26 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 464/5095/21 пров. № А/857/6552/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Затолочного В.С., Курильця А.Р.,
за участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.,
представника позивача Огородника О.І.,
представника відповідача Заяць Б.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 29 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про скасування постанов, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Мичка Б.Р.,
час ухвалення рішення - 09:34:30,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 29 березня 2022 року,
12 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові, в якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 44-а від 27 квітня 2021 року, винесену за ч. 1 ст. 96 КУпАП; визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 46-а від 28 квітня 2021 року, винесену за ч. 4 ст. 96 КУпАП.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 30 березня 2018 року і під час перевірки була власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що по обидвох постановах не могла і не була суб'єктом адміністративного правопорушення, оскільки не здійснювала будівництво двоповерхової капітальної споруди. Звертає увагу на те, що протягом 2020 року за участі кількох майстрів здійснила відновлення фасадної стіни та даху житлового будинку, в межах існуючого фундаменту. Вважає, що перевірка інспекцією ДАБК була проведена з порушенням встановленого порядку, відтак, обидві оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню. Зокрема, протоколи про адміністративні правопорушення від 14 квітня 2021 року були складені без її присутності, а також не були їй надіслані, тому вона не була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи і про прийняті постанови про адміністративні правопорушення № 44-а від 27 квітня 2021 року та № 46-а від 28 квітня 2021 року. Вказує, що про існування вказаних постанов дізналась після того як 02 липня 2021 року її представник ознайомився із матеріалами виконавчих проваджень, а 05 липня 2021 року - з матеріалами перевірки в Інспекції ДАБК.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2022 року позов задоволено частково. Скасовано постанови Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові № 44-а від 27 квітня 2021 року та № 46-а від 28 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 4 ст. 96 КУпАП, а провадження у справах про адміністративні правопорушення - закрито. У частині позовних вимог про визнання постанов протиправними відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, під час розгляду справи встановлено, що позивач не здійснювала самовільних будівельних робіт з будівництва двоповерхової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою 30/11/20 від 30.11.2020 року та показами свідка ОСОБА_2 . Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення п. 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю № 553 в частині здійснення перевірки без присутності суб'єкта містобудування. Також всупереч ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складений за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи здійснювався за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутності доказів належного повідомлення особи про таки розгляд, чим порушено вимоги ст. 268 КУпАП. У даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення, тому оскаржувані постанови підлягають скасуванню. Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік дій, які може вчинити місцевий загальний суд як адміністративний суд за наслідками розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог позову про визнання протиправними постанов.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що з 01 квітня 2021 року по 14 квітня 2021 року посадовою особою Інспекції Козаком А.В. було здійснено позапланову перевірку з виїздами на об'єкт: «Будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 ». Вказує, що перевірка проводилась в присутності позивача, службове посвідчення було пред'явлене і надано копію направлення про проведення позапланової перевірки. За результатами перевірки складено акт № 221-пп від 14 квітня 2021 року. Під час перевірки встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , протягом 2020 року проведено будівельні роботи з будівництва двоповерхової будівлі з примиканням до існуючої одноповерхової будівлі, що перебуває в аварійному стані, та житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , без відповідних дозвільних документів та без отримання вихідних даних для проектування. Крім того, встановлено, що на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за адресою АДРЕСА_1 відсутня інформація про реєстрацію дозвільних документів на право виконання підготовчих чи будівельних робіт. Відтак, посадовою особою Інспекції ОСОБА_2 було складено протоколи про адміністративні правопорушення від 14 квітня 2021 року. Позивач протоколи не підписала, на розгляд справ про адміністративні правопорушення до Інспекції ДАБК не прибула. 27 квітня 2021 року та 28 квітня 2021 року винесено відповідно постанови № 44-а та № 46-а по справах про адміністративне правопорушення, якими ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.4 ст.96 КУпАП. Зазначає, що долучені до матеріалів справи документи, на які посилається позивач, не спростовують виявлених порушень містобудівного законодавства. Вказує, що під час здійснення перевірки ОСОБА_1 була присутня, але в останній день перевірки відмовилась підписувати акт, записати будь-які пояснення або заперечення та відмовилась отримувати примірник акта. Звертає увагу на те, що єдиним фактичним доводом позивача є заперечення вчинення будь-яких порушень вимог містобудівного законодавства, однак не надано жодних доказів того, що адміністративні правопорушення, за які її притягнуто до відповідальності здійснюється не нею, натомість факт здійснення будівельних робіт підтверджується фотофіксацією, яка здійснювалась посадовою особою, що здійснювала перевірку. Зазначає, що усі документи по справі надсилались за адресою прописки позивача.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що інформація щодо присутності позивача на об'єкті перевірки під час перебування там посадової особи відповідача не відповідає дійсності, факт відсутності позивача підтвердив свідок ОСОБА_2 у своїх показах в суді першої інстанції. Вказує, що твердження про здійснення будівництва є голослівним та спростовується наявністю у позивача правовстановлюючих документів на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 на момент здійснення перевірки. Звертає увагу на те, що в 2020 році, у зв'язку з тим, що будинок перебував у занедбаному стані, позивач власними силами та господарським методом здійснила відновлення зруйнованої стіни та даху. Після цього була замовлена інвентаризація об'єкта нерухомого майна, на підставі якої видано актуальний технічний паспорт на житловий будинок та довідка № 30/11/20 про технічний опис об'єкта нерухомого майна та внесены відповідні зміни в реєстр речових прав на нерухоме майно. З довідки № 30/11/20 слідує, що в результаті перепланування, переобмірів та уточнення всіх площ встановлено, що загальна площа будинку становить 86,2 кв.м. та згідно наказів Мінрегіону № 127 та 404 будівля не є самочинно реконструйованою.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.
Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 березня 2021 року слідує, що ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , площею 86,2 кв.м. та частина земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:04:005:0090, площею 0,0358 га (том1, а.с.201).
01 квітня 2021 року Інспекцією ДАБК у м. Львові відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю № 553 та звернення гр. ОСОБА_4 від 02 березня 2021 року видано Наказ № 221-П про проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва «Будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 » на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (том 1, а.с.90).
На підставі зазначеного Наказу видано Направлення № 221-ПП для проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті за вказаною адресою (том 1, а.с.91).
У період з 01 квітня 2021 року по 14 квітня 2021 року головним спеціалістом Інспекції ДАБК у м. Львові Козаком А.В. проведено перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за наслідками якої складено Акт № 221-пп від 14 квітня 2021 року. Перевіркою виявлено та відображено в Акті, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з травня 2020 року проведено будівельні роботи з будівництва двоповерхової будівлі з примиканням до існуючої одноповерхової будівлі, що перебуває в аварійному стані, та житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , без проектної документації та без подання повідомлення про початок будівельних робіт. Крім того, встановлено, що на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за адресою АДРЕСА_1 відсутня інформація про реєстрацію дозвільних документів на право виконання підготовчих чи будівельних робіт. Встановлено, що вищевказаний об'єкт належить до об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта (том 1, а.с.91-114).
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 1/221-пп від 14 квітня 2021 року, виявлено порушення, що за адресою: АДРЕСА_1 , на індивідуальній земельній ділянці, починаючи з травня 2020 року фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проведено будівництво двоповерхової капітальної споруди з безпосереднім примиканням її з однієї сторони до існуючої одноповерхової будівлі, яка перебуває в аварійному стані, а з іншої сторони до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , без проектної документації, чим порушено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.96 КУпАП (том 1, а.с.115-118).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 2/221-пп від 14 квітня 2021 року, виявлено порушення, що за адресою: АДРЕСА_1 , на індивідуальній земельній ділянці, починаючи з травня 2020 року фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проведено будівництво двоповерхової капітальної споруди з безпосереднім примиканням її з однієї сторони до існуючої одноповерхової будівлі, яка перебуває в аварійному стані, а з іншої сторони до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт у відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю, чим порушено п.1 ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 2 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених Постановою КМУ від 13 квітня 2011 року № 466, за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст.96 КУпАП.(том 1, а.с.119-122).
У вищевказаних протоколах зазначено, що ОСОБА_1 не прибула на об'єкт будівництва для проведення перевірки та підписання протоколу в останній день її проведення.
Постановою № 44-а від 27 квітня 2021 року за вчинення порушень ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. (том 1, а.с.127-129).
Постановою № 46-а від 28 квітня 2021 року за вчинення порушень п. 1 ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 2 п.5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5 950 грн (том 1, а.с.130-132).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині скасування постанов Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові № 44-а від 27 квітня 2021 року та № 46-а від 28 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 4 ст. 96 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 244-6 КУпАП Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виробництва, виготовлення та застосування будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, а також будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п'ятої), 97, частини третя - п'ята статті 152-1, стаття 188-42).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частинами 1-3 статті 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
За приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд повинен перевірити, чи були у відповідача у справі підстави для прийняття постанов про адміністративне правопорушення щодо позивача про визнання винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 96 КУпАП.
Частиною 1 ст. 96 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів чи споруд.
Частиною 4 ст. 96 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є:
1) подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
4) перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;
6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).
Відповідно до п. 7 Порядку № 533 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Під час проведення позапланової перевірки підлягають контролю виключно питання, які стали підставою для проведення такої перевірки.
Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів.
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.
Відповідно до ч. 1, 3 п. 9 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
У випадку, коли суб'єкти містобудування або його представники, які будують або збудували об'єкт будівництва та були належним чином повідомлені про дату і час проведення перевірки, не прибули на об'єкт будівництва для проведення перевірки, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування.
Згідно з п. 11 Порядку № 553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених абзацом шістнадцятим частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством; 7) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій; 8) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; 9) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;10) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію; 11) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото, аудіо- та відеотехніки.
Положеннями п. 16 та 17 Порядку № 553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).
З аналізу наведених норм слідує, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють, зокрема позапланові перевірки суб'єктів містобудування на предмет дотримання ними під час здійснення будівництва вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та інших нормативних актів, що регулюють даний вид діяльності та під час здійснення такого контролю мають право на безперешкодний доступ на місце будівництва об'єкта та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню.
Вказаному праву контролюючого органу кореспондує право суб'єкта містобудування бути присутнім під час здійснення перевірки, або забезпечити присутність своїх представників, в разі дотримання посадовими особами порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. В такому разі допуск до проведення перевірки є обов'язком такого суб'єкта містобудування.
Із матеріалів справи слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 96 КУпАП за вчинення порушень ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та за ч.1 ст. 96 КУпАП за вчинення порушень п.1 ч.1 ст. 34, ч. 1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 2 п.5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Згідно з пп. 11 ч.1. ст. 1 Закону № 3038-VI проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва.
Згідно з ч.1 ст. 31 Закону № 3038-VI проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником.
Відповідно до п.1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового господарства України № 45 від 16 травня 2011 року (далі - Порядок № 45), будівництво - нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та капітальний ремонт об'єктів будівництва.
Згідно з Додатком Б до ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» визначено: реконструкція - перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).
Згідно з приміткою до Додатку Б ДБН А.2.2-3-2004 в поняття «існуюче» входить наявність конструктивної схеми з несучими і огороджувальними конструкціями та фундаментами.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 № 76, визначено: капітальний ремонт будинку - комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко - економічних показників.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 36 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.
Відповідно до п.2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі - Порядок № 466),будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.
Згідно з абз. 2 п. 5 Порядку № 466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 3038-VI забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.
Згідно з п.1.2 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року № 103 будівельний паспорт забудови земельної ділянки визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.
Механізм проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна всіх форм власності, що здійснюють суб'єкти господарювання, що діє на всій території України визначає Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (далі - Інструкція № 127).
Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції № 127 будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень. Будинки садибного типу належать, як правило, до малоповерхової забудови.
Технічна інвентаризація - комплекс робіт з обмірювання об'єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об'єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) та обов'язковим внесенням відомостей про об'єкт нерухомого майна до Реєстру об'єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру).
Технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об'єкта, ім'я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об'єкт нерухомого майна, відомості щодо суб'єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб'єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.
Згідно з п. 6 Розділу І Інструкції № 127 технічну інвентаризацію проводять у таких випадках:
1) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;
2) перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт;
3) перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки шляхом реконструкції завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію;
4) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, зазначених у пункті 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника.
Відповідно до п. 9 Розділу І Інструкції № 127 за результатами проведення технічної інвентаризації складаються інвентаризаційна справа, у тому числі матеріали технічної інвентаризації, технічні паспорти та обов'язково вносяться відомості про об'єкт нерухомого майна до Реєстру об'єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру).
Згідно з п.1 розділу ІІ до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації та на які складаються інвентаризаційні справи і технічні паспорти, належать (завершені та незавершені будівництвом), зокрема: 4) будинки садибного типу.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 30 березня 2018 року серія номер 254 ОСОБА_1 прийняла у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 54,8 кв.м.
Колегія суддів зазначає, що позивачем відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції № 127 у добровільному порядку проведено технічну інвентаризацію об'єкта за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якої складено технічний паспорт станом на 30 листопада 2020 року та внесено відомості про об'єкт нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно з п. 5 Розділу І Інструкції № 186 технічна інвентаризація збудованих (реконструйованих) будинків, господарських будівель та споруд здійснюється з метою встановлення їх наявності; визначення їх фактичної площі та об'єму; огляду та опису наявних конструктивних елементів об'єктів; встановлення наявності змін у їх плануванні та складі; визначення фізичного зносу конструктивних елементів об'єктів.
Із Довідки № 30/11/20 «Про технічний опис об'єкта нерухомого майна» від 30 листопада 2020 року, виданої ТзОВ «Хмельницьке обласне земельне агенство» слідує, що об'єкт за адресою АДРЕСА_1 є будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами. Вказано, що в результаті перепланування, переобмірів та уточнення всіх площ, загальна площа будинку становить 86,2 кв.м., житлова - 57,9 кв.м. Для приведення у відповідність правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна власникам необхідно внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (том 1, а.с.230).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 березня 2021 року слідує, що ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , площею 86,2 кв.м. та частина земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:04:005:0090, площею 0,0358 га. Підставою для державної реєстрації зазначено договір купівлі-продажу житлового будинку, ерія та номер :254, виданий 30 березня 2018 року, довідка, серія та номер 30/11/20, виданий 30 листопада 2020 року, видана ТОВ «Хмельницьке обласне земельне агенство» (том 1, а.с.201).
Проаналізувавши вищевказані законодавчі положення та правовстановлюючі документи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП, оскільки роботи на об'єкті за адресою АДРЕСА_1 , що здійснювались в межах існуючого фундаменту без втручання в несучі і огороджувальні конструкції, не підпадають під визначення термінів «будівництво» (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) у розумінні ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та п. 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів № 45.
Із довідки № 30/11/20 «Про технічний опис об'єкта нерухомого майна» від 30 листопада 2020 року слідує, що на даному об'єкті здійснено перепланування будинку садибного типу з господарськими будівлями, яке не є реконструкцією.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вищевказана довідка складена згідно з Наказом Мінрегіонбуду України від 24 травня 2005 року № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення інвентаризації об'єктів нерухомого майна» та наказу Мінрегіонбуду України від 09 серпня 2012 року № 404 «Про внесення змін до пункту 3.2. розділу 3 Інструкції про проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», є чинною та на її підставі здійснено державну реєстрацію об'єкта за адресою АДРЕСА_1 .
Колегія суддів зазначає, що спірний об'єкт відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 3038-VI та п.1.2 Порядку № 103 належить до об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, однак у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП, оскільки на об'єкті за адресою АДРЕСА_1 , не здійснювались будівельні роботи в розумінні п.2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт № 466.
Слід також наголосити, що судом першої інстанції здійснено допит свідка ОСОБА_2 , головного спеціаліста інспекції ДАБК у м.Львові, який у квітні 2021 року здійснював позапланову перевірку на об'єкті АДРЕСА_1 , складав акт позапланової перевірки, та протоколи про адміністративне правопорушення від 14 квітня 2021 року. Після ознайомлення в судовому засіданні із Довідку 30/11/20 від 30 року 2020 року, відповідаючи на питання щодо змісту цієї довідки свідок зазначив, що якби знав про існування такого документу на момент перевірки,то у нього були б відсутніми підстави для складення протоколів про адміністратвине правопорушення у цій справі, а провадження у справах про адміністративне правопорушення було б закрито у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Відповідачем під час проведення позапланової перевірки не доведено наявності складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, 4 ст. 96 КУпАП.
Посилання скаржника на те, що долучені позивачем до матеріалів справи докази не спростовують виявлених порушень містобудівного законодавства є безпідставними та не відповідають вимогам чинного процесуального законодавства, оскільки процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Стосовно доводів апелянта про дотримання процедури проведення позапланової перевірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01 квітня 2021 року по 14 квітня 2021 року головним спеціалістом Інспекції ДАБК у м. Львові Козаком А.В. проведено позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою АДРЕСА_1 , за наслідками якої складено Акт № 221-пп від 14 квітня 2021 року.
Із Акту № 221-пп від 14 квітня 2021 року слідує, що замовниками будівельних робіт за вказаною адресою були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
У направленні для проведення позапланового заходу № 221-пп від 01 квітня 2021 року вказано, що 05 квітня 2021 року на даному об'єкті будівництва ОСОБА_3 від ознайомлення з направленням на проведення позапланової перевірки відмовився.
Колегія суддів звертає увагу, що в направленні для проведення позапланового заходу № 221-пп від 01 квітня 2021 року, в Акті, складеному за результатами позапланової перевірки № 221-пп від 14 квітня 2021 року, протоколі про адміністративне правопорушення № 1/221-пп від 14 квітня 2021 року та протоколі про адміністративне правопорушення № 2/221-пп від 14 квітня 2021 року) відсутні докази, що підтверджують факт присутності ОСОБА_1 під час проведення перевірки та складення вказаних документів, натомість зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не прибули на об'єкт будівництва для проведення перевірки та підписання протоколу в останній день її проведення.
Крім того, факт відсутності позивача під час здійснення перевірки підтверджується показами в судовому засіданні в суді першої інстанції свідка, ОСОБА_2 , головного спеціаліста інспекції ДАБК у м. Львові, який здійснював позапланову перевірку з 01 квітня 2021 року по 14 квітня 2021 року за адресою м. Львів, вул. Сміла, 1а.
Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції зазначає, що в порушення вимог ч. 1 п. 9 Порядку № 553, відповідачем здійснено позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності без присутності суб'єкта містобудування або його представника.
Також всупереч ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складений за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про правомірний розгляд справ про адміністративне правопорушення за відсутності позивача, оскільки, у матеріалах справи є підтвердження направлення позивачу протоколів про адміністративне правопорушення із повідомленням про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак відсутні відомості їх вручення, а самі листи повернуті до суду у зв'язку із приміткою про відмову адресата від їх одержання.
Доводи скаржника про можливість складення протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, щодо якої він складається, не відповідають вимогам статті 256 КУпАП, оскільки відмова особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, підписати протокол не тотожна можливості його складення за відсутності такої особи.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02 вересня 2021 року по справі № 800/23/17.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, у діях позивача відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Разом із відзивом на апеляційну скаргу представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат у справі, в якій просить стягнути з відповідача судові витрати позивача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн за надану правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача у зв'язку з розглядом справи № 380/13164/21 представником позивача надано: Договір про надання професійної правничої допомоги № 46/2021 від 01 травня 2021 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги ВС № 1094326, Додаток № 2 від 20 травня 2022 року до Договору про надання професійної правничої допомоги № 46/2021 від 01 липня 2021 року, Акт № 2 про надані послуги від 20 травня 2022 року згідно Договору № 46/2021 про надання професійної правничої допомоги від 01 липня 2021 року.
Додатком № 2 від 20 травня 2022 року до Договору про надання професійної правничої допомоги № 46/2021 від 01 липня 2021 року передбачено фіксовану ставку гонорару в розмірі 5000,00 грн за надання усіх послуг представника по справі.
Згідно з Актом № 2 про надані послуги від 20 травня 2022 року адвокат Огородник О.І. надав, а ОСОБА_1 прийняла послуги на суму 5000 грн та зазначено, що гонорар в сумі 5000 грн оплачено Клієнтом в повному розмірі до підписання цього Акту в готівковий спосіб.
Відповідно до переліку наданих послуг, адвокат надав наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, представництво в суді.
Аналіз вищенаведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Колегія суддів зазначає, що заявлений розмір витрат у сумі 5000 грн не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом послугами, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті наданих послуг.
Із матеріалів справи слідує, що під час розгляду справи № 464/5095/21 адвокатом Огородником подано відзив на апеляційну скаргу на 9 арк.(додатки на 7 арк.).
Однак, колегія суддів зазначає, що доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні доводам позовної заяви та додатковим поясненням, які подавались представником позивача в суді першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, колегія вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає зменшенню, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 2500,00 грн.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 29 березня 2022 року у справі № 464/5095/21 - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові (вул. Угорська, 7а, м. Львів, 79034, ЄДРПОУ 40181003) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді В. С. Затолочний
А. Р. Курилець