про залишення позовної заяви без розгляду
27 травня 2022 року справа № 580/1970/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду правилами спрощеного письмового провадження клопотання Головного управління Національної поліції в Черкаській області про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
21.04.2022 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Смілянська, 57; код ЄДРПОУ 40108667) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення виплати суми компенсації у місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості, згідно з рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №580/3282/19 та від 13.08.2021 у справі №580/4289/21, не здійснення виплати суми компенсації до цього часу;
зобов'язання нарахувати та виплати компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення за період 01.03.2016 до 24.12.2021 відповідно до положень ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач всупереч вимог закону не нарахував вказану компенсацію втрати частини доходів під час виплати присуджених судами сум індексації за службу за період 01.06.2016-31.10.2017 та доплати за службу в нічний час 01.03.2016-15.02.2019 - 10.09.2020 (справа №580/3282/19) та грошового забезпечення за відпустку та перебування на лікарняному за період з грудня 2016 року до лютого 2019 року - 24.12.2021(справа №580/4289/21).
Ухвалою суду від 26.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вказану ухвалу відповідач отримав 05.05.2022, що підтверджується розпискою суду.
04.05.2022 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, до якого додано клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду (далі - Клопотання).
В обґрунтування зазначив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №580/3282/19 Головним управлінням Державної казначейської служби України в Черкаській області 16.07.2020 з рахунку відповідача на користь позивача безспірно списано кошти: заборгованість з грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 до 15.02.2019 в сумі 3304,80грн та заборгованість індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 до 31.10.2017 в сумі 2718,85грн. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 у справі №580/4289/21 відповідач нарахував та виплатив позивачу з відрахуванням обов'язкових податків та зборів 3360,00грн не нарахованого грошового забезпечення станом на день вибуття у відпустку та під час звільнення від виконання службових обов'язків з урахуванням доплат за службу в нічний час за період з грудня 2016 року до лютого 2019 року. Вказані кошти 24.12.2021 перераховані на картковий рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк». Стверджує, що позивач звертаючись до суду з позовом про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення за період 01.03.2016 до 24.12.2021 пропустив місячний строк звернення до суду, передбачений ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Оскільки згідно з платіжними дорученнями позивачу виплачені кошти 16.07.2020 та 24.12.2021, тобто саме зі вказаних дат позивач дізнався про наявне право на компенсацію. Однак до суду звернувся 20.04.2022. Тому вважає, що позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду. Просив врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.02.2021 у справі №240/532/20, щодо вірного застосування судом ст.122 КАС України.
12.05.2022 від позивача до суду надійшло заперечення на клопотання (заяву), в якому просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача. Обґрунтовуючи зазначив, що 11.02.2022 подав позов до Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/1228/22. 17.02.2022 суд виніс ухвалу про залишення його позовної заяви без руху. Через два місяці він подав аналогічний позов, оскільки не пам'ятав про попередній та оскільки провадження у справі №580/1228/22, станом на 20.04.2022 не відкрито. Надалі передивився інші позови, які подані (розглянуті за 2 останніх роки, їх близько 10 з різних питань) та виявив, що такий позов поданий ним 11.02.2022. Стверджує, що після 24.02.2022 ЄДР судових рішень закритий для вільного доступу. Тому він позбавлений можливості побачити стадії розгляду справи і виявилося, що ним подано 2 аналогічних позови. Через пропуск 10 денного строку для усунення недоліків позову у справі №580/1228/22 позивач не подав заяву про усунення недоліків та прийняв рішення про відкликання позовної заяви у вказаній справі. Стверджує, що процесуальним законом не передбачено витримувати термін для звернення до суду
Оцінивши доводи Клопотання, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк згідно з ч.5 вказаної статті КАС України.
Оскільки заявлений позов стосується правовідносин, що пов'язані з проходженням позивачем публічної служби, для звернення до суду діє місячний строк, відлік якого розпочинається з часу, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав.
Згідно з ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Тобто, суд має право переглянути власний висновок щодо поважності причин звернення особи в суд з пропуском встановленого законом строку.
Для вирішення спору та оцінки доводів учасників суд на виконання ст.242 КАС України врахував висновок щодо застосування ст.122 КАС України в подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі №300/2781/20 щодо спору за аналогічними вимогами особи, звільненої з військової служби, якою переглянуто рішення суду першої та апеляційної інстанцій про залишення позову без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до суду.
Верховний Суд акцентував увагу на тому, що предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати. Обгрунтовуючи зазначив:
«…15. Статтею 47 КЗпП України встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
16. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
17. Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
18. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
19. Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
20. Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
21. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 статті 4 КАС України).
22. Оскільки ОСОБА_1 проходив військову службу та звільнений з неї у запас відповідно до пункту "б" (за станом здоров'я) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", то цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби.
23. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
24. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
25. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
27. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
28. Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
29. Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього Кодексу.
30. Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
31. За приписами частини першої статті 19 ЦПК України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми ЦК України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.
32. Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі №240/532/20 (постанова від 11 лютого 2021 року) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки.
33. Установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
34. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
35. Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
36. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
37. Ухвалюючи таке рішення (постанова від 11 лютого 2021 року в справі №240/532/20), Верховний Суд одночасно відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в його постановах та погодився з висновком щодо застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в інших його постановах, зокрема, від 4 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).
38. Також варто вказати, що аналізуючи положення статей 116, 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 лютого 2020 року (справа 821/1083/17) зазначила таке.
39. Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
40. Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
41. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
42. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
43. Верховний Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
44. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
45. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
46. Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
47. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом, за витіком яких правовідносини вважаються усталеними.
48. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
49. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
50. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
51. Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами, звільнення ОСОБА_1 відбулося 09 жовтня 2019 року. Остаточний розрахунок з ОСОБА_1 здійснено 04 травня 2020 року.
52. Отже, перебіг строку звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, розпочався 05 травня 2020 року (наступний день за днем остаточного розрахунку), а сплив зазначений строк, відповідно, 05 червня 2020 року. Оскільки позивач звернулася до суду з позовом 13 жовтня 2020 року, то він пропустила місячний строк звернення до суду з позовом.
53. При цьому, як слідує з матеріалів справи, позивач не заявляв про недоплату йому 427,23 грн компенсації і стягнення такої не було предметом позовних вимог у даній справі.
54. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 04 травня 2020 року було виплачено 28054,56 грн грошової компенсації за речове майно (28481,79 грн (нараховано) - 427,23 грн (військовий збір 1,5%) = 28054,56 грн. (виплачено)).
55. Отже, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги неповне здійснення розрахунку при вирішенні питання про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату грошової компенсації вартості за неотримане майно) за період з 11 жовтня 2019 року по 29 квітня 2020 року є безпідставними.
56. Ураховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо обмеження права ОСОБА_1 на звернення до суду з цим адміністративним позовом місячним строком з дня проведення з нею остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.
57. Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, із урахуванням положень частини п'ятої статті 122 КАС України суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
58. Положеннями частин третьої статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
59. За таких обставин, а також за відсутності поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду.».
Отже, доводи відповідача щодо необхідності відліку строку на звернення до адміністративного суду з дати отримання позивачем коштів, перерахованих відповідачем на виконання вказаних вище рішень судів обґрунтовані.
Остаточний розрахунок із позивачем зі всіх спірних сум за вказаними у позвоній заяві підставами здійснено відповідачем:
16.07.2020, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.07.2020: №2414, №2415, №2416, №2421, №2424, №2425, №2426. Такий розрахунок проведений на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №580/3282/19;
24.12.2021, що підтверджується платіжними дорученнями від 22.12.2021: №6447, №6448, №6449. Такий розрахунок проведений на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 у справі №580/4289/21.
Отже, позивач міг дізнатися про порушення права на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення за період 01.03.2016 до 24.12.2021 щонайменше з дати проведення такого остаточного розрахунку.
Тому перебіг строку звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, розпочався 25.12.2021 (наступний день за днем остаточного розрахунку), а сплив зазначений строк - 25.01.2022. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 21.04.2022, то він пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду з позовом.
Суд врахував, що позивач 14.02.2022 звертався до адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами, що підтверджується даними автоматизованої системи «Діловодство» Черкаського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №580/1228/22. Ухвалою від 17.02.2022 суд залишив позовну заяву без руху з підстав пропуску місячного строку звернення до адміністративного суду та надав час для усунення недоліків позову. Надалі суд ухвалою від 21.04.2022 за заявою позивача повернув йому позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Звертаючись до адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами вперше (14.02.2022) позивач також пропустив визначений ч.5 ст.122 КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду. Заяв (клопотань) позивача щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не надходило.
Отже, вказані вище обставини пов'язані виключно з суб'єктивними для позивача діями та не мають об'єктивного характеру перешкод для своєчасного звернення до суду.
Заперечення позивача у цій справі з приводу строків ґрунтуються виключно на доводах щодо його необізнаності про винесення ухвали суду від 17.02.2022 про залишення позову без руху в адміністративній справі №580/1228/22 та пропуск ним 10 денного строку для усунення недоліків позову.Однак вони спростовуються наявністю у позивача електронного кабінету у системі «Електронний суд», в який автоматично доставлені ухвали суду, у т.ч. вказана вище -26.02.2022.
Тому, проаналізувавши вказані вище норми законодавства та застосувавши висновки ВС, суд дійшов висновку, що позивач пропустив установлений законом строк без поважних причин і протилежні доводи позивача не обгрунтовані.
Тому Клопотання відповідача обґрунтоване та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.2-20, 44, 72-80, 122-123, 181, 205, 259-263, 295 КАС України, суд
1. Задовольнити клопотання Головного управління Національної поліції в Черкаській області (код ЄДРПОУ 40108667) від 04.05.2022.
Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Смілянська, 57; код ЄДРПОУ 40108667) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення виплати суми компенсації у місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості, згідно з рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №580/3282/19 та від 13.08.2021 у справі №580/4289/21, не здійснення виплати суми компенсації до цього часу;
зобов'язання нарахувати та виплати компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення за період 01.03.2016 до 24.12.2021 відповідно до положень ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
2. Копії ухвали направити учасникам спору.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Ухвала постановлена, складена в повному обсязі та підписана 27.05.2022.