Окрема думка від 26.05.2022 по справі 642/3652/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/3652/21 Номер провадження 11-кп/814/1010/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

ОКРЕМА ДУМКА

26 травня 2022 року м. Полтава

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі головуючого - судді ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши матеріали клопотання за апеляційними скаргами адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 11 травня 2022 року ухвалила судове рішення, яким апеляційні скарги адвокатів залишено без задоволення, а ухвала Київського районного суду м. Полтава про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 без зміни.

Не погоджуючись із судовим рішенням висловлюю свою окрему думку.

Ухвала слідчого судді, суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.

З матеріалів провадження вбачається, що прокурор відділу Харківської обласної прокуратури звернувся до Київського районного суду м. Полтава з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , якому повідомлено про підозру у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.270 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харків від 23.01.2021 року підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в не повному обсязі.

Так, під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою суд вказав, що обгрунтованість підозри ОСОБА_7 була врахована при обранні йому запобіжного заходу, а зазначені в клопотанні прокурора ризики передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились.

Разом з тим, у клопотанні прокурора про продовженя строку тримання під вартою зазначені ризики, передбачені п.п. 1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Тобто суд при розгляді клопотання прокурора прийшов до висновку про відсутність ризиків, передбачених п.п.2,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України якщо прир розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п. 1.2 ч.1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.

До залишеного ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України суд встановив та доповнив клопотання новим ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто можливість вчинення ОСОБА_7 нового злочину чи продовження інкримінованого злочину, що суперечить принципам кримінального судочинства, так як суд розглядає провадження в межах клопотання.

Встановивши один ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від суду, суд у своїй ухвалі не навів будь-яких належних доказів обставин, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що даний ризик існує.

Крім того, в ухвалі суд не обгрунтував та не навів будь-яких доказів обставин, які вказують на обгрунтованість підозри, яка, на мою думку, є сумнівною.

Крім того, суд взагалі не дослідив і не зазначив в ухвалі можливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави.

Згідно п.2 ч.4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

За таких обставин вважаю, що не визначення розміру застави це право суду, а не обов'язок, а тому право на невизначення розміру зазстави повинно бути належно обгрунтованим.

Суд же в своїй ухвалі дане питання не досліджував і не обгрунтував у судовому рішенні.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності вважаю, що ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 не відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону, а тому повинна бути скасована.

Суддя-доповідач ОСОБА_2 .