04.05.2022
Справа № 497/2118/2021
Провадження № 2/497/98/22
заочне
04.05.2022 рокуБолградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кравцової А.В.,
секретар судового засідання Бекметова Х.В.,
розглянувши за відсутністю сторін заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виключення особи з кола спадкоємців та визнання права власності на спадкове майно,
16.11.2021р. позивач звернулася до суду з позовом, яким просить визнати за нею право власності на 28 / 125 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , визнати гр. ОСОБА_3 такою, що не є спадкоємцем за законом майна ОСОБА_4 , та припинити право гр. ОСОБА_2 на 14 / 125 часток у спільному майні - вищевказаному спірному домоволодінні.
В обґрунтування своїх вимог позивач стверджує, що після смерті її чоловіка - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , -відкрилася спадщина на 14 / 25 часток житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є: його дружина - вона, позивач, його діти: син ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_2 , що не бажає прийняти цю спадщину, а також батько - ОСОБА_6 , який заявою від 12.03.1992р. за №204/91 передав своє право на свою частку у спадщині онукові ОСОБА_5 .
Однак, в її, позивачки, чоловіка - спадкодавця ОСОБА_4 , у 1977 році була народжена ще одна дочка - ОСОБА_7 , яка у 1978 році була усиновлена (удочерена) і її прізвище змінилося на « ОСОБА_8 », а ім'я по батькові стало « ОСОБА_9 »; після укладення шлюбу у 1994р. прізвище ОСОБА_10 змінилося на " ОСОБА_11 ", а у 2006р. - після укладення шлюбу з ОСОБА_12 - їй було присвоєно прізвище « ОСОБА_13 », тому, на момент удочеріння ОСОБА_14 - у 1978 році, вона, як усиновлена, на підставі ст.117 КоБС УРСР, який був чинний на той час, - є звільненою не лише від всіх обов'язків щодо спадкодавця і його родичів, а й втратила особисті та майнові права щодо них, у зв'язку з чим не належить до кола спадкоємців ОСОБА_4 , проте від її імені подана заява нотаріусу про прийняття спадщини, що на думку її, позивача, не наділює її правом на спадкування, тому вона підлягає виключенню з кола спадкоємців судом.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 , яка є дочкою її, позивачки, та спадкоємця, хоча формально й прийняла спадщину шляхом проживання зі спадкодавцем, проте свідоцтво про право на спадкове майно, а саме на 14 / 125 часток спірного домоволодіння не оформила, відмовляючись таким чином від спадщини, мотивуючи відмову незначною часткою, яка отримана нею у спадщину, а також тим, що вона на момент отримання спадщини була неповнолітньою, але, після настання повноліття, вона має право розпоряджатися своїми правами самостійно і не бажає приймати цю спадщину, має інше житло, не має наміру нести поточні витрати на утримання спірного житлового будинку, що унеможливить спільне володіння та користування цим майном.
Відповідно до розписки ОСОБА_2 , вона від позивачки отримала без будь-якого психічного, фізичного та іншого насильства від будь-якої особи компенсацію в розмірі 20800грн. за припинення її права власності на 14 / 125 частин спірного домоволодіння, вважає її вигідною, матеріальних, фінансових та будь-яких інших претензій до позивача - ОСОБА_1 з приводу припинення в подальшому її, ОСОБА_2 , права власності у вищевказаному майні вона не має і в подальшому мати не буде.
У судове засідання позивач не прибула, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, підтримавши свої позовні вимоги, просила задовольнити їх в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 надіслала суду заяву, що вона вимоги позову визнає, просить розглянути справу без її участі.
Відповідач ОСОБА_3 сповіщалася належним чином про час, місце та дату судового засідання, але до суду не прибула, заперечень чи заяв не надала.
Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що справа підлягає заочному розгляду, а позовні вимоги - підлягають задоволенню, за наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Болград помер гр.ОСОБА_4 (свідоцтво про його смерть НОМЕР_1 , видане повторно Ізмаїльським відділом державної РАЦС Південного МУ МЮ (м.Одеса) 28.01.2021р., а.с.7), після його смерті відкрилася спадщина на його майно, у тому числі - на житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 185706грн. (а.с.13-15);
- витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 27.01.2021р. підтверджується, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем з 26.08.1978р., який був зареєстрований відділом державної РАЦС Болградського РУЮ Одеської області, а/з №122, до актового запису були внесені відомості про зміну позивачкою імені з " ОСОБА_15 " на " ОСОБА_16 ", актовий запис про зміну імені №4 від 09.04.1998р. (а.с.8,9);
- рішенням Болградського районного суду від 17.08.2021р. (справа №497/388/2021, провадження №2/497/328/2021), яке вже набрало законної сили, за позивачем ОСОБА_1 визнано у порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 14 / 125 частин житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на 83 / 125 частин цього ж спірного домоволодіння у порядку спадкування після смерті її сина ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що, загалом, становить 97 / 125 частин цього домоволодіння, і складає значну частку у нерухомому майні (а.с.10-11);
- з довідки №28, виданої 29.01.2021 року КП «Болградське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що за спадкодавцем ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва на спадщину за заповітом від 28.07.1986р. було зареєстровано право власності на 14 / 25 частин житлового будинку під АДРЕСА_2 , а ще на 11 / 25 частин цього ж домоволодіння право власності було зареєстроване за ОСОБА_5 - сином позивачки - на підставі договору дарування від 17.04.2012р. (а.с.12);
- згідно копії спадкової справи №204/1991, яка міститься в матеріалах судової справи №497/388/2021 (на а.с.56-91), що зберігається в архіві Болградського районного суду Одеської області, спадкоємцями за законом першої черги майна спадкодавця ОСОБА_4 , відповідно до ст.529 ЦК Української РСР (1963 року), який діяв на момент відкриття спадщини, значаться: його батько - ОСОБА_6 , який заявою від 02.03.1992р. відмовився від спадщини на користь онука ОСОБА_17 , та дружина - позивачка ОСОБА_1 - відповідно до її заяви від 04.03.1992р., згідно якої вона прийняла спадщину від свого імені та імені своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що повторно було видане 28.01.2021р. Ізмаїльським міськрайонним відділом державної РАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_5 є сином спадкодавця ОСОБА_4 та позивачки ОСОБА_1 (а.с.21), ;
- відповідно до свідоцтва про народження відповідачки ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (серії НОМЕР_3 , виданого повторно 09.04.1998р. відділом РАЦС Болградського району Одеської області), -її батьком є спадкодавець ОСОБА_4 , а матір'ю - позивачка ОСОБА_1 (а.с.19); відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 03.11.1998р. Оріхівською сільською радою Болградського району Одеської області, ОСОБА_21 змінила прізвище на « ОСОБА_22 » (а.с.20);
- відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 24.02.2015р., син позивачки і спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 32 роки (а.с.22);
- згідно копії спадкової справи №318/2015, яка міститься в матеріалах справи №497/388/2021 (на а.с.92-137), що зберігається в архіві Болградського районного суду Одеської області, спадкоємцем за законом першої черги майна спадкодавця ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , -є його мати - позивачка ОСОБА_1 , згідно її заяви від 20.08.2015р., інших спадкоємців не вбачається;
- крім того, матеріали вищезазначеної спадкової справи №204/1991, копія якої міститься в матеріалах судової справи №497/388/2021 (на а.с.56-91), що зберігається в архіві Болградського районного суду Одеської області, -містять заяву ОСОБА_23 від 13.11.1991р., яка від імені та в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_7 також забажала прийняти спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавши копію свідоцтва про народження дочки на ім'я ОСОБА_7 (а.с.62);
- однак, як встановив суд вищевказаним рішенням від 17.08.2021р. та ухвалою від 17.05.2021р. у справі №497/388/2021 (провадження №2/497/328/2021), які вже набрали законної сили, - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є наразі ОСОБА_3 , оскільки їй, відповідно до свідоцтва про її народження, що було видане 04.03.1993р. Болградським районним відділом ЗАГС Одеської області у зв'язку з внесенням змін до актового запису №196 від 18.08.1977р. про її народження, - було змінено її прізвище та по батькові на " ОСОБА_10 " у зв'язку зі зміною ПІБ батька « ОСОБА_24 » (а.с.49, 138-139 у спр.№497/388/2021); це прізвище відповідачка двічі змінювала у зв'язку з реєстрацією шлюбів: на " ОСОБА_11 " та " ОСОБА_13 " (а.с.10-11);
- судом у даному провадженні було задоволено клопотання позивачки про витребування доказів з відділу державної РАЦС у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса): реєстрові книги актових записів про народження за 1977 рік для з'ясування факту народження та всиновлення ОСОБА_25 (по батькові після всиновлення - ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 , та отримано копію актового запису №196 від 18.08.1977р. про реєстрацію народження ОСОБА_7 , згідно якого до актового запису дитини були внесені виправлення на підставі Рішення РВК Кам'яномостовської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 27.01.1993р. про усиновлення, а саме: прізвище дитини змінено на " ОСОБА_8 ", а по батькові - на " ОСОБА_9 ", ПІБ батька виправлено на " ОСОБА_24 ", прізвище матері - змінено на підставі свідоцтва про шлюб від 15.08.1978р. на " ОСОБА_8 " - ім'я та по батькові матері залишено як " ОСОБА_26 ", ІНФОРМАЦІЯ_7 , та у зв'язку з усиновленням (удочерінням) і зміною прізвища і по батькові дитини, -03.03.1993р. було видано нове свідоцтво про народження про народження відповідачки ОСОБА_27 (а.с.8,9, 53, 53зв.);
- при оформленні позивачкою права власності на спадкове спірне вищезазначене домоволодіння, станом на теперішній час залишається відкритими 28 / 125 часток, які не були розподілені між спадкоємцями, якими на теперішній час є позивач ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 , що є спадкоємцями першої черги;
- відповідач ОСОБА_2 , хоча формально й прийняла спадщину після смерті батька автоматично, будучи неповнолітньою, але її воля сформувалася лише після набуття нею повноліття, у даному провадженні вона стверджує, що своє право на спадкове майно, а саме, - на 14 / 125 часток спірного домоволодіння не оформила, оскільки, як стверджується у позові, не бажає цього, і це підтверджується її заявою про визнання позову (а.с.36 у спр.№497/388/2021), відмова її від спадщини мотивується незначною часткою, яка отримана нею у спадщину, а також тим, що вона на момент отримання спадщини була неповнолітньою, спадщина мала перейти до неї автоматично, проте, після настання повноліття, вона має право розпоряджатися своїми правами самостійно і не бажає приймати цю спадщину, бо має інше житло, а її права на спірний житловий будинок є незначними для того, щоб здійснювати вкладення в нього грошових коштів, адже проживати у вказаному будинку вона не збирається, а тому - не має наміру нести поточні витрати на утримання цього житлового будинку, що робить неможливим спільне володіння та користування майном;
- відповідно до розписки, наданої ОСОБА_2 , стверджує позивачка, ОСОБА_2 отримала від неї, позивачки, компенсацію в розмірі 20800 грн. за припинення її права власності на 14 / 125 частин спірного домоволодіння, розмір вищевказаної компенсації вважає для неї вигідним та отримала його без будь-якого психічного, фізичного та іншого насильства від будь-якої особи, тому матеріальних, фінансових та будь-яких інших претензій до позивача - ОСОБА_1 з приводу припинення в подальшому права власності у вищевказаному майні відповідач ОСОБА_2 не має і в подальшому мати не буде.
Згідно заяви ОСОБА_3 , що міститься в матеріалах справи №497/388/2021 на а.с.44, вона визнає право ОСОБА_1 на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_4 , та не претендує і не має наміру претендувати на нього, тому не заперечує проти задоволення в повному обсязі позову ОСОБА_1 про визнання права власності на усе спірне домоволодіння; копія цієї заяви додана позивачем до даного позову (а.с.41).
Оскільки вищевказаним рішенням суду від 17.08.2021р. позов ОСОБА_1 був задоволений частково через нез'ясованість прав на спірне спадкове майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд у даному судовому засіданні, встановив наступні обставини.
Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ст.553 ЦК Української РСР (1963 року), що діяв на момент відкриття спадщини, до якої входить спірне домоволодіння, спадкоємець за законом або за заповітом мав право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.
Вважалося також, що відмовився від спадщини може той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст.549 цього ж ЦК Української РСР (1963 року).
Оскільки відповідач ОСОБА_20 не вчинила особисто жодної дії, яка б свідчила про прийняття нею спадщини, у тому числі, після набуття повноліття, не заперечує проти задоволення позову матері, тобто, визнання за позивачкою права власності на спадкове майно, у тому числі - й щодо частки, яка б припадала на її, ОСОБА_2 , власність в разі, якщо б вона забажала набути відповідне право, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності на частку, яку мала успадкувати ОСОБА_2 , - підлягають задоволенню.
Ст.ст.1216-1218,1220-1223,1258,1261 ЦК України регламентовано, що «Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3ст.46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (ст.2 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. В разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки». А, відповідно до ст.1268 цього ж Кодексу, «спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її».
Щодо права відповідача ОСОБА_3 на спадкове майно після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , судом встановлено наступне.
Спеціальна норма (ст.1260 ЦК України) присвячена спадкуванню усиновленими та усиновлювачами, виокремлюючи їх у окрему категорію спадкоємців.
Так, усиновлення є юридичним фактом, у силу якого між дитиною й усиновлювачем встановлюються такі правові відносини, які існують між кровними батьками і дітьми. Усиновлені втрачають особисті та майнові права та обов'язки щодо своїх рідних батьків і кровних родичів та набувають їх щодо усиновлювачів та їх родичів.
Усиновлений та його нащадки не спадкують після смерті своїх кровних батьків, інших родичів за походженням по висхідній лінії.
Закон не передбачає обов'язкової вказівки в актовому записі про народження дитини її усиновлювачів як батьків. На їхнє бажання вони можуть бути записані в книгах записів народжень як батьки усиновленого, але можуть бути зазначені і справжні батьки. Проте на виникнення права на спадкування ці обставини не впливають, оскільки юридичне значення має сам факт усиновлення.
Рішенням суду про усиновлення може бути збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням. Тоді в разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, тобто він має успадкувати ту частину спадщини, яка належала б за законом його матері, батькові за походженням, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ст.1266 ЦК України). У разі смерті брата, сестри за походженням усиновленого, він може закликатися до спадкування як спадкоємець другої черги за законом.
Суду не надано відомостей щодо збереження правового зв'язку між усиновленою ОСОБА_27 та її бабою, дідом, братом чи сестрою за походженням від спадкодавця ОСОБА_4 .
Крім того, станом на дату всиновлення (удочеріння) ОСОБА_27 - на 15.08.1978р. діяв КоБС УРСР, який статтею 117 чітко визначав, що усиновлені не лише звільняються від всіх обов'язків щодо своїх батьків та їх родичів, а й втрачають особисті та майнові права щодо них.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_27 не входила до кола спадкоємців на момент смерті її біологічного батька - спадкодавця ОСОБА_4 , оскільки була всиновлена іншою особою і набула права і обов'язки щодо батька, який її всиновив - ОСОБА_24 , а тому вона не може бути спадкоємцем майна ОСОБА_4 , і підлягає виключенню з кола його спадкоємців, оскільки від її імені, вже після її усиновлення, ОСОБА_24 , її матір'ю в її інтересах була подана заява про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 .
З матеріалів даної справи також вбачається, що право власності позивачки на ще одну частину спірної нерухомості - спадкове майно, про яке йдеться у позові, визнає відповідач ОСОБА_2 , яка мала на нього право, та не заперечується відповідачем ОСОБА_3 , право в якої на це спірне майно даним рішенням суду визнане таким, що відсутнє.
Відповідно до п.3.1 роз'яснення Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання в разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що право позивача на спірне спадкове майно - частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - на 28 / 125 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ніким не оспорюється та визнається відповідачами, та підтверджується вищевказаними дослідженими судом доказами та обставинами, встановленими в ході розгляду справи, які узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Керуючись ст.ст.529,549,553 ЦК Української РСР, ст.ст.1216-1218,1220-1223,1258, 1261,1268,1269,1280 ЦК України, ст.ст.12,81,82,259,263-265,280-284,351,354,355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виключення особи з кола спадкоємців та визнання права власності на спадкове майно.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (уродженку м.Болград, Одеської області), - такою, що не є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Припинити право ОСОБА_2 , 1978р. народження (РНОКПП НОМЕР_6 ), що належало їй, - на 14 / 125 часток у спільному майні - житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_7 ), право власності на 28 / 125 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Заочне рішення суду може бути переглянуте Болградським районним судом Одеської області за заявою відповідача, яка подається до канцелярії суду особисто відповідачем чи його представником, або надсилається ними поштою на адресу суду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, а відповідачем - після отримання копії ухвали про відмову у перегляді заочного рішення, після чого рішення набирає законної сили. Строк для апеляційного оскарження рішення суду може бути поновлений в разі його пропуску з поважних. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 14.05.2022 року.
Суддя А.В. Кравцова