Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
23.02.2022м. ХарківСправа № 922/280/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Малихіній М.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс" (46016, м. Тернопіль, вул. Симоненка, 4, кв. 188; ідент. код 38535484)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" (61082, м. Харків, просп. Московський, 144, оф. 206/1; ідент. код 41423131)
про стягнення 101258,10 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс", 27.01.2022 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+", про стягнення заборгованості у розмірі 101258,10 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що 29.04.2020 р. між сторонами було укладено договір № 4035 поставки нафтопродуктів, на виконання якого позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 243000,00 грн. в якості попередньої оплати за поставку у майбутньому обумовленого сторонами пального, проте товар було поставлено відповідачем не у повному обсязі та станом на час звернення з позовом відповідач не здійснив поставку товару на суму 101258,10 грн. Також, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, які складаються і сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2270,00 грн; витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 10500,00 грн; суми гонорару успіху, який має бути сплачений позивачем адвокату у сумі 4000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2022 р. прийнято позовну заяву "Ексімп Транс" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/280/22 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У судовому засіданні 23.02.2022 р., керуючись приписами ст. 252 ГПК України, суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження; Сторони у призначене на 23.02.2022 судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі документами. При цьому судом враховано наступне.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні: відмітки про вручення судового рішення.
Від позивача до суду надійшло клопотання (вх. 3557 від 15.02.2022) про слухання справи без участі представника позивача за наявними у справі документами.
Відповідач, в свою чергу, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, хоча, як вбачається з матеріалів справи, ухвалу суду від 31.01.2022 про відкриття провадження по справі № 922/280/22 отримав 09.02.2022, що підтверджується зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102270741290, що у відповідності до приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
29.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс" (позивача) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брент+" (відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 4035, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передавати у власність позивача на умовах оптової торгівлі через Пункти реалізації паливно-мастильних матеріалів (далі ПММ) (окрім міст Львів та Мелітополь), а позивач приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 2.3 договору передача нафтопродуктів здійснюється шляхом заправки транспортних засобів позивача через Пункти реалізації (окрім міст Львів та Мелітополь), без обмеження термінів, після оплати ПММ відповідно до п.3.2 договору на підставі електронних талонів чи паливних карт. Пункти реалізації нафтопродуктів виконують роль складу, передплаченого позивачем ПММ. Сторони домовились, що відповідач зобов'язаний зберігати ПММ, оплачені позивачем, до їх передачі позивачу, в повному обсязі.
У п. 3.1 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків, а саме: позивач зобов'язався здійснити оплату ПММ шляхом попереднього перерахування грошових коштів на рахунок відповідача протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку.
Ціна та кількість ПММ зафіксована на момент надходження грошових коштів згідно з рахунком. Виконанням позивачем умов оплати нафтопродуктів вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача. Позивач має право без термінів після оплати отримати ПММ в Пунктах реалізації відповідача в межах оплаченого ліміту в літрах (п.3.2 договору).
Відповідно до п. 3.4, п. 3.5 договору передача ПММ позивачу (пред'явнику паливних карт) здійснюється лише за умови фактичної наявності ПММ на пункті реалізації нафтопродуктів на момент проведення Транзакції через надходження на Пункт реалізації ПММ паливної карти чи електронного талону відпуску палива з дотриманням встановлених позивачем лімітів за показниками сумарних лічильників паливнороздавальної колонки або Актом відпуску нафтопродуктів при неможливості обслуговування паливної картки.
У п. 4.3 договору відповідач взяв на себе зобов'язання, зокрема, поставляти ПММ позивачу на умовах, передбачених даним договором, здійснювати передачу ПММ через Пункти реалізації на всю кількість об'єму у межах проведеної оплати за ціною в період оплати.
Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п.7.1 договору).
Сторони у п.7.3 договору погодили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які виникли за договором протягом строку його дії та залишилися невиконаними.
18.06.2021 на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № 271490 позивач здійснив оплату дизельного палива на загальну суму 243 000,00 грн.
Згідно виставленого рахунку-фактури відповідач повинен був відпустити позивачу 10 000 л палива за ціною 24,3 грн/л.
Як наголошує позивач, відповідач в порушення узятого на себе зобов'язання відпуск палива здійснило лише частково, реалізувавши покупцю 5833 літри. Нереалізованими із вказаного вище об'єму залишилися 4167 л на суму 101258,10 грн.=(4167*24,3), у зв'язку з чим позивач звернувся на його адресу з вимогою про негайне виконання зобов'язань з поставки пального у кількості 19177 літрів, а у випадку неможливості подальшого відпуску пального повернути позивачу сплачені кошти у загальній сумі 466 758,10 грн., в тому числі 101258,10 грн., що є предметом цього позову.
15.07.2021 позивач вдруге звернувся до відповідача з вимогою поставити пальне або повернути грошові кошти.
Вимоги позивача про поставку пального або повернення грошових коштів залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, оплачений позивачем товар не поставив та не повернув кошти, отримані в якості передплати за непоставлений товар, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).
В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст.664 Цивільного кодексу України).
Позивач, на виконання умов спірного договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в якості попередньої оплати в сумі 243 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2767 від 18.06.2021.
Відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки пального виконав лише частково, після отримання суми попередньої оплати в розмірі 243 000,00 грн паливо позивачу було поставлено лише у кількості 5833 літри на суму 141 741,9 грн, у зв'язку з чим сума непоставленого відповідачем товару становить 101 258 ,10 грн.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Суд зазначає, що правова природа попередньої оплати внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми. Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів, внаслідок не поставки відповідачем товару, - не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу пальне, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.
З огляду на встановлені факти та враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу пальне на суму 101 258,10 грн, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати в розмірі 101 258,10 грн., суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи, суд керується наступним.
14.12.2021 між позивачем та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем укладено договір № 4 про правову допомогу, відповідно до умов якого Адвокат взяв на себе зобов'язання від імені та за рахунок позивача надати правову допомогу у спорі, що виник з Товариством з обмеженою відповідальністю "Брент+". З цією метою адвокат взяв на себе зобов'язання здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (5 год.); провести заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу та підготовки вимог (1,5 год.); підготувати пакет документів, необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (11 год.); здійснити арифметичні розрахунки (0,5 год.); вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, в т.ч. з метою забезпечення примусового виконання судового рішення (4 год.).
У п. 1.2 договору сторони погодили, що зазначені дії вчиняються за участю чи без особистої участі повіреного в судових засіданнях.
За умовами п. 2.1 договору сторони погодили, що за здійснення дій, визначених в п.1.1 цього договору позивач зобов'язався сплатити Адвокату винагороду в розмірі 10 500,00 грн.
Розрахунок, відповідно до п. 2.2 договору, здійснюється позивачем в момент передачі позивачу підготовленої позовної заяви.
При задоволенні позову чи добровільній сплаті боргу після звернення до суду, позивач взяв на себе зобов'язання сплатити Адвокату премію (гонорар успіху) в сумі 4 000,00 грн.
В обґрунтування розподілу витрат на правничу допомогу позивач надав договір про правову допомогу від 14.12.2021, акт приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2021 за договором № 4 про правову допомогу від 14.12.2021, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 05-12 від 17.12.2021 про сплату 10 500,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується надання позивачем попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу, відповідно до ст.124 Господарського процесуального кодексу України, який подано одночасно з позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд керується наступним.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ст. 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Відповідно до вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката на адресу суду від відповідача не надходило.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
За приписами ч.1, ч.2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Судом встановлено, що позивач, відповідно до положень ст.124 Господарського процесуального кодексу України, надав попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, який міститься в його позові, а надані суду докази, свідчать про існування договірних відносин між позивачем та Адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем.
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача “гонорару успіху” в розмірі 4 000,00 грн., суд зазначає, що гонорар успіху є складовою гонорару адвоката і належить до судових витрат, а відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і гонорар успіху за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.
Як вже було встановлено судом, у п.2.3 договору сторони погодили, що “гонорар успіху” при задоволенні позову становить 4 000,00 грн.
Враховуючи встановлені обставини, не подання відповідачем заперечення щодо витрат на послуги адвоката, з огляду на характер спірних правовідносин, а також те, що позивачем дотримано вимоги ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 14 500,00грн. є співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом послугами та ціною позову, а відтак наявні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Що стосується судових витрат зі сплати судового збору за подання позову до суду, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладає на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" (61082, м. Харків, Московський проспект, 144, оф. 206/1, код ЄДРПОУ 41423131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімп Транс" (46016, м. Тернопіль, вул. Симоненка, 4, кв. 188, код ЄДРПОУ 38535484) 101258,10 грн. попередньої оплати, 2270,00 грн. судового збору, 14 500,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.
Враховуючи введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022 та об'єктивну неможливість підписання даного рішення у строки, передбачені ст.233 ГПК України, через активні боєві дії на території м. Харкова, повний текст рішення складно та підписано 27.05.2022.
Суддя М.І. Шатерніков