Справа № 303/7376/20
Закарпатський апеляційний суд
24.05.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/321/21 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.02.2021.
Цим вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, непрацюючий, неодружений, раніше судимий вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.05.2020 за ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 680 грн., засуджений:
- за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин;
- за ч.1 ст.162 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування ОСОБА_6 . призначено покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
ПопоОСОБА_8 12.11.2020 приблизно 18 год., перебуваючи за адресою м.Мукачево вул. Гастелло, поблизу будинку №35, під час раптово виниклих неприязних відносин до потерпілого ОСОБА_9 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, настання суспільно небезпечних наслідків, рукою стиснутою в кулак наніс потерпілому один удар в область обличчя та один удар в область грудної клітки, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у виді синця у лівій орбітальній області, що відносяться до групи легких тілесних ушкоджень як такі, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я і стійку втрату працездатності, які виникли внаслідок дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення, чим можуть бути затиснуті в кулак руки сторонньої людини.
Крім того, ОСОБА_6 22.11.2020 близько 10 год. 30 хв., перебуваючи на території дворогосподарства, що за адресою АДРЕСА_2 , під час раптово виниклих неприязних відносин до потерпілої ОСОБА_10 , діючи умисно, усвідомлюючи
-2-
протиправний характер своїх дій та їх караність, настання суспільно небезпечних наслідків, ногою наніс потерпілій один удар в область правої ноги, чим самим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у виді саднини в середній третині правої гомілки по передній поверхні, що відносяться до групи легких тілесних ушкоджень як такі, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я і стійку втрату працездатності, які виникли внаслідок дії твердих тупих предметів по механізму удару-тертя, чим може бути взута нога сторонньої людини.
Також, 22.11.2020 близько 10 год. 32 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу через вхідні двері квартири АДРЕСА_3 , яка розташована за вище вказаною адресою, всупереч волі потерпілої ОСОБА_10 , незаконно проник в приміщення квартири, чим саме порушив недоторканість житла, яке на праві власності належить ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність вини та правильність правової кваліфікації його дій, просить змінити вирок і призначити покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 510 грн. (30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), за ч.1 ст.162 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. (50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), на підставі ст.70 КК України визначити остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений вказує на те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано визнання вини, щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінальних правопорушень, а висновки суду щодо необхідності призначення йому покарання за ч.1 ст.125 КК у виді громадських робіт, належним чином не мотивовані.
Судове провадження розглядається за відсутності обвинуваченого, потерпілого, неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
-3-
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування й судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ,ІV КПК України. Викладені у вироку висновки про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.162 КК України, при обставинах, викладених у вироку суду, ґрунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 щодо надмірної суворості вироку суду першої інстанції та наявності підстав для пом'якшення призначеного йому покарання, колегія суддів вважає, що такі до задоволення не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене не кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При цьому, відповідно до ч.ч. 2,3 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Ці вимоги закону судом першої інстанції належним чином дотримані.
Що стосується виду та розміру покарання за кримінальні правопорушення, винним у яких визнаний ОСОБА_6 , то при вирішенні даного питання і про це прямо вказано у вироку, суд врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, належно врахував відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що за місцем проживання ОСОБА_6 характеризуються посередньо, на обліку психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває, є раніше судимим за вчинення злочину невеликої тяжкості, згідно досудової доповіді, наданої суду органом пробації, обвинувачений ОСОБА_6 може виправитися без позбавлення або обмеження волі за умови інтенсивного нагляду з боку органу пробації та застосування соціально-виховних заходів. Поряд з тим, судом
-4-
враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінальних правопорушень, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Однак обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 умисних насильницьких кримінальних правопорушень та являлись передумовою для застосування щодо нього більш м'якого покарання, судом першої інстанції встановлено не було. Не встановила їх і колегія суддів апеляційного суду при перегляді вироку суду.
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, пом'якшуючі покарання обставини, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт на строк 150 годин та відповідно за ч.1 ст.162 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та застосував положення ч.1 ст.70 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Колегія суддів вважає, що вид та розмір призначеного ОСОБА_6 покарання відповідає тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та даним про його особу, а також відповідає критерію справедливого покарання, в тому числі вимогам ст.65 КК України та його меті.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про надмірну суворість призначеного йому покарання, зокрема за ч.1 ст.125 КК України, на думку колегії суддів є безпідставними. Згідно матеріалів кримінального провадження та поданої апеляційної скарги обвинуваченим, об'єктивно відсутні інші обставини, ніж ті, що встановлені судом першої інстанції, які пом'якшують покарання, а твердження обвинуваченого щодо неналежного їх врахування спростовуються висновком суду, зазначеним в оскаржуваному вироку, яким належним чином обґрунтовано вид та міра покарання.
Інші доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, оскільки судом першої інстанції в повній мірі встановлено та належним чином оцінено і враховано всі обставини, які за законом повинні бути враховані при призначенні ОСОБА_6 покарання.
Доводи обвинуваченого про те, що покарання, призначене за ч.1 ст.125 КК та покарання за ч.1 ст.162 КК, не співвідносяться з тяжкістю вчинених кримінальних правопорушень, також не можуть бути передумовою для зміни вироку з призначенням більш м'якого покарання, оскільки покарання призначено в межах санкцій вищевказаних статей, а наведені обвинуваченим обставини, що пом'якшують покарання та дані про особу винного, фактично враховані судом при призначенні обвинуваченому виду покарання.
Отже, доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо наявності підстав для зміни постановленого щодо нього вироку в частині призначеного покарання, з урахуванням наведених ним доводів, є безпідставними.
-5-
Колегія суддів вважає, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст.50, 65,66 КК України, призначивши покарання в межах санкції статей, за якими його засуджено, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання.
Будь-які підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції відсутні, тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при провадженні досудового розслідування та судового розгляду, які б тягнули за собою скасування або зміну вироку апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.02.2021 щодо ОСОБА_12 без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: