Справа № 298/450/22
Закарпатський апеляційний суд
24.05.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді в режимі відеоконференції судове провадження 11-сс/4806/194/22 за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22.04.2022.
Цією ухвалою задоволено клопотання начальника слідчого відділення ВП №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням застави в розмірі 160 (ста шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 396960 (триста дев'яносто шість тисяч дев'ятсот шістдесят) грн., строком до 23 год. 59 хв. 18.06.2022, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Зарічево Перечинського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, інваліда третьої групи, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12022071070000038 від 30.03.2022.
Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_6 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Клопотання мотивовано тим, що у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але на території Закарпатської області, ОСОБА_6 , за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, очоливши вказану групу, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників групи, функцій кожного з учасників, спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, злочинну спеціалізацію вказаної групи, яка передбачала вчинення тяжких злочинів на території
-2-
Ужгородського району (зокрема колишнього Великоберезнянського району) Закарпатської області, вчинення організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керуванням такими діями, сприяння їх вчиненню шляхом надання для цього засобів, з корисливих мотивів, що відбувалося систематично, сплановано та під керівництвом ОСОБА_6 , а саме надаючи за грошову винагороду послуги, що полягали у доставці осіб до території прикордонної зони, а також подальшої допомоги у переправленні даних осіб через державний кордон України.
З метою забезпечення існування та функціонування даної групи між її учасниками, ОСОБА_6 розробив єдиний план з розподілом функцій кожного учасника, направлений на незаконне збагачення від організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керуванням такими діями та сприяння їх вчиненню шляхом надання відповідних засобів. Відповідно до розробленого плану учасники організованої групи повинні були підшукувати осіб, які бажають незаконно (за причини відсутності законних підстав для перетину державного кордону України) у невідведених спеціалізованих пунктах пропуску осіб через державний кордон України до країн Європейського союзу та за грошову винагороду організовувати їх незаконне переправлення через державний кордон України, а також надавати їм для цього відповідні засоби.
ОСОБА_6 , усвідомлюючи неспроможність одноособово реалізувати свій злочинний намір, та з метою не бути викритим правоохоронними органами, спланував досягнути поставленої мети за рахунок зорганізування до групи осіб, спільно з іншими особами злочинний напрямок роботи, яких також полягав у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, обравши направленістю її діяльності - систематичне переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприянні їх вчиненню наданням засобів, шляхом надання за грошову винагороду послуги, що полягали у доставці осіб до території прикордонної зони, а також подальшої допомоги у переправленні даних осіб через державний кордон України.
Визначившись з напрямом протиправної діяльності та поклавши на себе функції керівника даної групи, ОСОБА_6 особисто підібрав її учасників з числа знайомих. Забезпечуючи при цьому стійкість даної групи, керованість і тривалість намічених ним злочинних дій, він використовував для відбору кандидатів їх особисті якості - схильність до вчинення злочинів, умови їх життя, зв'язки (у тому числі серед осіб, які займаються незаконним переправленням осіб через державний кордон України), здатність до підпорядкування, тощо.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 залучив до складу даної групи, осіб з якими має довірливі відносини, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , а також інших не встановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб.
Отримавши від ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , а також інших на даний час невстановлених досудовим розслідуванням осіб добровільну згоду на спільну злочинну діяльність у складі групи, ОСОБА_6 за покладеними на себе функціями, з метою підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, дотримання співучасниками заходів конспірації для протидії викриттю правоохоронними органами, розробив загальний план, який на етапі створення групи довів ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , а також іншим не встановленим досудовим розслідуванням особам, за яким їх дії були направлені на досягнення єдиного злочинного результату.
Стійкість даної групи полягала в існуванні між учасниками групи стабільних відносин у зв'язку з підготовкою та вчиненням злочинів, постійного мобільного зв'язку між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , а також ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , а також іншими на даний час не встановленими досудовим розслідуванням особами, котрі є учасниками даної злочинної групи, керованістю і тривалістю намічених ними злочинних
-3-
дій, схильністю учасників групи до вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, наявністю надбаних ними навичок під час скоєння таких злочинів, а також відсутність законних способів заробітку грошових коштів.
За час існування даної групи між ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , а також іншими на даний час невстановленими досудовим розслідуванням особами, існував високий рівень узгодженості дій, взаємодовіра, дотримання правил конспірації, єдині правила поведінки, до яких слід віднести спеціальні домовленості щодо ведення законспірованих розмов між собою.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на одержання грошових коштів від незаконно переправлених осіб через державний кордон України, в порушення вимог ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України», ОСОБА_6 розробив план протиправної діяльності, відповідно до якого функції учасників злочинної групи розподілялись наступним чином.
ОСОБА_6 , як активний учасник злочинної групи, здійснював загальне керівництво даною групою по вчиненню злочинів, пов'язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України; координацію та контроль за діями інших учасників злочинної групи; планував вчинення злочинів та розподіляв функції учасників групи для досягнення розробленого ним плану, відомого всім учасникам; розподіляв незаконно отриману грошову винагороду від організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України між іншими учасниками групи; підтримував постійний зв'язок між членами злочинної групи через засоби телефонного зв'язку та під час особистих зустрічей; безпосередньо підшукував осіб, які бажають перетнути державний кордон України, поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України, та у яких відсутні будь-які підстави та документи задля здійснення законного перетину державного кордону України, чи які не можуть скористатися своїми справжніми документами в силу різних обставин, здійснював координацію та контроль за їхніми діями; підшукував місця та напрямки для перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску через державний кордон України; отримував грошову винагороду за організацію та надання засобів для незаконного перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України, яку розподіляв між усіма учасниками даної злочинної групи.
Згідно з розробленим злочинним планом ОСОБА_14 , будучи активним учасником даної злочинної групи, згідно розподілених функцій, будучи виконавцем, особисто приймав участь в організації та вчиненні злочинів, пов'язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України; підтримував зв'язок з ОСОБА_6 , від якого отримував інформацію щодо осіб, які бажають перетнути державний кордон України, поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України; підшукував місця та напрямки для перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску через державний кордон України.
Згідно з розробленим злочинним планом ОСОБА_10 , будучи активним учасником даної злочинної групи, згідно розподілених функцій, будучи виконавцем, особисто приймав участь в організації та вчиненні злочинів, пов'язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України; підтримував зв'язок з ОСОБА_6 , від якого отримував інформацію щодо осіб, які бажають перетнути державний кордон України, поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України; підшукував місця та напрямки для перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску через державний кордон України.
-4-
У відповідності до розробленого злочинного плану, невстановлені досудовим розслідуванням особи, будучи активними учасником даної злочинної групи, згідно розподілених функцій, будучи виконавцями, особисто приймали участь у організації та вчиненні злочинів, пов'язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України; підтримували зв'язок з ОСОБА_6 , а також іншими учасниками даної групи, від яких отримували інформацію щодо осіб, які бажають перетнути державний кордон України, поза межами пунктів пропуску громадян через державний кордон України; підшукували місця та напрямки для перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску через державний кордон України.
Таким чином, ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , а також іншими на даний час невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою отримання незаконних прибутків, попередньо зорганізувавшись, шляхом забезпечення протягом тривалого часу стабільного складу групи, яке супроводжувалось особистими зустрічами та телефонними зв'язками, розподіливши ролі та функції між собою, вчинили умисні тяжкі злочини у сфері недоторканності державного кордону України, пов'язані з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, за наведених нижче обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_6 , через свого раніше знайомого ОСОБА_15 , дізнався, що трьом громадянам України необхідно перетнути державний кордон України поза межами пункту пропуску до однієї з країн Європейського Союзу, а саме: Словацької Республіки, зокрема, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На підставі отриманої інформації, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 , через державний кордон України поза межами пункту пропуску громадян через державний кордон України до однієї з країн Європейського Союзу, а саме Словацької Республіки.
У подальшому, ОСОБА_6 надав інформацію ОСОБА_12 та ОСОБА_10 про те, що ним підібрано ще три особи, яких необхідно переправити через державний кордон України, та доручив учасникам злочинного угруповання організувати таке переправлення шляхом надання засобів для перетину через державний кордон України поза межами пункту пропуску громадян через державний кордон України, а також підшукування місця та напрямку для перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску через державний кордон України.
Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 з метою підготовки засобів для перетину державного кордону України, разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_10 визначили план та порядок перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску через державний кодон України, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_20 , а також порядок оплати, що полягало у наступному: спочатку ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_21 , поряд із залізничним вокзалом у місті Мукачево, що знаходиться за адресою Закарпатська область м.Мукачево вул.Вокзальна,3, за попередньою домовленістю мають зустрітися з ОСОБА_13 , котрий як провідник пасажирських вагонів виробничого підрозділу Харківської вагонної дільниці філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» має посадити вищезазначених осіб до потягу та привезти до залізничного вокзалу у АДРЕСА_2 , надалі ОСОБА_14 має посадити ОСОБА_17 та ОСОБА_22 до належного ОСОБА_10 транспортного засобу - автомобіля марки «SKODA» моделі «OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого має
-5-
бути ОСОБА_10 , а ОСОБА_16 та ОСОБА_23 , до належного ОСОБА_6 транспортного засобу - автомобіля марки «VOLKSWAGEN» моделі «PASSAT» д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого має бути ОСОБА_6 . Після чого, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 мають відвезти ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_22 до заздалегідь підібраного місця, з напрямком до перетину державного кордону України поза межами пункту пропуску громадян через державний кордон України, де мали вказати вірний напрямок незаконного переправлення через державний кордон України, у подальшому за переправлення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та ОСОБА_20 , ОСОБА_6 мав отримати грошову винагороду в розмірі 13500 доларів США (по 4500 доларів США за кожну переправлену особу через державний кордон України) від ОСОБА_23 .
Узгодивши між усіма учасниками організованої групи план переправлення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_22 через державний кордон України, ОСОБА_6 , діючи з відома ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , повідомив ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_24 , що може організувати їх переправлення через державний кордон України, шляхом їх доставки до прикордонної зони, вказання вірного напрямку в сторону державного кордону України зі Словацькою Республікою та гарантії безпечного та конспіративного перетину державного кордону за рахунок ретельної підготовки та вивчення патрулів прикордонної служби, за що ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_25 , муситимуть передати через ОСОБА_23 , котрий у даному випадку є довіреною особою, грошові кошти у сумі 13500 доларів США (по 4500 доларів США за кожну переправлену особу через державний кордон України).
Надалі, 20.04.2022 о 14 год. 46 хв. ОСОБА_14 , відповідно до обумовленого раніше плану, з корисливого мотиву, діючи з відома ОСОБА_26 та ОСОБА_10 , перебуваючи на території залізничного вокзалу у місті Мукачево, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , забрав ОСОБА_23 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_20 , та посадив їх до вагону залізничного поїзду 46/45 маршруту Лозова - Ужгород, що знаходився у хвості поїзду.
Після чого, того ж дня о 16 год. 03 хв., ОСОБА_14 разом з ОСОБА_23 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_27 прибули до залізничного вокзалу у місті Ужгород, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
У подальшому, о 16 год. 25 хв. відповідно до заздалегідь розробленого плану, перебуваючи на території залізничного вокзалу у АДРЕСА_2 , ОСОБА_14 посадив ОСОБА_17 та ОСОБА_22 до належного ОСОБА_10 транспортного засобу - автомобіля марки «SKODA» моделі «OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_10 , а ОСОБА_16 та ОСОБА_23 до належного ОСОБА_6 транспортного засобу - автомобіля марки «VOLKSWAGEN» моделі «PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого знаходився ОСОБА_6 , з метою подальшої доставки ОСОБА_28 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_22 до прикордонної зони.
Того ж дня приблизно о 18 год., перебуваючи у с.Зарічево Ужгородського району (колишнього Перечинського району) Закарпатської області, ОСОБА_17 та ОСОБА_25 відповідно до вказівки ОСОБА_10 , з метою проведення конспіративних заходів, пов'язаних зі зменшенням транспортних засобів залучених до вчинення даного протиправного діяння, пересіли до транспортного засобу - автомобіля марки «VOLKSWAGEN» моделі «PASSAT» д.н.з. НОМЕР_2 , в якій вже знаходилися ОСОБА_6 , ОСОБА_16 та ОСОБА_23 .
Після чого, перебуваючи в транспортному засобі - автомобілі марки «VOLKSWAGEN» моделі «PASSAT» д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого знаходився ОСОБА_6 , ОСОБА_23 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_25 попрямували в
-6-
сторону лісистої місцевості - прикордонної зони, що знаходиться за адресою с.Зарічево Ужгородського району (колишнього Перечинського району) Закарпатської області, де ОСОБА_6 , діючи з відома ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , мав переправити ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_22 через державний кордон України поза межами пункту пропуску громадян через державний кордон України.
У подальшому, поряд із 190 (сто дев'яностим) прикордонним знаком (за координатами 48,76965 північної довготи 22,48834 східної широти), що знаходяться в межах територіальної належності с.Зарічево Ужгородського району (колишнього Перечинського району) Закарпатської області, на підставі ст.208 КПК України працівниками правоохоронних органів ОСОБА_6 затримано під час вчинення незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню, шляхом надання засобів, вчиненого щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Крім того, на території села Дубриничі Ужгородського району (колишнього Перечинського району) Закарпатської області на підставі ст.208 КПК України працівниками правоохоронних органів затримано ОСОБА_9 після вчинення незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню, шляхом надання засобів, вчиненого щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
20.04.2022 ОСОБА_6 відповідно до ст.208 КПК України затримано під час вчинення незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню, шляхом надання засобів, вчиненого щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивовано обґрунтованістю пред'явленої останньому підозри, тяжкістю покарання, яке йому загрожує, у разі доведення винуватості, а також наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо. На думку слідчого, наявні достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 , зокрема, особисте зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю; особиста порука не може бути застосована, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу, домашній арешт навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло, не зможе унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів), тому єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахувала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, а також наявність ризиків його не належної процесуальної поведінки. З метою запобігання встановлених в ході
-7-
судового розгляду ризикам, слідчий суддя вважала за доцільне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених пунктами 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Разом з тим, у ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Твердження сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, слідчий суддя не взяла до уваги, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання на її думку є доволі абстрактними, а під час судового засідання слідчому судді прокурором не надано жодних обґрунтувань вказаному ризику. Крім того, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначила ОСОБА_6 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, а саме 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі, підозрюваний ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання про застування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановити нову ухвалу, якою застосувати йому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Вважає ухвалу необґрунтованою та незаконною, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження. Переконаний, що пред'явлена йому підозра є необґрунтованою, а ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не доведені. Вказує, що не має наміру переховуватись від слідства та суду, і протилежне стороною обвинувачення не доведено. Окрім того, у зв'язку із введення на території України воєнного стану можливість ухилення від слідства, у тому числі виїзд за межі країни є неможливим. Просить врахувати, що він має постійне місце роботи, раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, стан здоров'я незадовільний, має групу інвалідності. Вважає, що суд визначив йому надто високий розмір застави, який для нього є непосильним та таким, що не співвідносить з даними про його особу та обставини кримінального правопорушення у якому він підозрюється.
Заслухавши доповідь судді, поясненна підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_5 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_6 не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
-8-
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст.178 КПК України.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотрималася вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідила та перевірила наведені у ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
-9-
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені 30.03.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12022071070000038, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
20.04.2022 ОСОБА_6 затримано в порядку ст.208 КПК України.
21.04.2022 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
22.04.2022 ухвалою слідчого судді за клопотанням начальника СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області, підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу - 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність начальником слідчого відділення обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_6 відповідає фактичним обставинам справи і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст.ст.177,183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно до вимог ст.177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.
Як встановив слідчий суддя, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 9-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а тому з огляду на тяжкість та характер вказаного кримінального правопорушення це свідчить про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.332 КК України, доведена органами досудового розслідування та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
-10-
Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, на цій стадії досудового розслідування, є підтвердженою.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування, про що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
Апеляційний суд зауважує, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу
Перевіряючи доводи апеляційної скарги на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження такі існують та доводяться відповідними доказами.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , слідчий суддя дослідила обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання вказаного запобіжного заходу, врахувала наявність обґрунтованої підозри та доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років, дані про особу підозрюваного і обґрунтовано прийшла до висновку про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України та належним чином мотивувала свої висновки про відсутність обставин до обрання менш суворого запобіжного заходу.
Застосований ОСОБА_6 вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про його особу та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Доводи ОСОБА_6 про те, що вів має міні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, стан здоров'я незадовільний, має групу інвалідності самі по собі не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.
Наведені в апеляційній скарзі підозрюваним доводи були предметом перевірки та розгляду судом першої інстанції і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені у апеляційній скарзі мотиви також не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду і
-11-
застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду не встановлено.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_6 в цій частині безпідставними.
На переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави - 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного ОСОБА_6 та характером і обставинами злочину у якому він підозрюється, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ст.182 КПК України.
Підстав вважати вказаний розмір застави непомірним, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
В той же час, ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного перегляду судового провадження, не наведено переконливих даних про необхідність застосування застави у меншому розмірі.
З огляду на викладене вимоги апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо скасування ухвали слідчого судді про застосування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягають.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Згідно з положеннями п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог статей 177,178,182,183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22.04.2022, щодо нього,- без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: