Справа № 451/1573/20 Головуючий у 1 інстанції: Семенишин О.З.
Провадження № 22-ц/811/543/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
26 травня 2022 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою АТ КБ «Приватбанк» на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 28 січня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст позовних вимог.
В жовтні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову посилався на те, щоОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 24.09.2007, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач своєчасно не погасив заборгованості за борговими зобов'язаннями та станом на 30.06.2020 має заборгованість - 42691 гривня, яка складається з 4103 гривні 75 копійок - заборгованість за кредитом, 37833 гривні 20 копійок - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 754 гривні 05 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання. Просив винести рішення, яким стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на їх користь згадану вище заборгованість у розмірі - 42691 гривня та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 28 січня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом у розмірі 4103 (чотири тисячі сто три) гривні 75 (сімдесят п'ять) копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати в розмірі 210 (двісті десять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її доводи.
АТ КБ «Приватбанк» не погоджується з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, вважає, що рішення в цій частині прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, пені та штрафів за користування кредитними коштами.
Вказує, що позивачем надана суду копія анкети-заяви, у якій позичальник висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив що згідний що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, і Тарифами складають між мною і банком договір про надання банківських послуг. Крім анкети-заяви, відповідачем в той же день було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договор).
З огляду на зазначене, вважає висновок суду про відсутність погодження умов кредитування - безпідставним.
Із врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задоволити вимоги АТ КБ «Приватбанк».
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 24 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг та 24 вересня 2007 підписав заяву без номера.
У заяві позичальника зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», що розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 30.06.2020 року становить - 42691 гривня, яка складається з 4103 гривні 75 копійок - заборгованість за кредитом, 37833 гривні 20 копійок - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 754 гривні 05 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання.
Позиція Апеляційного суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню. В задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме заборгованості за відсотками, за пенею не підлягають до задоволення у зв'язку з їх недоведеністю. Суд вважав, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, анкета-заява від 24 вересня 2007 року містить анкетні дані ОСОБА_1 та його контактну інформацію.
Зі змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 погодився з тим, що дана заява разом із Пам'яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та пенею, суд першої інстанції послався на правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, згідно якого без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З урахуванням зазначеного, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що анкета-заява підписана відповідачем містить розмір базової процентної ставки 22, 8%.(а.с.13 зворот)
З урахуванням наявності в матеріалах справи вказаної заяви, підписаної ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про обізнаність відповідача з умовами кредитування, зокрема, з розміром відсоткової ставки, тому в даному випадку, правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, не можуть бути застосовані.
Отже, позивачем доведено, що з моменту підписання відповідачем анкети-заяви, між банком та ним укладено кредитний договір шляхом приєднання до запропонованого банком договору, а також доведено, що відповідач був повідомлений про умови кредитування, в тому числі про відсоткову ставку за користування кредитними коштами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачу.
ОСОБА_1 свої обов'язки за кредитним договором №б/н від 24 вересня 2007 року належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості, а тому Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка за розрахунками банку становить 42 691 грн., яка складається з наступного: з 4103 гривні 75 копійок - заборгованість за кредитом, 37833 гривні 20 копійок - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 754 гривні 05 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві від 24 вересня 2007 року, з якою під власноручний підпис був ознайомлений позичальник ОСОБА_1 , умовами кредитування зазначено, що базова ставка кредитування становить 22,8 % річних.
В той же час, як вбачається з розрахунку заборгованості долученого Банком в обґрунтування заявлених позовних вимог, базова ставка кредитування у розмірі 22,8 % річних Банком до спірних правовідносин застосовувалася до 31.12.2012 року включно, а з січня 2013 року ним без погодження з позичальником (докази про таке погодження у матеріалах справи відсутні) ця процентна ставка була збільшеною до 30 % річних (а.с. 7 ).
За вище наведених обставин у відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами станом на 31 грудня 2012 року становить 3601 грн 14 коп.
Посилання апеляційної скарги на довідку про умови кредитування, якою визначено процентну ставку та умови щодо сплати пені колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказана довідка не є належним доказом.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви долучено справку об условиях кредитования та условия и правила предоставления банковских услуг (а.с 14-24). Вказані документи викладені іноземною мовою, перекладу вказаних документів позивачем не надано.
Відповідно до ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
За положеннями ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Отже, у разі, коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке
конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2.ч.1 ст.374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.
Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 28 січня 2022 року в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за процентами у розмірі 3601 грн 14 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 26 травня 2022 року.
Головуючий Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.