18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
27 травня 2022 року м. Черкаси справа № 925/239/22
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив” до Приватного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно” про стягнення 82812 грн. 90 коп.,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив” звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно” (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № 114С3 від 07.06.2021 року, 74833 грн. боргу, 4767 грн. 69 коп. пені, 795 грн. 77 коп. 3% річних, 2416 грн. 44 коп. інфляційні, що разом становить 82812 грн. 90 коп., та відшкодування 15481 грн. 00 коп. судових витрат, з яких: 2481 грн. 00 коп. судового збору та 13000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати отриманого від позивача товару за договором поставки № 114С3 від 07.06.2021 року.
Ухвалами суду від 24.03.2022 року, 04.04.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/239/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за клопотанням відповідача, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив” до Приватного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно” про стягнення 82812 грн. 90 коп. залишено без руху, позивачу надано строк у п'ять днів з дня одержання зазначеної ухвали на усунення вказаних в ній недоліків.
Ухвалою суду від 11.05.2022 року, після усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 04.04.2022 року, продовжено розгляд справи № 925/239/22 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи по суті на 24.05.2022 року.
Відповідач в особі свого представника подав суду 06.04.2022 року заяву (вх. № 3961/22, а.с. 45-48), в якій визнав заявлені позовні вимоги, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем просив зменшити розмір пені на 75% до 1191 грн. 92 коп., заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Представник позивача подав суду 02.05.2022 року заяву (вх. № 5016/22, ае.с. 58-60), в якій спростував твердження відповідача про необхідність зменшення розміру пені та необґрунтованості витрат позивача на правничу допомогу у заявленому розмірі, просив задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою суду від 13.05.2022 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв'язку з відсутністю у Господарському суді Черкаської області технічної можливості на проведення відеоконференції (відсутні вільні зали судового засідання).
В судове засідання 24.05.2022 року представники сторін явку представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, 16.05.2022 року, 24.05.2022 року представники сторін подали суду клопотання (вх. № 5135/22, № 5513/22), в яких підтримали позиції, викладені у їх заявах по суті спору, просили розгляд справи проводити без їх участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з таких підстав.
07.06.2021 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив”, як постачальником, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством “Черкаське хімволокно”, як покупцем, укладено договір поставки № 114С3 (далі - Договір, а.с. 9-15), відповідно до п. 1.1. якого постачальник взяв на себе зобов'язання за замовленням покупця поставити газоаналізатори та спектрофотометр (надалі - товар), код за ДК 021:2015- 38430000-8-Детектори та аналізатори (38432100-3 Газоаналізатори, 38433000-9 Спектрометри), а покупець прийняти цей товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.
У Договорі передбачені усі його істотні умови, зокрема:
п. 1.2. - характеристики, кількість та вартість товару, визначена у специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору;
п. 2.2. - постачальник здійснює поставку товару протягом 75 (сімдесяти п'яти) робочих днів від дати отримання попередньої оплати визначеної в п.3.2.1. договору;
п. 3.1. - загальна ціна договору складає 106904 грн. 28 коп. у тому числі ПДВ 20% - 17817 грн. 38 коп.;
п. 3.2. - оплата товару, визначеного у специфікації за цим договором, здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату у наступному порядку:
п.п.3.2.1. в якості попередньої оплати покупець перераховує постачальнику 30% від вартості товару, що становить - 32071 грн. 28 коп., у тому числі ПДВ 20% - 5345 грн. 21 коп. протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку;
п.п.3.2.2. остаточна оплата у розмірі 70% від вартості товару, що становить - 74833 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 12472 грн. 17 коп., здійснюється протягом 30 календарних днів з дня прийняття товару, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі товару. Рахунок на оплату виставляється постачальником разом з актом приймання-передачі товару;
п. 6.2. - у разі несвоєчасної оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості;
п. 8.1. - договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками юридичних осіб.
На виконання умов Договору сторонами складено 07.06.2021 року специфікацію № 1 (а.с. 16), в якій погоджено поставку товару на загальну суму 106904 грн. 28 коп. у тому числі ПДВ 20% - 17817 грн. 38 коп.
Відповідач відповідно до рахунку № Х0013111 від 07.06.2021 року (а.с. 17) замовив у позивача товар на суму 106904 грн. 28 коп. та з урахуванням п.п. 3.2.1. Договору здійснив попередню оплату на суму 32071 грн. 28 коп. згідно платіжного доручення №1235 від 23.07.2021 року (а.с.18).
Із видаткових накладних: №Х0045699 від 26.08.2021 року на суму 73748 грн.88 коп. та №Х0049339 від 29.09.2021 на суму 33155 грн. 40 коп. (а.с. 19,22) та відповідних актів прийому-передачі № 1 від 26.08.2021 року, №2 від 29.09.2021 року (а.с. 21, 23), товарно-транспортної накладної № Х0045699 від 26.08.2021 року (а.с.20), вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на суму 106904 грн. 28 коп., який відповідач отримав без зауважень та оплатив частково в сумі 32071 грн.28 коп.
14.12.2021 року позивач у зв'язку з нездійсненням відповідачем у встановлений Договором строк оплати отриманого товару, звернувся до нього з претензією № 41694 від 13.12.2021 року, в якій вимагав сплатити існуючу перед позивачем заборгованість, в тому числі і за договором поставки № 114С3 від 07.06.2021 року (а.с. 24, докази направлення а.с. 25).
Вимоги позивача відповідач залишив без відповіді та виконання.
За розрахунком позивача, викладеним у позовній заяві, заборгованість відповідача на момент звернення до суду становить 74833 грн., за порушення строків оплати товару позивач нарахував до стягнення 4767 грн. 69 коп. пені, 795 грн. 77 коп. 3% річних, 2416 грн. 44 коп. інфляційних втрат.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 114С3 від 07.06.2021 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цими договором.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.
За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Із матеріалів справи вбачається, що товар за договором поставки № 114С3 від 07.06.2021 року був отриманий відповідачем на суму 106904 грн. 28 коп., без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на видаткових накладних: №Х0045699 від 26.08.2021 року, №Х0049339 від 29.09.2021 року, товарно-транспортній накладній № Х0045699 від 26.08.2021 року, актах прийому-передачі № 1 від 26.08.2021 року,№2 від 29.09.2021 року, проте оплату за отриманий товар відповідач здійснив частково в сумі 32071 грн. 28 коп., оплату товару в сумі 74833 грн. не здійснив та повністю визнав заборгованість.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов'язання зі сплати вартості поставленого позивачем товару у позивача виникло право вимагати з відповідача примусового виконання простроченого грошового зобов'язання в натурі.
Також позивач у зв'язку з простроченням відповідачем спірного основного грошового зобов'язання заявив вимоги про стягнення з відповідача на підставі п. 6.2. Договору 4767 грн. 69 коп. пені та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 795 грн. 77 коп. 3% річних, 2416 грн. 44 коп. інфляційних втрат.
Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум пені, річних, інфляційних втрат суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614, 625 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України.
Розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат проведений позивачем відповідає умовам Договору, нормам ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», арифметично і методологічно виконаний правильно, визнані відповідачем тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.
Твердження відповідача про необхідність зменшення на 75 % розміру заявленої позивачем до стягнення пені обґрунтовані складним фінансовим становищем суд оцінює критично, оскільки всі вимоги позовної заяви відповідають умовам погодженого та підписаного сторонами договору поставки № 114С3 від 07.06.2021 року, з обумовленими мірами відповідальності за невиконання взятих зобов'язань, які узгоджуються з нормами діючого законодавства України, тому вказані доводи відповідача з наведених ним підстав суд визнає необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні. Крім того відповідачем не надано доказів, які свідчили про відсутність коштів на його рахунках у спірний період та до теперішнього часу, які можливо було спрямувати на погашення наявної заборгованості, жодних проплат відповідач на користь позивача не провів, що свідчило б про намір виконання зобов'язань за Договором.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 74833 грн. боргу, 4767 грн. 69 коп. пені, 795 грн. 77 коп. 3% річних, 2416 грн. 44 коп. інфляційних втрат задовольняє у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує наступне.
У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольняє повністю.
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
У зв'язку з визнанням відповідачем позов, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 1240 грн. 50 коп.
Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 13000 грн. представник позивача адвокат Смагіна Г.Ю. надала суду: договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 02.02.2022 року, укладеного позивачем з адвокатом Смагіною Г.Ю.; додаткову угоду №1 від 02.02.2022 року до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 02.02.2022 року.
Судом враховано, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив”, як клієнтом, та адвокатом Смагіною Г.Ю. укладено договір про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) від 02.02.2022 року, в якому сторони погодили зокрема наступне:
п. 2. - розмір гонорару та порядок розрахунку визначається в додаткових угодах до цього договору.
02.02.2022 року сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 02.02.2022 року, в якій сторони погодили зокрема наступне:
п.3 - орієнтована вартість послуг адвоката з надання професійної правничої допомоги до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 02.02.2022 року щодо стягнення грошової суми з Приватного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно”, з погодженими сторонами видами послуг, розцінкою послуг, витраченим часом та їх вартістю. Орієнтована вартість послуг адвоката за виконання доручення, передбаченого цією Додатковою угодою, погоджена у розмірі 13000 грн.;
п.4 - вартість послуг адвоката за виконання доручення, передбаченого цією додатковою угодою, клієнт сплачує протягом 1 банківського дня з моменту виставлення рахунку адвокатом.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При розгляді справи суд враховує правову позицію об'єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, відповідно до якої за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
З урахуванням вищевикладеного, норм законодавства, наявні в матеріалах справи докази надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених у додатковій угоді № 1 до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 02.02.2022 року розцінок за перелічені послуги з надання правничої допомоги та фактично затраченого часу, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги на сторону відповідача.
Твердження відповідача про безпідставність заявлених вимог про стягнення з нього судових витрат на правничу допомогу, суд оцінює критично, враховуючи наявні у справі докази.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», також повинен застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1240 грн. 50 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн., а разом 14240 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256, 331 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно”, код ЄДРПОУ 00204033, місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, проспект Хіміків, 76, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив”, код ЄДРПОУ 23522853, місцезнаходження: 03006, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3 - 74833 грн. боргу, 4767 грн. 69 коп. пені, 795 грн. 77 коп. 3% річних, 2416 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 14240 грн. 50 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив”, код ЄДРПОУ 23522853, місцезнаходження: 03006, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3 з Державного бюджету України 50% судового збору у сумі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 4221 від 18.02.2022 року.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 27.05.2022 року
Суддя В.М. Грачов