджується, що наказом Морської адміністрації від 20.12.2019 № 449-к «Про покладення виконання обов'язків Голови Державної служби морського та річкового транспорту України на Ворону Ю.М.» оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.12.2019 № 1303-р

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що оспорюваний наказ в.о. голови Державної служби морського та річкового транспорту України (відповідач-1) від 14.02.2020 №2-ПД про припинення повноважень позивача на посаді начальника Державної установи «Держгідрографія» (відповідач-2) та його звільнення з 14.02.2020 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підписано Вороною Ю.М. з перевищенням повноважень та всупереч повноважень - є помилковими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.12.2019 № 1303-р виконання обов'язків Голови морської адміністрації, передбачених Положенням про Державну службу морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095, покладено на Директора департаменту надання адміністративних послуг зазначеної служби Ворону Ю.М., без жодних застережень та обмежень.

Окрім того, суд апеляційної інстанції також вважає помилковими посилання суду першої інстанції при оцінці спірних правовідносин на приписи ч. 1 ст. 73 Господарського кодексу України та ст. 11-4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», як і доводи позивача стосовно віднесення відповідача-2 до категорії унітарного підприємства, оскільки відповідно організаційно-правовою формою ДУ «Держгідрографія» є державна організація (установа, заклад) (код за Національним класифікатором України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання (далі - КОПФГ), затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 №97 (із змінами та доповненнями) 425), а не державне унітарне підприємство (код за КОПФГ 140, 145); найменування ДУ «Держгідрографія» не містить слів «державне підприємство», як це визначено частиною 4 статті 73 ГК України; ДУ «Держгідрографія» діє на підставі положення, а не статуту, або модельного статуту, як того вимагає частина 3 статті 62 ГК України; в ДУ «Держгідрографія» не формувався статутний капітал, як це передбачено для підприємств частиною 3 статті 63 ГК України. Також, у Положенні ДУ «Держгідрографія», затвердженим наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 30.05.2019 року № 224 (зі змінами і доповненнями), не міститься жодних посилань стосовно того, що вказана установа відноситься до унітарних.

Стосовно доводів позивача у позові та апеляційній скарзі про те, що позивача звільнено без погодження з головою Київської міської державної адміністрації та із позбавлення права надати голові Київської міської державної адміністрації усні чи письмові пояснення щодо обґрунтованості рішення про його звільнення, що є порушенням пунктів 1, 4, 5, 6 та 10 Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 09.10.2013 року №818 та ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що місцеві державні адміністрації здійснюють функцію управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління. Голови місцевих державних адміністрацій укладають та розривають контракти з їх керівниками. Керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.

Пунктами 1, 4, 5, 6 та 10 Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 09.10.2013 року №818, визначено також порядок відповідного погодження.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 752/12962/16-ц - є не релевантними по відношенню до обставин даної справи в контексті спірних правовідносин у справі № 910/7862/21, з огляду на те, що у наведеній справі № 752/12962/16-ц позовні вимоги стосувались саме поновлення позивача на роботі та стягнення моральної шкоди, а суть спору стосувалась обставин того, що відповідач видав наказ про звільнення позивача без зазначення підстав для застосування такого виду дисциплінарного стягнення, не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяної шкоди, попередню роботу позивача, яка раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, тобто, спірні правовідносини у справі стосувались саме трудових взаємовідносин учасників спору, про що також свідчать заявлені позивачем у справі № 752/12962/16-ц позовні вимоги про поновлення на роботі, в контексті дослідження яких судом враховано і доводи учасників стосовно погодження звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 09.10.2013 року №818.

Проте, як зазначалось судом апеляційної інстанції, спірні правовідносини у даній справі не стосуються трудового спору між сторонами, оскільки підставою для припинення повноважень позивача, як органу управління, є саме реалізація уповноваженим органом управління в особі Голови Морської адміністрації процедури звільнення в силу п.п. 25 п. 11 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095, з урахуванням того, що зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, що і було здійснено відповідачем-1. Таким чином, посилання позивача , саме як на підставу обгрунтування своїх позовних вимог, які не стосуються трудового спору, на пункти 1, 4, 5, 6 та 10 Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 09.10.2013 року №818 та ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вказані нормативні приписи стосуються підстав звільнення особи, які оспорюють ся з огляду на порушення трудового законодавства, а спір між сторонами у даній справі стосується законності припинення повноважень позивача, як виконавчого органу, і саме до юрисдикції господарського суду належать спори, в яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення), що зокрема зазначається і у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 754/2998/20.

Також, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази встановив що 04 березня 2020 року в.о. начальника Державної установи «Держгідрографія» Дмитро Падакін виніс Наказ №68-к «Про звільнення начальника державної установи «Держгідрографія», відповідно до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія», яким наказано звільнити ОСОБА_1 з роботи з посади начальника державної установи «Держгідрографія» 04 березня 2020 року, у зв'язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.

Тобто, вказаним наказом відповідача-2 позивача було звільнено з роботи і реалізовано процедуру відповідного оформлення припинення повноважень позивача, як керівника установи, і відповідне оформлення вказаним розпорядчим актом здійснено 04.03.2020 у зв'язку з тим, що позивач згідно листків непрацездатності (первинний) серії АДЦ №804439, серії АДШ №507378, з 15.02.2020 по 26.02.2020 року був звільнений від роботи у зв'язку з захворюванням і йому визначено стати до роботи 04.03.2020 року, і у зв'язку з чим згідно листа від 06 березня 2020 року в.о. начальника Дмитра Падакіна Державна установа «Держгідрографія» проінформувала Управління персоналом Державної служби морського та річкового транспорту України, що позивач після виходу з лікарняного 04.03.2020 був ознайомлений з наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія». Також, 04.03.2020 року з ним проведено розрахунок відповідно до вимог законодавства та надіслано поштовим відправленням відповідно до його заяви належно оформлену трудову книжку. Вказані обставини учасниками спору не заперечувались.

З урахуванням наведеного вище, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Юлії Ворони від 14 лютого 2020 року №2-ПД «Про припинення повноважень начальника державної установи «Держгідрографія» та наказ в.о. начальника Державної установи «Держгідрографія» від 04.03.2020 №68-к «Про звільнення начальника державної установи «Держгідрографія» - не суперечать вимогам закону, їх прийнято у відповідності та в межах визначених законом повноважень відповідача-1, оспорювані накази жодним чином не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача в контексті встановлених правовідносин під час розгляду саме спору за правилами господарського судочинства, а тому обумовлені законом підстави для їх скасування, - відсутні, у зв'язку з чим вимоги позивача у наведеній частині задоволенню не підлягають.

Також, оскільки органом управління (відповідачем-1) шляхом видачі оспорюваного наказу від 14.02.2020 року №2-ПД реалізовано повноваження по відношенню до установи (відповідача-2) щодо керівника (позивача) через припинення його повноважень, як виконавчого органу, шляхом реалізації повноважень щодо звільнення з застосуванням правового інструменту процедури припинення трудового контракту, обумовленого п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, який занесено у трудову книжку саме як підстава звільнення посадової особи - керівника установи, що потягнуло видачу відповідачем-2 наказу 04.03.2020 №68-к, а отже, правову підставу перебування позивача на відповідній посаді керівника установи - припинено у визначеному законом порядку 04.03.2020, як і відповідно, нарахування виплат.

З огляду на викладене, оскільки за наслідками розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорювані накази жодним чином не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача в контексті встановлених правовідносин під час розгляду саме спору за правилами господарського судочинства, обумовлені законом підстави для їх скасування, - відсутні і не були встановлені судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи, а тому вимоги позивача, які ґрунтуються на незаконності оспорюваних наказів в контексті господарського спору, а саме щодо поновлення позивача на роботі з 04.03.2020 та стягнення 3 627 018,24 грн. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу - задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, оцінивши усі наявні у справі докази в сукупності.

Інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи.

Таким чином, за наслідками апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача не є законними та обгрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а отже, задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим у позові слід відмовити повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі Державної служби морського та річкового транспорту України та в апеляційній скарзі Державної установи «Держгідрографія», знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 - не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню повністю з ухваленням в апеляційному порядку нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, Державної установи «Держгідрографія» про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення 3 627 018,24 грн слід відмовити повністю з підстав, наведених у даній постанові.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної служби морського та річкового транспорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/7862/21 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Державної установи «Держгідрографія» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/7862/21 задовольнити.

3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/7862/21 залишити без задоволення.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/7862/21 скасувати.

5. Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, Державної установи «Держгідрографія» про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення 3 627 018,24 грн відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту постанови 30.05.2022 після виходу суддів з відпусток.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

В.В. Куксов