Справа № 513/110/22
Провадження № 2/513/164/22
Саратський районний суд Одеської області
26 травня 2022 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Рязанової К.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Фабрикатор Н.В.,
позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
преставника відповідача - адвоката Манової І.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження по суті цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
у лютому 2022 року до Саратського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якій позивачка просить стягнути з відповідача на її корить аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 гривень щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви до повноліття сина ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з індексацією відповідно до закону.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 18 травня 2021 року рішенням Саратського районного суду Одеської області. Сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовим наказом Саратського районного суду Одеської області від 21 травня 2020 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 травня 2020 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На цей час дитина підростає, потребує додаткових затрат, пов'язаних з необхідністю її інтелектуального та духовного розвитку, придбання необхідних для цього речей, іграшок. Матеріальний стан позивачки не дозволяє їй утримати неповнолітню дитину на рівні розміру аліментів, стягнутих судовим наказом від 21 травня 2020 року. Відповідач ОСОБА_2 отримує великі доходи, однак систематично скриває свої реальні доходи, ніякої іншої допомоги на утримання дитини їй не надає, у зв'язку із чим позивачка змушена звернутись до суду із вказаним позовом.
09 лютого 2022 року ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області провадження у справі відкрито, її розгляд призначений у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
25 березня 2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить у задоволенні позовних вимог до нього відмовити повністю, оскільки з поданої ОСОБА_1 позовної заяви не вбачається жодного доказу зміни матеріального стану, погіршення здоров'я. Позивачка перешкоджає спілкуванню батька дитини з сином, не надає жодної можливості батькові дитини бачитись з сином, гратися з ним, радіти його першим крокам, першим словам. Сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень відповідач не має можливості, оскільки: з 11 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_2 не працює, що підтверджується копією трудової книжки; з 15 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітний в Саратській районній філії Одеського обласного центру зайнятості, що підтверджується довідкою від 17 березня 2022 року - жодного платежу ще не отримував; відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , до складу його сім'ї входять: батьки пенсіонери, батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою старости Новоселівського старостинського округу № 121 від 18 березня 2022 року; батько ОСОБА_5 отримує пенсію в розмірі 2743,57 гривень; мати ОСОБА_6 отримує пенсію в розмірі 2008,55 гривень; відповідач ОСОБА_2 власного житла не має, що підтверджується довідкою старости Новоселівського старостинського округу № 122 від 18 березня 2022 року; відповідач ОСОБА_2 має тільки присадибну ділянку, розміром 0,60 га, город, яку оброблює самостійно, що підтверджується довідкою старости Новоселівського старостинського округу № 123 від 18 березня 2022 року.
Також, відповідач зазначає, що з лютого 2022 року матеріальний стан відповідача значно погіршився, оскільки відповідач залишився без роботи та без будь-якого доходу, значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, відповідач вказує на те, що свій батьківський борг виконує, аліменти сплачує.
Позивачка у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити, а також зазначила, що кошти, які вона отримує від відповідача у сумі 1000 гривень є не достатніми для утримання дитини. На даний час вона не працює, дитина перебуває у лікарні, однак відповідач жодної допомоги не надає.
Відповідач та його представник - адвокат Манова І.М., проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України).
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони з 05 березня 2020 року перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Саратського районного суду Одеської області від 18 травня 2021 року (а.с.11, 16).
Також, сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Саратським районним відділом державної реєстрації атктів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с. 12).
Дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні, що вбачається з довіди Долинської сільської ради Саратського району Одеської області від 14 лютого 2020 року № 41 (а.с.13).
21 травня 2020 року Саратським районним судом Одеської області видано судовий наказ у справі № 513/345/20, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 12 травня 2020 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14-15).
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 17 травня 2022 року здійсненого заступником начальника Саратського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Цурканом Ю.А., встановлено, що позивач отримувала від відповідача аліменти на утримання дитини: у січні 2022 року в сумі 1050 грн., у лютому 2022 року - 1050 грн., у березні 2022 року - 1050 грн., у квітні 2022 року - 1050 грн., у травні 2022 року - 1050 грн. Заборгованість із сплати аліментів станом на 01 червня 2022 року відсутня.
Відповідно до копії трудової книжки з 24 грудня 2020 року по 11 лютого 2022 року відповідач працював у ТОВ ОСОБА_8 , та 15 лютого 2022 року перебуває на обліку як безробітний в Саратській районній філії Одеського обласного центру зайнятості (а.с.37-39).
Відповідно до довідки від 18 березня 2022 року №121, ОСОБА_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за цією адресою зареєстровані та проживають, та до складу сім'ї входять: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.40).
Відповідно до довідок від 18 березня 2022 року №122, №123, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно власного житла на території с.Новоселівка немає та самостійно обробляє присадибну ділянку площею 0,60 га (а.с.41, 42).
Відповідно до довідки про доходи №5223332269281381 та № 5330303389361961, батьки відповідача є пенсіонерами та отримують в Саратському об'єднаному управлінні ПФУ в Одеській області пенсію (а.с.43, 44).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ст. ст. 1-3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частина 1 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікована 27 лютого 1991 року, теж визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За ч. 2, 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частина друга зазначеної статті встановлює, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У правовій позиції Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі за № 6-143цс13 колегія суддів дійшла висновку про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за судовим наказом у твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, статті 183 Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, статті 184 Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частці до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Таким чином, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути змінений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилається позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок зробив Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 524/7388/17 (провадження № 61-37490св18), від 11 вересня 2019 року у справі №662/64/18 (провадження № 61-41266св18), від 05 лютого 2020 року у справі №664/252/19-ц (провадження № 61-20737св19), від 13 лютого 2020 року у справі №466/4009/18 (провадження № 61-10529св19), від 27 травня 2020 року у справі №128/373/18 (провадження № 61-43813св18).
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Суд враховує твердження позивачки стосовно потреб дитини, що, своєю чергою, тягне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання.
Проте, самі по собі такі обставини не є достатніми для збільшення розміру стягуваних аліментів до рівня, заявленого нею в позові. Зміна у зв'язку з такими обставинами матеріального становища одержувача аліментів як підстава для збільшення стягуваних аліментів до заявленого рівня повинна бути істотною в такій мірі, що прямо впливає на спроможність утримувати дитину з урахуванням одержання аліментів у попередньому розмірі, значно утруднює таке утримання тощо. Підстави для відповідного збільшення розміру аліментів і спроможність відповідача їх сплачувати підлягають доказуванню.
Позивачкою, відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, не наведено по суті в заяві підстав, за наявності яких можуть реально виникнути умови для збільшення розміру стягуваних з відповідача аліментів до суми у 3000,00 грн на місяць на дитину, не долучено докази істотного погіршення свого матеріального становища.
Доводи позивачки щодо покращення матеріального стану відповідача, який отримує великі доходи, не підтверджено жодними доказами.
Натомість відповідачем було надано довідку з Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості про те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітний з 15 лютого 2022 року. Доказів отримання відповідачем інших доходів матеріали справи не містять. Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, станом на 17 травня 2022 року, така заборгованість відсутня.
Отже, позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту погіршення її матеріального стану, як і не надано доказів зміни матеріального стану відповідача та можливості сплачувати ним аліменти у визначеному нею розмірі.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік встановлено, прожитковий мінімум, для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що розмір стягуваних з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина провадиться у розмір 1050 гривень, що становить 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову позивачки про зміну розміру аліментів та способу стягнення аліментів, оскільки позивачкою не доведені зміни матеріального стану сторін, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та інші передбачені Сімейним кодексом України випадки, в тому числі працевлаштування відповідача, а також його спроможності сплачувати аліменти в розмірі 3000 гривень щомісячно, що було б підставою для зміни способу стягнення та розміру аліментів, що стягуються з відповідача за рішенням суду.
Суд звертає увагу сторін, що сторони не позбавлені права в майбутньому на звернення до суду з позовом про зміну розміру стягуваних аліментів, у зв'язку зі зміною матеріального стану однієї зі сторін, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Також, суд зертає увагу позивача, що якщо хвороба дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є такою, що потребує додаткових витрат на дитину, то ОСОБА_1 не позбавлена права у подальшому вирішувати у позасудовому чи судовому порядку окремо від цієї справи питання про стягнення з ОСОБА_2 відповідних додаткових витрат на дитину у зв'язку із цією хворобою.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України Про судовий збір, а в задоволенні позову відмовлено, відшкодування судових витрат не здійснюється.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 8, 141, 150, 180, 182, 183, 184, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 193, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Представник відповідача: Манова Інна Миколаївна, свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю ОД № 003515, видане 21 листопада 2018 року, адреса для листування: 68200, смт Сарата, вул. Чкалова, 15 Білгород-Дністровського району Одеської області.
Повне судове рішення складено 26 травня 2022 року.
Суддя К. Ю. Рязанова