Справа № 1519/1-163/11
Номер провадження:1/521/5/22
26 травня 2022 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з секретарем - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Одеси клопотання прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , про поновлення провадження у справі та закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229-1 КК України (1960 року) і звільнення підсудного від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, -
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229-1 КК України (1960 року).
На підставі обвинувального висновку, затвердженого 25.10.2000 року, ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 2 ст. 229-1 КК України (1960 року), а саме у незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту, вчинене за попередньою змовою групою осіб, особливо небезпечного наркотичного засобу.
20.11.2000 року постановою Іллічівського районного суду м. Одеси було оголошено розшук підсудного ОСОБА_4 та провадження у справі зупинено. Запобіжний захід підсудному змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
26.05.2022 року із клопотанням про відновлення судового провадження у зазначеній справі та вирішення питання про її закриття відповідно ст. 49 КК України (в ред. 2001 року) звернулась прокурор Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 .
Станом на день розгляду вказаного клопотання, розшук підсудного ОСОБА_4 не здійснено, місцезнаходження його не встановлено.
У судовому засіданні прокурор наполягала на задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 , вказуючи на те, що підсудний обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229-1 КК України (1960 року). 20.11.2000 року ОСОБА_4 було оголошено у розшук. Розшук підсудного не здійснено. Посилаючись на ст. 49 КК України та ст.11-1 КПК України (1960 року), коли особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років, прокурор просила задовольнити клопотання.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши прокурора, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229-1 КК України (1960 року).
Відповідно до пункту 11 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» КК України (2001 року) правила встановлені Кримінальним кодексом України (1960 року) щодо давності, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, погашення і зняття судимості, поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, якщо КК України (2001 року) пом'якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб.
Враховуючи, що КК України (2001 року) пом'якшується відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 229-1 КК України (1960 року), суд приходить до висновку про необхідність застосування до обчислення строку давності правил Кримінального кодексу в редакції 2001 року.
Так, згідно ч. 1 ст. 49 КК України (2001 року), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Частинами 2, 3 ст. 49 КК України (2001 року) передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій ст. 49 КК України (2001 року) строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Судом встановлено, що з часу вчинення кримінального правопорушення, в якому ОСОБА_4 , огли обвинувачується, минуло понад п'ятнадцять років та вказане кримінальне правопорушення не підпадає під заборону застосування давності вчинення злочинів, визначених ч. 5 ст. 49 КК України.
Розшуком підсудного ОСОБА_4 не встановлено його місцезнаходження, проживання чи перебування.
Станом на день розгляду клопотання даних про те, що ОСОБА_4 вчинив новий злочин, суду не надано.
Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Крім того, у постанові від 12.11.2019 року по справі № 566/554/16-к Верховний Суд зробив висновок, що визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та здійснюється незалежно від визнання своєї вини у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав та відсутності заперечень закрити кримінальне провадження.
Оскільки всі вимоги закону у даному випадку дотриманні, є очевидним, що існують законні підстави для звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та закриття щодо нього кримінальної справи.
Пункт 11 Розділу ХІ Перехідних Положень до КПК України (2012 року) вказує на те, що кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанції і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 11-1 КПК України (1960 року), суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
При наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК України (1960 року), суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом (ст. 248 КПК України 1960 року).
Відповідно до ст. 262 КПК України (1960 року), розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов'язковою. Розгляд справи при відсутності підсудного допускається лише у виняткових випадках: 1) коли підсудний перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду; 2) коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у його відсутності. Проте суд має право і в цьому разі визнати явку підсудного обов'язковою.
Суд вважає, що у даному випадку обставини вказаної кримінальної справи свідчать про можливість застосування норми-виключення із правила, враховуючи значний строк, який минув з часу вчинення правопорушення до дня судового розгляду. З моменту вчинення кримінального правопорушення і до теперішнього часу минуло більше 21 року, тобто минули строки давності притягнення ОСОБА_4 , огли до кримінальної відповідальності.
Підсудний ОСОБА_4 , не з'являючись до суду з першого дня перебування справи у суді, фактично ігнорує не тільки правосуддя але й обставини, які можуть вплинути на його права та обов'язки. Не бажання розумно оцінити всі наслідки притягнення до кримінальної відповідальності, ігнорування системи правосуддя, на думку суду, свідчать про небажання у будь-який спосіб вирішити вказану кримінальну справу. Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_4 , огли не бажає спростування обвинувачення та реалізації свого права на захист, відмовляючись у такий спосіб від своїх прав, які передбачені і гарантовані КПК України (1960 року), в тому числі і від права на розгляд відносно нього справи у суді.
Враховуючи викладені обставини та встановлені факти, а також вимоги КПК, суд вважає, що у даному випадку можливо без шкоди для особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, провести розгляд кримінального провадження без її участі та закрити провадження у справі з підстав, встановлених у законі, звільнивши ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, а тому клопотання прокурора про поновлення провадження у кримінальній справі та про закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
У зв'язку із закриттям справи суд скасовує обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний постановою Іллічівського районного суду м. Одеси 20.11.2000 року, а також речові докази, відповідно до постанови слідчого ОСОБА_5 від 19.10.2000 року, а саме: 118 шприців з ацетильованим опієм об'ємом 192,3мл., зміст сухого залишку якого складає - 1,692 гр., знищити.
Керуючись ст. 49 КК України (в ред. 2001 року), п. 11 Розділу ХІ Перехідних Положень до КПК України (в ред. 2012 року), ст.ст. 11-1, 248, 262, КПК України (в ред. 1960 року),
Клопотання прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , про поновлення провадження у справі та закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229-1 КК України (1960 року) і звільнення підсудного від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229-1 КК України (1960 року) - відновити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229-1 КК України (1960 року) у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та кримінальну справу закрити на підставі ст. 49 КК України та ст. 11-1 КПК України (1960 року).
Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_4 . Огли постановою Іллічівського районного суду м. Одеси 20.11.2000 року - скасувати.
Речові докази, відповідно до постанови слідчого ОСОБА_5 від 19.10.2000 року, а саме: 118 шприців з ацетильованим опієм об'ємом 192,3 мл., вміст сухого залишку якого складає - 1,692 гр., (квитанція №273) - знищити.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до Одеського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1