Справа № 459/2189/20 Головуючий у 1 інстанції: Отчак Н.Я.
Провадження № 22-ц/811/4438/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія: 32
26 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 листопада 2021 року, -
у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Червоноградської міської ради Львівської області про скасування рішень Червоноградської міської ради Львівської області, поновлення договору оренди землі та про зобов'язання Червоноградської міської ради укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки.
В обгрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, покликається на те, що вона є орендарем земельної ділянки за кадастровим номером 4611800000:02:008:0036, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору оренди землі від 05 жовтня 2011 року, зареєстрованим за № 461180004000150, укладеним строком на 3 роки, добросовісно використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням, сплачує орендну плату. Зазначає, що звернулася до Червоноградської міської ради Львівської області з пропозицією визнати, що договір оренди землі є поновленим, оскільки хоче, щоб її фактичне користування земельною ділянкою було юридично визнано, однак відповіді на свій інформаційний запит не отримувала. На її думку, у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Вважає, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі не вимагається, поновлення договору полягає в тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема, у зв'язку з належним виконанням його умов. Звертає увагу на те, що пунктом 5 рішення тридцять восьмої сесії шостого скликання Червоноградської міської ради Львівської області № 817 від 29 квітня 2015 року продовжено підприємцю ОСОБА_1 на шість місяців з дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки термін короткострокової оренди земельної ділянки площею 0.0124 га для обслуговування частини торгового залу реконструйованої власної квартири під магазин на АДРЕСА_1 , встановивши річну орендну плату за земельну ділянку 12% від її нормативної грошової оцінки. Пунктом 13 рішення тридцять дев'ятої сесії шостого скликання Червоноградської міської ради Львівської області № 869 від 25 червня 2015 року скасовано п. 5 рішення тридцять восьмої сесії шостого скликання Червоноградської міської ради Львівської області № 817 від 29 квітня 2015 року в частині продовження договору оренди земельної ділянки у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 п. 10 даного рішення щодо підготовки, укладення договору оренди земельної ділянки та реєстрації права оренди, а також у зв'язку з невиконанням нею судового рішення щодо знесення самочинно встановлених тимчасових споруд і початком самовільного будівництва двоповерхової будівлі та вилучено земельну ділянку до складу земель запасу Червоноградської міської ради Львівської області. Витяги з рішення Червоноградської міської ради Львівської області отримані нею лише у 2021 році, однак такі порушують її права та охоронювані законом інтереси та суперечать чинному законодавству. На думку позивача, відповідачем не враховано, по-перше те, що договір оренди землі вже було поновлено з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», по-друге, принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, по-третє, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.
З наведених підстав просить:
-визнати недійним п. 13 рішення тридцять дев'ятої сесії шостого скликання Червоноградської міської ради Львівської області № 869 від 25 червня 2015 року;
-зобов'язати Червоноградську міську раду Львівської області внести зміни до пункту 5 рішення тридцять восьмої сесії шостого скликання Червоноградської міської ради Львівської області № 817 від 29 квітня 2015 року в частині строку оренди;
-зобов'язати Червоноградську міську раду Львівської області визнати, що договір оренди земельної ділянки, за кадастровим номером 4611800000:02:008:0036, що зареєстрований 10 лютого 2012 року за № 461180004000150, є поновленим;
-зобов'язати Червоноградську міську раду Львівської області укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2011 року, що укладений між Червоноградською міською радою Львівської області та ОСОБА_1 , що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Червоноград Львівської області , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 10 лютого 2012 року № 461180004000150, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4611800000:02:008:0036.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 05 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що в оскаржуваному рішенні суду відсутнє посилання на норми матеріального права, а у задоволенні позову відмовлено суто з процесуальних підстав, з посиланням виключно на норми ЦПК України. Зазначає, що судом першої інстанції порушено принцип недопустимості повторної участі судді в розгляді справи, оскільки постановою Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року скасовано ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 14 серпня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі, постановлену суддею Отчак Н.Я., а в подальшому ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28 січня 2021 року відкрито провадження у справі, відтак суддя Отчак Н.Я., на думку апелянта, не мала права розглядати справу після скасування судового рішення судом апеляційної інстанції. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та направити справу до Червоноградського міського суду Львівської області для продовження розгляду.
26.01.2022 року, 13.05.2022 року апелянт ОСОБА_1 подала доповнення, зміни до апеляційної скарги від 13.12.2021 року в порядку ст. 364 ЦПК України, мотивовані порушенням судом норм процесуального права.
Відповідно до ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
З розписки ОСОБА_2 від 17.11.2021 року (т.2 а.с. 121), вбачається, що він, як довіритель ОСОБА_1 , отримав оскаржуване рішення суду 17.11.2021 року, а відтак, з врахуванням положень ст. 354 ЦПК України, ОСОБА_1 пропустила строк на подання доповнень, змін до поданої нею 13.12.2021 року апеляційної скарги, а тому суд апеляційної інстанції не враховує подані нею доповнення, зміни до апеляційної скарги від 26.01.2021 року та від 13.05.2022 року.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явилися, про судове засідання їм було відомо, що підтверджується клопотанням Червоноградської міської ради Львівської області про розгляд справи у відсутності її представника, та клопотанням ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на інший день. Окрім цього, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 06.04.2022 року знайомився з матеріалами справи, у якій міститься ухвала суду про призначення справи до судового розгляду на 16.05.2022 року.
Червоноградська міська рада Львівської області звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про розгляд справи без участі представника Червоноградської міської ради Львівської області у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та складністю доїзду до м. Львова.
Апелянт ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи, надавши відповідачу можливість подати відзив на її доповнення до апеляційної скарги від 13.12.2021 року, подані нею 12.05.2022 року.
З огляду на висновок про те, що колегія суддів не враховує подані ОСОБА_1 доповнення, зміни до апеляційної скарги від 26.01.2021 року та від 13.05.2022 року і що відповідно до ч.1 ст. 360 ЦПК України подання відзиву є правом, а не обов'язком учасників справи, суд апеляційної інстанції вважає неповажними причини неявки ОСОБА_1 , її представника в судове засідання, призначене на 16.05.2022 року.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції визнав неповажними причини неявки ОСОБА_1 , її представника в судове засідання, призначене на 16.05.2022 року, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін, їх представників, оскільки їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 26 травня 2022 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 16 травня 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 26 травня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Предметом спору у даній справі є поновлення договору оренди землі.
Спірні правовідносини сторін у справі врегульовано положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Судом встановлено, що 05 жовтня 2011 року між Червоноградською міською радою Львівської області (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендар прийняла в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва частини торгового залу з метою реконструкції власної квартири під магазин, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії договору 3 роки.
10 лютого 2012 року договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Червонограді Львівської області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №461180004000150. Строк дії речового права визначено до 10 лютого 2015 року.
02 жовтня 2014 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Червоноградської міської ради Львівської області з клопотанням, в якому просила поновити договір оренди земельної ділянки на п'ять років, посилаючись на своє переважне право перед іншими особами на продовження орендних відносин, оскільки добросовісно виконувала свої обов'язки, як орендаря.
Рішенням Червоноградської міської ради Львівської області від 29 квітня 2015 року за № 814, пунктом 5 (п'ять) вирішено продовжити підприємцю ОСОБА_1 на шість місяців з дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки термін короткострокової оренди земельної ділянки (кадастровий номер - 4611800000:02:008:0036) площею 0,0124 га для обслуговування частини торгового залу реконструйованої власної квартири під магазин на АДРЕСА_1 , встановивши річну оренду плату за земельну ділянку 12 % від її нормативної грошової оцінки. Зобов'язано підприємця ОСОБА_1 протягом шести місяців демонтувати належні їй самовільно встановлені тимчасові споруди: торговий павільйон розміром 3,44х3,58 м із сандвіч-панелей, дерев'яну альтанку шестикутну в плані, стаціонарну тимчасову споруду із ролокасетами загальним розміром 10,90*1,90 м на п'ять торгових місць, що розташовані біля будинку АДРЕСА_1 .
Пунктом 10 (десять) цього рішення, крім інших, підприємця ОСОБА_1 зобов'язано до 31 травня 2015 року виготовити новий кадастровий план земельної ділянки, укласти договір оренди земельної ділянки та забезпечити його держану реєстрацію, провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки у Реєстраційній службі Червоноградського міського управління юстиції.
Рішенням Червоноградської міської ради Львівської області від 25 червня 2015 року за № 869, пунктом 13 (тринадцять) вирішено скасувати п. 5 рішення Червоноградської міської ради від 29 квітня 2015 року № 817, в частині продовження підприємцю ОСОБА_1 на шість місяців з дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 0,0124 га для обслуговування частини торгового залу реконструйованої власної квартири під магазин на АДРЕСА_1 , у зв'язку із невиконанням нею п. 10 даного рішення щодо підготовки, укладення договору оренди земельної ділянки та реєстрації права її оренди у реєстраційній службі Червоноградського міського управління юстиції, а також у зв'язку із невиконанням нею судового рішення щодо знесення самочинно встановлених тимчасових споруд і початком самовільного будівництва двоповерхової будівлі; вилучити дану земельну ділянку (кадастровий номер - 4611800000:02:008:0036) до складу земель запасу Червоноградської міської ради.
12 червня 2020 року позивачка скерувала на адресу Червоноградської міської ради Львівської області вимогу, в якій просила в 10-ти денний термін, з часу отримання, визнати договір оренди земельної ділянки поновленим на таких самих умовах. Ствердила, що вона є орендарем земельної ділянки (кадастровий номер - 4611800000:02:008:0036), умови попереднього договору оренди земельної ділянки виконує, земельною ділянкою користується, листа від орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі не отримувала.
Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
За змістом частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частини друга-четверта статті 33 Закону).
За змістом частини п'ятої статті 33 Закону орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина восьма-дев'ята статті 33 цього Закону).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20), та зазначила, що «процедура поновлення договору оренди землі та процедура укладення такого договору на новий строк справді мали би відрізнятися, причому у разі поновлення договору мав би існувати спеціальний порядок державної реєстрації права оренди на новий строк. Але стаття 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX вимагала від орендаря саме для поновлення договору оренди землі завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проектом відповідної додаткової угоди, а спеціального порядку державної реєстрації права оренди на новий строк законодавство не передбачало. Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв'язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов'язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов'язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі. […] Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов'язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов'язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов'язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18). Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п'ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій - п'ятій і шостій статті 33 Закону № 161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов'язані між собою».
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції встановлено, і наведене знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надіслання у жовтні 2014 року Червоноградській міській раді Львівської області разом з клопотанням про поновлення договору оренди землі, проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також проекту договору оренди землі, на виконання рішення Червоноградської міської ради Львівської області від 29 квітня 2015 року за № 814, у строк встановлений цим рішенням.
Тобто, місцевим судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 , як орендарем, не дотримано визначеної законодавством процедури поновлення договору оренди землі, що виключає, в такому випадку захист такого права в судовому порядку.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні як основних вимог (поновлення договору оренди землі, зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі), так і похідних (про визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування).
Слід зазначити, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійним п. 13 рішення тридцять дев'ятої сесії шостого скликання Червоноградської міської ради Львівської області № 869 від 25 червня 2015 року та про зобов'язання Червоноградської міської ради Львівської області внести зміни до пункту 5 рішення тридцять восьмої сесії шостого скликання Червоноградської міської ради Львівської області № 817 від 29 квітня 2015 року в частині строку оренди, не призведе до відновлення прав позивачки, а відтак пред'явлення таких вимог є неефективним способом захисту її прав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Аналізуючи зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 , слід зазначити, що її доводами є покликання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема те, що суддя Отчак Н.Я. не мала права розглядати дану справу по суті, оскільки судом апеляційної інстанції було скасовано ухвалу судді щодо відмови у відкритті провадження з тих підстав, що даний спір підлягає розглядові в порядку господарського судочинства.
З врахуванням положень ст. ст. 36, 37 ЦПК України, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованими такі доводи апеляційної скарги.
З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Постанова складена 26.05.2022 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк