24.05.2022
Справа № 497/70/22
Провадження № 2/497/206/22
24.05.22 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Висоцького С.О.
секретаря судового засідання - Войтової С.І.
без участі сторін,
розглянувши за відсутністю сторін у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Болград матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Ухвалою суду від 27.01.2022 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання з врахуванням відкладень було призначене в режимі відеоконференції на 24.05.2022 року, але сторони, повідомлення яких здійснювалось судом належним чином, не з'явились, конверт з повісткою відповідачу повернувся до суду без вручення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
24.05.2022 року представником позивача надано заяву про неможливість прийняти участь в судовому засіданні та розгляд її заяви про забезпечення позову у її відсутність.
Представник позивача надала до суду заяву про забезпечення позову, якою просила накласти арешт:
- на корівник, на нежитлову будівлю, загальною площею 588 кв.м, реєстраційний номер майна: 1775737451239, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 30494415, дата, час державної реєстрації 26.02.2019 09:07:11.
- на земельну ділянку, площею: 0.08 (га), для індивідуального садівництва, землі сільськогосподарського призначення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 985029351250, кадастровий номер: 5125083900:01:001:0920, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, сільська рада Приморська, номер запису про право власності: 15633078, дата, час державної реєстрації: 25.07.2016 10:22:01;
- на нежитлову будівлю, мийку автомобільного транспорту, загальною площею: 115.7 кв.м, площа земельної ділянки: 522 кв.м, загальна вартість нерухомого майна: 66705.00 гривен; номер запису: 94 в книзі: 1; реєстраційний номер майна: 19577419, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дата прийняття рішення про державну реєстрацію та внесення запису: 16.07.2007 року, підстава виникнення права власності: рішення Татарбунарського районного суду Одеської області , справа №2-714/2007 від 29.05.2007 року;
Заява мотивована тим, що відповідач заборгував позивачу 3035973,64 грн., що значною сумою і дана сума є об'єктивно більшою до ринкової вартості зазначеного майна, є підстави вважати про відчуження відповідачем цього майна, що виключить можливість в майбутньому виконати рішення суду.
Крім того, представник позивача наголосив на тому, що не можливо вирішити питання зустрічного забезпечення через поважні причини, так як позивач є багатодітною матір'ю, має чотирьох дітей, троє з яких є неповнолітніми, та її дохід з серпня 2020 по грудень 2021 року склав 276000.00 гривен.
Згідно з ч.1 та ч 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, встановлює, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясовує обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналогічні висновки містяться в Ухвалі КЦС ВС від 30 червня 2021 року по справі № 947/38823/20.
Розглянувши вищезазначену заяву, враховуючи обґрунтування представника позивача, приходить до наступного висновку.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.12.2021 року за відповідачем зареєстровано нерухоме майно - корівник, загальною площею 588 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянку, площею 0.08 га, для індивідуального садівництва, землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер: 5125083900:01:001:0920, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, сільська рада Приморська, нежитлова будівля - мийка автомобільного транспорту, загальною площею: 115.7 кв.м, площа земельної ділянки: 522 кв.м,, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,
Також з в казаної Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що наявні записи про реєстрацію обтяжень нерухомого майна відповідача від 20.09.2018 року на підставі ухвали суду, від 18.02.2021 року на підставі постанови приватного виконавця про арешт майна нкладено арешт на все нерухоме майно.
Позовні вимоги заявлені на суму 3035973,64 гривен та обґрунтовані неповерненням у встановлений строк відповідачем отриманих в борг за розпискою коштів в сумі 2,460 млн. грн. Оригіналу розписки позивачем не надано. Тобто між сторонами дійсно виник спір.
Однак, позивачем не надано доказів відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, предмету спору, оскільки відсутні докази реальної ринкової вартості нерухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт.
Також позивачем не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Так, доводи заяви про забезпечення позову в частині наявності підстав вважати про наявність наміру відчуження відповідачем цього майна, що виключить можливість в майбутньому виконати рішення суду, є голомовними та не підтвердженими жодними доказами.
Суд зазначає, що встановлена наявність діючих зареєстрованих обтяжень виключає можливість відчуження відповідачем власного нерухомого майна.
Отже, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача забезпечення позову у вищевказаний спосіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 198 ЦПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження, зокрема, у випадках визначених ч.2 ст. 223 цього Кодексу; коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи те, що в даному підготовчому засіданні неможливо вирішити всі питання, передбачені ст. 197 ЦПК України, відсутнє повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; суд дійшов висновку, що підготовче судове засідання підлягає відкладенню з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання.
Керуючись ст.ст. 128, 130, 149-153, 197, 198, 212, 223 ЦПК України, суд
В задоволенні Заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно, подану представником, - відмовити повністю.
Відкласти підготовче засідання по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики на 14.07.2022 року о 09:30 годині, яке відбудеться у приміщені Болградського районного суду Одеської області за адресою: м. Болград, вул.25 Серпня, 192, зал №6.
Повідомити сторони про час та дату підготовчого засідання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя С.О.Висоцький