Справа № 463/1712/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/342/22 Доповідач: ОСОБА_2
20 травня 2022 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
захисників-адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2022 року та на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2022 року,
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2022 року клопотання слідчого задоволено та обрано
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2022 року клопотання слідчого задоволено та застосовано до ОСОБА_9 обраний згідно з ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2022 року запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_9 постановлено рахувати з часу фактичного затримання 12 квітня 2022 року о 18 годині 15 хвилин.
На ухвали слідчого судді від 18.03.2022 та від 16.04.2022 захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі на ухвалу слідчого судді від 18.03.2022 захисник ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_10 покликається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню.
Вважає, що ухвала постановлена з порушенням правил підсудності. Вказує, що з 01.10.2021 досудове розслідування у кримінальному провадженні №22016130000000212 від 19.09.2016 здійснюється Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, яке розташоване за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Симона Петлюри, буд. 15, та має юридичну адресу: м. Київ, Печерський район, вул. Панаса Мирного, буд. 28.
Тому із врахуванням вимог ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 2 ст. 482-2 КПК України, клопотання мало б бути подане до Печерського районного суду м. Києва. Однак, слідчий звернувся із клопотанням до Личаківського районного суду м. Львова, який у подальшому його і розглянув.
Також зазначає, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчим суддею було грубо порушено право особи на захист, що виразилося у неповідомленні захисників підозрюваного ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 про дату та час розгляду зазначеного клопотання.
На порушення права на захист вказує і те, що залучений судом адвокат в порядку окремої процесуальної дії, ОСОБА_20 , порушила вимоги Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги в кримінальному процесі, та ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки не переконалася чи дійсно завчасно та належним чином були повідомлені про проведення цієї процесуальної дії безпосередньо ОСОБА_9 та раніше залучені захисники ОСОБА_9 , не зв'язалась з ними та не узгодила правову позицію, а натомість підтримала позицію сторони обвинувачення.
Зазначає, що прийняте слідчим суддею рішення виходить за межі прохальної частини клопотання слідчого та не відповідає приписам ч. 6 ст. 193 КПК України.
В апеляційній скарзі на ухвалу слідчого судді від 18.03.2022 захисник ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_11 покликається на те, що ухвала слідчого судді постановлена з суттєвим порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що органом досудового розслідування є Головне слідче управління Державного бюро розслідувань, яке перебуває в межах територіальної юрисдикції міста Києва, та зареєстровано у Печорському районі міста Києва. Тому, розгляд клопотання відноситься виключно до територіальної юрисдикції Печерського районного суду міста Києва.
Також, зауважує, що у поданому клопотанні слідчий ставив питання про обрання запобіжного заходу, в той час як слідчим суддею прийнято процесуальне рішення про застосування запобіжного заходу, що не узгоджується із приписам частини 6 статті 193 КПК України.
Зазначає, що процедура, передбачена ч. 6 статті 193КПК України є випадком, який дозволяє слідчому судді розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України буде доведено наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У клопотанні слідчого зазначено, що ОСОБА_9 виїхав та знаходиться за межами державного кордону України, а саме у російській федерації.
Втім, із матеріалів доданих до клопотання вбачається, що належні, достатні та достовірні дані щодо будь-якого перетину ОСОБА_9 державного кордону України, адміністративного кордону або лінії зіткнення відсутні.
У матеріалах судової справи відсутні належні, достатні та достовірні дані про те, що ОСОБА_9 , всупереч покладених на нього ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.01.2022 обов'язків, залишив місце свого проживання, яке судом визначено, як адреса відбування цілодобового домашнього арешту, та незаконно покинувши місце постійного перебування. При цьому слідчим суддею не враховано, що ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту має строк дії, після спливу якого вона припиняє свою дію і запобіжний захід вважається припиненим. Також поза увагою слідчого судді залишився той факт, що наявність або відсутність порушення покладених на особу обов'язків підтверджується матеріалами контрольно-наглядової справи, яка в матеріалах судової справи відсутня. Рапорт інспектора поліції, який складено не на підставі зібраних та наявних в контрольно-наглядовій справі матеріалів, не є однозначним доказом винних дій (поведінки) особи.
Зазначає, що на час звернення слідчого із клопотанням (15.03.2022) та на час розгляду його слідчим суддею (18.03.2022) строк тримання ОСОБА_9 під домашнім арештом, який було продовжено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2022 на 60 днів, закінчився 11.03.2022. Дані щодо продовження дії цього запобіжного заходу, матеріали клопотання не містять.
Наголошує, що матеріали судового провадження не містять даних про внесення до ЄРДР відомостей про оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук та відомостей на підтвердження звернення із відповідним запитом у порядку, передбаченому Інструкцію.
Вважає, що наявність постанови від 02.03.2022 про оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук не є безумовним підтвердженням оголошення особи в міжнародний розшук, оскільки матеріали клопотання не містять та прокурором не надано належних відомостей (доказів) на підтвердження дотримання органом досудового розслідування встановленої законом процедури оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук.
В апеляційній скарзі на ухвалу слідчого судді від 18.03.2022 захисник ОСОБА_13 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що при розгляді клопотання порушено правила підсудності, оскільки досудове розслідування здійснюється Головним слідчим управлінням ДБР, яке входить в організаційну структуру Центрального апарату ДБР, який розташований за адресою: Симона Петлюри, 15 у м. Києві у межах територіально юрисдикції Шевченківського районного суду м. Києва. Тому клопотання слідчого повинно було розглядатись Шевченківським районним судом м. Києва, а не Личаківським районним судом м. Львова.
До розгляду клопотання слідчим суддею залучено адвоката ОСОБА_20 , яка не узгоджувала правову позицію із ОСОБА_9 , не вживала жодних заходів для встановлення контактів з ним, незважаючи на невідповідність клопотання вимогам КПК та численні порушення, не заявила жодних клопотань, тому розгляд такого проведено неналежно, чим порушено право ОСОБА_9 на захист.
Зазначає, що до суду надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 у виді тримання під вартою, проте слідчий суддя за відсутності ОСОБА_9 застосував до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, що вважає порушенням.
Вказує про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, а пред'явлення підозри є політичним переслідуванням.
Наявність ризиків зазначених слідчим у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вважає не доведеними. Також у порушення вимог ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя не врахував вік та стан здоров'я ОСОБА_9 , міцність його соціальних зв'язків, його майновий стан, що свідчить про відсутність підстав для застосування запобіжного заходу без визначення розміру застави.
Вважає, що слідчий суддя повинен був відмовити у задоволені клопотання слідчого.
В апеляційній скарзі на ухвалу слідчого судді від 16.04.2022 та змінах і доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_10 покликається на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та постановлена з істотним порушенням вимог КПК України.
Зазначає, що клопотання мало бути подано до Печерського районного суду м. Києва, із врахуванням того, що органом досудового розслідування є Головне слідче управління ДБР. Разом з тим таке розглянуто Личаківським районним судом м. Львова, що є порушенням правил підсудності.
Слідчий 15.03.2022 звертався із клопотанням про обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 у виді тримання під вартою, проте суд 18.03.2022 застосував до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а 16.04.2022 повторно розглянув клопотання та прийняв аналогічну ухвалу.
Зазначає, що на день звернення слідчого з клопотанням була наявна ухвала слідчого судді від 04.03.2022 про надання дозволу на затримання ОСОБА_9 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Строк дій якої визначено до часу затримання особи, але не більше шести місяців з дня оголошення ухвали, тобто до 04.09.2022. Тому вважає, що слідчий суддя повинен був відмовити у задоволенні клопотання, оскільки розгляд такого порушує принцип належної правової процедури, передбаченої ч. 6 ст. 193 КПК України. Разом з тим на виконання ухвали від 04.03.2022 уповноважена особа, яка затримала ОСОБА_9 мала б доставити його дослідчого судді за процедурою, передбаченою ч. 1 ст. 191 КПК України.
Також судом було порушено право на захист, оскільки не повідомлено захисників ОСОБА_9 .
Звертає увагу на те, що у протоколі затримання ОСОБА_9 , який складено 14.04.2022 о 19:00 год. вказано, що підозрюваний фактично був затриманий 12 квітня 2022 18:15 год., тобто дві доби ОСОБА_9 утримували без складання протоколу затримання, забезпечення доступу захисників, надання можливості повідомити рідних про своє затримання.
Також зазначає, що слідчим суддею неналежно досліджено обґрунтованість підозри, а зазначення в ухвалі про наявність ризиків є безпідставним.
В апеляційній скарзі на ухвалу слідчого судді від 16.04.2022 захисник ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постанови нову ухвалу, якою відмовити у застосуванні до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що клопотання розглянуто з порушенням правил підсудності.
Також, зазначає, що в ухвалі від 16.04.2022 слідчим суддею зазначено про розгляд клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Натомість у матеріалах справи наявне лише клопотання слідчого від 15.03.2022 про обрання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, і в цьому клопотанні питання щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після його затримання і доставки до місця кримінального провадження, не ставилось.
Також зазнає, що у матеріалах судової справи відсутнє підтвердження про вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру, що не враховано слідчим суддею.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання не вжито заходів для належного повідомлення захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .
Зазначає, що ОСОБА_9 було затримано на території України, підтверджень того, що він перетнув кордон України немає, тому строк доставки особи, який передбачений ч. 6 ст. 193 КПК України, не підлягав застосуванню.
Вважає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею не дотримано вимог ч. 1 ст. 194 КПК України. Слідчий суддя не перевірив доводи сторони обвинувачення щодо причетності ОСОБА_9 до кримінального правопорушення та не перевірив чи була подія кримінального правопорушення.
Висновок слідчого судді про наявність ризиків вважає необґрунтованим.
Також матеріали судової справи не містять підтверджень наявності підстав для оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук.
Зазначає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не виконав обов'язку покладеного на нього ч. 3 ст. 183 КПК та безпідставно не визначив розмір застави.
В апеляційній скарзі на ухвалу слідчого судді від 16.04.2022 захисник ОСОБА_13 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постанови нову ухвалу, якою відмовити у застосуванні до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що клопотання розглянуто слідчим суддею з порушенням правил підсудності. Наголошує, що в ухвалі від 16.04.2022 зазначено про застосування до ОСОБА_9 обраного згідно з ухвалою від 18.03.2022 запобіжного заходу, хоча ухвалою від 18.03.2022 до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід.
В ухвалі від 16.04.2022 зазначено про розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу, хоча таке клопотання до суду не надходило, а було подано лише одне клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 .
Зазначає про наявність сумніву в неупередженості судді, оскільки слідчий суддя покликається на відомості, які не надавались до клопотання, а саме зазначив про інформацію повідомлену головою СБУ ОСОБА_22 , вказавши відповідне посилання на сайт.
Захисник вважає, що пред'явлена підозра ОСОБА_9 є необґрунтованою, а є політичним переслідуванням. Також зазначає про відсутність ризиків зазначених, як слідчим так і слідчим суддею.
У суді апеляційної інстанції захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , підозрюваний ОСОБА_9 підтримали подані апеляційні скарги, просили їх задоволити. Захисник ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 у суді апеляційної інстанції дали пояснення аналогічні доводам наведеним у поданих ними апеляційних скаргах. Додатково захисник ОСОБА_10 зазначив, що у матеріалах справи відсутній носій інформації щодо фіксування судового засідання від 16.04.2022 технічними засобами.
Прокурори ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_23 апеляційні скарги заперечили, просили ухвали слідчого судді від 18.03.2022 та 16.04.2022 залишити без змін.
Прокурор ОСОБА_6 зазначила, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, місцем здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні визначено Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Львові, яке знаходиться в межах територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова. Вважає, що порушення права на захист ОСОБА_9 не було, так як слідчим суддею вживались заходи щодо повідомлення ОСОБА_9 та захисників про розгляд клопотання. Так, захисники про судове засідання повідомлялись за допомогою sms-повідомлень. Троє захисників отримали sms-повідомлення, а 2 захисників повідомлень не отримали, тому було залучено захисника за призначенням. Зауважує, що підозра оголошена ОСОБА_9 перевірялась, як слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова, так і слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва. Наголошує про обгрунтованість ризику переховування ОСОБА_9 від органу досудового розслідування та суду.
Прокурор ОСОБА_8 у суді апеляційної інстанції заперечив подані апеляційні скарги захисників вказавши, що зазначення в ухвалі слідчого судді від 18.03.2022 про застосування запобіжного заходу, а не обрання такого є опискою, та не є істотним порушенням норм КПК України, а тому не може бути підставою для скасування ухвали. Під час розгляду клопотання слідчим суддею досліджено усі матеріали та документи під час судового засідання. Обґрунтованість підозри підтверджується, зокрема, даними отриманими в результаті проведення контррозвідувальних заходів.
Заслухавши виступи захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , пояснення підозрюваного ОСОБА_9 на підтримку апеляційних скарг, думку прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 щодо законності ухвал слідчого судді, дослідивши матеріали клопотання та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 слід залишити без задоволення з таких підстав.
У провадженні слідчих органів перебуває кримінальне проводження №22016130000000212 від 19 вересня 2016 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України, ОСОБА_24 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.258-3 КК України, ОСОБА_25 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України, ОСОБА_26 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 та ч. 1 ст. 258-3 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 258-5, ч. 2 ст. 258-5, ч. 3 ст. 258-5, ч. 5 ст. 191 КК України.
08 жовтня 2021 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 258-3 КК України.
11 листопада 2021 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному проводженні, що внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №22016130000000212 від 19 вересня 2016 року до дванадцяти місяців, тобто до 19 вересня 2022 року.
10 січня 2022 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_9 продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із покладенням відповідних обов'язків строком на 60 днів.
02 березня 2022 року постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_27 , ОСОБА_9 оголошено в державний, міждержавний та міжнародний розшук, оскільки він залишив визначене місце проживання, скрився від слідства і місце його перебування органу досудового розслідування було невідомим.
18 березня 2022 року ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України, який ІНФОРМАЦІЯ_1 народився у селі Почет, Абанського району, Красноярського краю, РРФСР, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , народного депутата України, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 та ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України - запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
З оскарженої ухвали від 18.03.2022 вбачається, що наведені в клопотанні доводи перевірено слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, заслухано думку прокурорів, захисника, з'ясовано обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Чинним кримінальним процесуальним законом України передбачено спеціальну процедуру вирішення питання, коли особа, щодо якої ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оголошена у міжнародний розшук.
Зокрема, відповідно до частини шостої статті 193 КПК України, слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного за наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, та, зокрема за умови знаходження особи в міжнародному розшуку.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 слідчий суддя встановив обставини того, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 та ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та те, що підозрюваний ОСОБА_9 оголошений у міжнародний розшук.
Як вбачається із матеріалів справи, 02 березня 2022 року постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_27 , ОСОБА_9 оголошено в державний, міждержавний та міжнародний розшук (т. 1 а.с. 119-120).
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку. Однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України). У даному випадку це і було здійснено слідчим, шляхом винесення постанов спочатку про оголошення підозрюваного в державний, а згодом і в міжнародний розшук.
Будь-яких інших документів, зокрема, довідки Інтерполу, витягу з бази Інтерполу, тощо, зазначена норма закону (ч. 2 ст. 281 КПК України) не вимагає.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Апеляційний суд вважає, що постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є єдиним доказом існування юридичного факту оголошення такої особи в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281 та ч. 6 ст. 193 КПК України, а момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, співпадає із часом винесення самої постанови про оголошення міжнародного розшуку особи.
На думку колегії суддів, слідчим суддею обґрунтовано встановлено обставини про доведеність оголошення підозрюваного ОСОБА_9 у міжнародний розшук та дотримано вимоги ч. 6 ст. 193 КПК України під час постановлення ухвали від 18.03.2022 про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Постановляючи ухвалу про орання запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов правильного висновку (з яким погоджується колегія суддів) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, а також про наявність, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків та про необхідність обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Слідчим суддею зазначено про обґрунтованість доводів слідчого про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, оскільки кримінальні правопорушення, що інкримінуються ОСОБА_9 , відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до особливо тяжких, та за вчинення яких передбачено можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також, слідчий суддя враховував, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.01.2022 підозрюваному ОСОБА_9 продовжено на два місяці раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із покладенням відповідних обов'язків. Водночас, всупереч процесуальних прав і обов'язків підозрюваного у кримінальному провадженні та покладених на нього судом додаткових обов'язків, підозрюваний ОСОБА_9 залишив місце свого проживання, що свідчить про його переховування від органів досудового розслідування, прокурора та суду.
Слідчим суддею зазначено, що з долученого протоколу затримання від 14.04.2022 вбачається, що 12 квітня 2022 року Департаментом контррозвідки СБУ встановлено місце перебування підозрюваного ОСОБА_9 за адресою: Київська область, Білоцерківський район, автодорога Київ-Одеса.
А тому врахувавши доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що існує достатньо доказів того, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду існує реально.
Також, слідчим суддею враховано та надано оцінку наступним ризикам, а саме: можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на теперішній час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій; не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази.
Слідчим суддею враховано і те, що слідство вважає, що підозрюваний вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення за попередньою змовою групою осіб, ці особи мали можливість знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які містять значиму інформацію, у тому числі щодо проведених слідчих та процесуальних дій відносно невстановлених до цього часу осіб-співучасників протиправної діяльності підозрюваного, а тому підставним є доводи щодо того, що з урахуванням вказаної обставини підозрюваний матиме можливість обговорювати з іншими підозрюваними та іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, відомі органу досудового розслідування обставини щодо підготовки та вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб.
Також слідчим суддею враховано і підставність доводів слідства того, що на теперішній час у кримінальному провадженні перевіряється причетність низки інших осіб, у тому числі іноземних громадян, до підготовки та вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі осіб, знайомих з підозрюваним. Враховуючи викладене, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може узгоджувати свої дії з невстановленими на даний час особами та таким чином намагатися не допустити викриття себе, як співвиконавця розслідуваних кримінальних правопорушень, а також встановлення обставин їх підготовки та вчинення, зможе сприяти переховуванню таких осіб від органу досудового розслідування, у тому числі керувати такою протиправною діяльністю та фінансувати її віддалено за допомогою засобів зв'язку. Також враховано, що підозрюваний, будучи високопосадовцем, має сталі зв'язки із представниками судових та правоохоронних органів, які на його прохання можуть вплинути на подальший хід досудового розслідування.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що органом досудового розслідування, на виконання вимог ст. 194 та ч. 6 ст. 193 КПК України, було доведено факт набуття ОСОБА_9 у встановленому законом порядку статусу підозрюваної особи в кримінальному провадженні №22016130000000212, обґрунтованість підозри останнього у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 та ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України, оголошення його у міжнародний розшук відповідно до вимог закону, а також наявність в зазначеному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, внаслідок чого слідчий суддя дійшов обґрунтованого, вмотивованого та вірного висновку про необхідність обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути особливу увагу на той факт, що оскаржуване рішення слідчого судді від 18.03.2022 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, відповідно до резолютивної частини оскаржуваної ухвали слідчого судді від 18.03.2022 та положень вищевказаної ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
За таких обставин, апеляційний суд звертає увагу на те, що у даному випадку така ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи, як на території України, так і за її межами, здійснюється доставка особи до місця кримінального провадження, а також ухвалюється рішення про застосування запобіжного заходу або екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності.
З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення слідчого судді від 18.03.2022 про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим, а апеляційні скарги не містять правових підстав для скасування даного судового рішення.
Також апеляційний суд вважає, що доводи апеляційних скарг захисників не містять правових підстав для скасування і ухвали слідчого судді від 16.04.2022.
Як вбачається з оскарженої ухвали від 16.04.2022 такою слідчий суддя застосував до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який 07.08.1954 народився у селі Почет Абанського району Красноярського краю, РРФСР, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , народного депутата України, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.111 та ч.2 ст.28 ч.1 ст.258-3 КК України, обраний згідно з ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2022 року запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Доводи захисників, як на підставу скасування ухвали слідчого судді від 16.04.2022 про те, що слідчий звертався із клопотанням про обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 у виді триманні під вартою, натомість ухвалою слідчого судді від 18.03.2022 застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід, а також того, що застосуванню запобіжного заходу ОСОБА_9 згідно з ухвалою від 16.04.2022 мало передувати подання відповідного клопотання, апеляційний суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 15.03.2022 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління ДБР, ОСОБА_28 звернувся із клопотанням про обрання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Запобіжний захід просив обрати у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України, навівши у клопотанні відповідні доводи (т. 1 а.с. 1-38).
Колегія суддів вважає, що ухвалою від 18.03.2022 слідчий суддя саме обрав ОСОБА_9 у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою. Про це свідчить, як мотивувальна частина ухвали, так і роз'яснення наведені слідчим суддею у резолютивній частині ухвали про те, що після затримання особи і не пізніше, як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Саме після затримання, ОСОБА_9 і був доставлений до слідчого судді для вирішення питання застосування обраного запобіжного заходу від 18.03.2022, яке згідно з вимогами ч. 6 ст. 193 КПК України не покладає на орган досудового розслідування обов'язку звернення із клопотанням про застосування запобіжного заходу, а лише зазначає про необхідність розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, шляхом постановлення ухвали.
При постановленні ухвали від 16.04.2022 слідчий суддя оцінивши додані до клопотання докази, доводи сторін, дійшов правильного висновку про те, що до підозрюваного ОСОБА_9 слід застосувати обраний ухвалою суду від 18.03.2022 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та те, що підстав для зміни його на інший більш м'який запобіжний захід не має, оскільки ОСОБА_9 порушив процесуальні обов'язки підозрюваного у кримінальному провадженні, залишив місце свого проживання та намагався ухилитися від органу досудового розслідування та суду, і 12 квітня 2022 року Департаментом контррозвідки СБУ був затриманий за адресою Київська область, Білоцерківський район, автодорога Київ-Одеса.
Слідчим суддею також враховано, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження, а також того, що на даний момент досудове розслідування триває, з метою виконання підозрюваним процесуальних обов'язків визначених ст. 177 КПК України, та запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя підставно дійшов висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя зобов'язаний був визначити розмір застави апеляційний суд вважає безпідставним.
Як вбачається з матеріалів справи до ОСОБА_9 застосовано обраний згідно з ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2022 року запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Розмір застави слідчим суддею під час постановлення ухвали 18.03.2022 не визначався із врахуванням ч. 4 ст. 183 КПК України.
Разом з тим постановляючи оскаржену ухвалу від 16.04.2022 слідчий суддя розглянув питання про застосування вже обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно з ухвалою від 18.03.2022 під час постановлення якої розмір застави підставно не визначався.
Відтак із врахуванням того, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України підстав для задоволення апеляційних вимог захисту в частині визначення розміру застави із покладенням процесуальних обов'язків, немає.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що підозрюваний ОСОБА_9 порушив процесуальні обов'язки покладенні на нього ухвалою слідчого судді від 10 січня 2022 року, під час дії воєнного стану в Україні, намагався залишити Україну та перебратись на територію держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Наведені вище дані доводять необхідність застосування до ОСОБА_9 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, а також доводять, що зміна запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід є недостатньою для запобігання наявним ризикам.
Також, апеляційний суд критично оцінює твердження сторони захисту про відсутність доказів вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні, згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України, здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
При цьому, глава 11 КПК України містить нормативне регулювання здійснення в кримінальному провадженні викликів слідчим, прокурором, а також регулює судовий виклик та привід.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Як вбачається з матеріалів судового провадження 08.10.2021 складено та підписано Генеральним прокурором ОСОБА_29 повідомлення про підозру народному депутату України ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 258-3 КК України. Відповідно до ч. 2 ст. 481 КПК України здійснити повідомлення про підозру доручено прокурорам ОСОБА_30 , ОСОБА_31 (т. 1, а.с.126-144).
На виконання вимог ч. 2 ст. 135 КПК України, зазначене повідомлення про підозру із пам'яткою про процесуальні права та обов'язки, прокурором ОСОБА_30 направлене до Верховної Ради України для вручення народному депутату України ОСОБА_9 (т.1 а.с. 247).
Крім того у матеріалах справи наявний корінець повістки про виклик ОСОБА_9 на 11:00 год. 11.10.2021 до ДБР для вручення повідомлення про підозру у кримінальному проваджені №22016130000000212 і таке ОСОБА_9 отримав, що підтверджується його підписом про отримання на корінці повістки про виклик (т.1 а.с. 248).
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що у протоколі допиту підозрюваного від 11.10.12021 ОСОБА_9 на питання слідчого, чи отримував він повідомлення про підозру. Відповів: «Так, я отримав повідомлення про підозру». На питання коли отримав, ОСОБА_9 відповів: «08.10.2021 я отримав повістку про виклик на 11.10.2021 з метою вручення повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №22016130000000212. Для участі у такій слідчій дії, як допит підозрюваного, я не викликався, тож не готовий давати показання по суті тієї підозри, яку мені після 17:00 год. 08.10.2021 анонсувала на брифінгу Генеральний прокурор» (т. 1 а.с. 249-250).
Крім того про обізнаність ОСОБА_9 із набуттям статусу підозрюваного свідчить також вступ у кримінальне провадження захисників ОСОБА_32 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 та їх присутність під час допиту ОСОБА_9 11.10.2021, про що є відповідні записи у такому протоколі.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу і на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід, і такий ухвалою слідчого судді даного суду від 16.11.2021 продовжено до 14.01.2022 (т. 1 а.с. 211).
Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №22016130000000212набув статусу підозрюваного, а матеріали справи підтверджують вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру.
Доводи захисників про порушення правил підсудності, як підстави для скасування ухвал, апеляційний суд вважає безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Відтак, територіальна юрисдикція суду визначається територією, в межах якої знаходиться орган досудового розслідування, незалежно від зареєстрованого місцезнаходження органу досудового розслідування як юридичної особи.
Таким чином відповідно до чинної редакції вказаної норми територіальна юрисдикція суду визначається територією, в межах якої знаходиться орган досудового розслідування, незалежного від зареєстрованого місцезнаходження органу досудового розслідування, як юридичної особи.
Частиною 6 статті 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст. 7 цього Кодексу, тому слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.
22 березня 2018 року законом № 2367-VІІІ було внесено відповідні зміни до КПК України, які є чинними станом і на сьогодні. Цим законом реєстрацію органу досудового розслідування як юридичної особи як критерій визначення територіальної юрисдикції судів було вилучено. Натомість було встановлено (повернуто) критерій - саме місцезнаходження органу досудового розслідування.
Отже, відповідно до чинної редакції вказаної норми територіальна юрисдикція суду визначається територією, в межах якої знаходиться орган досудового розслідування, незалежного від зареєстрованого місцезнаходження органу досудового розслідування, як юридичної особи.
У відповідності до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Згідно з ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і судове слідство) є, окрім інших, слідчі підрозділи органів Державного бюро розслідувань.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 9 Закону України «Про державне бюро розслідувань» систему ДБР складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи.
Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, - а відповідні державні установи - слідчі підрозділи та підрозділи детективів.
З 01 березня 2021 року у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань почали діяти слідчі підрозділи (відділи), які розташовані у всіх областях України.
Органом досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 є Головне слідче управління Державного бюро розслідувань.
У складі Головного слідчого управління Державного бюро розслідував зокрема, діють перший та другий відділи Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності, а також перший відділ Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями.
Наказами Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_33 від 01.03.2022 № 120-дск. від 04.03.2022 № 121 дск та від 15.03.2022 № 124 дск у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану місцем здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях вказаними відділами визначено Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, яке знаходиться в межах територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова та Львівського апеляційного суду.
При цьому в силу загальної засади кримінального провадження - законність, що регламентована ст. 9 КПК України, - суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Розгляд справи саме судом, встановленим законом, є складовою права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги загальні засади кримінального провадження, можна зробити висновок, що клопотання в порядку ст. 184 КПК України необхідно подавати до місцевого суду за фактичною адресою місця знаходження органу досудового розслідування.
Відтак з урахуванням наведеного слідчий підставно звернувся із клопотанням у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до Личаківського районного суду м. Львова.
Доводи захисників, що пред'явлена підозра ОСОБА_9 є політичним переслідуванням, а докази причетності ОСОБА_9 до вчинених кримінальних правопорушень слідчим суддею не перевірено апеляційний суд до уваги не бере та наголошує на тому, що оцінка доказів з точки зору, в тому числі, допустимості, а сукупності доказів - з точки зору вагомості, достатності та взаємозв'язку, буде надана судом, відповідно до вимог ст.ст. 89, 94 КПК України, на іншій стадії провадження - стадії судового розгляду кримінального провадження по суті, натомість, на теперішній час слідчий суддя під час розгляду клопотання лише вирішує питання щодо достатності певного обсягу зібраних доказів для переконання стороннього спостерігача у тому, що особа причетна до вчинення злочину та стосовно неї існують законодавчо встановлені підстави для обрання та застосування певного запобіжного заходу.
Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на позицію, викладену в рішенні від 28.10.1994 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88, відповідно до якої, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Твердження захисника ОСОБА_10 про відсутність у матеріалах справи носія інформації щодо фіксування судового засідання від 16.04.2022 технічними засобами апеляційний суд вважає безпідставним.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог пунктів 51-56 «Положення про порядок функціонування окремих підсистем модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» секретар судового засідання у зв'язку із проведенням судового засідання в режимі відеоконференції засобами підсистеми ЄСІТС забезпечив ведення протоколу судового засідання в електронній формі та відеозапис судового засідання. До матеріалів справи в паперовій формі було приєднано паперовий примірник протоколу судового засідання з посиланням на відеозапис судового засідання, проведеного в режимі відеоконференції. Всі вимоги секретарем судового засідання було дотримано.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що після закінчення засідання протокол у визначені процесуальним законодавством строки підписується кваліфікованим електронним підписом секретаря судового засідання, після чого блокується для внесення змін. Відеозапис судового засідання засобами підсистеми ЄСІТС автоматично зберігається у централізованому файловому сховищі.
Разом з тим, долучення до матеріалів справи запису судового засідання на відсутності якого наголошує захисник ОСОБА_10 не вимагається. Положенням визначено, що доступ до такого надається в Електронному кабінеті користувача за відповідним зверненням із записом на оптичному диску у вигляді файлу.
Твердження захисників в поданих апеляційних скаргах про порушення права ОСОБА_9 на захист під час розгляду клопотання та постановлення ухвали від 18.03.2022 апеляційній суд вважає безпідставним.
Як вбачається з матеріалів судового провадження клопотання про обрання ОСОБА_9 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжного заходу у виді тримання під вартою надійшло до Личаківського районного суду м. Львова 15.03.2022.
15.03.2022 Личаківським районним судом м. Львова захисникам ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_15 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 направлено sms-повідомлення про виклик на 10:00 год. 17.03.2022 у судове засідання з розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою, із покликанням на ст.ст. 323-327 КПК України щодо наслідків неприбуття (т. 5 а.с. 2-6). Захисникам ОСОБА_34 та ОСОБА_35 повідомлення доставлені не були з технічних причин оператора мобільного зв'язку.
Також Личаківським районним судом м. Львова, Голові Верховної Ради України ОСОБА_38 у порядку ч. 2 ст. 482-2 КПК України скеровувалось повідомлення про розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу народному депутату ОСОБА_9 із проханням повідомити про розгляд такого ОСОБА_9 (т. 5 а.с. 7).
У судове засідання 17.03.2022 захисники не прибули, тому із врахуванням пояснень прокурора про те, що захисники підозрюваного не мають можливості прибути до суду для участі в судовому засіданні, а частина з них повідомили, що не будуть здійснювати захист підозрюваного ОСОБА_9 , але відмовились подати заяви про це, слідчим суддею було прийнято ухвалу про доручення Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області призначити захисника для здійснення захисту за призначенням, а судове засідання відкладено на 11:00 год. 18.03.2022.
На виконня вимог ухвали слідчого судді від 18.03.2022 Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області підозрюваному ОСОБА_9 було призначено захисника ОСОБА_20 .
Про відкладення судового засідання на 11:00 год. 18.03.2022 захисникам ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_15 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 також було направлено sms-повідомлення (т. 5 а.с. 40-44), повідомлення було надіслано і Голові ВРУ ОСОБА_38 (т. 5 а.с. 38).
Відтак судом вживались заходи щодо належного повідомлення захисників, крім того для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 у виді тримання під вартою залучався захисник, яка і була присутня у судовому засіданні.
Незгода захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 із позицією захисника ОСОБА_20 висловленою під час розгляду клопотання у судовому засіданні 18.03.2022, та неузгодження позиції із самим ОСОБА_9 , як і не з'ясування причин неявки інших захисників в судове засідання не може бути підставою для скасування ухвал, оскільки на час розгляду клопотання 18.03.2022 ОСОБА_9 був оголошений у міжнародний розшук, що позбавило захисника ОСОБА_20 узгодити з ним позицію захисту.
Разом з тим, не з'ясування захисником ОСОБА_20 причин відсутності інших захисників не свідчить про порушення права на захист, так як під час розгляду клопотання слідчий суддя із врахуванням вимог ч. 1 ст. 50 КПК України забезпечив участь захисника, а з'ясування відомостей щодо узгодження позиції захисту з іншими захисниками не є обов'язком слідчого суді під час розгляду клопотань.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля належного виконання своїх обов'язків.
Апеляційні скарги не містять правових підстав для скасування судових рішень від 18.03.2022 та 16.04.2022.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційних скарг.
Ухвали слідчого судді про обрання та застосування ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими та вмотивованими, підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2022 року про обрання ОСОБА_9 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2022 року про застосування ОСОБА_9 обраного згідно з ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2022 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4