Справа № 604/794/21Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б.
Провадження № 33/817/260/22 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП
27 травня 2022 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю: захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Щербатюка О.Д
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Щербатюка О.Д., на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 березня 2022 року,
Постановою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 березня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Як визнав суд, ОСОБА_1 10 липня 2021 року о 10 год.30 хв. у с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області, по вул. Центральній, в порушення вимог п.2.9 (а) ПДР, керував транспортним засобом марки VW Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу “Драгер 6810”, із результатом якого водій погодився.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Щербатюк О.Д. вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, винесена із порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин справи.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що відеозаписи, долучені працівниками поліції до матеріалів справи не містять інформації про дату і час їх проведення, а тому не можуть вважатися достатнім та належним доказом.
Звертає увагу на те, що працівниками поліції при оформленні адміністративного матеріалу не було дотримано вимоги п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року.
Зазначає, що в порушення вимог ст.256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено ні повного місця складення протоколу, ні повного місця скоєння адміністративного правопорушення.
Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що 10.02.2021 року автомобілем VW Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , керував саме ОСОБА_1 ..
Стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак провадження у справі повинно бути закрито.
Просить скасувати постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 березня 2022 року стосовно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Одночасно ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 березня 2022 року, з тих мотивів, що розгляд справи судом першої інстанції проведено за відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Щербатюка О.Д.
Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Щербатюк О.Д.; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
За загальним правилом, яке регламентовано приписами ст.120 КАС України, ст.115 КПК України, ст.245 ЦПК України і можуть бути застосвані по аналогії права, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день
Судом встановлено, що апеляційна скарга на постанову Підволочиського районного суду від 23 березня 2022 року подана адвокатом Щербатюком О.Д. 04.04.2022 року, що припадає на перший робочий день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо такий випадає на вихідний або святковий день.
За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено і підстави для вирішення питання про його поновлення відсутні.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд констатує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції проведено у відповідності до розділу IV КУпАП, яким регламентовано порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Висновок суду про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведений належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 497497 від 10 липня 2021 року о 10 год.30 хв. ОСОБА_1 у с. Старий Скалат, по вул. Центральній керував транспортним засобом марки VW Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу “Драгер 6810”, із результатом водій погодився.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Підстав вважати, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення є незаконним і складений безпідставно, як про це зазначаться апеляційній скарзі, суд не вбачає.
Відсутність інформації щодо повної назви місця складення протоколу та місця скоєння адміністративного правопорушення, на що звертає увагу апелянт, не може бути підставою для скасування судового рішення, виходячи з наступного.
Так, протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні статті 251 КУпАП, за своєю правовою природою не є самостійними доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Виходячи зі змісту протоколу серії ДПР18 № 497497 від 10 липня 2021 р., наведеної у ньому інформації достатньо для ідентифікації як місця його складання, так і місця вчинення правопорушення. Про це свідчить той факт, що протокол складено поліцейським СРПП відділення поліції № 5 (смт. Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області; складено протокол в с. Старий Скалат і саме цей населений пункт є місцем вчинення правопорушення.
Факт перебування ОСОБА_1 на час керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, як про це зазначено в протоколі про адмінправопорушення, стверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та результатом тестування на алкоголь приладом “Drager Alcotest 6820”, згідно яких показник алкоголю в організмі ОСОБА_1 на момент проведення огляду становив 2,91 проміле.
Обидва документи підписані ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції, яким зафіксовано процедуру проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 .
Матеріалами відеофіксації підтверджується, що ОСОБА_1 , в якого наявні ознаки алкогольного сп'яніння, підтвердив факт вживання ним алкогольних напоїв та погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу “Драгер” і відповідно до показників тестування на алкоголь, проведеного за допомогою зазначеного приладу, встановлено результат - 2,91 проміле.
Також відеозаписом з місця події вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений результатами тесту на стан сп'яніння, погодився з ним і не висловив жодних зауважень з приводу результату здобутого за допомогою спеціального технічного приладу, та не висловлював наміру пройти такий огляд в медичному закладі.
Тому доводи апелянта стосовно того, що ОСОБА_1 мав бажання пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я є надуманими та безпідставними.
З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 , узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735.
Необґрунтованим є твердженням апелянта про недопустимість відеозапису події як доказу винуватості ОСОБА_1 з мотивів порушення працівниками поліції вимог п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року. оскільки це питання було предметом дослідження місцевого суду і отримало належну правову оцінку, з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що наведені в апеляційній скарзі міркування з приводу порушення вимог вищевказаної Інструкції носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , під час проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, не повідомляв про будь-кого іншого, хто керував транспортним засобом.
Натомість, характер його поведінки після зупинки транспортного засобу та під час спілкування з працівниками поліції свідчить, що саме він керував вказаним транспортним засобом, що ОСОБА_1 , фактично і не заперечував.
Тому, доводи апелянта про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом є непереконливі для суду.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 березня 2022 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу адвоката Щербатюка О.Д. залишити без задоволення, а постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 березня 2022 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя