Номер провадження: 11-кп/813/1322/22
Справа № 522/14590/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження), апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2022 року, у кримінальному провадженні №12021163520000414 від 05.07.2021 року, відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тбілісі, Республіка Грузія, громадянина Грузії, не працевлаштованого, з середньою освітою, неодруженого, реєстрації на території України не має, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 19.10.2020 року Приморським районним судом м. Одеси по ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років 4 місяців позбавлення волі, звільнений за відбуттям строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув'язнення ОСОБА_8 у період з 05 липня 2021 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили, але не більше, ніж на 60 днів обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор».
Вироком також вирішено питання щодо долі речових доказів.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 05.07.2021 року, близько 19 год. 30 хв., перебуваючи біля будинку 10 по провулку Валіховському в місті Одесі, побачив транспортний засіб - мопед марки «Yamaha Jog», рама № НОМЕР_1 з об'ємом двигуна 49,9 см.куб., червоного кольору, який є власністю ОСОБА_9 , після чого підійшов до воріт двору за вказаною адресою, де знаходився припаркований вищевказаний транспортний засіб, та переконавшись, що його дії лишаються непоміченими для сторонніх осіб, підійшов до вказаного мопеду, та за допомогою фізичної сили незаконно заволодів зазначеним транспортним засобом, спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток в розмірі 17000 гривень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить змінити вирок суду та, на підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком, посилаючись на те, що призначене судом покарання є занадто сурове, так як суд не врахував, що:
- обвинувачений вину у вчинені злочину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину та публічно вибачився перед потерпілим за свої злочинні дії;
- ОСОБА_8 має постійне місце проживання у м. Одесі, не офіційно працевлаштований.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, встановлена судом першої інстанції на підставі показань ОСОБА_8 , який послідовно, в повному обсязі визнавав обвинувачення, в зв'язку з чим суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися, та розглянув кримінальне провадження у спрощеному порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник, як зазначалось, не оспорює доведеність вини і кваліфікацію дій обвинуваченого, встановлених у вироку суду, оскаржує вирок суду тільки в частині призначеного покарання та просить звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Апеляційний суд при перегляді судового рішення, відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, дослідив зазначені у вироку обставини та докази, та вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій дотримався вимог кримінального закону.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд першої інстанції при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , відповідно до приписів ст. 65 КК України, врахував характер та ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема, що обвинувачений неодружений, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується негативно, будучи раніше судимим, а також врахував визнання вини обвинуваченим.
Згідно ст. 66 КК України, суд 1-ї інстанції визнав обставину, що пом'якшують покарання, зокрема, щире каяття.
Також, враховуючи приписи ст. 67 КК України, суд 1-ї інстанції встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався приписів статей 65-67 КК України, врахував характер та ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного ОСОБА_8 ,а також наявності обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжує покарання, та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у нижчої межи ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі є обґрунтованим, призначене судом першої інстанції покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також призначено без порушень вимог кримінального закону.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції при визначенні покарання не врахував обставини, що пом'якшують відповідальність, а також всі дані, які характеризують обвинуваченого, не можуть бути прийняті до уваги, так як спростовуються змістом вироку суду, в якому враховані та належним чином вмотивовані висновки про призначення покарання, у тому числі дані щодо особи обвинуваченого та обставину, що пом'якшує покарання, на яку посилається захисник в своїй апеляційній скарзі.
Таким чином, захисник в апеляційній скарзі не зазначив обставин та не надав доказів, які б свідчили про наявність будь-яких інших обставин, що пом'якшують покарання та наявність у обвинуваченого інших обставин, які позитивно його характеризують, які б були не враховані судом.
Апеляційний суд вважає, що передбачених законом підстав для призначення обвинуваченому більш м'якого покарання не встановлено, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та даних щодо особи обвинуваченого.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі захисник просить призначити обвинуваченому покарання у вигляді 5 років, тобто в апеляційній скарзі ставиться питання щодо призначення обвинуваченому покарання, яке вже йому призначено вироком суду, що свідчить про відсутність підстави зазначеної в апеляційній скарзі для зміни або скасування судового рішення, передбаченої ч. 2 ст. 409 КПК України.
Погоджуючись з позицією суду першої інстанції, колегія суддів враховує також практику Верховного Суду (постанова ВС від 09.10.2018 у справі №756/4830/17-к), згідно якої визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням конкретних обставин справи, з урахуванням обставин вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, даних щодо особи обвинуваченого, апеляційний суд вважає, що передбачених законом підстав для призначення обвинуваченому більш м'якого покарання не вбачається, призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Також, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині можливості застосування ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, так як вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень призначення покарання у виді реального позбавлення волі, з урахуванням того, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину майнового характеру, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став і знов повторно вчинив умисний корисливий злочин.
З огляду на викладене, за результатами перевірки доводів апеляційної скарги та матеріалів кримінального провадження, невідповідності призначеного судом покарання або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставою для скасування чи зміни вироку першої інстанції або ставили б під сумнів законність та його обґрунтованість, колегія суддів не вбачає, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції - підлягає залишенню без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2022 року, яким ОСОБА_8 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, протягом цього ж строку з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4