27 травня 2022 року справа № 580/1090/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області” про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області” (18009, м. Черкаси, вул. Грузиненка, 1) в якому позивач просить:
-визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років позивача та не направлення відповідних матеріалів до органів Пенсійного фонду України;
-зобов'язати відповідача здійснити обчислення вислуги років позивача відповідно до ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", п. 3 Постанови КМУ від 17.07.1992 №393, п.п.4.1.6 Положення від 16.12.1993 №3720-ХІІ, зарахувавши до календарної вислуги років позивача, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років у пільговому обчисленні, кількістю 07 років 10 місяців та 09 днів, та направити відповідні документи до органів Пенсійного фонду України.
-зобов'язати Державну установу «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області» направити необхідні документи до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, з часу звільнення з органів внутрішніх справ, відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, із зарахуванням пільгової вислуги років;
-під час обчислення пенсії врахувати всі надбавки, перерахунки грошового забезпечення з дати звільнення позивача по даний час з урахуванням чинного законодавства.
В обґрунтування позивач вказує, що пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Вказує на правовий висновок щодо порядку застосування Постанови № 393 при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років поліцейським, викладеному у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а.
Відповідач подав суду відзив, в якому зазначив, що періоди служби позивача, що дають право на призначення пенсії, зараховуються виключно у календарному обчисленні. При цьому, зарахування до цієї вислуги стажу роботи у пільговому обчисленні чинними законодавством України не передбачено.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Згідно витягу з наказу Управління МВС України в Черкаській області «По особовому складу» від 12.06.2015 №161 о/с, підполковника міліції ОСОБА_1 - начальника сектору аналізу та контролю УБОЗ МВС звільнено з ОВС у відставку ЗСУ за п. 65 «Б». Вислуга років на день звільнення складає: - пільгова (29 років 03 місяці 11 днів); -календарна (21 рік 05 місяців 02 дні).
14.07.2021 року позивач звернувся до Державної установи МВС України «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області» (сектор із соціально-гуманітарних питань) з заявою щодо обчислення пенсії за вислугу років з урахуванням вимог Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», та надання необхідних документів до відповідного органу Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років, з часу звільнення з органів внутрішніх справ (12 червня 2015 року), відповідно до статті 12 Закону №2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, із зарахуванням пільгової вислуги років.
Листом від 09.08.2021 за №33/44/1-2376 позивача повідомлено, що сектор із соціально-гуманітарних питань ДУ МВС України «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області» розглядає звернення громадян з цих питань, та, за наявності підстав, готує та подає документи до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України (далі - Департамент) для прийняття рішення. Відповідні документи до Департаменту не були направлені. У відповіді зазначено, що календарна вислуга позивача становить тільки 21 рік 05 місяців 02 дні, тому підстав для оформлення документів на призначення пенсії за вислугу років немає.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону №2262-ХІІ, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ , пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям: надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» ст. 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
- до 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
- з 1 жовтня 2011 року до 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
- з 1 жовтня 2012 року до 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
- з 1 жовтня 2013 року до 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
- з 1 жовтня 2014 року до 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
- з 1 жовтня 2015 року до 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
- з 1 жовтня 2016 року до 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
- з 1 жовтня 2017 року до 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
- з 1 жовтня 2018 року до 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
- з 1 жовтня 2019 року до 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки 6 місяців і більше;
- з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч. 2 ст. 17 цього Закону.
З аналізу наведених норм права вбачається, що Законом № 2262-ХІІ чітко визначено умови призначення пенсії за вислугою років (ст. 12) та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії (ст. 17).
Частиною 2 ст. 17 Закону України № 2262-ХІІ визначено, що вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Стаття 17-1 цього Закону передбачає, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України визначено такий порядок у постанові від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Постанова № 393).
Абзацом 3 п. 1 Постанови № 393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Підпункт «в» п. 3 Постанови № 393 передбачає, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, крім іншого, один місяць служби за півтора місяці: у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Аналіз наведених правових норм у поєднанні з положеннями Порядку №393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Порядком №393.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а та підтриманий Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, стаж служби у пільговому обчисленні ОСОБА_1 підлягає зарахуванню до вислуги років відповідно до п. 3 Порядку № 393, тому суд вважає, що відповідач мав врахувати до стажу служби позивача в ОВС і пільговий, який дає право на призначенні пенсії, оскільки пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з пунктом “а” ч. 1 ст. 12 Закону №2262-XII.
Тому, викладена у листі від 09.08.2021 за №33/44/1-2376 відмова позивачу у зарахуванні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення йому пенсії, вислуги в пільговому обчисленні, є необґрунтованою
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправною відмови відповідача у зарахуванні пільгової вислуги років позивача до його календарної вислуги років та до стажу служби в ОВС і зобов'язання здійснити його зарахування виходячи з наказу Управління МВС України в Черкаській області «По особовому складу» від 12.06.2015 №161 о/с.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача направити необхідні документи до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії з часу звільнення з органів внутрішніх справ та врахування всих надбавок з дати звільнення то суд зазначає, що вказані вимоги є передчасними оскільки відповідачем відмовлено у зарахуванні пільгової вислуги років позивача до його календарної вислуги років та до стажу служби в ОВС, а відповідно і не приймалося рішення про направлення чи відмови у направленні документів для призначення пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
У зв'язку із викладеним, суд звертає увагу на те, що дані вимоги - не є спірними у правовідносинах, що досліджуються у даній справі, а матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вчинить такі дії, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Крім того, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, діяльність відповідача є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Право вчинити дані дії є дискреційним повноваженням, а тому задоволення позовної вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу, оскільки питання про направлення документів та її обчислення не приймалося.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.
Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області” у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Державну установу “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області” зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, у відповідністю до наказу Управління МВС України в Черкаській області «По особовому складу» від 12.06.2015 №161 о/с.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Петро ПАЛАМАР