Справа № 635/7111/17 Номер провадження 11-кп/814/555/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
25 травня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 24 березня 2022 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів- до 22 травня 2022 року обвинуваченому:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Харкова, громадянину України, українцю, розлученому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому.
ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.289, ч.4 ст.187, ч.3 ст.357, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14 КК України.
Приймаючи дане рішення місцевий суд урахував: наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 інкриміновах йому хлочинів, ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні з урахуванням того, що у судовому засіданні свідки ще не допитані, а потерпіла ОСОБА_11 неодноразово повідомляла, що побоюється за своє життя з урахуванням впізнання осіб, які скоїли на неї розбійний напад, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню; тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_10 , а також неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 24.03.2022 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у продовженні ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Свої вимоги захисник ОСОБА_12 мотивує тим, що до канцелярії Київського районного суду м. Полтави надійшло клопотання прокурора ОСОБА_7 без підпису КЕП або ЕЦП, а прокурором ОСОБА_13 на підтвердження своїх повноважень було надано копію постанови про зміну групи прокурорів, яка була без дати та не посвідчена належним чином. Вказує, що клопотання ОСОБА_7 не було обгрунтоване жодним доказом, оскільки матеріали провадження в суді відсутні. Звертає увагу, що в зв'язку з введенням в Україні воєнного стану ОСОБА_10 має бажання стати на захист Батьківщини, а застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою є недопустимим, оскільки на момент розгляду клопотання обвинувачений вже відбув понад десять років покарання.
Захисник-адвокат ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, попередньо надіславши клопотання про розгляд провадження без його участі.
Перевіривши матеріали провадження, заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_8 , яка підтримувала апеляційну скаргу, прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Згідно розпорядження Голови Верховного Суду України від 25 березня 2022 року за№ 14/0/9-22 про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану, справи Харківського апеляційного суду передані на розгляд до Полтавського апеляційного суду.
В зв'язку з проведенням в м.Харкові активних бойовий дій та відсутністю інтернету в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», що унеможливлює проведення судового засідання в режимі відеоконференції з установою та підтвердується їх довідкою, колегія суддів вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності обвинуваченого ОСОБА_10 .
У відповідності до ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч.5 ст.394 КПК України зазначені вище ухвали суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 422-1 КПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, розглядаються не пізніш як через три дні після їх надходження до суду апеляційної інстанції.
Розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на те, що захисник ОСОБА_9 заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, розгляд апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду м. м.Полтави від 24.03.2022 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, на підставі ч.4 ст. 422-1 КПК України проводиться за участі сторін кримінального провадження.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Враховуючи все вищеперераховане суд встановив, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_10 може здійснити дії, передбачені п.1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Посилання адвоката на те, що наведені прокурором ризики є недоведеними, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Київського районного суду м.Полтави від 24.03.2022.
Колегія суддів, дійшла висновку, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з достатньою повнотою та об'єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України та навів мотиви, з яких прийняв оскаржуване судове рішення.
Так, під час апеляційного розгляду встановлено, що на розгляді в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015220000000867 від 03.11.2015 за обвинуваченням ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255,ч.3 ст.289, ч.4 ст.187,ч.3 ст.357,ч.3 ст.146,ч.2 ст.364.ч.1 ст.382,ч.1 ст.14,ч.2 ст.187,ч.1 ст.263 КК України. ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, яке скоєно у складі злочинної організації, із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства.
Отже, доводи апеляційної скарги про недоведеність існування ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ст.177 КПК , колегія суддів вважає непереконливими.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Також колегія суддів вважає непереконливими доводи викладені в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_12 , що канцелярією місцевого суду зареєстровано клопотання прокурора ОСОБА_7 із порушенням вимог діловодства в районних судах України, оскільки ним не надано жодних доказів на підтвердження таких доводів, а з наданих матеріалів встановити такі порушення неможливо.
Твердження сторони захисту про звільнення обвинуваченого з-під варти з підстав того, що ОСОБА_10 має бажання захижати Україну від збройної агресії Російської Федерації не заслуговують на увагу, оскільки відомості щодо надходження до установи попереднього ув'язнення чи суду запиту органу, який здійснює оборону України, про доцільність мобілізації обвинувачених - немає. До того ж, висока суспільна небезпека та конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_10 дій по вчиненню особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації із застосуванням насильства, з урахуванням у сукупності даних про особу обвинуваченого, свідчать про наявність ризиків вчинення останнім дій по ухиленню від виконання рішень, а також продовження протиправних дій, які створять загрозу суспільству, в умовах воєнного стану, після звільнення його з установи попереднього ув'язнення з ініційованої захисником підстави.
Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у повній мірі досліджені обставини, за яких до обвинуваченого неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Таким чином, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження, у зв'язку з чим не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги.
Приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст.376,405,407,422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 24.03.2022 року щодо ОСОБА_10 ,- без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4