Справа № 495/6900/19
Номер провадження 1-і/495/16/22
26 травня 2022 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський в режимі відеоконференції клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обунуваченому по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 12019160240000279 від 07.02.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України та клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4
сторони кримінального провадження:
прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3
обвинувачений ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а строк тримання під вартою відносно обвинуваченого спливає - 02.06. 2022 року. Він обвинувачуються у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад 5 років.Може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків та малолітних потерпілих.
Захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 заперечував проти заявленого клопотання прокурора, просив суд обрати відносно свого підзахисного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту та заявив письмове клопотання про зміну запобіжного заходу оскілький криімнальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 тривалий час не находить свого законного вирішення, ,зібрані під час досудового рослідування і надані суду докази є недопустимитак як зібрані з порушенням норм КПК України,потерпілі фактично підтвердили непричасність його підзахисного до скоєння злочинута неправомірні дії слідчого. Просив обрати у відношенні ОСОБА_4 міру запобвжного заходу-нічний домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання , суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», а саме:
«У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту».
Оскільки справа знаходиться в провадженні іншого складу суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області , але з урахуванням того, що суддя ОСОБА_7 знаходиться у черговій відпустці , суд вважає необхідним провести розгляд клопотання прокурора стосовно прдовження заастосування ОСОБА_4 міри запобіжного заходу суддєю ОСОБА_1 яка визначена згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2022.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Відповідно до ст. 383 ч.3 КПК України усі питання, пов'язанні з судовим розглядом, крім питання, передбаченого частиною третьою ст. 331 КПК України, судді і присяжні вирішують спільно.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного обвинуваченого постійного місця роботи чи навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, наявність повідомлення особи про підозру у вчинені іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди у завдані якої обвинувачується особа.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Так, згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
Зважаючи на обставини інкриминованого обвинуваченому ОСОБА_8 злочину , його характер зухвалісті,тяжкості та суспільній небезпечності, а також можливої міри покарання,яка може бути йому призначена у разі визнання його винуватим,з урахуванням положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати,що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може переховуватися від суду,вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення іншим чином.
У рішенні по справі "W проти Швейцарії " від 26.01. 1993 року Європейський суд з прав людини вказав,що врахування тіжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатьньо високим ступенем імовірності ії поведінку,беручи до уваги,що майбутне покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того,що підозрюваний може ухилитися від слідства.
Також,Європейський суд з прав людини у справі " Ілійков проти Болгарії " закріпив,що " Суворість передбаченого покарання " є суттєвим елементом при оцінюванні " ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Підтвердженням існування зазначених ризиків слугує характерстика обвинуваченного ОСОБА_4 який офіційно не працевлаштований, не одружений, тобто, в нього відсутні міцні соціальні зв'язки. Також,зважаючи на те,що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не прийнято і на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, суд вважажє що в данному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 15 років ,суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих , вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад п'ять років, за станом здоров'я може триматися під вартою, не працює, має постійне місце проживання, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий , застосований до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не порушував у зв'язку з відсутністю об'єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі, а також те, що ОСОБА_4 має реальну можливість переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, що не надасть можливості забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора, заявлене під час підготовчого судового розгляду обвинувального акту відносно обвинуваченого є обґрунтованим і підлягає задоволенню та обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити на строк шістдесят днів з моменту постановлення наявної ухвали, тобто з 26.05.2022 року.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину суд вважає на підставі ст. 187 ч.4 КПК України за необхідне не визначати розмір застави ообвинуваченому .
З підстав ,наведених судом вище,які обгрунтовують продовження обвинученому запобіжного заходу у вигляді тривання під вартою, суд вважає що на данному етапі судового розгляду відсутні підтави для зміни запобіжного заходу ,а наведені захисником підтави для зміни міри покарання- недопустимість( на його думку ) доказів по справі не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу ,оскільки питання допустимості доказів вирішує колегія суддів в нарадчій кімнаті при винесенні вироку ( оправдувального або обвинувального ),крім того, в матеріалах справи відсутні процессуальні документи згідно до яких колегія суддів визнавала би вищевказані докази очевидно недопустимими.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 314-316, 369-372, 392-395 КПК України, суд
-
Задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» строком на 60 днів, який діє включно по 24.07.2022 року включно.
Строк дії ухвали про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 закінчується 25.07.2022 року.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у- відмовити .
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1