Справа № 453/396/21 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.
Провадження № 22-ц/811/4282/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
25 травня 2022 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Мельничук О.Я., Цяцяка Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 17 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -
Короткий зміст позовних вимог.
В березні 2021 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти, на утримання дочки ОСОБА_4 , яка продовжує навчання у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи з дати подання позову і до досягнення дочкою двадцяти трьох років.
В обґрунтування позову послалась на те, що 16.02.2002 року вона одружилась з ОСОБА_5 . Від шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одруження з відповідачем виявилось невдалим, у зв'язку з чим вона подала до суду на розлучення. Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 14.06.2018 року шлюб між ними розірвано. Зазначає, що дитина знаходиться на її утриманні, оскільки вона не працює і не має можливості самостійно утримувати дочку, аліменти відповідач сплачував у розмірі 1\4 частини всіх його заробітків та доходів. У зв'язку з досягненням дочкою повноліття сплату аліментів було припинено. В даний час ОСОБА_4 навчається в Італії, що підтверджується довідкою виданою Державною установою вищої та середньої освіти «П. Гобетті - А.Де Гаспері», реєстр довідки №6904. На її навчання і проживання потрібні значні кошти. Відповідач офіційно ніде не працює, але має великі доходи так як постійно їздить на заробітки. Отже, має змогу утримувати дочку у зв'язку з її навчання за кордоном та сплачувати аліменти на їх утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з дати подання позову і до досягнення дочкою 23-х річного віку і припинення навчання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 17 серпня 2021 року позов задоволено.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) грн., щомісячно починаючи з дати подання позову, а саме з 26.03.2021 року і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її доводи.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
З рішенням суду не погоджується у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права.
Вважає докази подані позивачем на підтвердження навчання доньки неналежними.
Вказує, що судом не було досліджено питання потреби доньки у матеріальній допомозі. Окрім того вказує, що судом не було взято до уваги наявність у нього дитини та дружини.
Зазначає, що його матеріальний стан є складним та не дозволяє йому ще й надавати допомогу повнолітній донці.
Із врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого, 25.12.2002 року відділом РАГС Сколівського районного управління юстиції у Львівській області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно довідки від 23.02.2021 року, виданої Державною установою вищої та середньої освіти « ОСОБА_7 », вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у Коріано, зареєстрована на навчання в період академічного року 2020\2021 та відвідує 4 АТ клас, сектору економіки, навчання триває три роки.
Позиція Апеляційного суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Суд першої інстанції вирішуючи спір, зазначив, що будь-які докази на підтвердження поганого стану здоров'я відповідача, його низького матеріального становища чи наявності у нього на утриманні непрацездатних членів сім'ї у матеріалах справи відсутні. Та вважав, що оскільки відповідач не виконує передбачений законом обов'язок по утриманню дітей, позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Частиною 3 зазначеної вище статті передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
В абз. 2 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Таким чином, правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання, передбачають обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Стаття 200 СК України передбачає, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 2 ст. 200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При цьому СК України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.
Обставини за яких тягар утримання повнолітніх дітей у зв'язку з їх навчанням лежить виключно на одному із батьків є порушенням закону.
У відповідності до вимог ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи, що на утриманні ОСОБА_8 пербуває син ОСОБА_9 , що не було враховано судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що розмір аліментів слід зменшити.
Колегія суддів виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності та у відповідності до вимог СК України, з врахуванням положень про прожитковий мінімум ЗУ «Про державний бюджет», приходить до висновку про те, що з ОСОБА_8 слід стягувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання в розмірі 2000грн.
Також, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 17 серпня 2021 року змінити в частині визначення розміру аліментів.
Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., щомісячно починаючи з дати подання позову, а саме з 26.03.2021 року і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 25 травня 2022 року.
Головуючий Ванівський О.М.
Судді Мельничук О.Я.
Цяцяк Р.П.