24 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/19806/21 пров. № А/857/21516/21
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Кардаш В.В.
за участі представника третьої особи: Стасина Р.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 року (рішення ухвалене о 15:37 у м. Львові судом у складі головуючого судді Хоми О.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність (дії) ВДВС УЗПВР у Львівській області в частині невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі №380/7434/20, яке набрало законної сили 25.01.2021, щодо виплати перерахованої пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/37 від 26.06.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, з 01.04.2019 по 31.03.2021 у розмірі 101649, 39 грн., визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВДВС УЗПВР у Львівській області Литвиненко Х.А про повернення виконавчого документу стягувачу від 28.10.2021 ВП №64821743.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідач зобов'язаний вживати всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Натомість ВДВС УЗПВР у Львівській області не вжито належних заходів по виконанню рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі №380/7434/20 в частині виплати ГУ ПФУ у Львівській області ОСОБА_1 різниці недоотриманої пенсії з 01.04.2019 по 31.03.2021. Зокрема, не перевірено факт відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника. Вказує на те, що відсутність достатніх бюджетних коштів не може слугувати виправданням невиконання рішення суду. Додатково зазначив, що судове рішення є обов'язковим до виконання, нормами чинного законодавства виключається можливість встановлення будь-якої черговості щодо виконання рішень суду, які підлягають негайному виконанню. Просив позов задоволити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо повноти виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі №380/7434/20, яке набрало законної сили 25.01.2021, в частині виплати перерахованої пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/37 від 26.06.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, з 01.04.2019 по 31.03.2021 у розмірі 101649, 39 грн. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції України (м. Львів) Литвиненко Х.А. про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.10.2021 ВП №64821743.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.03.2021 державним виконавцем ВДВС УЗПВР у Львівській області Литвиненко Х.А. відкрито виконавче провадження №64821743 та винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №380/7434/20, виданого 01.03.2021 Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/37 від 26.06.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.04.2019.
Листом від 30.03.2021 за №1300-5308-8/28972 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило відповідача про виконання 17.03.2021 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі №380/7434/20.
З 01.04.2021 розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 12 569 грн 30.
Доплата пенсії по рішенню суду за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 в розмірі 101649 грн 39 к. буде виплачена ОСОБА_1 після виділення коштів з Державного бюджету України.
Боржник просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
З вказаним листом долучено довідку про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 17.03.2021, видану на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі №380/7434/20 та розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії позивачу.
Постановою державного виконавця ВДВС УЗПВР у Львівській області Литвиненко Х.А. від 28.10.2021 ВП №64821743 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі за текстом - Закон №1404-VІІІ).
Згідно статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ).
Згідно частини 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема :
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;
14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частиною 4 статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Чинним законодавством визначено порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії.
Накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суд не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Накладення штрафу на боржника не є єдиними та останніми діями після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після яких державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо притягнення боржника до відповідальності.
Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов'язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, оскільки сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою закінчення виконавчого провадження.
Згідно статті 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Підстави повернення виконавчого документа стягувачу визначені частиною 1 статті 37 Закону №1404-VIII, згідно з пунктом 9 якої, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Повернення стягувачу виконавчого документу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII здійснюється при наявності вищевказаних підстав.
Апеляційним судом встановлено та вбачається із змісту оскаржуваної постанови, така фактично не містять жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документу, з якими пункт 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII пов'язує можливість повернення виконавчого документу стягувачу. У такій постанові також не вказано, яким Законом, що встановлює заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, керувався державний виконавець.
Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2018 у справі К/9901/1598/18 (№405/3663/13-а) щодо відсутності правових підстав у державного виконавця для накладення на суб'єкта владних повноважень штрафу у зв'язку із невиконанням судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не є достатньою та мотивованою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру.
Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів особі, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням такого рішення без поважних причин і є тією обставиною, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Оскільки в даному випадку відповідачем не конкретизовано норму Закону, якою встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення .
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.08.2019 у справі № 1140/3479/18, посилання органу виконавчої служби на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, не є достатнім для того, щоб повернути виконавчий документ стягувачу, оскільки він визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Тобто, зазначений Порядок жодним чином не регулює відносини між стягувачем та боржником, а лише визначає порядок дій боржника щодо виконання рішень судів певної категорії.
Верховний Суду у постанові від 16.09.2020 у справі №287/1/17-а зауважив, що здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов'язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу.
Таким чином, приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII та з посиланням на те, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення - є такими, що не ґрунтується на вимогах закону.
Фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів державного бюджету України.
Відсутність належного фінансування не може бути підставою ані для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII, ані для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII. На час повернення виконавчого документу стягувачу, рішення суду було невиконаним, в межах виконавчого провадження органом виконавчої служби не вчинено жодних дій, спрямованих на реальне виконання рішення суду, яке є обов'язковим до виконання.
Розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. За наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця рішення суду залишилось невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 року у справі №380/19806/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 25.05.2022