06 травня 2022 року Справа № 160/1103/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Надра” про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , а саме з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (теперішня адреса: АДРЕСА_2 ), який був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія ВП №42757236, що видана 31.03.2014 р.;
- зобов'язати Шевченківський районний ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія ВП №42757236, що видана 31.03.2014 р., а саме з квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (теперішня адреса: АДРЕСА_2 ) та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про обтяження на вищевказане майно.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу (в момент проведення процедури відчуження майна) стало відомо, що державним виконавцем Бабушкінского ВДВС Дніпропетровського МУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія ВП №42757236, видану 31.03.2014 р. 02.06.20221 року позивач звернулася до відповідача з заявою про зняття арешту з її майна, а саме - з квартири, що знаходиться адресою: АДРЕСА_2 , з наступних підстав. При повернені виконавчого документа, орган державної виконавчої служби повинен був зняти арешт з майна боржника; у зв'язку з припиненням договору іпотеки правові підстави для виконання виконавчого напису, вчиненого на договорі іпотеки, відпали і такий напис не підлягає виконанню. Вале, відповідь на вказане заяву, позивач не отримала.
03.08.2021 року позивач повторно звернулася до відповідача з заявою про зняття арешту з вказаного майна, однак також відповіді не отримала. 13.12.2021 р. на адресу відповідача було направлено адвокатський запит щодо отримання інформації та копій документів стосовно результатів розгляду поданих позивачем заяв про зняття арешту. Вказаний адвокатський запит навіть не був отриманий відповідачем на поштовому відділенні. З метою вжиття всіх можливих заходів щодо отримання інформації, 29.12.2021 р. на електрону адресу відповідача був ще раз направлений адвокатський запит щодо отримання інформації та копій документів стосовно результатів розгляду поданих позивачем заяв про зняття арешту, на який відповідь також не надходила. Наведене свідчить про повне ігнорування відповідачем будь-яких звернень позивача. Позивач не може погодитися з такою бездіяльністю Шевченківського районного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), у зв'язку з чим вимушена була звернутися до суду з даним позовом про зняття арешту та заборони його відчуження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність ст.161 КАС України.
На виконання ухвали суду, позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме надано до суду уточнену позовну заявою, в якій вказано свій поштовий індекс та письмово обґрунтовано необхідність залучення до справи третьої особи - ПАТ “Комерційний банк “Надра”, в якому зазначено на які права чи обов'язки означеної особи та яким чином на нього може вплинути рішення суду у справі.
Ухвалою суду від 17.03.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Також ухвалою суду від 17.03.2022 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПАТ “Комерційний банк “Надра” (вул.Січових Стрільців, 15, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 20025456).
До суду 05.05.2022 року від відповідача відзиву на позовну заяву не надійшло, але був поданий письмовий лист, в якому зазначалося, що Шевченкінський ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на виконання ухвали суду від 17.03.2022 року щодо надання завірених належним чином копій матеріалів виконавчого провадження № 42757236 повідомив наступне. Згідно з перевіркою реєстру ЄДРВП та АСВП на виконанні перебувало виконавче провадження №42757216 з примусового виконання виконавчого напису №251 від 28.02.2014 року виданого приватним нотаріусом КМНО Кобелєвою А.М. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ Надра» суми у розмірі 288 737,58 грн. 13.03.2014 року було відкрито виконавче провадження. 31.03.2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 18.06.2015 року виконавчий документ повернуто стягувачеві відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Надати копії матеріалів та будь-яку вичерпну інформацію стосовно виконавчого провадження №42757236 не має можливості у зв'язку з тим, що відповідно до наказу №1829/5 від 07.06.2017 р. «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки.
Третя особа також письмових пояснень та будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу, на адресу суду не надіслала.
Враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) знаходився виконавчий документ - виконавчий напис нотаріуса №251 від 28.02.2014 року, виданий приватним нотаріусом КМНО Кобелєвою А.М. про звернення стягнення на заставне майно (на підставі іпотечного договору №8/2007/840-К/745-Н/1 від 05.02.2007 року, який забезпечував виконання зобов'язань за кредитним договором №8/2007/840-К/745-Н від 05.02.2017 р.), а саме квартиру, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 (теперішня адреса; АДРЕСА_2 ), що належить на праві власності ОСОБА_2 , за рахунок коштів отриманих від реалізації, задовольнивши вимоги ПАТ «КБ Надра» у розмірі 288 737,58 грн.
31.03.2014 р. старшим державним виконавцем Єгоровою О.А. було прийнято постанову про звернення стягнення на майно боржника.
22.06.2016 року державним виконавцем Бутенко О.М. було видано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно з п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р.
Позивач пов'язує порушення своїх прав з бездіяльністю відповідача щодо не зняття арешту з її майна, як боржника з квартири, що знаходиться адресою: АДРЕСА_2 , який був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія ВП №42757236, що видана 31.03.2014 р.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404 (далі - Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Заходами примусового виконання рішень, за визначенням ч.1 ст.10 Закону №1404, є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст.50 Закону №606-ХІV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем застосовано арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до частин третьої, четвертої і п'ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо є письмова відповідна заява стягувача.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець проводить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим законом порядку, а саме:
- закінчення виконавчого провадження згідно ст.49 цього Закону;
- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно ст.47 цього Закону;
- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав - згідно зі ст.48 цього Закону.
Таким чином, закінчення виконавчого провадження так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавець визначає як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Крім того, наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу встановлені пунктом 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 2 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року №489/20802, яким передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
В позовній заяві також зазначалося про те, що 05.02.2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №8/2007/840-К/745-Н. Виконання зобов'язань за якими забезпечувались іпотекою, згідно з договором іпотеки №8/2007/840-К/745-Н/1 від 05.02.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А. 05.02.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №499 (далі - Договір забезпечення). Відповідно до якого в іпотеку передане нерухоме майно - квартира загальною площею 34,7 кв.м., житловою площею 16,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 17.07.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» (Банк) та ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп» (новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги GL48№718070_І_З, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарєвою А.В., зареєстрований в реєстрі за №509 (далі - Договір відступлення прав вимоги). Відповідно до умов вказаного Договору відступлення прав вимоги, Банк відступає Новому Кредиторові належну Банку, а Новий кредитор набуває права вимогу Банку до позичальників, іпотекодавці в застоводавців та поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього договору. Серед інших Боржників у Додатку №1 за порядковим номером значилась і ОСОБА_5 . На підставі укладеного договору відступлення прав вимоги, 28.07.2020 р. внесено зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - замінено іподекодержателя ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». 10.08.2020 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги по кредитному договору №8/2007/840-К/745-Н від 05.02.2017 р. та договір відступлення прав вимоги за Договором іпотеки №8/2007/840-К/745-Н/1 від 05.02.2007 року. 10.08.2020 року на підставі повідомлення про припинення договору іпотеки, обтяження нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 - припинено.
Так, відповідно до наявних документів, у ПАТ «КБ «Надра» відсутні будь-які фінансові претензії до позивача.
З інформації наданої відповідачем, у останнього відсутні відкриті виконавчі провадження відносно позивача. Більш того, отримати детальну інформацію взагалі не є можливим, оскільки дане виконавче провадження було знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Отже, на час подання позовної заяви, відкрите виконавче провадження відносно ОСОБА_2 , однак фінансові зобов'язання до позивача з боку ПАТ «КБ «Надра», відсутні.
Згідно з статтями 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, при цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України).
Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель (кредитор за основним зобов'язанням) має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст.3 Закону України "Про іпотеку").
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону (ч.2 ст.3 Закону України «Про іпотеку").
Згідно з ст.33 Закону України «Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку», який є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, передбачено підстави припинення іпотеки, до яких, зокрема, належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Положення ст.17 Закону України "Про іпотеку" містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст.593 ЦК України.
Наслідком припинення зобов'язання є припинення правового зв'язку між його сторонами та звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання, відповідно здійснення заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження" з виконання виконавчого документу, зокрема, виконавчого напису нотаріусу, за умови відсутності правовідносин між сторонами виконавчого провадження, на підставі яких видано виконавчий документ, є неможливим та таким, що порушує права боржника за виконавчим провадженням, оскільки передбачає можливість неправомірного та необґрунтованого звернення стягнення на майно боржника.
Таким чином, суд вважає, що не зняття відповідачем арешту з майна позивача є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого її майна.
Виходячи з викладеного, на час звернення із заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно позивача, порушується її право власності, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстави для продовження обтяження на майно відсутні, а тому є підстави для скасування арешту з майна.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дану позовну заяву слід задовольнити з викладених вище підстав.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено, сплачений позивачем судовий збір за її подачу до суду в розмірі 992,40 грн. підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262, 287 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , а саме з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (теперішня адреса: АДРЕСА_2 ), який був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія ВП №42757236, що видана 31.03.2014 р.
Зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія ВП №42757236, що видана 31.03.2014 р., а саме з квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (теперішня адреса: АДРЕСА_2 ) та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про обтяження на вищевказане майно.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (вул.Старокозацька, 56, м.Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 34984509) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.272 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ч.6 ст.287 КАС України.
Суддя К.С. Кучма