Справа № 600/4983/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
27 травня 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
29 вересня 2021 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у Чернівецькій області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №1846/24-13-07-05/3497013786/ТД-ФС/009, а також стягнути на користь позивача понесені судові витрати.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14.07.2021 № 1846/24-13-07-05/3497013786/ТД-ФС/009.
Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, а також те, що апелянтом в прохальній частині апеляційної скарги заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 18.07.2019.
Свою діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює у магазині, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснює наступні види діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
11.05.2021 посадовими особами Головного управління ДПС у Чернівецькій області проведена фактична перевірка господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яку вона здійснює у магазині за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт №1846/24-13/07-05/ НОМЕР_1 від 20.05.2021.
Під час фактичної перевірки контролюючим органом встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю, зокрема фактичний допуску до роботи ОСОБА_2 без належного оформлення документів, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №649-р «Про заходи, спрямовані на деталізацію відносин у сфері зайнятості населення», 27.05.2021 Головне управління ДПС у Чернівецькій області листом № 4833/5/24-13-07-05 направило на адресу Управління Держпраці у Чернівецькій області матеріали фактичних перевірок, в тому числі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по яких, як зазначено в листі, вбачається використання найманої праці, а саме фактичного допуску до роботи без належного оформлення документів (по одній особі) встановлених ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
Вказаний лист із додатками на 6 аркушах отримано Управлінням Держпраці у Чернівецькій області 01.06.2021, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції за вхідним номером № 2256/0/1-21.
04.06.2021 Управлінням Держпраці у Чернівецькій області направлено позивачу повідомленням про отримання документів, яким позивача проінформовано про одержання від Головного управління ДПС у Чернівецькій області 01.06.2021 акту фактичної перевірки № 1846/24-13/07-05/ НОМЕР_2 від 20.05.2021, для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю.
Доказів вручення позивачу повідомлення, відповідач до суду не надав.
За результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 1846/24-13/07-05/3497013789 від 20.05.2021, керуючись абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, 14.07.2021 відповідачем винесено постанову № 1846/24-13-07-05/3497013786/ТД-ФС/009, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 60000,00 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови видно, що на підставі висновків акту фактичної перевірки № 1846/24-13/07-05/ НОМЕР_2 від 20.05.2021 відповідачем встановлено порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю, зокрема: на момент проведення фактичної перевірки в магазині за адресою АДРЕСА_1 реалізацію алкогольних напоїв здійснювала громадянка ОСОБА_2 , яка на момент проведення перевірки не перебувала у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Відповідно до представленого до перевірки трудового договору, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовує найману працю ОСОБА_2 з 11.05.2021. Водночас, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_2 на роботу (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413) до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (Чернівецька ДПІ) 16.05.2021 о 18.50.29 год.
З огляду на наведене, відповідачем зроблено висновок, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 допустила до роботи ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин.
З матеріалів справи видно, що оскаржувану постанову отримано позивачем 19.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивач, не погоджуючись з постановою відповідача про накладення штрафу, звернулась до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відсутність повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов'язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення. При цьому, суд зауважив, що вказане повідомлення було надіслано на адресу ГУ ДПС у Чернівецькій області.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав вважати доведеним факт допуску позивачем працівника до роботи без оформлення трудового договору.
Таким чином, суд першої інстанції вказав, що оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є протиправною та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (надалі - Закон № 877-V) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Статтею 1 Закону № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Частинами 2, 3 ст. 7 Закону № 877-V визначено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Згідно з п.п. 6, 9 п. 4 Положення № 96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю встановлено Порядком № 823.
Згідно п. 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є:
1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
4) рішення суду;
5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;
6) інформація:
ДПС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб'єкта господарювання;
Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;
8) доручення Прем'єр-міністра України;
9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
10) запит народного депутата України;
11) невиконання вимог припису інспектора праці.
Отже, п. 5 Порядку № 823 встановлено перелік підстав для проведення інспекційного відвідування, який є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Згідно ч. 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У постанові Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» зазначено, що відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановив установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Аналіз зазначених вище норми дає підстави для висновку, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається роботодавцем перед фактичним допуском працівника до роботи. При цьому, факт оформлення трудового договору не означає допуску працівника до виконання роботи за таким договором у день його укладення.
Також частина ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, окрім обов'язку укладення трудового договору з працівником, зобов'язує роботодавця повідомити про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.05.2021 між позивачем та ОСОБА_2 укладено трудовий договір, на умовах якого остання зобов'язувалася виконувати обов'язки продавця.
Згідно квитанції № 2 від 16.05.2021, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника ОСОБА_2 на роботу подано позивачем 16.05.2021 о 18 год. 50 хв.
Із змісту письмових пояснень Пожоги від 11.05.2021, відібраних посадовими особами ГУ ДПС в Чернівецькій області, вбачається, що остання працює у позивача.
Разом з тим, постановою Управління Держпраці у Чернівецькій області від 14.07.2021 №1846/24-13-07-05/3497013786/ТД-ФС/009 штраф на позивача накладено відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України.
Вказаною нормою встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Отже, дана норма з врахуванням встановлених обставин передбачає відповідальність за допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору та не передбачає накладення штрафів за несвоєчасне повідомлення органів ДПС про працевлаштування.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 23.04.2020 року у справі №440/45/19, від 24.09.2020 у справі № 200/929/19-а, від 21.05.2021 у справі 183/6018/18.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги позицію суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.