Головуючий І інстанції: Є.Б. Супрун
27 травня 2022 р. Справа № 440/9623/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2021, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/9623/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру його щомісячного грошового утримання судді у відставці з 90% до 56% від відповідних сум грошового забезпечення внаслідок неврахування стажу роботи позивача на прокурорських посадах, а також періоду проходження строкової військової служби і половини терміну навчання у юридичному ВУЗі.
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення у березні 2021 року розміру грошового довічного утримання судді на суму 47168,88 грн., оскільки за чинним протоколом/розпорядженням ПФУ від 04.01.2021 підлягало до виплати 157229,6 грн., а фактично виплати склали 110060,72 грн.
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/59/2020 починаючи з 19.02.2020 з урахуванням календарного періоду проходження строкової військової служби (з 05.05.1977 по 25.04.1979 - 1 рік 11 місяців 20 днів), половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті (01.09.1981 по 01.07.1985 - 1 рік 11 місяців) та часу роботи на прокурорських посадах у Прокуратурі Полтавської області з 30.07.1985 по 24.09.1992 (7 років 1 місяць 25 днів) у розмірі 90% грошового забезпечення судді, враховуючи сукупний стаж роботи суддею 35 років 07 днів;
- зобов'язати відповідача погасити заборгованість з виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2021 рік у цьому ж поточному році;
- стягнути з відповідача на користь позивача негайно в порядку ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України недовиплачене у березні 2021 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у сумі 47168,88 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 30.03.2021 №916010189708.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи з розрахунку 80 % суми грошового забезпечення судді, відображеного у довідці №01-46/59/2020 виданій 25.02.2020 Ліквідаційною комісією Апеляційного суду Полтавської області (за вирахуванням фактично виплачених сум).
В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 №1515-VІІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
25.02.2020 на підставі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 Ліквідаційною комісією Апеляційного суду Полтавської області на ім'я ОСОБА_1 було видано довідку №01-46/59/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
26.02.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі зазначеної вище довідки.
04.03.2020 відділом з питань перерахунків пенсій №16 Управління застосування пенсійного законодавства ГУПФ в Полтавській області прийнято рішення №18 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/59/2020.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі № 440/3756/20, яке набрало законної сили 17.11.2020, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань перерахунків пенсій №16 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області від 04.03.2020 №18. Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/59/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного судового рішення ГУ ПФУ в Полтавській області рішенням від 30.03.2021 №916010189708 здійснило перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 56% суддівської винагороди.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється відсоткове значення грошового утримання, має враховуватись стаж роботи позивача на прокурорських посадах, половина строку навчання у вищому навчальному закладі та період проходження строкової військової служби.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24.06.1999 № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).
З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, від 22.10.2020 у справі №420/1234/19.
Відповідно до пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень визнаний неконституційним.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Таким чином з 18.02.2020 на позивача розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Частинами 3, 4 статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Згідно з пунктом 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI, в редакції, чинній до 28.03.2015) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України за №584/95 від 10.07.1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, у пункті 31 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Враховуючи, що стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 23 роки (при достатніх 10) до стажу роботи, який дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має враховуватись календарний період проходження строкової військової служби з 05.05.1977 по 25.04.1979 (1 рік 11 місяців 20 днів), половина строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті 01.09.1981 по 01.07.1985 (1 рік 11 місяців) та час роботи на прокурорських посадах у Прокуратурі Полтавської області з 30.07.1985 по 24.09.1992 (7 років 1 місяць 25 днів). Отже стаж роботи позивача на посаді судді складає 35 років 00 місяців 7 днів.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 28.11.2019 у справі №342/119/17, від 20.04.2021 у справі № 344/5707/19.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стаж роботи позивача на посаді судді складає 35 років 00 місяців 7 дні надає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 в розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% за 20 років + 30% (2% х 15 років за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 30.03.2021 №916010189708 є протиправним та підлягає скасуванню, а вимога щодо здійснення з 19.02.2020 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/59/2020 виходячи з розрахунку 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за вирахуванням фактично виплачених сум задоволенню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 по справі № 440/9623/21 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко