26 травня 2022 року
м. Чернівці
справа № 726/1092/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів Перепелюк І.Б., Половінкіної Н.Ю.,
секретар Паучек І.І.
позивач заступник прокурора Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 4 березня 2021 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Байцар Л.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року заступник прокурора Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації та припинення права, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 7 грудня 2017 року у справі № 726/1108/17 скасовано рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 13 липня 2017 року, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на громадську будівлю (автомийку), площею 66,50 кв. м, яка складається з будівлі літ. «А», загальною площею 66,50 кв. м, навісу літ. «А'», навісів літ. «А''», літ. «А'''», літ. «А''''», очисної споруди І та яка знаходиться по АДРЕСА_1 .
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 726/250/18 скасовано ухвалу Садгірського районного суду міста Чернівці від 20 квітня 2018 року про затвердження мирової угоди між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до якої за ОСОБА_4 визнано право власності на громадську будівлю (автогазовий заправочний пункт - далі АГЗП), яка складається з навісу газової колонки І, підземних резервуарів ІІ, рекламної конструкції ІІІ, які розташовані по АДРЕСА_2 та зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно первинна реєстрація автомийки по АДРЕСА_1 , як об'єкта нерухомості, здійснена на підставі рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 13 липня 2017 року у справі № 726/1108/17.
Аналогічно первинна реєстрація АГЗП, який знаходиться по АДРЕСА_2 , як об'єкта нерухомості, здійснена на підставі ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 20 квітня 2018 року у справі № 726/250/18.
При цьому ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не отримували жодних дозвільних документів на будівництво автомийки та АГЗП, який є джерелом підвищеної небезпеки, не подавали декларацію про готовність об'єктів до експлуатації і не отримували для даних цілей земельну ділянку у власність або користування.
Відсутність зазначених документів свідчить про самочинність будівництва об'єктів, що виключає можливість визнання на них права власності в порядку, визначеному статтею 376 ЦК України, що і було констатовано судом апеляційної інстанції в судових рішеннях від 07 грудня 2017 року та 27 листопада 2018 року (справи № 726/1108/17, № 726/250/18).
Більш того, згідно із даними Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради на місці самочинно збудованого об'єкта автомийки та АГЗП по по АДРЕСА_1 відповідно до детального плану території, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради № 1141 від 6 березня 2014 року, який є невід'ємною частиною генерального плану міста Чернівців, запроектовано будівництво дороги, а тому зазначене самочинне будівництво суперечить вимогам чинної містобудівної документації.
Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області 21 травня 2020 року проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства та встановлено, що за вказаними адресами здійснено самовільне зайняття земельної ділянки.
Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не набули права власності на автомийку та АГЗП, оскільки судові рішення, якими було визнано таке право, скасовані судом апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків з моменту їх ухвалення.
Натомість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано право власності на дані об'єкти.
У подальшому спірні об'єкти відчужено за договорами купівлі-продажу на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у свою чергу передали ці об'єкти нерухомості в іпотеку з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором.
Прокурор вважав, що дії по відчуженню самочинно збудованих об'єктів на земельній ділянці комунальної власності та передання їх в іпотеку спрямовані на заволодіння земельною ділянкою територіальної громади міста Чернівці поза її волею та створення перешкод у її звільненні та поверненні.
Посилаючись на викладене, прокурор просив суд:
1) визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нерухомого майна від 11 серпня 2017 року за № 18438, а саме 1/2 частки громадської будівлі (автомийки) (індексний номер: 36583853 від 11 серпня 2017 року), яка знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14 серпня 2017 року за № 18643, а саме 1/2 частки громадської будівлі (автомийки) (індексний номер: 36608421 від 14 серпня 2017 року), яка знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;
3) визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29 травня 2018 року за № 288, а саме 1/2 часткигромадської будівлі (АГЗП) (індексний номер: 41322553 від 29 травня 2018 року), яка знаходиться по АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;
4) визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30 травня 2018 за № 300, а саме 1/2 частки громадської будівлі (АГЗП) (індексний номер: 41342064 від 30 травня 2018 року), яка знаходиться по АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ;
5) визнати недійсним пункт 1.5 договору позики грошових коштів та іпотеки нерухомого майна від 7 вересня 2018 року № 5919, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_6 , з іншої сторони.
6) визнати недійсним пункт 1.5 договору позики грошових коштів та іпотеки нерухомого майна від 8 грудня 2017 року № 1439, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_7 , з іншої сторони;
7) скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - громадську будівлю (автомийку), яка знаходиться по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомості № 1322056573101) та припинити право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
9) скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - громадську будівлю (АГЗП), яка знаходиться по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомості № 1560225273210) та припинити право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
10) скасувати державну реєстрацію іпотеки, зареєстрованої на підставі договору позики грошових коштів та іпотеки нерухомого майна від 8 грудня 2017 року № 1439, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_7 , з іншої сторони, оформлену записом, вчиненим приватним нотаріусом Лірниченко Н. М. за № 23834650;
11) скасувати державну реєстрацію іпотеки, зареєстрованої на підставі договору позики грошових коштів та іпотеки нерухомого майна від 7 вересня 2018 року за № 5919, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_6 , з іншої сторони, оформлену записом, вчиненим приватним нотаріусом Холоменюк О. І. за № 27825110;
12) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,15 га (кадастровий номер 7310136900:40:005:0031) шляхом звільнення її від об'єктів нерухомості, а саме: громадських будівель (автомийки), які знаходяться по АДРЕСА_1 та громадської будівлі (АГЗП), яка знаходиться по АДРЕСА_2 .
Ухвалою Садгірського районного суду міста Чернівці від 28 жовтня 2020 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , приватних нотаріусів Чернівецького міського нотаріального округу Кривцову К. Т., ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 4 березня 2021 року позов заступника прокурора Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради задоволено.
Визнано недійсними договори купівлі-продажу від 11 серпня 2017 року за № 18438, від 14 серпня 2017 року за № 18643, від 29 травня 2018 року за № 288, від 30 травня 2018 року за № 300.
Визнано недійсним пункт 1.5 договорів позики грошових коштів та іпотеки нерухомого майна від 07 вересня 2018 року № 5919, від 08 грудня 2017 року № 1439.
Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - громадську будівлю (автомийку), яка знаходиться по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомості № 1322056573101), припинено право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - громадську будівлю (АГЗП), яка знаходиться по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомості № 1560225273210), припинено право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Скасовано державну реєстрацію іпотеки, зареєстрованої на підставі договорів позики грошових коштів та іпотеки нерухомого майна від 8 грудня 2017 року № 1439, від 07 вересня 2018 року за № 5919.
Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,15 га (кадастровий номер 7310136900:40:005:0031) шляхом звільнення її від об'єктів нерухомості, а саме: громадських будівель (автомийки), які знаходяться по АДРЕСА_1 та громадської будівлі (АГЗП), яка знаходиться по АДРЕСА_2 .
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не набули права власності на автомийку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та АГЗП, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , оскільки судові рішення, якими було визнано таке право, скасовані судом апеляційної інстанції і не можуть бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків з моменту їх ухвалення. Подальші дії по відчуженню самочинно збудованих об'єктів на земельній ділянці комунальної власності та їх передання в іпотеку спрямовані на заволодіння земельною ділянкою територіальної громади міста Чернівці поза її волею та створення перешкод у звільненні та поверненні такої ділянки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Заявник посилався на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права.
Позовна заява подана особою, яка не має права її підписувати. Сама лише наявність відповідних повноважень заступника керівника у Регламенті, не є самостійною підставою для підписання ним позовної заяви від імені регіональної прокуратури, оскільки суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про прокуратуру».
Задовольняючи позов прокурора в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,15 га шляхом звільнення її від об'єктів нерухомості, суд не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази користування відповідачами земельною ділянкою площею 0,15 га за кадастровим номером 7310136900:40:005:0031, оскільки відсутні фактичні межі цієї земельної ділянки з її точними координатами, розташуванням і розміром, що виключає можливість встановити місце розташування земельної ділянки, площу якої визначено орієнтовно.
Позовні вимоги щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу, договорів позики та скасування державної реєстрації права задоволені неправомірно. Майно належить на праві спільної часткової власності відповідачам, які є добросовісними набувачами.
Суд при задоволенні позову повинен був перевірити чи подано позивачем докази вжиття відповідними службами всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення ж самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише за умови вжиття таких заходів.
Спірні правовідносини у справі виникли фактично між позивачем, відповідачами та третіми особами у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки треті особи згідно з пунктом 5.1 договорів позики та іпотеки нерухомого майна набули права звернення стягнення на предмет іпотеки. Встановивши, що на майно, яке знаходиться по АДРЕСА_3 , існує державна реєстрація прав та їх обтяжень (договір іпотеки) за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суд помилково залучив їх третіми особами, а не відповідачами, хоча наслідки вирішення цієї справи безпосередньо впливають на зміст і стан речових прав цих осіб. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідача й обгрунтування позову - обов'язком суду.
Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи
На апеляційну скаргу перший заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Зазначає, що право подання позовної заяви в порядку цивільного судочинства заступником керівника обласної прокуратури прямо передбачено статтею 24 ЗУ «Про прокуратуру». Твердження відповідача про відсутність належного обґрунтування прокурором повноважень на представництво інтересів держави в особі органів місцевого самоврядуванні ґрунтуються на неправильному розумінні вимог законодавства.
Чернівецька міська рада є уповноваженим органом, який наділений повноваженнями розпоряджатися землями комунальної форми власності та повинен захищати інтереси держави і територіальної громади у правовідносинах щодо самочинного будівництва об'єктів на земельних ділянках комунальної власності, яка не виділялася у встановленому законом порядку для цих цілей.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
У даній справі земельна ділянка, на якій збудовані автомийка та АГЗП самовільно, без жодного дозвільного документа та рішення уповноважених органів, була зайнята та забудована без згоди її власника - територіальної громади міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради, про що їй достеменно було відомо з 2017 року. Разом з тим, Чернівецька міська рада, яка є органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави та територіальної громади м. Чернівці, достовірно знаючи про їх порушення упродовж тривалого періоду (3-х років), ефективних заходів для відновлення не вжила та до суду з відповідним позовом не зверталася.
Самочинне будівництво вказаних об'єктів здійснене всупереч вимогам містобудівної документації в межах проектованої дороги без будь-яких погоджень органів архітектури та містобудування, що порушує інтереси держави в частині раціональної забудови населених пунктів з додержанням вимог генерального плану та розроблених на його основі детальних планів територій.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не набули право власності на автомийку по АДРЕСА_3 та АГЗП по АДРЕСА_2 , оскільки судові рішення, якими було визнано таке право, скасовані судом апеляційної інстанції, тому вони не можуть бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків з моменту їх ухвалення. Правовий порядок знесення будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
Безпідставним є посилання відповідача на відсутність доказів користування ним земельною ділянкою орієнтованою площею 0,15 га з кадастровим номером 7310136900:40:005:0031, оскільки самочинне будівництво здійснено уже на сформованій земельній ділянці та зафіксовано Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області проведеною 21 травня 2020 року перевіркою використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га.
Процесуальний статус ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як третіх осіб без самостійних вимог, визначено правильно, оскільки рішення у справі може вплинути на їхні права та обов'язки за договорами позики, однак вони не здійснювали самочинне будівництво на земельній ділянці по АДРЕСА_3 , а тому до них не може бути звернено будь-яких матеріально-правових вимог у даному спорі саме як до відповідачів.
Короткий зміст постанов апеляційного та касаційного судів
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 04 березня 2021 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 13 липня 2017 року у справі № 726/1108/17 за ОСОБА_3 визнано право власності на громадську будівлю (автомийку), площею 66,50 кв. м, яка складається з будівлі літ. «А», загальною площею 66,50 кв. м, навісу літ. «А'», навісів літ. «А''», літ. «А'''», літ. «А''''», очисної споруди І та знаходиться по
АДРЕСА_1 реєстрація вищевказаної автомийки, як об'єкта нерухомості, здійснена за ОСОБА_3 на підставі вказаного рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 13 липня 2017 року.
Ухвалою Садгірського районного суду міста Чернівці від 20 квітня 2018 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до якої за ОСОБА_4 визнано право власності на громадську будівлю (АГЗП), яка складається з навісу газової колонки І, підземних резервуарів ІІ, рекламної конструкції ІІІ, яка розташована по АДРЕСА_2 , та зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Первинна реєстрація АГЗП, який знаходиться по
АДРЕСА_2 , як об'єкта нерухомості, здійснена за ОСОБА_4 на підставі ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 20 квітня
2018 року у справі № 726/250/18.
В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відчужено автомийку та АГЗП за договорами купівлі-продажу від 11 серпня 2017 року за № 18438 та 14 серпня 2017 року за № 18643, від 29 травня 2018 року № 288,
від 30 травня 2018 року № 300 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці за кожним.
На підставі зазначених договорів купівлі-продажу до відповідного державного реєстру внесено записи про реєстрацію права власності за відповідачами.
8 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_7 , з іншої, укладено договір позики грошових коштів в сумі 150 000 гривень та іпотеки нерухомого майна № 1439, згідно з пунктом 1.5 якого предметом іпотеки є громадська будівля (автомийка), яка знаходиться по
АДРЕСА_1 .
7 вересня 2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_6 , з іншої, укладено договір позики грошових коштів в сумі 160 000 гривень та іпотеки нерухомого майна № 5919, згідно з пунктом 1.5 якого предметом іпотеки є громадські будівлі АГЗП, які знаходяться по
АДРЕСА_2 .
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 07 грудня 2017 року у справі № 726/1108/17, за апеляційною скаргою прокурора, скасовано рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 13 липня 2017 року та у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності відмовлено.
У справі № 726/250/18 постановою Чернівецького апеляційного суду
від 27 листопада 2018 року за апеляційною скаргою прокурора скасовано ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 20 квітня 2018 року про затвердження мирової угоди, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В подальшому в суді першої інстанції, за ініціативою позивача ОСОБА_4 , позов залишено без розгляду.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих приписах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.
Як вбачається із наведених вище положень статті 376 Цивільного кодексу України, ця норма передбачає декілька правових підстав для визнання нерухомого майна самочинним будівництвом. Положеннями цієї статті, зокрема, визначено, що будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (ч.1); право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3).
З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, а також неодноразово була підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-, від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц, від 19 січня 2022 року у справі справа № 201/5625/17, від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що «аналіз частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Встановивши, що самочинна забудова, здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети цій особі, суди повинні з'ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних норм і правил, чиї права порушено такою забудовою».
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (статті 391 ЦК України).
За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
За правилами статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.
Зазначене узгоджуються з правовими висновком, викладеними Верховним Судом України у постанові від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17 та Верховним Судом у постановах від 12 квітня 2022 року у справі № 726/1092/20 та від 01 липня 2020 року у справі № 755/3782/17.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову прокурора в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,15 га за кадастровим номером 7310136900:40:005:0031 шляхом звільнення її від об'єктів нерухомості, а саме громадських будівель (автомийки), які знаходяться по АДРЕСА_1 та громадської будівлі (АГЗП), яка знаходиться по АДРЕСА_2 , оскільки у даній справі встановлено, що вказані будівлі є самочинно збудованим нерухомим майном, оскільки вони збудовані на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та яка на праві власності належить територіальній громаді в особі Чернівецької міської ради та віднесена до земель комунальної власності.
Судом першої інстанції правомірно встановлено про відсутність у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на автомийку, яка знаходяться по АДРЕСА_1 та громадської будівлі (АГЗП), яка знаходиться по АДРЕСА_2 з тих підстав, що рішення, якими було визнано таке право, були скасовані судом апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що представник Чернівецької міської ради в ході розгляду справи підтримав позов та просив його задовольнити.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в результаті самочинного будівництва порушується право Чернівецької міської ради на володіння та користування спірною земельною ділянкою.
За таких обставин, у суду першої інстанції були наявні всі правові підстави для висновку про необхідність знесення вказаних об'єктів нерухомого майна як самочинно збудованого майна.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 1 липня 2020 року у справі № 755/3782/17.
Окрім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залучення у справі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в якості третіх осіб.
У постанові Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі № 755/3782/17 викладено правовий висновок, яким роз'яснено, що новий власник, набуває усі права та обов'язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому є належним відповідачем за заявленими вимогами про повернення земельної ділянки, приведення її у попередній стан та знесення самочинного будівництва.
Отже, за такими позовними вимогами закон не вимагає обов'язкової процесуальної співучасті в якості співвідповідачів разом із новим власником майна ще й іпотекодержателя та/або попереднього (первісного) власника майна.
У розглядуваній справі іпотекодержателі були залучені до участі у справі в якості третіх осіб та мали можливість як наводити свої заперечення проти позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, так і оскаржувати судові рішення у разі незгоди із ними.
Крім того, інтереси іпотекодержателів в даному випадку забезпечені умовами договорів іпотеки від 08 грудня 2017 року та 07 вересня
2018 року, згідно з якими у випадку загибелі, втрати або пошкодження предмета іпотеки іпотекодавці зобов'язані замінити предмет іпотеки іншим рівноцінним майном.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 12 квітня 2022 року у справі № 726/1092/20.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову заступника прокурора Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині - без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 4 березня 2021 року в частині задоволення позову заступника прокурора Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 30 травня 2022 року.
Головуючий О.О. Одинак
Судді: І.Б. Перепелюк
Н.Ю. Половінкіна