м. Вінниця
16 травня 2022 р. Справа № 120/15980/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мультян М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання: Компанієць Р.Р.
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Клименка Дмитра Сергійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури із позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Вінницької обласної прокуратури № 1454 к від 11.11.2021 про поновлення його на посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020;
- поновити його у Вінницькій обласній прокуратурі та органах прокуратури на посаді, рівнозначній посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020;
- стягнути з Вінницької обласної прокуратури правонаступника прокуратури Вінницької області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11.02.2021 по дату винесення судового рішення;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та органах прокуратури, та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ видано відповідачем на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 120/2149/20-а. Проте даним наказом № 1454 к від 11.11.2021 позивача поновлено в неіснуючому органі прокуратури та на неіснуючій посаді. Відтак вважає, що наказ не ґрунтується на вимогах закону, суперечить резолютивній частині судового рішення та перешкоджає його належному виконанню, відтак він звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 18.11.2021 заяву позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено та зупинено дію наказу керівника Вінницької обласної прокуратури №1454 від 11.11.2021 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави у суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020 до набрання законної сили рішенням у справі №120/15980/21-а.
Ухвалою суду від 24.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31.12.2021 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач у задоволенні позову просить відмовити. В обґрунтування зазначеної позиції відповідачем зазначено, що рішення кадрової комісії про успішне проходження ОСОБА_1 атестації не приймалося, а тому відповідач позбавлений можливості поновити позивача на рівнозначній посаді у Вінницькій обласній прокуратурі, оскільки це суперечить Закону №113-ІХ та зводить нанівець процес атестації прокурорів.
Також представник відповідача зазначив, що розгляд справи про поновлення позивача в органах прокуратури не завершено, оскільки Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.05.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою Вінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 120/2149/20-а.
12.01.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.
Ухвалою суду від 17.01.2022 клопотання представника відповідача задоволено та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 31.01.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 22.02.2022 розгляд справи відкладено на іншу дату.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2022 ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2021 скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
03.05.2022 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у разі неможливості зупинення провадження у справі просив відкласти розгляд справи.
Ухвалою суду від 03.05.202, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, у задовленні клопотання позивача про зупинення провадження у справі відмовлено, визнано неявку позивача у судове засідання без поважних причин, явку сторін у наступне судове засідання визнано обов'язковою, судове засідання відкладено.
16.05.2022 у судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті та встановив таке.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 120/2149/20-а позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 року № 287 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Вінницької області № 417к від 29.04.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Вінницької області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру». Поновлено ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Вінницької області з 29.04.2020 року. Стягнено з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.04.2020 року по 05.11.2020 року у сумі 164243 грн. 30 коп. із відрахуванням при його виплаті загальнообов'язкових платежів. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора та Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 841 грн. 00 коп. з кожного окремо. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
Також судом видано виконавчий лист № 120/2149/20-а, в якому зазначено: Поновити ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Вінницької області з 29.04.2020 року. Рішення підлягає негайному виконанню.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 120/2149/20-а за позовом ОСОБА_1 , керуючись статтею 11 Закону України "Про прокуратуру", Вінницькою обласною прокуратурою видано наказ №1454к від 11.11.2021, яким скасовано наказ прокурора Вінницької області від 29.04.2020 року № 417к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020.
Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним та таким, що порушує його права, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення також закріплені у статях 2, 5-1 Кодексу законів про працю України.
При цьому, статтею 222 Кодексу законів про працю України передбачено, що особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України регулюються Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII (надалі - Закон №1697-VII).
Статтею 16 Закону №1697-VII встановлено особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону №1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені статтею 51 Закону №1697-VII.
Так, пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
25.09.2019 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 року №113-IX (надалі - Закон №113-IX), відповідно до пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Пунктом 10 розділу ІІ Закону №113-IX визначено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Відповідно до пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" відбувається, зокрема, за наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. При цьому, застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII має обов'язковою умовою наявність факту або ліквідації, або реорганізації органу прокуратури, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
В ході судового розгляду встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 120/2149/20-а, окрім іншого:
- визнано протиправним та скасовано рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 року № 287 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
- визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Вінницької області № 417к від 29.04.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Вінницької області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру».
- поновлено ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Вінницької області з 29.04.2020 року.
Також судом видано виконавчий лист № 120/2149/20-а, в якому зазначено: Поновити ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Вінницької області з 29.04.2020 року. Рішення підлягає негайному виконанню.
Отже, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 позивача поновлено у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Вінницької області з 29.04.2020 року.
За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Як вже зазначено судом, оскаржуваний наказ містить підставу: рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020, що залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 120/2149/20-а.
Разом із тим, наказом №1454к від 11.11.2021 позивача поновлено на іншій посаді, ніж тій, яка вказана у судовому рішенні, а саме на посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020.
Отже, зміст оскаржуваного наказу не відповідає резолютивній частині рішення суду від 05.11.2020 у справі №120/2149/20-а, на виконання якого його прийнято.
При цьому, наказ про поновлення на роботі спрямований саме на виконання судового рішення про поновлення особи на посаді та являється необхідною (обов'язковою) переумовою для подальшого фактичного допуску цієї особи до роботи (до виконання посадових обов'язків).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.05.2020 у справі №813/2143/18.
Відповідач заперечуючи проти позову вказує про те, що прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом, при цьому покликається на п. 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. Відтак позивач не може бути поновлений на рівнозначній посаді в органах прокуратури як такий, що неуспішно пройшов атестацію.
Суд відхиляє такі доводи відповідача, адже у процесі виконання судового рішення та при видачі наказу про поновлення позивача на посаді, відповідач не вирішує питань про те, чи необхідно поновляти позивача на посаді, на якій саме посаді та з якого числа, оскільки ці питання були вирішені рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020, що залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 120/2149/20-а, яке є обов'язковим до виконання.
Також суд зазначає, що вказане рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 було допущено до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Вінницької області з 29.04.2020 року. Тому факт подальшого касаційного оскарження рішення від 05.11.2020 та постанови від 11.02.2021 не може слугувати підставою для обґрунтування законності оскаржуваною наказу, оскільки на час видання оскаржуваного наказу рішення від 05.11.2020 та постанова від 11.02.2021 є чинними та підлягають до виконання.
Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 16.05.2018 року у справі №826/23192/15 та від 01.11.2019 року у справі № 333/6481/16-а, відповідно до якої, вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли маги місце у майбутньому.
Крім того, посилання відповідача не те, що суд при розгяді справи №120/2149/20-а вдався до невірного способу поновлення прав позивача не можуть бути предметом розгляду в межах даної справи, за цими позовними вимогами.
Так, на момент видання оскаржуваного наказу, відповідач як боржник зобов'язаний був поновити позивача на посаді, яка зазначена у резолютивній частині рішення суду від 05.11.2020, проте судове рішення не виконав.
Як наслідок, наказ керівника Вінницької обласної прокуратури №1454к від 11.11.2021 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Що стосується вимог позивача про поновлення його у Вінницькій обласній прокуратурі та органах прокуратури на посаді, рівнозначній посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020, то на думку суду, така не може бути задоволеною, адже питання поновлення ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі було вирішено у межах розгляду справи №120/2149/20-а.
Крім того відсутні підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки судове рішення про поновлення позивача на посаді на посаді не виконано, що фактично унеможливлює встановлення періоду затримки виконання згадуваного судового рішення, а отже позовні вимоги в наведеній частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Вінницької обласної прокуратури №1454к від 11.11.2021 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.04.2020.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Вінницька обласна прокуратура (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 02909909)
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 26.05.2022.
Суддя Мультян Марина Бондівна