Справа № 2-439
2010 р.
29 червня 2010 р. Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
у складі
Головуючого-судді Димашка В.П.
За участі секретаря Чернової О.А.
Представника позивача ОСОБА_1
Представника відповідача Коробчука О.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку «Форум» про визнання недійсним кредитного договору та скасування заборони на відчуження
Позивач ОСОБА_3 звернулася з позовом який уточнила і в якому просить визнати недійсним з моменту його вчинення кредитний договір № 287/08/14-11 Anewy від 08.09.2008 року укладений між нею Акціонерним комерційним банком «Форум», та скасувати заборону на відчуження автомобіля «Mitsubishi Colt» 2008 року випуску, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, яка була внесена на підставі кредитного договору № 287/08/14-11 Anewy від 08.09.2008 року.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що між нею ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Форум» в особі Івано-Франківської філії укладено кредитний договір № 287/08/14-11 Anewy від 08.09.2008 року на придбання автомобіля «Mitsubishi Colt».
На умовах кредитного договору, визначених у Розділі 1. Предмет договору, Банк надав Позичальникові кредит у сумі 17059,00 (сімнадцять тисяч п'ятдесят дев'ять) доларів США 00 центів на придбання автомобіля «Mitsubishi Colt» 1.3 а/е чорного кольору у ТзОВ «Універсал-Авто» згідно рахунку №С135У/А від 29.08.2008 року. Кредитні кошти надані строком по 07 вересня 2015 року. Відповідно до п. 1.3. кредитного договору за користування кредитними коштами встановлено плату в розмірі 13 (тринадцять) процентів річних.
Забезпеченням виконання зобов'язань Позичальника на повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) за умовами кредитного договору (п.2.1.) є автомобіль «Mitsubishi Colt» 2008 р.в., чорного кольору, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий комбі-В, об'єм двигуна У=1332 см. куб., реєстраційний НОМЕР_1. Погоджена вартість заставного майна становить 91860,00 (дев'яносто одна тисяча вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок.
З її сторони, як позичальником, виконано всі умови, запропоновані банком з приводу укладення кредитного договору, та в подальшому своєчасно і в повному обсязі проводилась сплата чергових погашень по кредиту та відсотках, що підтверджується платіжними документами і банківськими виписками.
За умовами кредитного договору (п.2.3.) Позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 204,00 (двісті чотири) долари США 00 центів на відкритий йому позичковий рахунок НОМЕР_2 в Івано-Франківській філії АКБ «Форум», МФО 336956.
Вважає даний кредитний договір таким, що є результатом навмисних дій відповідача у введенні її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, таким, що суперечить вимогам чинного законодавства і є протиправним та відповідно підлягає визнанню недійсним.
Ініціатором одержання кредиту була вона, про що подала заяву до Банку надати їй кредит для особистих потреб, а саме на придбання автомобіля, згідно рахунку № С135У/А від 29.08.2008 р., при цьому вона повідомила, що купівлю здійснюватиме в Україні у резидента України в національній валюті України - гривні. У вищезазначеному рахунку ціна вказана у гривнях в сумі 91860,00 грн. з ПДВ.
Вона, позивач за кредитним договором є споживачем банківських послуг. Відповідно захист прав як споживача регламентовано Законом України Про захист прав споживачів» та відповідними нормами цивільного законодавства України.
Кредитний Договір, укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб резидентів України, без права внесення будь-яких змін, доповнень з ініціативи Позичальника до моменту його укладення.
При укладенні Кредитного договору представник відповідача пояснив їй, що в умовах стабільності національної валюти України - гривні, немає значення в якій валюті буде видано кредит - гривні України чи доларах США. Але, якщо кредит буде надано в доларах США, то процентна ставка за користування кредитом буде менша, а якщо в гривні України - то процентна ставка буде більша. А тому, на момент укладення Кредитного договору вона вважала, що ці положення договору не є такими, що порушують законодавство та сторони діють у повній відповідності до нього, оскільки вона повністю довіряла відповідачу, як професійному надавачу певного виду споживчих послуг у сфері кредитування, в структурі якого наявні такі підрозділи, як юридичний, валютних операцій, фінансово-економічний, банківської безпеки та інші, що не давало підстав запідозрювати в його юридичній необізнаності.
Згідно ст. 230 ЦК якщо одна із сторін ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Банк, як професійний надавач послуг у сфері кредитування, перед укладенням Кредитного договору замовчував той факт, що для здійснення валютних операцій визначених умовами цього договору необхідна наявність індивідуальної ліцензії виданої НБУ, тим самим ввів її в оману, чим зумовив спотворене формування її волі, що теж тягне за собою визнання правочину недійсним.
Будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману є нечесною підприємницькою практикою, яка заборонена згідно п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно ч. 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Згідно ст. 15 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання таких відносно іншого суб'єкта господарювання шляхом порушення чинного законодавства.
Таким чином, відповідач, порушуючи законодавство, а саме: видаючи кредити у іноземній валюті резидентам для розрахунку із іншими резидентами, створює умови для недобросовісної конкуренції по відношенню до інших суб'єктів господарювання (банків та кредитних спілок), які дотримуються норм чинного законодавства у своїй діяльності.
На час укладання кредитного Договору нею Банку була достовірно надана інформація про її фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів були надані довідки про отримані доходи у національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту. Нею добросовісно здійснювалась оцінка власної здатності обслуговування отримуваного кредиту виходячи із сукупної вартості кредиту у національній валюті України гривні на момент укладення кредитного договору та отримуваних мною доходів у гривні.
На день укладання Кредитного договору офіційний курс валюти становив 4,8508 грн., а на день підписання позовної заяви (29.12.09 р.) 7.9650 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором.
Використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в Кредитний договір умов, які суперечать чинному законодавству України, і значно погіршують її становище, як позичальника і як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій, оскільки збитки несу лише вона, а не Банк, що дає їй право відповідно до ст. 18 та ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», вимагати визнання в цілому Кредитного договору недійсним. Суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності, що надає послуги, не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Згідно ч.3 ст.509 ЦК зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Несправедливістю є, умови Кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Банк як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності, як професійний надавач споживчих послуг у сфері кредитування, покладає виключно на Позичальника за Кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є способом зловживання правом та є порушенням частини 3 статті 13 ЦК.
Згідно п. 6 ст. 13 ЦК у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Таким наслідком встановленим законом (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів») є, зокрема, визнання правочину недійсним, як спосіб захисту цивільних прав та інтересів особи, в тому числі споживача фінансово-кредитних послуг.
Подальше виконання Кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у статті 3 ЦК - принципу справедливості. Такі умови Кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, споживача фінансово-кредитних послуг.
Згідно із ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст. 203 ЦК, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Вираження в Кредитному договорі валюти зобов'язання та валюти виконання зобов'язання в іноземній валюті - доларах США суперечить нормі прямої дії ст. 99 Конституції України, та ст. 524, ст.35 Закону України „Про Національний банк України", ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», ст. З Декрету, а отже є незаконним.
Використання валюти відмінної від гривні України за спірним договором як засобу платежу без отримання Індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період необхідний для здійснення такої операції суперечить чинному законодавству України.
Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобов'язаннями, відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК може використовуватись в Україні лише у випадках та на умовах встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК зобов'язання підлягає виконанню у національній валюті України - гривні.
Статтею 5 Декрету "Операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України". передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України, та що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.
Наявність у банку банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, не дає йому права здійснювати кредитні операції у іноземній валюті, які потребують отримання індивідуальної ліцензії, оскільки у п. 2.3. Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 7.07.2001 N275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921, відсутня така операція з валютними цінностями, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті.
Тому, що у відповідності до п. 5.1. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України від 14.10.2004 N 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 за N 1429/10028. використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності індивідуальної ліцензії.
Оскільки у Банку така індивідуальна ліцензія відсутня, то Кредитний договір має бути визнаний недійсним з моменту його укладення.
Згідно до п. 2 ст. 13 Декрету, уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій здійснюють контроль за операціями, то проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи.
У відповідності до Положення «Про валютний контроль» Затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 N 49 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 р. за N 209/4430 - Банк, як агент валютного контролю, мав здійснювати нагляд за тим, щоб резиденти України не здійснювали розрахунків в іноземній валюті один з одним через нього, як кредитну установу, а тому не мав права надавати кредит в іноземній валюті для розрахунків з резидентами України. Отже, укладання Кредитного договору суперечить Декрету, тобто діючому законодавству України.
Відповідачу було заздалегідь відомо, що згідно Кредитного договору, він надає іноземну валюту з метою здійснення розрахунків позичальником з іншими резидентами України. Але такі розрахунки в іноземній валюті є порушенням ст. 3 Декрету, згідно якого національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, та підпункту „г" пункту 4 ст. 5 того ж Декрету, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії НБУ не допускається.
Таким чином, Банк виразивши в Кредитному договорі валюту зобов'язання і валюту виконання зобов'язання та надавши резиденту України кредит в іноземній валюті - доларах США без отримання Індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення разової валютної операції, замовчуючи її необхідність, тим самим ввівши її в оману, зловживаючи обов'язками агента валютного контролю, діючи недобросовісно всупереч принципам справедливості, здійснюючи нечесну підприємницьку практику, порушуючи права споживача фінансово-кредитних послуг, уклав Кредитний договір, зміст якого суперечить вимогам чинного законодавства України, що є підставою визнання такого договору недійсним з моменту його вчинення.
Окрім вищевикладеного, відповідно до приписів ч. 2 статті 548 ЦК недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ст. 559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Таким чином, за умов визнання недійсним основного Кредитного договору, договори укладені на його забезпечення визнаються недійсними.
У відповідності до законодавства у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано.
У разі застосування наслідків недійсності Кредитного договору (абзац 2 ч. 1 ст. 216 ЦК) вважає за необхідне врахувати, що вона отримала 08.09.2008 р. від Банку суму еквівалентну 82 749,80 грн. (Вісімдесят дві тисячі сімсот сорок дев'ять грн. 80 коп.) за курсом НБУ на день укладання цього договору, що дорівнював 4,8508 грн. за 1 долар США. З моменту отримання коштів до дати подання позовної заяви вона повернула Банку кошти в сумі еквівалентній 92335,78 грн. (Дев'яносто дві тисячі триста тридцять п'ять гри. 78 коп.). що підтверджується відповідними платіжними документами та розрахунком що додаються.
Таким чином, з урахуванням вимог абзацу 2 ч. 1 ст. 216 та ст. 601 ЦК шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у неї не має заборгованості перед Банком.
Представник позивача позов підтримав, та вказав, що позивач був уведений в оману, і уклав договір у доларах США, не подавала доручення на продаж валюти, засобом платежу на території України є гривня, банк діяв недобросовісно, однак прямих доказів недобросовісності вони не мають, але якби було роз'яснено про наслідки зміни курсу долара США, то позивач пішла б в інший банк.
Представник відповідача просив у позову відмовити і вказав, що відповідач не вводив в оману позивача, позивач звернулася з заявою про надання кредиту в доларах США зі сплатою відсотків для придбання автомобіля, було укладено кредитний договір. Підтвердженням того що позивач отримала кредитні кошти є заява про видачу готівки. Сторона не довела обставини згідно ст. 60 ЦПК. Між сторонами було узгоджено усі основні умови договору, позивач не надає доказів недобросовісності банку, а курс національної валюти по відношенню до долара США встановлюється Національним банком України, стабільність курсу гривні законодавством не закріплена, а тому сторони повинні були це усвідомлювати. Зміна курсу гривні до долара США не залежить від волі банку. Позивач обґрунтовує вимоги припущеннями, а не доказами. Позивач наявність інформації про меншу відсоткову ставку при отриманні кредиту в іноземній валюті подає як доказ введення в оману, що не підтверджує нав'язування банку отримати кредит саме в іноземній валюті. Індивідуальна ліцензія для здійснення банківських операцій по наданню кредитів у іноземній валюті не потрібна. Є ліцензія №62 з відповідними додатками.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Форум» в особі Івано-Франківської філії укладено кредитний договір № 287/08/14-11 Anewy від 08.09.2008 року згідно якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 17059 доларів США на придбання автомобіля «Mitsubishi Colt» згідно рахунку №С135У/А від 29.08.2008 року. Кредитні кошти надані строком по 07 вересня 2015 року. Відповідно до п. 1.3. кредитного договору за користування кредитними коштами встановлено плату в розмірі 13% річних, і в якості забезпечення договору в якості застави було передано вказаний автомобіль, та згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна було накладено заборону на відчуження, чого не заперечує позивач та її представник.
Суд вважає, що докази на які посилається позивач не доводять того, що її було введено відповідачем в оману що до обставин, які мають істотне значення.
Грошові кошти у валюті, що видані в кредит, і які підлягають поверненню у такій самій сумі, що були передані позичальнику позикодавцем, не виконують функцію засобу платежу, а тому укладення договору кредиту у доларах США не суперечить вимогам чинного законодавства. Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позичальник зобов'язаний повернути позику у тій валюті в якій отримав кредит.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статті 47, 49 Закону України „Про банки та банківську діяльність” визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
З викладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Враховуючи, що відповідач має Банківську ліцензію №62, Дозвіл №62-4 та додаток до Дозволу №62-3 про перелік операцій які він має право здійснювати, то відповідно він має право видавати кредити в іноземній валюті та приймати відсотки в іноземній валюті в якості платежу по кредиту.
Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. На час розгляду справи законодавчо не визначено межі термінів і сум надання та одержання кредитів в іноземній валюті у разі перевищення яких необхідно отримання індивідуальної ліцензії.
Таким чином, посилання позивачів на порушення банком закону в частині відсутності індивідуальної ліцензії слід вважати необґрунтованими.
Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №496 від 12.11.2003 року, визначає, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату, а тому позивач при укладенні договору мала можливість передбачити можливу зміну курсу.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Суд вважає, позивач на момент укладення кредитного договору розуміла наслідки отримання кредиту в іноземній валюті, крім того власноруч написала заяву на видачу кредиту не в гривні, яка є грошовою одиницею України, а в іноземній валюті, зміст правочину не суперечить цивільному законодавству чи моральним засадам суспільства, позивач мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним, і відповідало її внутрішній волі, правочив вчинено у формі встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, сторонами узгоджено усі істотні умови договору.
Позивачем не наведено належних доказів які б підтверджували ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень а тому в задоволенні позову про визнання недійсним оспорюваного кредитного договору та скасуванні заборони на відчуження заставного автомобіля необхідно відмовити.
Крім того суд вважає, що між сторонами мають місце договірні правовідносини, а тому з позивача підлягають стягненню на користь держави 822 грн. 49 коп. судового збору та 74 грн. 50 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення.
На підставі наведеного, та керуючись ст.ст. 88, 213, 215, 223, 294 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку «Форум» про визнання недійсним кредитного договору № 287/08/14-11 Anewy від 08.09.2008 року укладеного між нею Акціонерним комерційним банком «Форум», та скасуванні заборони на відчуження автомобіля «Mitsubishi Colt» 2008 року випуску, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, яка була внесена на підставі кредитного договору № 287/08/14-11 Anewy від 08.09.2008 року - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 822 грн. 49 коп. судового збору та 74 грн. 50 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження через Коломийський міськрайонний суд.
Суддя: підпис
З оригіналом згідно
Суддя: