м. Вінниця
17 травня 2022 р. Справа № 120/2133/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни
за участю:
секретаря судового засідання: Чабан Яни Сергіївни
представника позивача: Московко Олександра Олександровича
представника позивача: Потьомкіна Ігоря Михайловича
представника відповідача: Шевчука Володимира Геннадійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом: Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому він просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 1 від 11.11.2021 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято спірне рішення всупереч приписам вимог чинного законодавства, оскільки відсутня сукупність обставин, що є підставою для їх виникнення передбачених приписами статтею 95 Податкового кодексу України, суму податкового боргу станом на 11.11.2021 року не конкретизував та не надав доказів того, що сума боргу перевищувала граничне значення.
Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, винесеним без достатніх для нього підстав та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву відповідно до якого не погоджуються із заявленими позовними вимогами та заперечує проти адміністративного позову, зокрема вказав, що позивач станом на 11.11.2021 року мав податковий борг за податковими зобов'язаннями з ПДВ - 17527807,07 грн., земельного податку з юридичних осіб - 1394634,09 та податку на нерухоме майно - 611256,32 грн. Сума заборгованості обліковується в інтегрованій картці платника за відповідним платежем. Підставою прийняття рішення слугували приписи ч. 2 п. 95.5. ст. 95 ПКУ, а тому, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Ухвалою суду від 30.03.2022 року вирішено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
13.04.2022 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив в якій він наводить додаткові обґрунтування щодо позовних вимог.
Підготовче судове засідання закрите ухвалою від 14.04.2022 року.
09.05.2022 року позивачем подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
Заслухавши учасників справи, дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд встановив наступні обставини.
Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" (код ЄДРПОУ 00282435) перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Вінницькій області.
11.11.2021 року заступником начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області прийнято рішення № 1 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яким відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (код ЄДРПОУ 00282435).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, яку рішенням від 26.01.2022 року залишена без задоволення.
Не погодившись із зазначеним рішенням № 1 позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню контролюючого органу, суд застосовує такі норми права.
Статтею 67 Конституції України на кожного покладено обов'язок сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 ПК України.
Відповідно до пункту 96.1 статті 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
Згідно з пунктом 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пункті 96.1 цієї статті рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств, встановлені вищенаведеною статтею 96 ПК України, не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України.
Так, згідно з пунктом 95.1 цієї статті ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Для цього орган державної податкової служби звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, змінено механізм стягнення коштів з рахунків платника у банках.
У відповідності з нормами абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за таких умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) платнику податків направлено податкову вимогу, з дня надіслання якої минуло не менше 60 календарних днів; 4) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, згідно з даними ІТС «Податковий блок» у ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» станом на 01.01.2018 року обліковувався податковий борг з податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 1201527,98 грн., який зростав протягом наступних бюджетних років та станом на день винесення спірного рішення (11.11.2021 року) становив: за самостійно задекларованими зобов'язаннями з ПДВ - 11483536,00 грн., земельного податку з юридичних осіб - 1394634,09 та податку на нерухоме майно - 611256,32 грн.
Доказів того, що позивачем у встановлені законом строки було сплачено самостійно визначені суми податкових зобов'язань у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках суду надано не було.
Зокрема у судовому засіданні позивач не заперечував проти наявності податкового боргу.
Позивачем до матеріалів справи були надані платіжні доручення за період з 01.01.2021 року по 04.02.2022 року щодо сплати ПДВ на загальну суму 21138813,00 грн., при цьому не надає доказів в погашення якого періоду були зараховані ці суми.
Суд звертає увагу, що сама форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яка затверджена Наказом Державної фіскальною службою України від 20.02.2017 №107 не передбачає визначення в ньому періодів стягнення та суми, а зазначається про стягнення усієї суми податкового боргу, тому таке рішення податковим органом виноситься за умови наявності податкового боргу який перевищує 5 мільйонів гривень та інших умов які визначені абз. 2 пункту 95.5 статті 95 ПК України, а тому доводи позивача в цій частині суд вважає необґрунтованими.
Як вже було встановлено судом позивач не довів суду, що відповідачем не були дотримані умови пункту 95.5 статті 95 ПК України при винесенні оскаржуваного рішення.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що при зверненні контролюючого органу до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, обов'язково у позовній заяві повинні бути зазначені сума та період за який стягується податковий борг, а в рішенні податкового органу про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу обов'язковості зазначення періоду та суми податкового боргу не має, відповідно стягненню за таким рішенням буде підлягати залишок суми податкового боргу у разі, якщо частина суми буде стягнута за рішенням суду.
При цьому у разі, якщо залишок податкового боргу, після стягнення за рішенням суду, буде менший ніж 5 мільйонів, це не може свідчити про протиправність такого рішення, так як на момент прийняття податковим органом рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, таке рішення було прийнято з дотриманням умов які визначені пункту 95.5 статті 95 ПК України. Крім того, суд звертає увагу, що дія такого рішення не може розповсюджуватися і на податковий борг який виник після прийняття такого рішення, з огляду на те, що обставина не сплати податкового боргу протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, передують прийняттю такого рішення, а у разі подвійного стягнення податкового боргу, це буде свідчити про протиправність дій податкового органу, а надмірно сплачені суми підлягають поверненню платнику податків.
Стосовно доводів позивача про те, що спірне рішення не могло бути прийнято, у зв'язку із тим, що наявні зобов'язання держави перед позивачем щодо повернення помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, то суд такі доводи відхиляє з наступних підстав.
Так представник позивача стверджує, що у позивача станом на 01.11.2020 року існували зобов'язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань у сумі 363809,62 грн.
Відповідно до пп. 43.2 та 43.3. ст.43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені. З аналізу вище наведеної норми можливо зробити висновок, що повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання можливо лише за умови відсутності податкового боргу.
Як встановлено судом, за позивачем рахується податковий борг, проти чого не заперечує і сам позивач, що свідчить про відсутність зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
При цьому, доводи позивача щодо здійснення ним всіх необхідних заходів для погашення податкового боргу не спростовують факту наявності відповідної заборгованості та ніяким чином не можуть слугувати підставою для скасування спірного рішення.
Як вже зазначалося, у таких випадках рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.
Вимоги щодо форми рішення, яке приймає контролюючий орган на підставі абзацу другого пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, нормами цього Кодексу не встановлені, тому відсутність у Рішенні інформації про суму податкового боргу та періоду не може бути підтвердженням його протиправності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що прийняття відповідачем рішення було законним, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" (код ЄДРПОУ: 00282435, адреса: вул. Промислова, 15, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310);
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: ВП 44069150, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028).
Повний текст рішення в повному обсязі виготовлено 27.05.2022 року.
Суддя Чернюк Алла Юріївна