Справа №522/2148/13-ц
Провадження № 6/522/132/22
23 травня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Довгань Ж.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі заяву представника ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зацікавлені особи: Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , -
Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив замінити стягувача у виконавчому провадженні № 53254252 щодо виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2013 року по цивільній справі 522/2148/13-ц з ПАТ «УкрСиббанк» правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк» на ОСОБА_3 .
Заява обґрунтована тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2013 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволені та стягнута заборгованість за договором про надання споживчого кредиту.
21.06.2017 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» укладено Договір факторингу, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передало ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» право вимоги за договорами про надання споживчого кредиту № 11051472000 від 06.10.2006 року та № 11161042000 від 02.07.2007 року. 21.06.2017 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» укладено Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» набуло право іпотекодержателя.
21.06.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» та ОСОБА_4 укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» передало право вимоги за договорами про надання споживчого кредиту № 11051472000 від 06.10.2006 року та № 11161042000 від 02.07.2007 року. 21.06.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» та ОСОБА_4 укладено Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_4 набув право іпотекодержателя.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
На підставі договору про поділ спадкового майна від 05.02.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , до спадкоємця ОСОБА_3 перейшла 1/2 частка спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_4 .
Під час життя ОСОБА_4 задовольнив свої право вимоги за кредитним договором за рахунок земельної ділянки та будь-яких претензій до ОСОБА_1 не мав, про що склав відповідну заяву.
Заявник вважає, що вищевказані обставини підтверджують право ОСОБА_3 на заміну сторони у зобов'язанні.
Сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 3ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про заміну сторони виконавчого провадження задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, були задоволені.
Рішення набуло чинності та на його виконання виданий виконавчий лист.
21.06.2017 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» укладено Договір факторингу, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передало ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» право вимоги за договорами про надання споживчого кредиту № 11051472000 від 06.10.2006 року та № 11161042000 від 02.07.2007 року.
Також, 21.06.2017 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» укладено Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» набуло право іпотекодержателя.
21.06.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» та ОСОБА_4 укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» передало право вимоги за договорами про надання споживчого кредиту № 11051472000 від 06.10.2006 року та № 11161042000 від 02.07.2007 року.
Крім того, 21.06.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» та ОСОБА_4 укладено Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_4 набув право іпотекодержателя.
Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 21.06.2017 року він не має будь-яких претензій, у тому числі фінансового та майнового характеру до ОСОБА_1 по Договору про надання споживчого кредиту № 11161042000 від 02.07.2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
З договору про поділ спадкового майна від 05.02.2018 року вбачається, що спадкове майно, що залишив ОСОБА_4 прийняли та поділили ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 1ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. (ч. 5ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України)
Згідно зі ст.512,514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 Цивільного кодексу України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 Цивільного кодексу України).
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Зі статей 1077 та 1079 Цивільного кодексу України та частини п'ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що договір факторингу зачіпає інтереси трьох сторін: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.
Фінансова установа - це юридична особа, яка згідно із законом надає одну або декілька фінансових послуг і внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку (пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 того ж Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг належить до фінансових послуг (пункт 11 частини 1 статті 4 Закону).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг є фінансовою послугою вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказана норма передбачає правило за яким фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання.
Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій (частини 1 та 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
Отже, відступлення права вимоги за договором споживчого кредиту на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа. (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 11 вересня 2018 року по справі № 909/968/16 та у постанові від 31 жовтня 2018 року по справі № 465/646/11).
Як вбачається з встановлених судом обставин, з укладенням Договору відступлення права вимоги № 21-06/17 від 21.06.2017 року, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор», що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_4 , який не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.
Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви суд виходить з того, заява подана представником ОСОБА_1 , в якій заявник просить замінити стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ОСОБА_3 , яка в свою чергу не була стороною у договорах відступлення права вимоги та свій намір бути стягувачем у виконавчому провадженні не заявляла.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява представника ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.258-261,268,352-354,442 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зацікавлені особи: Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя:
23.05.2022