26 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/24013/21 пров. № А/857/5521/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року, головуючий суддя - Лунь З.І., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В грудні 2021 року позивач - ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ у Львівській області, в якому просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати з 17.03.2021 (з дня звернення за призначенням пенсії) пенсію за віком згідно із статтями 26, 27, 40 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-1V «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії - 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно застосував норми Закону 1058-IV, які стосуються переведення з одного виду пенсії на інший в межах Закону 1058-IV, а норму, що стосується призначення пенсії вперше відповідно до Закону 1058-IV.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року адміністративний позов задоволено; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 17.03.2021 року (з дня звернення за призначенням пенсії) пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: 2018, 2019, 2020.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у спірних правовідносин має місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не первинне призначення пенсії. Тому застосування розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018, 2019 та 2020, як років, які передують року звернення позивача є помилковим.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з квітня 2010 року отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу».
17.03.2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 17.03.2021 року відповідач призначив позивачці пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
28.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заяво про те, що при призначенні їй пенсії за віком по Закону №1058 має враховуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки (2018, 2019, 2020), що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим Законом.
Листом від 27.10.2021 року відповідач повідомив позивачку про те, що пенсію їй нараховано відповідно до Закону №1058 з урахуванням страхового стажу 36 років 09 місяців 09 днів. При цьому середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії (з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 (3764,40грн), збільшеного у 2019 році на 17% та у 2020 році на 11%) складає 5426,60 грн.
ОСОБА_1 не погодилася з таким розрахунком пенсійної виплати, здійсненого з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки, а не показника за 2018, 2019, 2020 роки, які передують року звернення за призначенням пенсії, що і стало причиною звернення до суду з означеним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком 17.03.2021 року вперше, то пенсію їй слід нараховувати із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із статтею 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач не користувався жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом №1058-ІV, тому звернувшись до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком, позивач використав право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058-ІV вперше.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Разом з тим встановлено, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV в березні 2021 року позивач звернувся вперше.
При цьому встановлено, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вперше.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, враховуючи те, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", тому колегія суддів вважає, що призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має відбутися вперше (переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону відсутнє), тому позивач має право на перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV .
Вирішуючи даний спір, суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №428/450/17, згідно з якою якщо особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV у зв'язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень статті 40 Закону №1058-ІV як вперше призначена.
Вказана правова позиція Верховного Суду підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17.
Відтак, вірним є висновок суду попередньої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови при призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018 - 2020 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі №380/24013/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді Р. Й. Коваль
В. В. Святецький