25 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/842/22 пров. № А/857/7269/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Львівський каменеобробний завод «Каменяр» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2022р. в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Львівський каменеобробний завод «Каменяр» про примусове стягнення податкового боргу з банківських рахунків платника податків (суддя суду І інстанції: Братичак У.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 04.04.2022р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
24.12.2021р. (згідно з відомостями, вказаними на поштовому конверті) позивач Головне управління /ГУ/ ДПС у Львівській обл. звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Виробничо-комерційна компанія /ВКК/ «Львівський каменеобробний завод «Каменяр» до бюджету кошти з рахунків в банках, обслуговуючого такого платника, в розмірі 222511 грн. 40 коп. (а.с.1-3,19).
Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в письмовому провадженні) (а.с.22-23).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2022р. заявлений позов задоволено; стягнуто з відповідача ТзОВ «ВКК «Львівський каменеобробний завод «Каменяр» до бюджету кошти з рахунків в банках, обслуговуючого такого платника, в розмірі 222511 грн. 40 коп. (а.с.27-28).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ТзОВ «ВКК «Львівський каменеобробний завод «Каменяр», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.33-36).
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що під час судового розгляду судом не було досліджено питання наявності у відповідача станом на момент прийняття рішення наявності несплаченого податкового боргу.
Разом з тим, платник перерахував до бюджету в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю відповідні грошові кошти, а саме: 29.12.2021р. - 109824 грн. 87 коп. (платіжне доручення № 233); 26.01.2022р. - 149294 грн. 79 коп. (платіжне доручення № 4); 31.01.2022р. - 36608 грн. 29 коп. (платіжне доручення № 6), всього - 262727 грн. 95 коп.
Таким чином, станом на 01.02.2022р. заборгованість перед бюджетом в розмірі 222511 грн. 40 коп. відповідачем погашена в повному обсязі.
Позивачем ГУ ДПС у Львівській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.55-57).
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу регулюються приписами ПК України (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом слід вважати суму узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.4 ст.41 ПК України).
Право контролюючих органів на звернення до суду з позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України.
Згідно п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 вказаної статті).
Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу відповідача складає 222511 грн. 40 коп. Вказаний борг виник внаслідок несплати суми грошових зобов'язань по орендній платі за землю, яка самостійно задекларована відповідачем згідно податкової декларації від 12.01.2021р.
Також зверненню до суду із згаданим позовом передувало скерування на адресу відповідача податкової вимоги № 251567-55 від 14.11.2019р., згідно якої сума податкового боргу станом на 13.11.2019р. становила 2098 грн. 08 коп.
Оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення платником податків вказаного боргу, тому ГУ ДПС у Львівській обл. звернулося із відповідним позовом до суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Із змісту заявленого ГУ ДПС у Львівській обл. позову слідує, що його предметом є примусове стягнення податкового боргу з банківських рахунків платника податків ТзОВ «ВКК «Львівський каменеобробний завод «Каменяр» в загальному розмірі 222511 грн. 40 коп.
За таких обставин під час розгляду справи суд повинен перевірити підстави та періоди виникнення вказаної заборгованості, правильність обчислення суми боргу, наявність або відсутність платежів в рахунок погашення цієї суми (повного чи часткового), а також з'ясувати та зазначити у своєму рішенні, із яких сум складається цей борг та на підставі яких документів відповідач повинен його сплачувати. При цьому, належить витребувати і дослідити зазначені документи, навівши в рішенні суму кожного платежу, граничний строк сплати податкового зобов'язання і суму штрафу за порушення цього строку.
Відповідно до пп.«е» п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку..
Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов'язок зі сплати грошового зобов'язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов'язання у встановлений законом строк є податковим боргом.
За змістом п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, виникає лише на 11-й день після отримання платником податкового повідомлення-рішення за умови неініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу.
Відповідно до пп.1 п.2 Розділу IV Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016р., який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність з 05.04.2021р. згідно з наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021р. «Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»), звітні документи подаються за вибором платника податків, якщо інше не передбачено законодавством, в один із таких способів:
засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;
особисто платником або уповноваженою ним особою;
надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.
Відповідно до п.1 Розділу II цього Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов'язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місцем впровадження нових операцій та/або показників.
Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.
Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.
В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.
Відповідно до ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288 ПК України).
Як встановлено під час судового розгляду, згідно облікових даних ГУ ДПС у Львівській обл. станом на 17.11.2021р. за відповідачем ТзОВ «ВКК «Львівський каменеобробний завод «Каменяр» обліковується непогашений податковий борг в загальному розмірі 222511 грн. 40 коп. несплаченої орендної плати за землю, який з виник на підставі податкової декларації від 12.01.2021р. (а.с.8-11).
Розмір податкового боргу стверджується довідкою № 13624/5/13-01-13-02-12 від 19.11.2021р. про наявність заборгованості по платежах до бюджету станом на 17.11.2021р. (а.с.6), відомостями облікової картки платника податків по вказаному платежу (а.с.7).
Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності нарахування спірної суми заборгованості, останнім не спростовано правильності обчислення розглядуваної суми боргу.
Водночас, під час апеляційного розгляду відповідачем надані докази погашення вказаного боргу з орендної плати за землю шляхом перерахування відповідних коштів до бюджету в загальному розмірі 262727 грн. 95 коп., а саме:
платіжне доручення № 233 від 29.12.2021р. на суму 109824 грн. 87 коп. (а.с.37);
платіжне доручення № 4 від 26.01.2022р. на суму 149294 грн. 79 коп. (а.с.38);
платіжне доручення № 6 від 31.01.2022р. на суму 36608 грн. 29 коп. (а.с.39).
Таким чином, при винесенні рішення по справі колегія суддів враховує, що сума податкового боргу в розмірі 222511 грн. 40 коп. на момент прийняття судом рішення по справі була погашеною.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 222511 грн. 40 коп., через що у задоволенні заявленого позову слід відмовити.
В порядку ст.139 КАС України належить стягнути на користь відповідача ТзОВ «ВКК «Львівський каменеобробний завод «Каменяр» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській обл. судові витрати за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 5006 грн. 51 коп. сплаченого судового збору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, яке полягає у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню до розглядуваних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.ст.243, 311, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Львівський каменеобробний завод «Каменяр» задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2022р. в адміністративній справі № 380/842/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Львівський каменеобробний завод «Каменяр» про примусове стягнення податкового боргу з банківських рахунків платника податків, - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Львівський каменеобробний завод «Каменяр» (юридична адреса: 79014, м.Львів, вул.Кутова, буд.8-А, кв.1; код ЄДРПОУ 31145614) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській обл. (юридична адреса: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) судові витрати за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 5006 (п'ять тисяч шість) грн. 51 коп. сплаченого судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 27.05.2022р.