Справа № 2а-164-2010 рік
22 червня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Самсонової В.В.
при секретарі Калініченко М.В.
за участю позивачки ОСОБА_1
за участю представника відповідача Прістової Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, третя особа - Управління Державного казначейства у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В травні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила постановити рішення, яким визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови здійснення перерахунку та виплати доплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до розміру прожиткового мінімуму; стягнути з відповідача на її користь недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 червня 2007 року по 31 березня 2009 року в загальному розмірі 7739,03 грн.; зобов'язати третю особу виконати негайне списання коштів з рахунків відповідача на її користь в сумі 7739,03 грн. та зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала на те, що вона є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачена виплата по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, передбаченого для дітей віком до 6 років. В порушення даного Закону відповідач не перерахував позивачці недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку позивачка просить стягнути з відповідача на її користь.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, посилалася на обставини викладені в позовній заяві, вказавши на те, що у 2007 - 2009 роках вона отримувала значно занижені виплати по догляду за дитиною, оскільки дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» було зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року вказані норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними та втратили чинність. Також позивачка в судовому засіданні зазначила, що вважає строк звернення до суду не пропущеним, оскільки вона оскаржує не саме призначення їй соціальної допомоги, у зв'язку з чим строк давності не може вираховуватися з моменту звернення до відповідача. Також, судом позивачці було роз'яснено ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства з приводу порушення строку звернення до адміністративного суду, але з клопотанням про поновлення строку позивачка не звернулася, наполягала на задоволенні позову.
Представник відповідача Прістова Я.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що відповідач діє в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Виплати соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років здійснюються з Державного бюджету України на відповідні роки, який затверджує Верховна Рада України. Відповідач при виплаті позивачці вказаної допомоги керувався Законами України «Про Державний бюджет України на 2007, 2008 та 2009 рік». Представник відповідача вказав на те, що порушення строку звернення до суду з адміністративним позовом є підставою для відмови у задоволенні позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін та заперечував проти поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом позивачці.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про слухання справи був повідомлений, причину неявки суду не повідомив.
Вислухавши позивачку, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка має дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21.11.1992 року № 2811-Х.
Згідно частини 1 статті 15 вищезазначеного закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2811- XII розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Дію частини 1 статті 15 Закону України №2811- XII та пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України №2811- XII зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V „Про державний бюджет України на 2007” (надалі Закон №489-V).
Статтею 56 Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України №2811- XII здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для зарахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідних субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положенням пункту 14 статі 71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII „Прикінцеві положення” Закону України №2811- XII щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає сума недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку лише за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року включно.
У відповідності до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивачка звернулася до суду в травні 2009 року, тобто з пропуском річного строку звернення до суду.
Відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року за пропуском строку.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача сум за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, то вони задоволенню не підлягають. Оскільки на 2008 рік та на 2009 рік внесено зміни до Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, тому суд вважає, що права позивачки з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року не порушені, та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Конституційний Суд України», ст. ст. 99, 100, 102, 104, 105, 106, 158-163, 167, пунктом 5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження постанови і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 02 липня 2010 року.
Суддя В.В. Самсонова