Справа № 607/17175/14Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М.
Провадження № 22-ц/817/114/22 Доповідач - Бершадська Г.В.
Категорія -
19 травня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Бершадська Г.В.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
з участю секретаря - Панькевич Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2014 року, ухвалене суддею Грицаком Р.М. у цивільній справі №607/17175/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2014 року ПАТ “Дельта Банк” звернулось в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що між сторонами було укладено кредитну угоду відповідно до умов заяви №005-19503-200313 від 20.03.2013 року, за умовами якої відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі 48023, 76 грн. Сторони погодили, що обслуговування карткового рахунку здійснюється у відповідності до Тарифів, що є невід”ємною частиною договору. Відповідач був ознайомлений у письмовій формі з інформацією про умови кредитування рахунку (у формі встановлення кредитної лінії) та орієнтовну сукупну вартість кредиту, скористався кредитною лінією, але станом на 4.07.2014 року не виконує належним чином зобов'язання за договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість. А тому банк просив стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 67 901, 91 грн., яка складається:
тіло кредиту : 39238, 91 грн.;
прострочене тіло кредиту: 8 784, 85 грн.;
заборгованість за відсотками: 19 877, 66 грн.;
заборгованість за комісіями : 0, 00 грн.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 листопада 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ “Дельта Банк” заборгованість за кредитною лінією №005-19503-200313 від 20.03.2013 року в сумі 67 901, 42 грн.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 5 липня 2021 року замінено вибулого стягувача ПАТ “Дельта Банк” на правонаступника - ТзОВ “Фінансова компанія “Довіра та Гарантія”.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 3 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 листопада 2014 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, осікльки рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Виконаний позивачем розрахунок суми боргу не є належним доказом, який би доводив обґрунтованість вимог позивача та підтверджував би безспірність суми грошових вимог позивача (що відповідає правовій позиції Верховного Суду в постанові від 30 січня 2018 року, справа №161/16891/15-ц). Первинні документи, зокрема, виписка з особового рахунку клієнта, до матеріалів справи не надана. Не є належними доказами й Тарифи на обслуговування платіжних карток, оскільки не підтверджують розмір кредитних коштів, які отримав ОСОБА_1 , а також суму наявного боргу. Тому позовні вимоги не доведені.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Фінансова компанія “Довіра та Гарантія” просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просить судове засідання провести без участі представника товариства.
ОСОБА_1 у судове засідання не з”явився. Від його представника - адвоката Гриців О.Я. на адресу суду надійшла письмова заява про слухання справи у відсутності ОСОБА_1 та його представника.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до п.п.1,2, 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є : неповне з”ясування обставин справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов”язання згідно договору кредитної лінії, внаслідок чого виникла заборгованість визначеній позивачем сумі 67 901, 42 грн. При визначенні суми заборгованості суд погодився з наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Однак, висновок суду щодо розміру заборгованості не відповідає обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
Крім цього, рішення суду першої інстанції ухвалене за відсутності доказів належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату, час та місце засідання суду, що відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України є самостійною підставою для скасування судового рішення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20 березня 2013 року ОСОБА_1 написав ПАТ “Дельта Банк” заяву №005-19503-200313.
Згідно умов, викладених у заяві (частина 2 “Основні умови договору”, п.1.1, 1.2, 1.3), ОСОБА_1 просив відкрити йому поточний рахунок з використанням платіжної картки та встановити ліміт кредитної лінії в розмірі 50 000 грн., строк ліміту кредитної лінії 364 календарних дні; тарифний пакет : кредитна картка №1 Еволюція Лояльна.
Згідно п.7.1 заяви, складовою та невід”ємною частиною цієї Пропозиції є Правила та Тарифи банку, з якими він попередньо ознайомлений, повністю згоден, розуміє їх зміст та зобзв'язується неухильно дотримуватися.
Відповідно до умов Тарифів на обслуговування платіжних карток Тарифний пакет “Кредитна картка №1 Еволюція Лояльна”, пільговий період для погашення заборгованості по кредитній лінії встановлений до 55 днів, процентна ставка за користування відновлювальною кредитною лінією після закінчення пільгового періоду складає 4% в місяць (п.1.6.2 Тарифів). Примірник Тарифів підписаний відповідачем ОСОБА_1 .
Пропозиція ОСОБА_1 в день написання ним зазначеної заяви 20 березня 2013 року акцептована банком.
На виконання умов укладеного між сторонами договору банком було відкрито відповідачу рахунок № НОМЕР_1 та кредитну лінію з лімітом 48 023, 76 грн. Саме така сума кредитного ліміту вказана у позовній заяві.
У 2.4 заяви позичальника, яка була акцептована банком строк кредитування зазначено 364 дні, тобто один рік.
Відповідно до вимог ст.ст. 638, 640, 642 ЦК України зазначеним діями сторони уклали кредитний договір на умовах, визначених у заяві №005-19503-200313 від 20 березня 2013 року.
ОСОБА_1 скористався кредитною лінією та за період 25 березня 2013 року по 27 травня 2013 року ним було знято готівки на загальну суму 36 100 грн., та повернуто у період з 25 березня 2013 року по 1 серпня 2013 року коштів на загальну суму 20 999 грн. ( з яких позивач зарахував 15 359, 90 грн. на погашення кредиту та 5 563, 80 грн. на сплату відсотків), про що зазначив позивач у розрахунку заборгованості (а.с.6).
Із вказаного розрахунку вбачається, що окрім зняття та повернення вказаних сум, відповідач не проводив будь-яких інших операцій з кредитними коштами.
При вирішенні позовних вимог щодо суми заборгованості, колегія суддів приходить до висновку, що розрахована позивачем сума заборгованості за кредитом на загальну суму 67 901, 42 грн. ( з яких тіло кредиту : 39238, 91 грн.;
прострочене тіло кредиту: 8 784, 85 грн.; заборгованість за відсотками: 19 877, 66 грн.) не відповідає умовам укладеного між сторонами договору.
Так, кредитним лімітом позивач скористався частково, знявши готівки на загальну суму 36 100 грн ( загальна сума в колонці №18 “зняття готівки” наданого позивачем розрахунку): 25 березня 2013 року - 4100,00грн.; 26 березня 2013 року - 2100,00 грн.; 29 березня 2013 року -6960,00 грн.; 1 квітня 2013 року - сума 4500,00 грн.; 2 квітня 2013 року - 1700,00 грн.; 3 квітня 2013 року - 3 830,00 грн.; 8 квітня 2013 року - 950,00 грн.; 10 квітня 2013 року - 4550,00 грн.;11 квітня 2013 року - 2440,00 грн.; 12 квітня 2013 року - 1000,00 грн.; 18 квітня 2013 року - 2650,00 грн.; 19 квітня 2013 року - 170,00 грн.; 27 травня 2013 року - 1150,00 грн.
Всього відповідачем повернуто 25 березня 2013 року - 4000,00 грн.; 26 березня 2012 року- -4000,00 грн.; 3 квітня 2013 року -4200,00 грн.;7 травня 2013 року -140 грн.; 21 травня 2013 року -2800,00 грн.; 21 червня 2013 року - 1800,00 грн.; 1 липня 2013 року - 1300,00 грн.; 1 серпня 2013 року -2759,00 грн., тобто всього на виконання умов кредитного договору сплачено - 20999,00 грн.
За таких обставин визначена позивачем до стягнення сума тіла кредиту 39 238, 91 грн. та простроченого тіла кредиту 8 784, 85 грн. є необґрунтованою і не підтверджується поданим позивачем розрахунком (а.с.6).
Також є необґрунтованим та таким, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору обрахований позивачем розмір процентів за користування кредитними коштами у сумі 19 877, 66 грн.
При перевірці обґрунтованості цієї суми колегія суддів виходить з наступних мотивів та обчислень.
З врахуванням передбаченого Тарифами на обслуговування платіжних карток пільгового періоду до 55 днів, відсутні підстави для нарахування процентів на суму кредиту, зняту 25 та 26 березня 2013 року та 3 квітня 2013 року на суму 6960,00 грн. (4100 грн. + 2100 грн.+6960,00=13160,00), оскільки ці суми були повернуті 25 березня 2013 року - 4000,00 грн.; 26 березня 2012 року- -4000,00 грн.; 3 квітня 2013 року -4200,00 грн. (4000грн.+4000 грн.+4200,00грн.=12000,00грн.) у межах пільгового періоду, окрім 960,00 грн.
Решту сум не були повернуті в межах пільгового періоду, а тому проценти за користування рештою знятих та неповернутих кредитних коштів повинні обчислюватись, виходячи з процентної ставки 4% в місяць, та складають наступні суми:
-960,00 грн.(зняті в березні) х 4% х 12 міс.=460,80 грн.
-21790,00 грн. (зняті в квітні) х 4% х 11 міс.=9587,60 грн.
-1150,00 грн. (зняті в травні) х 4% х 10 міс.= 460,00 грн.
Отже, відповідач повинен сплатити проценти за користування кредитними коштами 10508,40 грн. (460,80+9587,60+460,00)
Таким чином позивач отримав 36100,00грн., з яких повернув 20999,00грн. тому залишок неповернутого кредиту становить 15101,00 грн. (36100,00-20999,00) та за користування кредитними коштами повинен сплатити 10508,40 грн.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Колегія не вбачає підстав для нарахування відсотків за користування кредитними коштами до червня місяці 2014 року, як зазначено позивачем у розрахунку заборгованості, оскільки сторони погодили строк дії договору 364 календарні дні.
З врахуванням наведеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким позовні вимоги ПАТ “Дельта Банк” задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 25609,40 грн. кредитної заборгованості, з яких: 15101,00 грн. неповернутих кредитних коштів та 10508,40 грн. процентів за користування кредитними коштами.
Доводи апеляційної скарги про те, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, так як наданий позивачем розрахунок суми боргу і Тарифи на обслуговування платіжних карток не є належними доказами, які б доводили обґрунтованість вимог позивача та підтверджували б безспірність суми грошових вимог позивача, не підтверджують розмір кредитних коштів, які отримав ОСОБА_1 , а також суму наявного боргу, колегія суддів оцінює критично та зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач, не заперечуючи в апеляційній скарзі факту існування між сторонами кредитних правовідносин, які виникли на підставі написаної ним 20 березня 2013 року заяви №005-19503-200313, лише голослівно заперечує розраховані позивачем суми, при цьому не подає жодних доказів отримання чи повернення інших сум, ніж вказані позивачем у розрахунку. Крім цього, відповідач не подав жодних власних розрахунків суми процентів за користування кредитними коштами.
За таких обставин, з врахуванням принципу диспозитивності, колегія суддів вирішує даний спір, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, наданому позивачем розрахунку, який містить дати і суми отриманих і повернутих відповідачем кредитних коштів, а також сплачених процентів, і не спростований в цій частині відповідачем.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи первинних документів, зокрема, виписки з особового рахунку клієнта, колегія суддів зазначає, що з врахуванням конкретних обставин справи, зокрема, незаперечення факту існування між сторонами кредитних правовідносин, користування кредитними коштами та відсутності клопотання відповідача про витребування такої виписки, сама по собі відсутність у матеріалах справи такої виписки не може слугувати єдиною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення кредитних коштів.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності.
Відносно посилання апеляційної скарги на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 30 січня 2018 року (справа №161/16891/15-ц), колегія суддів зазначає, що ця правова позиція не підлягає застосуванню, оскільки обставини справи №161/16891/15-ц є відмінними від спору між ПАТ “Дельта Банк” та ОСОБА_1 .
Зокрема, у справі №161/16891/15-ц суд задовольнив клопотання відповідача про витребування у позивача (яким був банк) ряду документів, у тому числі виписки з особового рахунку. Проте, банк на вимогу суду таких документів не надав. Тому з врахуванням цієї обставини та заперечень відповідача щодо підписання Генеральної угоди та нездійснення позичальником платежів, суди прийшли до висновку про недоведення належними та допустимими доказами наявності заборгованості.
У спорі між ПАТ “Дельта Банк” та ОСОБА_1 обставини є іншими: ОСОБА_1 не заперечує існування кредитних правовідносин, не заперечує факту отримання та часткового повернення кредитних коштів, а лише заперечує фактичні обрахунки суми заборгованості, при цьому не подає інших розрахунків, зроблених самостійно чи з допомогою експерта; не заявляє клопотання про витребування виписки з рахунку чи призначення експертизи для визначення суми заборгованості.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року правонаступнику ПАТ “ДельтаБанк” - ТОВ “ФК “Довіра та гарантія”, враховуючи зміст апеляційної скарги та відсутність клопотання про витребування виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , було лише запропоновано надати суду таку виписку, проте правом подання цього доказу не скористався як правонаступник позивача для повного підтвердження наданого ним розрахунку, так і відповідач не заявив клопотання про витребування цього доказу на спростування наданих позивачем розрахунків.
За таких обставин відсутні підстави як для врахування правової позиції, висловленої Верховним Судом у справі №161/16891/15-ц, так і для відмови у задоволенні позову ПАТ “Дельта Банк” про стягнення кредитної заборгованості.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2014 року змінити, зменшивши суму стягнення заборгованості за кредитною угодою з 67901,42 гривень до 25609,40 гривень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню не підлягає як така, що постановлена у малозначній справі.
Повний текст постанови складено 25 травня 2022 року.
Головуюча Бершадська Г.В.
Судді Гірський Б.О.
Хома М.В.