03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 33/824/903/2022
Справа № 761/40566/21
19 травня 2022 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - Сучкова О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу з доповненням ОСОБА_1 , подану його захисником - адвокатом Сучковим Олександром Сергійовичем, на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
встановив:
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно з постановою суду, 31.10.2021 року о 00 год. 05 хв. в м. Києві, по пр-ту Перемоги, 46, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , в ході спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук. Водій погодився у встановленому законом порядку пройти освідування на стан сп'яніння на місці за допомогою приладу Alkotest 6820 №ARHK-0555. Результат позитивний 1,92 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сучков О.С. подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що результати огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння є недійсними, а тому недоведеною є наявність події і складу адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вказує, що відповідно до норм КУпАП, Інструкції № 1452/735, Порядку № 1103 огляд водія на стан алкогольного сп'яніння може проводитися поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу або у закладі охорони здоров'я. Якщо після проведення поліцейськими огляду водія на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, такий водій висловлює незгоду із результатами огляду, поліцейські зобов'язані скласти направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я, форма якого передбачена Інструкцією № 1452/735, та доставити водія до закладу охорони здоров'я. У випадку відмови водія від проходження огляду у закладі охорони здоров'я, поліцейський повинен скласти на такого водія протокол за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Разом з тим, наявні в матеріалах справи № 761/40566/21 відеозаписи з боді-камери поліцейського не відповідають вимогам Інструкції № 1026 і не є безперервними. На таких відеозаписах чітко зафіксовано, що о 23 год. 58 хв. 30 сек. після оголошення поліцейськими результатів огляду, проведеного за допомогою приладу «Драгер», ОСОБА_1 говорить: «Не вірю». Таким чином ОСОБА_1 виражає свою незгоду із результатами огляду на стан сп'яніння, проведеного поліцейськими за допомогою приладу «Драгер». Однак, у відповідь на зазначені слова поліцейський не направляє ОСОБА_1 для проходження медичного огляду на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я, а лише повідомляє ОСОБА_1 : « Можеш потім оскаржити, це твоє право». Тобто поліцейськими порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, що в силу ч. 5 ст. 266 КУпАП тягне за собою недійсність огляду.
Одночасно в апеляційній скарзі поставлено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сучков О.С. посилається на те, що судом не направлялась і не вручалась копія постанови в межах строку на апеляційне оскарження. В матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови, що є підставою для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження. (рішення ЄСПЛ «Мушта проти України»). При цьому, ознайомився з текстом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 лише тоді, коли звернувся до адвокатів по правову допомогу. Текст оскаржуваної постанови було опубліковано у Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.12.2021. Отже, останнім днем для подання апеляційної скарги є 24.12.2021. 22.12.2021 захисником ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 17.01.2022 відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження. Мотивом для прийняття такої постанови стала присутність ОСОБА_1 у судовому засіданні під час винесення оскаржуваної постанови. Крім того, суд посилався на те, що ОСОБА_3 було направлено копію постанови, однак, не зазначено, чим підтверджуються обставини. Вказану постанову Київського апеляційного суду було отримано поштою 24.01.2022 року, а дану апеляційну скаргу подано на наступний день - 25.01.2022, що свідчить про добросовісність дій скаржника.
Відповідно до положень ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об'єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову було винесено Шевченківським районним судом м. Києва 10 грудня 2021 року за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
Копію оскаржуваної постанови від 10 грудня 2021 року було направлено судом 12 грудня 2021 року на поштову адресу ОСОБА_1 . Однак даних про отримання ОСОБА_1 або його захисником копії оскаржуваної постанови матеріали провадження не містять.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що текст оскаржуваної постанови було надіслано до реєстру 12 грудня 2021 р., оприлюднено 13 грудня 2021 р.
22 грудня 2021 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Сучков О.С. звернувся з апеляційною скаргою на постанову суду від 10 грудня 2021 року. Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 року відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження.
25 січня 2022 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Сучков О.С. повторно звернувся з апеляційною скаргою.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані на спростовування доводів, викладених в апеляційній скарзі, щодо отримання правопорушником копії постанови суду та пропуску у зв'язку з цим строку на апеляційне оскарження.
Вивчивши матеріали провадження, вислухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Сучкова О.С., враховуючи, що строк на апеляційне оскарження сплив 20 грудня 2021 року, а вперше з апеляційною скаргою скаржник звернувся 22 грудня 2021 року, за відсутності даних про отримання правопорушником копії оскаржуваної постанови на момент звернення, з метою забезпечення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на апеляційне оскарження судового рішення, вважаю за можливе клопотання про поновлення строку задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Сучков О.С. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення
Відповідно до ч.6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Враховуючи положення ч.6 ст. 294 КУпАП судом визнано за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги та переглянувши відеоматеріали досліджуваних подій за участю водія ОСОБА_1 , вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, всупереч п. 2.9а Правил дорожнього руху України - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 216128 від 31.10.2021 року, ОСОБА_1 , 31.10.2021 року о 00 год. 05 хв. рухаючись в м. Києві по пр-ту Перемоги, 46, керував автомобілем Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 . В ході спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук. Водій погодився у встановленому законом порядку пройти освідування на стан сп'яніння на місці за допомогою приладу Alkotest 6820 №ARHK-0555. Результат позитивний 1,92 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП
Даний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, відповідно до ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою - інспектором взводу № 1, роти № 7, батальйону № 4, полку № 1 УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Дюнаревим О.І.
Зі змістом вказаного протоколу ОСОБА_1 ознайомився, що засвідчено його особистим підписом. В графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення,» ОСОБА_1 зазначив: «надам в суді».
Матеріали справи не містять даних щодо оскарження ОСОБА_1 або його захисником дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КупАП.
Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд проведено за допомогою приладу Alkotest 6820 ARHK-0555. Результат огляду на стан сп'яніння: проба позитивна 1,92 ‰. У вказаному акті міститься графа «з результатами згоден», в якій ОСОБА_1 особисто написав «згоден» та власноручно підписав.
Згідно роздруківкою приладу «Alcotest 6820» за результатами проведеного огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, у ОСОБА_1 виявлено вміст алкоголю в кількості 1,92 ‰, останнє калібрування вказаного технічного засобу проводилось 27.09.2021 року.
Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис з нагрудної камери працівника поліції щодо досліджуваних подій.
З відеозапису вбачається, що події відбуваються на проїзній частині дороги. Поліцейськими перевіряється посвідчення водія ОСОБА_1 та технічний паспорт на автомобіль. Зі змісту розмови поліцейського з'ясовано, що відбулась дорожньо-транспортна пригода. Під час спілкування у працівників поліції виникли підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 погодився.
ОСОБА_1 продув прилад «Драгер» та за результатами проведеного огляду було виявлено вміст алкоголю в кількості 1,92 ‰. Після чого працівниками поліції ОСОБА_1 було роз'яснено, що відносно нього буде складено адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП.
Дослідивши відеозапис, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівниками поліції було дотримано всі законні вимоги щодо їх дій при складанні адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , порушень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - з переглянутого відеозапису виявлено не було.
Згідно з п. 2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за статтею 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само - відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Поліцейські, виявивши у водія ознаки сп'яніння (алкогольного або наркотичного), який свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.
Відповідно до ч. 2-6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п 2-7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 9 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом ; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 1 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.
Враховуючи вище наведене, в сукупності досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9а ПДР України.
З огляду на викладене, доводи правопорушника та його захисника спростовуються матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 216128 від 31.10.2021 року, відеозаписом, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківкою приладу «Alcotest 6820» за результатами проведеного огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, що є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, всупереч п. 2.9а Правил дорожнього руху України.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозйомка обставин подій даного правопорушення безперервно не велася, не заслуговують на увагу суду, оскільки частина відеозапису стосується саме обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка фіксує перебіг подій за участі ОСОБА_1 , а саме на відеозаписі зафіксовано факт згоди ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер та його результат.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник ОСОБА_1 також вказує, що ОСОБА_1 фактично заперечував результати огляду на стан сп'яніння, проведеного за допомогою приладу «Драгер», оскільки на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 ставить під сумнів результати тестування, кажучи: «Не вірю», що в свою чергу є підставою для направлення водія для огляду до закладу охорони здоров'я.
Зазначені доводи апеляційний суд відхиляє, оскільки у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 особисто зазначив , що з результатами огляду «Згоден» та власноручно підписав.
При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутні будь-які заперечення та пояснення ОСОБА_1 щодо результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не був обізнаний, як саме необхідно було діяти у такому випадку, також неможливо прийняти до уваги, оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом на підставі посвідчення водія № НОМЕР_2 , виданого в установленому законом порядку.
Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» визначені основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами та встановлено, що особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити.
Відповідно до «Типової навчальної програми підготовки та перепідготовки водіїв транспортних засобів», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 02.03.2010 року, зазначена програма підготовки водіїв включає вивчення: законодавства, що визначає правові основи забезпечення безпеки дорожнього руху; основи відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; відповідальності за порушення Правил дорожнього руху і виникнення дорожньо-транспортних пригод; адміністративної відповідальності у сфері дорожнього руху.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, висновків суду не спростовують та не можуть бути підставою для скасування постанови суду.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції відповідно до ст. 280 КУпАП належним чином встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та досліджено докази, наявні в матеріалах справи, на підставі яких зроблено обґрунтований висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не вбачається.
З огляду на вищенаведене, перевіривши наявні у справі докази, доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності та законності постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року, а тому не можуть бути визнані обґрунтованими та бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 з доповненнями задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 , подане його захисником - адвокатом Сучковим Олександром Сергійовичем, - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року.
Апеляційну скаргу з доповненням ОСОБА_1 , подану його захисником - адвокатом Сучковим Олександром Сергійовичем, - залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Т.І. Ящук