23 травня 2022 року м. Київ
Справа № 755/17908/21
Провадження: № 33/824/1134/2022
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Слабоуса Євгенія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1
на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року, винесену під головуванням судді Левко В.Б.,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 рокуОСОБА_1 визнановинним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 496,20 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Слабоус Є.А. в інтересах ОСОБА_1 03 лютого 2022 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зазначений в протоколі день та час через неналежний технічний стан автомобіля. В ході розмови поліцейський почав наполягати на проходженні ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, не зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 будь-яких ознак наркотичного сп'яніння. Водій ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції про те, що дуже поспішає до новонароджених дітей та дружини і повинен придати і привезти їм дитяче харчування, а тому бажає пройти огляд на місці зупинки. Однак, поліцейський розцінив такі пояснення водія як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння та склав відповідний протокол. Вказував, що законодавство не відокремлює порядок проходження огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а тому ОСОБА_1 мав право пройти такий огляд на місці зупинки. Також, поліцейськими було допущено декілька грубих порушень закону при заповнення протоколу про адміністративне правопорушення та відібранні пояснень свідків.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, оскільки з 24.02.2022 року перебуває в лавах ЗСУ.
Адвокат ОСОБА_1 - Слабоус Є.А. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та звернув увагу на те, що працівники поліції не врахували обставини, в яких перебував ОСОБА_1 , а суд першої інстанції не довів належними та допустимими доказами його винуватість у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 25.09.2021 о 17 год. 05 хв. у Києві по вул. І. Сергієнка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyotaд.н.з НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя місцевого суду визнав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з даних, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, відеозаписі з нагрудної камери поліцейського та пояснень свідків.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, у відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на власність чи права громадян.
При цьому, вирішуючи питання щодо винуватості та притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд має перевірити наявність обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності.
Так, диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності (стаття 17 КУпАП).
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, однак лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті для усунення небезпеки, яка загрожує .
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 є батьком двох новонароджених дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В той час, коли ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції, він їхав з роботи для придбання дитячого харчування новонародженим дітям, які його потребували, та поспішав до них. Посилаючись на зазначену обставину, ОСОБА_2 пояснив працівникам поліції, що не має часу їхати до медичного закладу, а тому наполягає на проходженні огляду на місці зупинки.
Дана обставина підтверджується відповідним відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Наведені обставини вказують на те, що наполягання ОСОБА_2 на проходженні огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, які були розцінені працівниками поліції як відмова від проходження такого огляду, були викликані виключно необхідністю придбати та відвезти новонародженим дітям харчування. Небезпека правам дітей, які потребували харчування, не могла бути усунута іншим шляхом, ніж відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, а тому таку відмову слід визнати такою, що вчинена у стані крайньої необхідності.
Адвокат ОСОБА_2 - Слабоус Є.А. наполягав на тому, що такими діями ОСОБА_2 не була спричинена шкода внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення, тобто,відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, адже він відвернув шкоду, яка загрожувала життю та здоров'ю його новонародженим дітям, якісаме в той момент потребували необхідного їм харчування.
Такі показання повністю узгоджуються з інформацією, яка міститься у матеріалах справи, зокрема, копіями свідоцтв про народження дітей та відеозаписом з місця події.
Жодних даних, які б спростовували той факт, що ОСОБА_2 вимушено відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, щоб відвернути шкоду, яка загрожувала життю та здоров'ю його новонароджених дітей, і це обумовлено крайньою необхідністю, у матеріалах справи не має.
На зазначенесуд першої інстанції не звернув уваги та, всупереч вимогам ст.18 КУпАП,визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд враховує, що у працівника поліції виникли підстави вважати, що ОСОБА_2 перебуває у стані сп'яніння одразу після того, як ознайомився з тимчасовим посвідченням водія ОСОБА_2 , яке було видано йому раніше у зв'язку зі складанням протоколу про адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно п.4 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Оскільки правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, вчинене ОСОБА_2 в стані крайньої необхідності, постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.4 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 247 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу адвоката Слабоуса Євгенія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі закрити у зв'язку із вчиненням особою правопорушення в стані крайньої необхідності.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Невідома