Справа № 607/19234/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/147/22 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч. 2 п. 1 ст. 115 КК
27 травня 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2022 року,-
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2022 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12013210180000041 від 22.01.2013 року про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 п.1 ст.115 КК України - повернуто прокурору.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд прийшов до висновку, що неконкретність обвинувачення, в даному випадку, зазначення органом досудового розслідування в обвинувальному акті неіснуючої статті Кримінального закону при пред'явленні ОСОБА_9 обвинувачення на час вчинення інкримінованих останньому дій, порушують права обвинуваченого на захист та позбавило суд можливості проводити судовий розгляд на підставі такого обвинувачення і кваліфікації, тому прийшов до переконання, що недоліки повинні бути усунуті після повернення судом обвинувального акту прокурору.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить ухвалу суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Апелянт посилається на те, що неповнота, необґрунтованість обвинувального акта, невідповідність правової кваліфікації, відсутність доказів вчинення кримінального правопорушення не можуть бути підставами для повернення обвинувального акта, оскільки на підготовчому засіданні суд не вправі надавати оцінку відсутності чи наявності доказів - така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті та повинна вирішуватись судом при ухваленні вироку, що відповідає вимогам ст. 368 КПК України.
Зазначає, що висновки про неповноту, необґрунтованість обвинувального акта, невідповідність формулювання обвинувачення правовій кваліфікації на цьому етапі (підготовчому судовому засіданні) суперечать засаді змагальності сторін, зокрема ст. 22 КПК України.
Стверджує, що встановлення судом бездоказовості пред'явленого обвинувачення в результаті дослідження і оцінки доказів, на яких воно базується, передбачає наслідки у вигляді виправдувального вироку або зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення у бік покращення становища особи.
Посилається на те, що повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які об'єктивно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Звертає увагу на те, що в даному випадку, повертаючи обвинувальний акт з підстав кваліфікації, навіть якщо вона не відповідає обставинам кримінального провадження, є втручанням у формулювання обвинувачення з боку суду і може розцінюватися як прояв обвинувального ухилу суду.
Стверджує, що під час підготовчого судового засідання суд лише перевіряє обвинувальний акт на предмет викладення в ньому відомостей, передбачених у п.п. 1-9 ч.2 ст.291 КПК України.
Вважає, що повернення обвинувального акта з формальних міркувань порушує засади диспозитивності та змагальності, не дає можливості виконати завдання кримінального судочинства і реалізувати право обвинуваченого на справедливий суд.
Посилається на те, що аналізуючи вказані позиції та з урахуванням того що обвинувачений ОСОБА_9 - помер, санкція статті не може застосовуватись до особи.
Наголошує на тому, що суд під час розгляду кримінального провадження, оцінивши зібрані докази досудового розслідування, в даному випадку, повинен вирішити питання лише щодо наявності чи відсутності вини особи, що вчинила кримінальне правопорушення, а питання призначення відповідного покарання не вирішується.
Зазначає, що при з'ясуванні в сторони захисту думки про призначення обвинувального акту до судового розгляду, останні не заперечували, тому вважає, що суд повернув обвинувальний акт прокурору помилково, всупереч вимогам кримінального процесуального закону.
Законний представник підозрюваного ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про день та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах прокурорів, які підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити, в судових дебатах захисника-адвоката ОСОБА_8 , який не заперечив апеляційну скаргу прокурора та поклався на думку суду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити з наступних підстав.
Статтею 314 КПК України визначено порядок проведення підготовчого судового засідання, під час якого суд з'ясовує наявність підстав для прийняття судом рішень, передбачених ч.3 цієї статті.
Зокрема, п.3 ч.3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Перелік вимог, яким повинен відповідати обвинувальний акт міститься у ст. 291 КПК України.
Як вбачається з ухвали суду першої інстанції, підставами повернення обвинувального акту були: неконкретність обвинувачення, а саме зазначення органом досудового розслідування в обвинувальному акті неіснуючої статті Кримінального закону при пред'явленні ОСОБА_9 обвинувачення на час вчинення інкримінованих останньому дій.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Згідно з правовими висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 24.11.2016 року №5-328кс16 проаналізовано зміст вказаної норми закону, яка вимагає обов'язкового відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва “формула обвинувачення”), формулювання обвинувачення.
При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Що стосується обвинувального акта щодо ОСОБА_9 , то наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
При цьому, вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано. Обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінальних правопорушень (час, місце, спосіб, вина, мотив та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), викладено чітко і конкретно.
З огляду на це, конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже, і обвинувачення відносно ОСОБА_9 , не викликає сумнівів.
Щодо посилання суду першої інстанції на кваліфікацію дій за вказаною у обвинувальному акті статтею, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у підготовчому судовому засіданні, відповідно до ст.ст. 314, 315 КПК України, суд не вправі вирішувати питання щодо правильності викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та встановлення цих обставин, обговорювати питання чи давати оцінку матеріалам кримінального провадження в частині кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки для прийняття такого рішення суд зобов'язаний дослідити докази у кримінальному провадженні, які в підготовчому судовому засіданні, відповідно до ч.4 ст. 291 КПК України, не надаються.
Тому, при поверненні обвинувального акту прокурору суд не врахував, що відповідно до ст.23 КПК України дослідження доказів відбувається безпосередньо під час судового розгляду, де суд детально встановлює всі обставини вчинення кримінального правопорушення, тому прийшов до передчасних висновків про те, що обвинувачення не містить належної кваліфікації дій підозрюваного і на формальних підставах повернув обвинувальний акт прокурору.
За таких обставин, колегія суддів вважає не вірним висновок суду про повернення обвинувального акта прокурору, який відповідно до ч.1 ст. 412 КПК України ухвалив рішення з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, в зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для призначення нового розгляду.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 291, 404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2022 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12013210180000041 від 22.01.2013 року про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 п.1 ст.115 КК України повернуто прокурору - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Ухвала є остаточною, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді