Справа № 602/119/18Головуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В.
Провадження № 22-ц/817/501/22 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія -
24 травня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Костів О. З.,
за участі секретаря -Дідух М.Є.
та сторін -представника ОСОБА_1 адвоката Покотило Ю.В.; представника АТ “Ощадбанк” адвоката Данилевич А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 602/119/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року, ухваленого суддею Радосюк А.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Білогірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, -
у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на рішення та дії державного виконавця Білогірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
В обґрунтування вимог посилається на те, що на примусовому виконанні Шумського відділу ДСВ у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження № 61000537 з примусового виконання виконавчого листа № 602/119/18, виданого Лановецьким районним судом 02.12.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь АТ «Державний ощадний банк України» 50449,62 доларів США заборгованості по основному боргу по кредитному договору № 446 від 20 липня 2007 року та 18631,04 грн сплаченого судового збору.
14 травня 2021 року державним виконавцем Білогірського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Міняйло Г.В. проведено опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 , про що складено постанову про опис та арешт майна боржника від 14.05.2021 року.
Згідно вказаної постанови державним виконавцем описано та накладено арешт на наступне майно: домоволодіння житловий будинок А-1 78,8 кв.м.; хлів Б 52,6 кв.м.; криниця К, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважає неправомірними опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 , проведені 14 травня 2021 року у виконавчому провадженні № 61000537, оформлені постановою про опис та арешт майна боржника від 14.05.2021 року, як такі, що суперечать Інструкції з організації примусового виконання рішень та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова не підписана сторонами виконавчого провадження, зокрема і боржником, якого державним виконавцем було визначено зберігачем майна. Згідно цієї постанови сторони виконавчого провадження чи їхні представники не були присутні при проведенні 14.05.2021 року державним виконавцем опису та арешту, а також взагалі не були повідомлені про вчинення державним виконавцем таких виконавчих дій, а тому державним виконавцем було порушено права сторін, зокрема, право брати участь у вчиненні виконавчих дій; також постанова не містить відомостей про кількість кімнат (приміщень) житлового будинку, їх площу та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення, інформації про підсобні приміщення та споруди. При цьому відсутність такої інформації прямо впливає на вартість описаного майна боржника. Згідно доручення про проведення виконавчих дій від 09.11.2020 року, органом ДВС, якому було доручено проведення перевірки, а також опис та арешт складових частин об'єкта нерухомого майна, був Білогірський районний відділ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Згідно цього ж доручення від 09.11.2020 року при проведенні опису та арешту житлового будинку було визначено застосовувати фото та відео фіксацію арештованого майна, однак фото та відео фіксація опису та арешту майна боржника не здійснювалась. Крім того, опис та арешт майна боржника 14 травня 2021 року було проведено не уповноваженою посадовою особою.
Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Білогірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року та винести нове рішення яким визнати неправомірним дії державного виконавця Білогірського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Міняйла Г.В., пов'язані із проведенням 14 травня 2021 року опису та арешту майна боржника у виконавчому провадженні № 61000537, визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Білогірського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Міняйла Г.В. Від 14 травня 2021 року у виконавчому провадженні № 61000537.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що опис та арешт майна боржника 14 травня 2021 року було проведено державним виконавцем Білогірського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, який не був уповноважений дорученням державного виконавця від 09.11.2020 року на проведення таких дій. Отже постанова про опис та арешт майна боржника від 14 травня 2021 року складена державним виконавцем Білогірського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькі області Міняйло Г.В. є протиправно.
Також вищевказана постанова не підписана сторонами виконавчого провадження, зокрема і боржником, якого державним виконавцем було визначено зберігачем майна, що свідчить про порушення вимог п. 10 розділу VII Інструкції.
Крім того, згідно цієї постанови сторони виконавчого провадження чи їхні представники не були присутні при проведенні 14.05.2021 року державним виконавцем опису та арешту, а також взагалі не були повідомлені про вчинення державним виконавцем таких виконавчих дій. А тому державним виконавцем було порушено права сторін, передбачені ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження”, зокрема право брати участь у вчиненні виконавчих дій.
З врахуванням того, що боржником у виконавчому провадженні № 61000537 є фізична (а не юридична) особа - ОСОБА_1 , державний виконавець без дозволу самого боржника та без дозволу суду не мав права входити на належні боржнику земельну ділянку та до житлових приміщень, які були описані. Вказані обставини свідчать про істотні порушення державним виконавцем вимог Закону України “Про виконавче провадження”, а також про порушення прав боржника у виконавчому провадженні № 61000537.
Представник АТ “Державний ощадний банк України” в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ “Ощадбанк” адвокат Данилевич А.Б. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначила, що 14.05.2021 року державним виконавцем Білогірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області винесено постанову про опис та арешт майна коштів боржника, яку направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом.
Відповідно до даної постанови зберігачем описаного майна державний виконавець з метою недопущення порушення права власності та права користування власним майном призначив зберігача майна ОСОБА_2 , який є власником даного майна з метою недопущення обмеження у користуванні нерухомим майном.
У випадку призначення зберігачем майна іншу особу державний виконавець відповідно до вимог Закону, зобов'язаний опечатувати арештоване майно та встановити заборону власнику на користування ним.
У пункті 3 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" визначено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому проваджений зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
Не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що постанова про опис не підписана боржником, якого державним виконавцем було визначено зберігачем майна, що свідчить про порушення вимог п. 10 розділу VIII інструкції.
Чинне законодавство не містять імперативної заборони проведення опису та арешту майна, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення, без участі, у даному випадку, боржника, в разі, якщо опис та арешт майна відбувся у присутності понятих, як в даному випадку, що встановлено із самої постанови. Копія постанови була отримана боржником.
Також скаржник посилається на те, що його про проведення виконавчих дій ніхто не повідомляв. З даним твердження не можна погодитись, оскільки нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язкового проникнення виконавця до приміщення, яке підлягає опису тому, не є перешкодою для проведення виконавцем опису майна боржника за його відсутності і без доступу до приміщення.
Боржник у своїй скарзі посилається на те, що постанова про опис не містить відомостей про кількість приміщень нежитлової будівлі, їх площу та призначення, кількість поверхів на яких розташовані приміщення, інформації про підсобні приміщення та споруди. При цьому відсутність такої інформації прямо впливає на вартість описаного майна боржника.
Відповідно до п. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження", для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Отже, для визначення ринкової вартості майна державним виконавцем буде призначено, експерта, який в свою чергу здійснить виїзд за місцем призначення майна, проведе його огляд, зробить фото та опісля проведе оцінку майна та визначить його реальну ринкову вартість.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Покотило Ю.В. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.
Представник АТ “Ощадбанк” адвокат Данилевич А.Б. апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнала, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, пояснивши, що зміна назви в організації не вплинула на вчинення державним виконавцем, який є працівником даної установи, на виконання доручення щодо проведення опису та накладення арешту на майно боржника.
Державний виконавець Білогірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Міняйло Г.В. був належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, про що свідчить відправлена на електрону адресу ДВС ГТУ юстиції у Хмельницькій області судова повістка.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності державного виконавця відділу ДВС ГТУ юстиції у Хмельницькій області, який належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів, які б вказували на порушення державним виконавцем чинного законодавства, прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено. Судом встановлена правомірність дій державного виконавця, і вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань скаржника.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що 20 січня 2020 року державним виконавцем Збаразького МВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Волянюк Т.І. відкрито виконавче провадження № 61000537 з примусового виконання виконавчого листа № 602/119/18, виданого Лановецьким районним судом 02.12.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь АТ «Державний ощадний банк України» 50449,62 доларів США заборгованості по основному боргу по кредитному договору № 446 від 20 липня 2007 року та 18631,04 грн сплаченого судового збору.
Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у боржника ОСОБА_1 наявне нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 78,8 кв.м., а також складові частини об'єкта нерухомого майна: будівля, глиновалковий сарай, Б, будівля, залізобетонна криниця, К, реєстраційний номер майна : 1506005868203, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
09 листопада 2020 року на підставі ст. ст. 18, 24, 56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Збаразького МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) направлено доручення про проведення виконавчих дій Білогірському районному відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
14 травня 2021 року державним виконавцем Білогірського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Міняйло Г.В. проведено опис та арешт на домоволодіння житловий будинок А-1 78,8 кв.м.; хлів Б 52,6 кв.м.; криниця К, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить боржнику ОСОБА_1 , про що складено постанову про опис та арешт майна боржника.
31 серпня 2021 року державним виконавцем Збаразького МВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Воробель О.Г. винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 61000537 Шумському відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
15 вересня 2021 року державним виконавцем Шумського відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Завірюха А.П. виконавче провадження № 61000537 прийнято до виконання.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»). Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Законом.
Законодавством України на державного виконавця покладається обов'язок вживати необхідних заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема державний виконавець повинен здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 5 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов'язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.
Не заслуговує на увагу посилання апелянта про те, що опис та арешт майна боржника 14 травня 2021 року було проведено державним виконавцем Білогірського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, який не був уповноважений дорученням державного виконавця від 09.11.2020 року на проведення таких дій.
Як вбачається із матеріалів справи 09 листопада 2020 року на підставі ст. ст. 18, 24, 56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Збаразького МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) направлено доручення про проведення виконавчих дій Білогірському районному відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
Із скарги та постанови державного виконавця від 14.05.2021 року вбачається, що у зв'язку із зміною назви організації державний виконавець є один і той же. Про те, що це інша організація матеріали справи даних не містять. Крім того, зміна назви організації не впливає на права боржника при проведенні певних дій державного виконавця, якщо він переведений в установу під новою назвою.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що постанова про опис майна не підписана боржником, якого державним виконавцем було визначено зберігачем майна, що свідчить про порушення вимог п. 10 розділу VIII інструкції. Законодавство України не містить імперативної заборони проведення опису та арешту майна, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення без участі боржника, в разі, якщо опис та арешт майна відбувся у присутності понятих, як і в даному випадку права ОСОБА_1 при цьому не порушено, а дії державного виконавця відповідають нормам чинного законодавства.
Відсутність боржника при проведенні опису майна не може бути перешкодою для проведення такого опису.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові ВС від 15.10.2019 року у справі за № 904/1069/18.
Голослівними є посилання апелянта про те, що державний виконавець, не маючи дозволу суду на входження на належні боржнику земельну ділянку та до житлових і нежитлових приміщень, без присутності ОСОБА_1 та без його дозволу не мав права проводити будь-які виконавчі дії, оскільки матеріалами справи встановлено, що державний виконавець в житло не проникав, а опис майна здійснив візуально, що не суперечить Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.
У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.
За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати у вигляді сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на ОСОБА_1 в межах ним понесених у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року - без зміни.
Судові витрати у вигляді сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на ОСОБА_1 в межах ним понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 травня 2022 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: С.І. Дикун
О.З. Костів