14 лютого 2022 року Справа № 160/25207/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №045650010244 від 07.09.2021 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років на підставі ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років з 01 вересня 2021 року на підставі ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01 вересня 2021 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо призначення пенсії за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років та надав усі необхідні для призначення пенсії документи. Проте, рішенням про відмову у призначенні пенсії № 045650010244 від 07.09.2021 року йому було відмовлено у призначенні пенсії, так як за наданими документами неможливо визначити кількість відпрацьованих календарних днів в зоні відчуження для визначення права на призначення пенсії. Позивач зазначає, що він надав достатньо документів, що підтверджують період роботи та населений пункт, де він виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - а саме в 30-тикілометровій зоні ЧАЕС (що є зоною відчуження) з 26 лютого 1987 року по 01 квітня 1987 року. Таким чином, позивач вважає протиправним оскаржуване рішення Пенсійного органу, оскільки він надав усі необхідні документи для визнання за ним права на призначення пенсії за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років.
Від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 , 01.09.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте рішенням про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 045650010244 від 07.09.2021 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації Чорнобильської катастрофи з наступних підстав: 1) За доданими документами до уваги не взято диплом про навчання, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби. Для зарахування періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку про реорганізацію; 2) За наданими документами неможливо визначити кількість відпрацьованих календарних днів в зоні відчуження для визначення права на призначення пенсії.
Ухвалою суду від 15.12.2021р. відкрито провадження у справі та відповідно до частини 2 статті 257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпрі ради, що підтверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії №219118с від 05.06.2013 p., копією тимчасового посвідчення, копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987р. № НОМЕР_1 від 12.11.1990 року, копії посвідчення члена ДОО «Союз Чорнобиль» №3524 від 17.08.1994р.
ОСОБА_1 працював у Дніпропетровському автопідприємстві 03662 з 28 серпня 1985 року по 12 вересня 2002 року, та в період з 26 лютого 1987 року по 01 квітня 1987 року перебував на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме працював заправщиком палива в зведеній автоколоні Міністерства автомобільного транспорту УРСР в селі Гдинь Брагінського району Гомельської області Білорусь, яке знаходилось в 15 км. від м. Чорнобиль та входило в 30-кілометрову зону відчуження, що підтверджується копією довідки № 22786; копією довідки від 02.03.2993 року, копією довідки №111 від 03.03.1993року.
01.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомленням №0400-010206-8/123252 від 16.09.2021р. на адресу позивача надіслало рішення про відмову у призначенні пенсії № 045650010244 від 07.09.2021 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії. У вказаному рішенні зазначено, що за доданими документами до уваги не взято диплом про навчання, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби. Для зарахування періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку про реорганізацію. За наданими документами неможливо визначити кількість відпрацьованих календарних днів в зоні відчуження для визначення права на призначення пенсії.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту рішення - Закон).
Статтею 10 Закону № 796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Визначення категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій наведено у статті 14 Закону № 796-ХІІ.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження та відносяться до категорії 2:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 8 років.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Частино третьою статті 65 Закону № 796-ХІІ встановлено, що посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Постановою правління ПФУ затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), яким визначено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XII).
Для виникнення у особи права на призначення пенсії із зменшенням на 8 років пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», така особа повинна довести факт своєї роботи у зоні відчуження (у період 1987 року у зоні відчуження не менше 14 календарних днів).
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії (посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії №219118с від 05.06.2013p., працював у Дніпропетровському автопідприємстві 03662 з 28 серпня 1985 року по 12 вересня 2002 року, та в період з 26 лютого 1987 року по 01 квітня 1987 року перебував на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме працював заправщиком палива в зведеній автоколоні Міністерства автомобільного транспорту УРСР в селі Гдинь Брагінського району Гомельської області Білорусь, яке знаходилось в 15 км. від м. Чорнобиль та входило в 30-кілометрову зону відчуження, що підтверджується копією довідки № 22786; копією довідки від 02.03.2993 року, копією довідки №111 від 03.03.1993 року.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій в ухвалі від 04.09.2015 у справі № 690/23/15-а, Верховного Суду, висловленій в постановах від 11.09.2019 у справі № 205/8713/16-а, від 18.09.2018 у справі № 520/9284/17, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутність первинних документів, не може бути підставою для позбавлення позивача права на належне пенсійне забезпечення, оскільки посвідчення позивача недійсним не визнавалось, а його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.
Звернувшись до відповідача з заявою від 01.09.2021р. про призначення пенсії за віком, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років, позивач надав копії наступних документів: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії №219118с від 05.06.2013p.; військовий квиток НОМЕР_2 , Диплом ЖТ №895489, Довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000р., трудова книжка НОМЕР_3 , паспорту, ідентифікаційний код та інші документи ті інші документи, що підтверджується розпискою-повідомленням та не заперечується відповідачем.
Наявні документи, які долучені до матеріалів справи, містять дані на підтвердження факту участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році не менше 14 календарних днів та є достатніми для призначення йому пенсії із застосуванням зменшення пенсійного віку, встановленого для державних пенсій на 8 років, згідно статті 55 Закону № 796-XII.
Застосування наведених норм права відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим в постановах від 06.02.2019 у справі № 731/120/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту положень, закріплених у п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, вбачається, що у випадку порушення прав позивача, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі N 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд враховує положення обов'язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі "Олссон проти Швеції" (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року. При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.
Фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципам верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п. 1 ст. 8.
Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.
Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.
Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Таким чином, оскільки інших підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 8 років, як особі, яка працювала у зоні відчуження не менше 14 календарних днів у 1987 році окрім відсутності первинних документів, які підтверджують періоди роботи в зоні відчуження, що спростовано в ході розгляду даної справи не вбачається, втручання у повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, із врахуванням правових висновків суду касаційної інстанції, суд дійшов висновку про неправомірність відмови позивачу у призначенні пенсії із зменшенням на 8 років пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що передбачено статтею 55 Закону № 796-XII, та, із врахуванням відсутності інших підстав для відмови у призначенні пенсії, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49022, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії №045650010244 від 07.09.2021 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років на підставі ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку на 8 років на підставі ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 вересня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова