про повернення заяви в порядку ст. 383 КАС України
25 травня 2022 року Справа №160/4286/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
16 квітня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо не врахування 90% від суми грошового забезпечення при перерахунку пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату різниці пенсії ОСОБА_1 виходячи із 90% суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року, коли виникло право ОСОБА_1 на перерахунок пенсії.
За наслідками розгляду означеної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року у даній справі Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення з 01.01.2016 року основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років, та її виплату виходячи із 90% від відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року із врахування раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Означене судове рішення набрало законної сили 23.07.2020 року.
За реплікацією Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що 29.07.2020 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/4286/20 створено два (2 виконавчих листа в частині: 1) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років, та її виплату виходячи із 90% від відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року із врахування раніше виплачених сум; 2) стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
11.08.2020 року позивачем отримано два (2) виконавчих листа, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
19.05.2022 року ОСОБА_1 до канцелярії суду подано заяву в порядку ст. 383 КАС України. Тож, в даній заяві позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії, вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі №160/4286/20 в частині обмеження максимального розміру пенсії з 01 березня 2022 року.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити з 01 березня 2022 року виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми грошового забезпечення відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі №160/4286/20.
Аргументи даної заяви зводяться до того, що виконавчий лист №160/4286/20 було негайно подано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), на підставі якого було відкрито виконавче провадження ВП №62830817. Після отримання листа з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №13754-8591/0-01/8-0400/22 від 05.05.2022 року заявнику стало відомо, що при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 року у справі №160/21377/21, яка розглядалась з іншого приводу та з інших підстав, Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що рішенням суду від 18.01.2021 року у справі №160/21377/21 органи пенсійного фонду України не зобов'язано перераховувати пенсію виходячи з розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення, тому заявнику проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону №2262-ХІІ, якими максимальний розмір пенсії за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби. Відтак заявник вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року по справі №160/4286/20 в частині обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 року, беззаперечно є протиправними, оскільки порушене відповідачем право на отримання позивачем пенсії без обмеження її максимального розміру за вказаний період залишається не поновленим, у зв'язку з чим його заява про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду, підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали вказаної заяви, суд доходить висновку, що заява належить поверненню заявнику, з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч. 2 ст. 383 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Судом встановлено, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.05.2022 року за №13754-8591/О-01/8-0400/22 заявнику повідомлено при виконання судових рішень від 22.06.2020 року у справі №160/4286/20 та від 18.01.2022 року у справі 160/21377/21.
Тобто, про порушення своїх прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 на думку суду дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.05.2022 року за №13754-8591/О-01/8-0400/22.
В той же час, коли саме отримано означений лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заявник не зазначив, та не надавав про те до суду відповідних доказів.
Аналізуючи подану до суду ОСОБА_1 заяву не надається можливим встановити, чи дотримано позивачем десятиденний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Окрім того, в разі пропущеного такого строку, заявник повинен був надати до суду заяву про поновлення встановленого ч. 4 статті 383 КАС України такого строку.
Частиною 2 статті 383 КАС України визначено, що до такої заяви додається, зокрема, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
У свою чергу, як визначено в ст.1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до вимог ст.2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому, подана в порядку ст.383 КАС України заява до передбаченого ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.
Проте, заявником (позивачем), в порушення вимог п.9 ч.2 ст.383 КАС України, документ про сплату судового збору не надано.
Суд зазначає, що п.п. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачена сплата судового збору за подання заяв, пов'язаних із виконанням судових рішень, у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за подання заяви в порядку виконання судового рішення.
Станом на 1 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2481,00 грн., що визначено Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік".
Суд зазначає, що за подання до суду заяви у порядку ст. 383 КАС України сума судового збору складає 744,30 грн. (0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача закріплених у ст.5 Закону "Про судовий збір" пільг останній не надав.
До аналогічних висновків щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку ст.383 КАС України дійшов Верховний Суд у постановах від 27.06.2019 у справі №807/220/18, від 11.12.2019 у справі №821/471/18, від 25.06.2020 у справі №0240/2226/18, в ухвалі Верховного Суду від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а.
Також, в порушення п. 6, п. 7 ч. 2 та ч. 3 ст. 383 КАС України позивачем у поданій до суду заяві в порядку ст. 383 КАС України не зазначено відомості про набрання рішенням законної сили та інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання. До даної заяви позивачем не додані докази її надсилання іншим учасникам справи.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статті 8 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
"Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів" (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія-97" проти України (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).
Тобто, встановлені процесуальним кодексом вимоги щодо змісту та форми заяви обов'язкові до виконання усіма учасниками процесу та їх дотримання перевіряється судом.
Відповідності до вимог абзацу 2 ч.5 ст.383 КАС України уразі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Враховуючи, що заява позивача подана без додержання вимог частин 2 та 4 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку про її повернення.
Керуючись ст.ст.248, 256, 383 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України - повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник