Єдиний унікальний № 946/1894/21
Провадження № 1-кп/946/191/22
про відмову в задоволенні клопотання
26 травня 2022 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у місті Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні клопотання про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12019160150002160, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ізмаїл Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5
інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_6 , представниця потерпілого ОСОБА_7 .
Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), судом прийнято рішення про продовження судового розгляду без його участі.
Суть питання, що вирішується
1.Захисник ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд не розглядати обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням від 17.12.2021, як такий, що складений з порушенням норм КПК поза строками досудового розслідування, повернути обвинувальний акт прокурору та закрити кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК на підставі п.10 ч. 1 ст. 284 КПК. При цьому захисник послався на те, що наказом Офісу Генерального Прокурора від 30.09.2021 №309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (очевидно, йде мова про наказ Генерального прокурора з такими же реквізитами та назвою) обмежено перелік процесуальних керівників у кримінальному провадженні, що мають право підписувати документи про зміну обвинувачення, та повноваження по підписанню документу про зміну обвинувачення надані лише старшим групи прокурорів, а не всім членам групи прокурорів. Враховуючи, що прокурор ОСОБА_4 не був старшим групи прокурорів, то у нього не було і повноважень на зміну обвинувачення в суді. А щодо строків досудового розслідування захисником ОСОБА_5 наведені, по суті, аналогічні мотиви, що були викладені в раніше поданому ним клопотанні про закриття кримінального провадження, яке судом вже було розглянуто по суті відповідно до ухвали суду від 09.11.2021.
Встановлені судом обставини
2.У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника.
3.Прокурор ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 та проти закриття кримінального провадження, пославшись на те, що при складанні обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням він узгодив свої дії зі старшим групи прокурорів, яким на той час був прокурор ОСОБА_8 , а підстав для закриття кримінального провадження немає.
4.Представниця потерпілого ОСОБА_7 також заперечила проти клопотання захисника ОСОБА_5 , зазначивши, що наведені в клопотанні мотиви, судом раніше вже розглядалися та їм була надана оцінка, і чинним КПК не передбачена можливість повернення обвинувального акту на стадії судового розгляду.
5. ОСОБА_3 , згідно обвинувальному акту, обвинувачується у вчиненні 13.10.2019 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
6.Під час судового розгляду прокурором ОСОБА_4 було змінене обвинувачення шляхом складання 17.12.2021 обвинувального акту, погодженого з прокурором вищого рівня, а саме з керівником Ізмаїльської окружної прокуратури, зі зміненим обвинуваченням, долученням його до матеріалів кримінального провадження та вручення його копії 21.12.2021 учасникам судового провадження під час судового засідання.
Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали, і положення закону, яким суд керувався
7.Суд, розглянув клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухав думки учасників судового провадження, дійшов висновку, що в клопотанні захисника ОСОБА_5 слід відмовити з таких підстав.
8.Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 КПК, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
9.Тому порядок зміни обвинувачення в суді регламентований положеннями саме ст.ст. 338, 341 КПК, і не може бути регламентованим іншими нормативно-правовими актами, які не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 1 КПК, тобто які не є Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та іншим законом України.
10.Зокрема, за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 338 КПК з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.
11.Відповідно до ч. 1 ст. 341 КПК, якщо в результаті судового розгляду прокурор, крім випадку, коли ним є Генеральний прокурор, дійде переконання, що необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його, висунути додаткове обвинувачення або розпочати провадження щодо юридичної особи, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня. Суд за клопотанням прокурора відкладає судове засідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів.
12.При цьому зазначені норми прямо уповноважують прокурора на вчинення процесуальних дій щодо зміни ним обвинувачення, регламентують порядок їх вчення та не містять спеціальної регламентації щодо того, хто саме з групи прокурорів уповноважений їх вчиняти. Тільки ч. 1 ст. 341 КПК прямо встановлений обов'язок прокурора, коли він дійде переконання, що необхідно змінити обвинувачення, погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня. Щодо необхідності погодження процесуальних документів зі страшим групи прокурорів або про можливість зміни обвинувачення виключно старшим групи прокурорів ані вказаною нормою, ані іншими нормами КПК, у тому числі ст.37, не передбачено.
13.Більше того, нормами КПК взагалі не визначений правовий статус та коло процесуальних повноважень старшого групи прокурорів. Тільки лише ч. 1 ст. 37 КПК встановлено, що у разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Чинний КПК також не регламентує і порядок взаємодії між прокурорами та старшим групи прокурорів, у тому числі і порядок керування старшим групи прокурорів діями інших прокурорів. Тому така регламентація винесена за межі кримінального процесуального законодавства України.
14.Натомість п. 15 ч. 2 ст. 36 КПК наділяє повноваженнями прокурора підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК. Положення ст. 36 КПК також не містять будь-яких обмежень щодо реалізації прокурором своїх повноважень в залежності від того чи є він або не є старшим групи прокурорів.
15.Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, Офіс Генерального прокурора не наділений повноваженнями організовувати діяльність органів прокуратури України та видавати відповідні накази у зв'язку з цим, натомість такими повноваженнями відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 9 вказаного Закону наділений Генеральний прокурор, яким і було видано відповідний наказ «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 30.09.2021 №309 (далі - Наказ №309), на який посилається захисник у своєму клопотанні. При цьому, згідно ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону, Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
16.Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 1 КПК, накази Генерального прокурора не складають кримінальне процесуальне законодавство України, а тому не можуть регламентувати порядок кримінального провадження.
17.Крім того, п. 11 Наказу №309 з метою забезпечення ефективної організації діяльності прокурорів прокуратур усіх рівнів у кримінальному провадженні Генеральним прокурором наказано прокурору, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відповідно до вимог законодавства здійснювати певні дії, серед яких згідно п/п. 11.10. п. 11 у разі здійснення повноважень у складі групи прокурорів перед вчиненням процесуальних дій та прийняттям процесуальних рішень узгоджувати їх зі старшим прокурором групи, рішення якого є остаточним, а згідно п/п. 11.22. п. 11 здійснювати інші повноваження, передбачені КПК. Пунктом 22 Наказу №309 старшим прокурорам груп прокурорів відповідно до вимог законодавства також наказано здійснювати певні дії, серед яких згідно п/п. 22.3. п. 22 підписувати за необхідності процесуальні документи прокурорів про зміну або відмову від обвинувачення, висунення додаткового обвинувачення, а також погоджувати такі рішення з прокурором вищого рівня, укладати угоди про визнання винуватості тощо.
18.Але, ані п. 11, ані п. 22 зазначеного Наказу №309 не заборонено прокурору, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні в складі групи прокурорів, змінювати обвинувачення в суді. Вказаними положеннями Наказу №309 також не визначена можливість змінювати обвинувачення в суді виключно старшим групи прокурорів. Більше того, з п/п. 11.22. п. 11 Наказу №309 випливає, що прокурору, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, наказано здійснювати інші повноваження, передбачені КПК, до яких відповідно до наведених п. 15 ч. 2 ст. 36, ст. 338 КПК відноситься і право змінювати обвинувачення в суді.
19.Таким чином, враховуючи, що накази Генерального прокурора не складають кримінальне процесуальне законодавство України, те, що чинним кримінальним процесуальним законодавством України прокурору у складі групи прокурорів не тільки не заборонено, а й надані повноваження на зміну обвинувачення в суді, а також те, що такої заборони не містить і Наказ №309, який лише забезпечує ефективну організацію діяльності прокурорів прокуратур усіх рівнів у кримінальному провадженні, то суд вважає, що змінювати обвинувачення в суді має право будь-який прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, незалежно від того чи є він старшим групи прокурорів.
20.Саме тому, суд не погоджується з посиланнями захисника ОСОБА_5 на те, що у прокурора ОСОБА_4 не було повноважень на зміну обвинувачення в суді, оскільки він не був старшим групи прокурорів, у зв'язку з тим, що проаналізовані норми чинного кримінального процесуального законодавства прямої заборони цього не містять.
21.Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
22.Як було вище наведено, прокурор чинним кримінальним процесуальним законодавством уповноважений змінювати обвинувачення в суді, яке суд зобов'язаний розглянути у порядку, встановленому КПК, за наслідками чого на стадії судового розгляду уповноважений ухвалити вирок та не уповноважений на вчинення чи не вчинення інших дій, а саме не розглядати обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням, який складений з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, та повертати його.
23.Що стосується обґрунтувань захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, то судом вони вже раніше розглядалися під час розгляду клопотання захисника про закриття кримінального провадження з тих же підстав, та мотиви про їх безпідставність докладно були наведені в ухвалі від 09.11.2021, якою було відмовлено в задоволенні клопотання захисника. Суд на вбачає підстав для відступлення від раніше наведених мотивів. Суд також не вбачає підстав для відступлення від них також і у зв'язку зі зміною обвинувачення.
24.Тому у клопотанні захисника ОСОБА_5 слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 36, 37, 284, 338, 341, 370 - 372 КПК, суд -
постановив:
1.У клопотанні захисника ОСОБА_5 про не розгляд обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням від 17.12.2021, про повернення обвинувального акту та про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 14.10.2019 за №12019160150002160 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК відмовити.
2.Ухвала оскарженню не підлягає.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1