Справа №2-5297/2010
16 липня 2010 року Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Пікалової Н.М., при секретарі Товстун Г.А., за участю позивачки ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездії неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «дитині війни» за період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року, зобов'язання в подальшому щомісячно проводити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни» в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездії неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «дитині війни» за період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року, зобов'язання в подальшому щомісячно проводити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни» в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги, викладені у позові, та суду пояснила, що згідно зі ст. 1 Закону України №2195-IV від 18.11.04. «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус «дитина війни». У зв'язку з цим згідно цього Закону їй повинні з 01 січня 2007 року виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, ця доплата до пенсії в 2009-2010 роках проводилася не в повному обсязі. Просила суд визнати бездії неправомірною, зобов'язати нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «дитині війни» за період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року, зобов'язати в подальшому щомісячно проводити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни» в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У судове засідання представник відповідача УПФУ у м. Краматорську не з'явилася, однак надав письмові заперечення на позов, а також просив провести судовий розгляд справи у його відсутність.
Згідно письмових заперечень відповідача, на 2007 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» була зупинена та відповідно до ст.111 зазначеного Закону передбачено підвищення до пенсії «дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі цього з 01.01.2007 року «дітям війни» виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 19,00 грн., з 01.04.2007 року - 20,30 грн., з 01.10.2007 року - 20,55 грн. 09.07.2007 року Конституційним Судом України ухвалено Рішення №6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Однак, оскільки ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» видатки на підвищення «дітям війни» не передбачено, то і після рішення Конституційного Суду України вище наведене підвищення не виплачувалося. Підпунктом 2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена в новій редакції, а саме закріплено право на отримання підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Така надбавка згідно ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 наведені зміни були визнані неконституційними, у зв'язку з чим нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» втратила чинність. Однак ні зазначеним Рішенням Конституційного Суду України, а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції. Для врегулювання цієї ситуації, 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22.05.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48,20 грн., з 01.10.2008 року - 49,80 грн. Таке підвищення у 2008 році позивачці виплачувалося. Ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Щомісячна надбавка «дітям війни» виплачувалася у розмірі 49,80 грн., розмір якої протягом 2009 року та 2010 року законами України не змінювався. На підставі наведеного, позовні вимоги позивача УПФУ у м. Краматорську вважає необґрунтованими. Просить в позові відмовити.
Суд, вислухавши позивачку, дослідивши вимоги та обґрунтування позову, доводи заперечень, надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що вбачається з її паспорту громадянина України, має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст.6 цього Закону викладена в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені положення, які визнані неконституційними, втрачають чинності з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Таким чином, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року була поновлена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, за якою «діти війни» мають право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Саме в такій редакції наведена норма закону перейшла як діюча на 2009 рік.
Відповідно до ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року №835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинно здійснюватися відповідно до норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З наведених підстав, а також за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходе до висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу застосуванню підлягають ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не наведена відповідачем постанова КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
При визначенні мінімальної пенсії за віком слід виходити з положень абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року №1646-VІ, згідно яким мінімальна пенсія за віком з січня по жовтень 2009 року - 498,00 грн., з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року - 573,00 грн.
Як вбачається з заперечень УПФУ у м. Краматорську на позовну заяву фактично щомісячна надбавка «дітям війни» позивачу протягом 2009 року виплачувалася в розмірі 49,80 грн., тобто в меншому розмірі, ніж визначено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На підставі наведеного та в межах пред'явленого позову, суд вважає необхідним визнати бездію відповідача щодо невиплати позивачці допомоги в передбаченому законом розмірі за період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року неправомірною стягнути з відповідача на користь позивачки недоплачену державну соціальну допомогу як «дитині війни» з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року у розмірі 1240,20 грн. (498 грн. х 30% х 10 місяців - 573 грн. х 30% х 2 місяці - 49,80 грн. х 2 місяці), з 01.01.2010 року по 31.05.2010 року в сумі 800,10 грн . (695 грн. х 30% х 3 місяці - 49,80 грн. х 3 місяці + 706,00 грн. х 30% х 2 місяці - 49,80 грн. х 2 місяці) відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а всього 2040,30 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов'язання в подальшому щомісячно проводити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни» в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав: згідно ч.1 ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або осопорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Таким чином, в межах розгляду справи судом захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання в подальшому щомісячно проводити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни» в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин, тому в задоволенні позову в цій частині позивачці необхідно відмовити.
Відповідно до ст.88 ЦПК України у зв'язку з обґрунтованістю пред'явленого позову, судові витрати в розмірі 45,50 грн., що сплачені позивачем в граничних сумах, визначених законом, слід відшкодувати останній за рахунок держави, оскільки відповідач УПФУ у м. Краматорську на підставі п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито», ст.81 ч.4 п.5 ЦПК України від сплати судових витрат звільнений.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 214, 223 ЦПК України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездії неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «дитині війни» за період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року, зобов'язання в подальшому щомісячно проводити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни» в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- задовольнити частково.
Визнати бездію Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 16.07.2010 року неправомірною.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 недоплачену державну соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року в сумі 2040,30 грн. (дві тисячі сорок грн. 30 коп.).
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 45,50 грн. (сорок п'ять гривень 50 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог позивачці відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом Донецької області. Заяву про апеляційне оскарження рішення Краматорського міського суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Донецькій області через Краматорський міський суд.
Суддя
Рішення постановлено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.
Суддя