Номер провадження: 22-ц/813/2974/22
Справа № 505/3079/20
Головуючий у першій інстанції Вергопуло А. К.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
25.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управляння АТ «Ощадбанк» на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області на рішення від 25 лютого 2021 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управляння АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2020 року представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управляння АТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи це тим, що 24 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого ТВБВ №10015/0365 філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» і ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання №557964016 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, утворилась заборгованість у розмірі 40 053,44 грн., яка складається з наступного: 25 876,38 грн. - заборгованість за основним боргом; 9 384,22 грн. - проценти за користування кредитом; 723,13 грн. - комісія; 1 585,30 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 1 162,23 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків; 794,40 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу; 339,93 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 95,16 грн. - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів; 92,69 грн. - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2021 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» (місцезнаходження: вул. Базарна, 17, м. Одеса, код ЄДРПОУ 09328601, р/р НОМЕР_2 в філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 328845), заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 24 жовтня 2018 року, яка станом на 08.09.2020 року складає 39330.31 грн., яка складається з наступного: 25876,38 грн. - заборгованість за основним боргом; 9384,22 грн. - проценти за користування кредитом; 1585,30 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 1162,23 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків; 794,40 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу; 339,93 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 95,16 грн. - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів; 92,69 грн. - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу.
В решті вимог про стягнення комісії у розмірі 723 грн. 13 коп. - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управляння АТ «Ощадбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення комісії 723 грн. 13 коп. та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вимог про стягнення комісії 723 грн. 13 коп., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
В іншій частині рішення суду не оскаржено і в апеляційному порядку не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Відмовляючи у частині вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення комісії у розмірі 723 грн. 13 коп., суд першої інстанції навів правовий висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 і який полягає у тому, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок, тому є нікчемними».
Застосувавши даний правовий висновок, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення суми заборгованості за комісією на умовах, визначених в договорі, не ґрунтується на положеннях закону і тому вимоги банку в цій частині не підлягають задоволенню.
Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.
З матеріалів справи вбачається, що між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого ТВБВ №10015/0365 філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» і ОСОБА_1 24 жовтня 2018 року було підписано заяву про приєднання №557964016 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Пунктом 3.2. заяви про приєднання передбачено, що відповідно до умов договору, банк відкриває на ім'я клієнта поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу за дебетовою-кредитною схемою. Відповідно до п. п. 3.4.1. - 3.4.2. заяви про приєднання, банк відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_3 в гривні України на умовах тарифного пакету «Мій комфорт» та надає платіжну картку типу «Моя картка» та ПІН-конверт до неї. Згідно п. 6.3. заяви на встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту), клієнт погодився, що йому можуть бути встановлені наступні максимальні параметрі кредитування: бажаний розмір кредиту - 28000,00 грн., максимальний розмір кредиту - 250000,00 грн. Строк кредитування 60 місяців з можливим продовженням на той самий строк. Згідно п. 6.6. заяви на встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту), процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 38 % річних за користування кредитними коштами у всіх випадках, крім випадку користування кредитними коштами протягом Грейс-періоду; 0,001 відсотків річних за користування кредитними коштами протягом Грейс-періоду у випадку безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки. Проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно згідно умов договору.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору, станом на 08.09.2020 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 40 053,44 грн., яка складається з наступного: 25 876,38 грн. - заборгованість за основним боргом; 9 384,22 грн. - проценти за користування кредитом; 723,13 грн. - комісія; 1 585,30 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 1 162,23 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків; 794,40 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу; 339,93 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 95,16 грн. - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів; 92,69 грн. - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу.
До підписаних сторонами оферти та акцепту банк додав підписані сторонами 24.10.2018 року заяву про приєднання, заяву про встановлення відновлювальної кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту, таблицю визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки.
Розглядаючи вказану справу, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення комісії, посилався на те, що сплата комісійної винагороди передбачена п. 6.8. заяви про встановлення кредитної лінії, відповідно до якої комісійна винагорода за зняття готівкових коштів становить 2,99% від суми таких коштів, сплачується при знятті вказаних готівкових коштів в усіх банкоматах/касах банку з використанням платіжного терміналу.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»
загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом (п.2);
реальна річна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту (п.8).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка була чинною на час укладення кредитного договору, реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов'язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов'язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі. До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:
1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит;
2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
Згідно з ч. ч. 2-4 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка була чинною на час укладення кредитного договору, до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про:
1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;
2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);
3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;
4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;
5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;
6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки.
Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит;
7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності).
Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача;
8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит;
10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
11) порядок дострокового повернення кредиту;
12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.
Інформація про платежі, що надається споживачу кредитодавцем відповідно до частин другої та третьої цієї статті, обов'язково має включати базу розрахунку платежів (суму, на підставі якої робиться відповідний розрахунок, зокрема суму наданого кредиту, суму непогашеного кредиту тощо).
Таким чином сплата комісійної винагороди банку споживачем є незаконною лише тоді, коли умови кредитного договору передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» або коли ця послуга в розумінні цього ж закону має надаватися безкоштовно.
За умовами укладеного сторонами кредитного договору (п.6.8. заяви на встановлення кредитної лінії), передбачена комісійна винагорода банку за зняття готівкових коштів в усіх банкоматах банку з використанням платіжного терміналу - 2,99% від суми таких коштів.
Виходячи зі змісту кредитного договору, тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія на картковий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 для задоволення споживчих потреб.
Зняття з використанням платіжного терміналу банку готівкових коштів є послугою Банку, яка не відноситься до тих, що надаються споживачу безкоштовно в будь-якому випадку.
Розрахунок комісійної винагороди, яка заявлена до стягнення у розмірі 723 грн. 13 коп., стосується періоду жовтня - грудня 2018 року, в той час, як позов пред'явлений до суду у листопаді 2020 року.
Оскільки рішення суду переглядається лише в частині вимог про стягнення комісії, яка обмежується періодом жовтня - грудня 2018 року і не є достроковим стягненням (з урахуванням майбутніх платежів, строк яких на час звернення кредитора до суду не настав), а по суті є винагородою Банку за фактично надану споживачу послугу за зняття готівкових коштів в банкоматі з використанням платіжного терміналу, відсутня необхідність у перевірці факту належного направлення кредитором вимоги позичальнику про усунення порушень кредитного договору у відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.
Як вже зазначалося, суд першої інстанції послався на правові висновки, які зроблені в постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) Верховний Суд зробив висновок, що:
«надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року».
Проте такого висновку суд набув без врахування обставин справи, яка переглядається в апеляційному порядку, зокрема, що заявлена до стягнення комісійна винагорода Банку передбачена за зняття готівкових коштів в банкоматі з використанням платіжного терміналу, що є послугою, яка в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» не відноситься до послуг, які надаються виключно на безоплатній основі.
Тобто комісійна винагорода у справі, яка переглядається, не є аналогічною комісії за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів, яка була предметом розгляду справи № 524/5152/15-ц і переглядалася Верховним Судом в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду 09 грудня 2019 року.
Так, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 року набула висновку, що вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору.
Відповідно до положень частин першої-п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Частиною третьою цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору. Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Встановлення щомісячної плати за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися споживачу безоплатно, є несправедливим і відповідний пункт кредитного договору підлягає визнанню недійсним.
Законом України «Про споживче кредитування» прямо не передбачено заборону на встановлення плати за зняття готівкових коштів в банкоматі з використанням платіжного терміналу, яка в розумінні даного закону є послугою і щодо якої немає вимоги, що ця послуга повинна надаватися безоплатно.
При таких обставинах висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про стягнення комісії за зняття готівкових коштів в банкоматі з використанням платіжного терміналу у розмірі 723,13 грн. є помилковим.
Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення даних вимог у заявленому розмірі.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Вимоги були заявлені на суму 40 053,44 грн. Рішення суду оскаржено в частині вимог про стягнення комісії 723,13 грн., що становить (з урахуванням задоволених після перегляду апеляційним судом вимог у загальному розмірі 723,13 грн.) 1,8 % від заявлених вимог.
При поданні до суду позову позивачем сплачено судовий збір 2 102 грн., внаслідок чого з урахуванням принципу пропорційності з відповідача на користь позивача слід було стягнути 2064 грн. 16 коп.
Незважаючи на те, що позов було задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір судом стягнуто у повному обсязі без застосування принципу пропорційності.
Оскільки рішення суду оскаржено лише в частині вимог про стягнення комісії, в яких судом першої інстанції було відмовлено і в цій частині внаслідок апеляційного перегляду вимоги повністю задоволені, а відтак є задоволений позов у повному обсязі, відсутні підстави для перерозподілу судового збору за подання позову до суду першої інстанції.
За подання апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір 3 153 грн.
Проте, як вже зазначалося судове рішення оскаржено лише в частині відмови у вимогах про стягнення комісії, що становить 1,8 % від всіх заявлених вимог, а тому судовий збір за подання апеляційної скарги з урахуванням пропорційності становить 2 102*1,5*1,8%=56,75 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Решта судового збору - 3 096 грн. 25 коп. (3 153 - 56,75), як зайве сплачена може бути повернута за заявою платника судового збору в порядку Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управляння АТ «Ощадбанк» - задовольнити частково.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення комісії у розмірі 723 грн. 13 коп. - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управляння АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором за комісією у розмірі 723 грн. 13 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управляння АТ «Ощадбанк» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 56 грн. 75 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений: 25.05.2022 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: О.В. Князюк
С.О. Погорєлова