26 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 903/868/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Адвокатського об'єднання "Гапоненко Роман і партнери"
на рішення Господарського суду Волинської області від 28.12.2021,
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2022
у справі за позовом Адвокатського об'єднання "Гапоненко Роман і партнери" (далі - Адвокатське об'єднання)
до Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (далі - ФГ "Західний Буг")
про стягнення 125 000,00 грн,
1. Адвокатське об'єднання звернулося до ФГ "Західний Буг" з позовом про стягнення 125 000,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про надання правової (правничої) допомоги від 04.03.2020 №03-268 в частині оплати гонорару адвоката.
3. Господарський суд Волинської області рішенням від 28.12.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2022, відмовив у задоволенні позову.
4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивоване, зокрема, таким:
- у сторін виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору про надання правової допомоги, правову оцінку яких потрібно здійснювати у контексті Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та усталеної практики Верховного Суду з питань відшкодування витрат на правову допомогу;
- сторони в порушення ст.180 Господарського кодексу України, ст.638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) у договорі про надання правової допомоги не визначили таку істотну умову, як ціна; ціна у договорі про надання правової допомоги визначена як гонорар;
- у договорі про надання правової допомоги сума гонорару не визначена у твердій грошовій формі, а пов'язана із настанням певної події та визначається як гонорар успіху;
- необґрунтованими є доводи позивача, що надані відповідачем платіжні доручення не містять чіткого призначення платежу із конкретним договором/актом та містять неналежного "отримувача", не мають жодного відношення до даної справи та не підтверджують оплату відповідачем гонорару позивачу;
- право визначати призначення платежу в платіжних документах та повноту інформації згідно вказаних норм належить виключно платнику;
- у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів; якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення (постанова Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18);
- позивач не спростував, не довів і не підтвердив належними доказами свої твердження з приводу того, що платіжні доручення та повідомлення надані відповідачем в підтвердження оплати за договором від 04.03.2020 №03-268 не стосуються цього договору.
5. 25.04.2022 Адвокатське об'єднання звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 28.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2022, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
6. Верховний Суд ухвалою від 29.04.2022 касаційну скаргу залишив без руху на підставі ч.2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), як таку, що оформлена з порушенням вимог п.2 ч.4 ст.290 цього Кодексу.
7. 06.05.2022 до Верховного Суду від скаржника надійшла подана 06.05.2022 заява про усунення недоліків касаційної скарги з урахуванням вимог ухвали Верховного Суду від 29.04.2022.
8. На виконання вимог ч.4 ст.290 ГПК скаржник додав платіжне доручення від 04.05.2022 №477, яким підтверджується сплата судового збору в розмірі 4 540 грн.
9. Таким чином, скаржник усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом.
10. Обґрунтовуючи наявність умов, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК, скаржник стверджує, що:
- подана ним скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики як в цілому так і у справі №903/868/21, оскільки висновки зроблені судом першої та апеляційної інстанції у справі №903/868/21 суперечать сформованій судовій практиці Верховного Суду;
- справа має виняткове значення для нього, оскільки, беручи до уваги фінансову звітність Адвокатського об'єднання за 2021 рік (фінансова звітність додається), заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 125 000,00 грн є надзвичайно значною для скаржника у порівнянні із його річним прибутком;
- він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді інших справ; обставини, встановлені судовим рішенням у справі №903/868/21, впливають та у майбутньому вплинуть на інші справи: №903/781/21 (1 153 512,44 грн), №903/811/21 (404 207,83 грн), пов'язанні зі стягненням із відповідача гонорару за надані послуги адвоката, і які не є малозначними; суди попередніх інстанцій у справі №903/868/21, у порушення норм процесуального права, встановили обставини на підставі неналежних та недопустимих доказів; помилкове встановлення такого факту негативно вплине на права скаржника, який подає касаційну скаргу в іншому процесі.
11. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК, скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права (статті 509, 525, 526, 530, 901, 903 ЦК) та при цьому не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 11.07.2018 у справі №904/8549/17, від 26.12.2019 у справі №911/2630/18, від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18, від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18); від 25.01.2018 у справі №401/1466/15-ц, від 25.11.2020 у справі №754/3571/16-ц, від 04.11.2020 у справі №463/4901/16-ц, від 24.10.2019 у справі №904/3315/18.
12. Скаржник зазначає:
- суди попередніх інстанцій у порушення статей 210, 269 ГПК не дослідили усі надані позивачем докази, зокрема, акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 30.04.2021, який був поданий разом із позовною заявою (додаток №9), а також із апеляційною скаргою у (додаток №8), чим порушили також ч.5 ст.236 ГПК (посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17); відповідач не заперечував підписання ним цих актів;
- суди попередніх інстанцій не дослідили надані позивачем акт надання послуг від 28.10.2019 №67 та акт надання послуг від 08.01.2020 №2, а повідомлення від 26.05.2021 №06-590 не підтверджує оплату відповідачем гонорару;
- суди попередніх інстанцій порушили ч.4 ст.236 ГПК та ст.534 ЦК та проігнорували те, що отримувач коштів вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник у платіжних дорученнях не визначив чіткого призначення платежу (постанови Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18, від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18);
- суди попередніх інстанцій у порушення статей 76, 77 ГПК проігнорували те, що відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував оплату гонорару адвоката у розмірі, визначеному сторонами у підписаних ними актами надання послуг; додані відповідачем платіжні доручення не стосуються предмету спору у справі та подані із пропуском встановленого законом строку без його поновлення, що порушує приписи ст.80 ГПК; надані відповідачем платіжні доручення є неналежними та недопустимими доказами, оскільки не засвідчені у встановленим законом порядку (банком) (посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №904/8549/17);
- суди попередніх інстанцій не врахували, що у даній справі вирішується питання належного виконання відповідачем (зобов'язальною стороною) своїх зобов'язань за дійсним договором, а не питання компенсації судових витрат (посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018 у справі №2-383/2010, від 25.01.2018 у справі №401/1466/15-ц);
- суд апеляційної інстанції у порушення ст.39 ГПК не розглянув заяву про відвід суддів Саврія В.А., Дужича С.П., а залишив вказане клопотання без розгляду, про що зазначено в оскаржуваній постанові;
- суди в оскаржуваних судових рішеннях безпідставно посилаються на правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/17845/15-ц, яка є абсолютно відмінною від справи №903/868/21, а тому не може бути застосована як аналогічна.
При цьому скаржник не посилається на п.4 ч.2 ст.287 та частини 1, 3 ст.310 ГПК.
13. Під час вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції враховує доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, та правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник. Верховний Суд встановив, що питання щодо правильного застосування норм права у подібних правовідносинах потребує більш детального вивчення. Оскільки касаційна скарга відповідає вимогам ст.290 ГПК, то відповідно до правил ст.294 цього Кодексу необхідно відкрити касаційне провадження у справі.
14. Відповідно до ч.3 ст.174 ГПК, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього кодексу.
15. Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то з огляду на те, що скаржником усунуто недоліки касаційної скарги в строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання та є такою, що відповідає вимогам ст. 290 ГПК, у зв'язку з чим відповідно до правил ст.294 ГПК необхідно відкрити касаційне провадження у справі.
16. Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
17. Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Керуючись статтями 8, 234, 235, 287, 288, 290, 294, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі №903/868/21 за касаційною скаргою Адвокатського об'єднання "Гапоненко Роман і партнери".
2. Призначити до розгляду справу №903/868/21 за касаційною скаргою Адвокатського об'єднання "Гапоненко Роман і партнери" на рішення Господарського суду Волинської області від 28.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2022 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
3. Надати відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 15.06.2022.
4. Витребувати з Господарського суду Волинської області та/або Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №903/868/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
Л. Стратієнко