Ухвала
23 травня 2022 року
м. Київ
справа № 307/3239/20
провадження № 61-4385ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тячівської районної ради, Відділу управління майном району Тячівської районної ради Закарпатської області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з Тячівської районної ради та Відділу управління майном району Тячівської районної ради на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 15 лютого 2019 року до 29 жовтня 2020 року у сумі 14 0352,00 грн.
Рішенням від 16 квітня 2021 року Тячівський районний суд Закарпатської області у позові відмовив.
Постановою від 31 березня 2022 року Закарпатський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2021 року -без змін.
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року.
Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, особа, яка подала касаційну скаргу, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачає, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлює у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) в розмірі 2 481,00 грн.
Ціна позову у цій справі становить 14 0352,00 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року, а тому справа є малозначною в силу вимог закону.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
ОСОБА_1 посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має для неї виняткове значення.
Рекомендація № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендує державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи те, що предметом позову є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі у розмірі 14 0352,00 грн, а те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та виняткове значення справи особою, яка подала касаційну скаргу,об'єктивно не підтверджено, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини зазначає, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) зазначила, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Оскільки оскаржені заявником судові рішення ухвалені у малозначній справі і не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тячівської районної ради, Відділу управління майном району Тячівської районної ради Закарпатської області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська