Іменем України
27 травня 2022 року м. Чернігівсправа №927/49/22
Господарським судом Чернігівської області в складі судді Моцьора В.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу
за позовом керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави,
вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000; e-mail: chernigiv.prok@chrg.gp.gov.ua;
в особі позивача-1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,
вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017; e-mail: chernigiv@dei.gov.ua;
в особі позивача-2: Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, вул. Свиридовського, 54, с. Новий Білоус, Чернігівського району, Чернігівської області, 15501; e-mail: novobilouska_sr@ukr.net;
до відповідача: Державного підприємства "Чернігівське лісове господарство", вул. О.Молодчого, 18, м. Чернігів, 14013; e-mail: chernigivlisgosp@ukr.net;
про відшкодування шкоди у сумі 241370,75грн
без виклику (повідомлення) сторін
11.01.2022, керівником Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача 1 - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та позивача-2 Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області подано позов до Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» про стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищу в сумі 241370,75грн.
Обґрунтовуючи позов прокурор вказав, що Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, 15.04.2021, при обстеженні лісових насаджень, виявлено самовільну вирубку дерев у кварталах 96, 97, 98, 104, 108 у кількості 15 одиниць породи дуб звичайний категорії ростучі у межах Красилівського лісництва Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» на землях Новобілоуської територіальної громади Чернігівського району, за відсутності дозвільних документів (лісорубного квитка). За результатами перевірки складено акт про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства від 15.04.2021 №25/06 та польову перелікову відомість пнів незаконно зрубаних дерев. Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 (додаток №1), розраховано розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування дерев у розмірі 241370,75грн.
Наведене стало підставою для звернення з позовом до відповідача, як постійного лісокористувача, під охороною якого знаходиться земельна ділянка (де проведено незаконну порубку дерев) в силу положень п.1 частини 2 статті 19, п.5 статті 64, частин 1 та 5 статті 86, п.1 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України.
Ухвалою суду від 17.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/49/22 за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог, зокрема, відповідачу - 15 календарних днів з дня отримання ухвали суду для подання в порядку статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України мотивованого відзиву на позов; позивачу - п'ять календарних днів, з дня отримання відзиву на позов, для подання до суду та направлення іншій стороні в порядку статей 166, 251 цього Кодексу відповіді на відзив.
Ухвала суду від 17.01.2022 про відкриття провадження в справі отримана відповідачем 19.01.2022 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 1400054024594.
Відповідач у належний строк направив до суду та іншим учасникам справи відзив на позов, згідно якого проти задоволення вимог заперечив з підстав відсутності складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки та вини за фактом заподіяної шкоди. Звертав увагу, що протягом 2021 року ним, як постійним користувачем, проведено 329 рейдів, виявлено 13 випадків незаконного вирубування дерев і чагарників до ступеня припинення росту, розмір заподіяної шкоди за фактом зафіксованих порушень 883000грн, частина з яких сплачена добровільно, 5 справ передано на розслідування до Національної поліції. Крім того, державною лісовою охороною Підприємства складено 12 адміністративних протоколів на лісопорушників на загальну суму 5032грн, з них 8 протоколів за статтею 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення (незаконна рубка дерев та чагарників) та 4 - за статтею 85 указаного Кодексу (порушення правил полювання). Також складено акти огляду місця вчинення порушень лісового господарства (по незаконних рубках) на загальний об'єм 211,59м.куб. на суму 863120грн. Як вважає відповідач, наведене спростовує доводи прокуратури щодо бездіяльності лісової охорони і Підприємства в цілому.
Прокурор у належний строк подав до суду відповідь на відзив (завчасно направлена на адреси інших учасників справи). Спростовуючи заперечення відповідача, зазначив, що ДП «Чернігівське лісове господарство», як постійний користувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустило самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечило збереження непризначених для порубки дерев, не здійснило комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобігло порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявило таких порушень і не вжило відповідних заходів до їх усунення. Згідно з нормами статті 105 Лісового кодексу України, статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» вчинення відповідачем зазначених порушень (порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів) є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності. При цьому, немає значення хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення відповідачем (постійним користувачем) встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Водночас, указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 було введено воєнний стан, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалась.
Зокрема, за указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
За наявною на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області інформацією, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Черкаської області.
Згідно розпорядження Голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 "Про відновлення територіальної підсудності судових справ господарських судів Сумської та Чернігівської областей" відновлено територіальну підсудність судових справ, зокрема Господарського суду Чернігівської області, із 25 квітня 2022 року.
За наведених обставин, розгляд справи не відбувся в строки встановлені статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2022, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області від 03.05.2022 №02-01/57/22, справу № 927/49/22 передано на розгляд судді Моцьора В.В.
Ухвалою суду від 06.05.2022 справа №927/49/22 прийнята до провадження в новому складі суддею Моцьор В.В.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
За статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 №1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
За приписами статті 20-2 цього Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення в межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства зокрема про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (надалі - КМУ) через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє в складі Державної екологічної інспекції України і їй підпорядковується; згідно з Положенням забезпечує реалізацію державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища, в тому числі проводить заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі збереження рослинного та тваринного світу на території Чернігівської області.
Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області в особі старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Феськовець О.О. та державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Большакової Л.І. на підставі статті 20-2 Закону України "Про охоронну навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівської області від 02.02.2021 №56, згідно наказу №274 від 12.04.2021 та направлення Державної екологічної інспекції у Чернігівській області №274, 15.04.2021, проведено заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території Чернігівського району Чернігівської області.
Під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства в кварталах 96, 97, 98, 104, 108, які розташовані на території Красилівського лісництва Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» на землях Новобілоуської територіального громади Чернігівського району, виявлено незаконну вирубку дерев породи дуб звичайний сироростучий, в кількості 15 одиниць, про що складено акт №25/06 від 15.04.2021 про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства.
Даний акт складено в присутності працівників ДП «Чернігівське лісове господарство», зокрема, провідного інженера з ОЗЛ Бабич М.С. та лісника Чигринець О.С.
Спільно з працівниками ДП «Чернігівське лісове господарство, лісником Чигринець О.С. та провідним інженером з ОЗЛ Бабичем М.С., проведено заміри діаметрів зрубаних дерев та складено польову перелікову відомість пнів.
Заміри діаметрів пнів зрубаних дерев проведено комісійно металевою стрічкою ДСТУ 4179-2003 (ГОСТ 7502-98): у кварталі 108 виділ 1 №1 - 46см; у кварталі 104 виділ 2 № - 42см; у кварталі 108 виділ 1 №3 - 51см; у кварталі 104 виділ 1 №4 - 57см; у кварталі 104 виділ 1 №5 - 56см; у кварталі 104 виділ 1 №6 - 60 см; у кварталі 104 виділ 1 №7 - 68см; у кварталі 97 виділ 1 №8 - 60,5см; у кварталі 96 виділ 5 №9 - 64см; у кварталі 96 виділ 5 №10 - 62см; у кварталі 96 виділ 5 №11 - 50см; у кварталі 96 виділ 8 №12 - 61см; у кварталі 96 виділ 8 №13 - 59см; у кварталі 98 виділ 1 №14 - 48см; у кварталі 96 виділ 10 №15 -51см, що відображено в польовій переліковій відомості.
Доказів невідповідності вимірювальних засобів (металевої стрічки ДСТУ 4179-2003 (ГОСТ 7502-98) встановленим регламентам до суду не надано.
На підставі акту №25/06 від 15.04.2021 проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної вирубки дерев породи дуб звичайний в кварталах 96, 97, 98, 104, 108 на суму 241370,75грн ДП "Чернігівське лісове господарство", що розташовані на землях Новобілоуської територіальної громади Чернігівського району, відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 №665 (додаток №1).
На місце події викликано співробітників Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, за фактом звернення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис про відкриття кримінального провадження 12021270340001137 за частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України (незаконна порубка дерев).
Беручи до уваги, що на даний час шкода, заподіяна державі за фактом незаконної порубки дерев, у сумі 241370,75грн не відшкодована постійним користувачем, на підзвітній території якого зафіксовано порушення, прокурор звернувся з відповідним позовом до суду в особі Державної екологічної інспекції (позивача 1) та Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (позивача 2).
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах статей 13, 142, 145 Конституції України; статей 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Правопорушення було вчинено на території Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області (позивачем 1) та Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (позивачем 2) ефективні заходи реагування за фактом виявленого порушення щодо стягнення шкоди з постійного лісокористувача упродовж 2021 року не вживались (лист Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 07.09.2021 №15/3081; лист Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 10.11.2021 №03-08/939). На підтвердження повідомлення позивачів 1 та 2 в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про звернення до суду прокурором до позовної заяви додано лист-повідомлення №9006вих21 від 28.12.2021.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Новобілоуської сільської ради Чернігівського району.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), в якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані в своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до статей 16 та 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Статтею 63, п.5 статті 64 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
За частинами 1 та 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Охорону і захист лісів на території України здійснюють зокрема лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 Лісового кодексу України).
Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до положень статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов'язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.
З огляду на наведене, предметом доказування в даній справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Державне підприємство «Чернігівське лісове господарство» відповідно до пунктів 2.1., 2.2.1., 2.2.6. Статуту, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 15.08.2007 №455, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 №133 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством», засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Основним напрямком діяльності Підприємства є проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності, створення насаджень із швидкоростучих та технічно цінних порід; охорона лісів і захист лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства.
Земельна ділянка, на якій здійснена незаконна порубка дерев, знаходиться на території Красилівського лісництва ДП «Чернігівське лісове господарство», на землях Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Зі змісту статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України слідує, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Виходячи з системного аналізу положень п.1 частини 2 статті 19, п.5 статті 64, частин 1 та 5 статті 86, п.1 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України лісові господарства як постійні лісокористувачі мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства зокрема незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій їм території.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності в вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
За відсутності спеціального дозвільного документу на вчинення вирубки на території Красилівського лісництва ДП «Чернігівське лісове господарство» (квартал 108 виділ 1; квартал 104 виділ 1 та 2; квартал 98 виділ 1; квартал 97 виділ 1; квартал 96 виділ 5, 8 та 10), така вирубка дерев є незаконною.
Відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, що в свою чергу спричинило шкоду навколишньому природному середовищу, що є підставою для стягнення з нього відповідної шкоди.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана природному навколишньому середовищу шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду).
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної вирубки дерев, виконано згідно з Таксами, затвердженими постановою КМУ від 23.07.2008 №665.
Постановою КМУ від 23.07.2008 №665 затверджено Порядок проведення індексації Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, за яким індексація Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 року за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу в поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків. У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація Такс не проводиться. Під час проведення індексації базовим вважається значення Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, що утворилося станом на 31 грудня 2008 року, а для нововведених Такс - на 31 грудня року їх введення (п. 2 та 3 Порядку).
Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру заподіяної шкоди, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок виконано у відповідності до Постанови №665, виходячи з базового значення Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, що утворилося станом на 31.12.2008, та є арифметично вірним.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що належними та допустимими доказами (наявними в матеріалах справи) підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов'язків щодо охорони та захисту лісу (за фактом виявленого порушення); розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 №665; безпосередній причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства (не забезпечення належної охорони лісових насаджень); а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та не перешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень невстановленими особами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі в сумі 241370,75грн.
Відповідач не заперечує факт вирубки дерев не встановленими особами на підзвітній йому території.
У відзиві на позов відповідач звертав увагу, що як постійний лісокористувач, здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу, з метою недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду Підприємства. Однак, факт вчинення правопорушення в вигляді незаконної порубки дерев (за відсутності дозвільних документів) свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.
За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з'ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.
Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб'єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
А тому, покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу.
Відповідно до положень статей 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України обов'язок щодо охорони лісу прямо покладено на лісокористувача та безпосередньо відповідача.
Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди суд керується наступним.
За п. 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно з п. 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, стягнення шкоди в сумі 241370,75грн має здійснюватись у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України: 30% до спеціального фонду Державного бюджету України (72411,23грн); 20% до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету (48274,15грн) та 50% до фонду охорони навколишнього природного середовища Новобілоуської сільської ради Чернігівського району (120685,37грн).
При ухваленні рішення в даній справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору, що були понесені при зверненні прокурором до суду, мають бути відшкодовані за рахунок відповідача в повному обсязі в сумі 3620,56грн.
Керуючись статтями 42, 46, 47, 53, 55, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Керівника Чернігівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) в особі позивача 1 Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 38053846) та позивача 2 Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Свиридовського, 54, с. Новий Білоус, Чернігівського району, Чернігівської області, 15501, код ЄДРПОУ 04411898) до Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» (вул. О. Молодчого, 18, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 00993490) про відшкодування шкоди в сумі 241370,75грн, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев, задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» (вул. О. Молодчого, 18, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 00993490) 241370,75грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом перерахування коштів одержувачам: 72411,23грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 48274,15грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 120685,37грн на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Свиридовського, 54, с. Новий Білоус, Чернігівського району, Чернігівської області, 15501, код ЄДРПОУ 04411898).
3. Стягнути з Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» (вул. О. Молодчого, 18, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 00993490) на користь Чернігівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) 3620,56грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор