Справа № 142/93/22
Провадження № 22-ц/801/907/2022
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Нестерук В. В.
Доповідач:Шемета Т. М.
26 травня 2022 рокуСправа № 142/93/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач),
суддів: Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.
секретар судового засідання Кобенда Ю. О.,
учасники справи:
позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) керівник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області, Піщанська селищна рада
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області 18 березня 2022 року про відмову у відкритті провадження, постановлену у складі судді Нестерук В. В. в смт Піщанка, дата складання повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення,-
16 лютого 2022 року керівник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, винесених за період з лютого 2019 року по липень 2020 року в частині преміювання ОСОБА_1 , та відшкодування шкоди, завданої адміністративним корупційним правопорушенням.
За результатами розгляду справи просив:
-визнати незаконними та скасувати розпорядження виконуючого обов'язки сільського голови Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області Скічко С.А. «Про преміювання працівників сільської ради» в частині преміювання секретаря сільської ради (виконуючої обов'язки сільського голови) Скічко С.А. : № 15 від 25.02.2019, №15/4 від 25.03.2019, №19 від 23.04.2019, №24 від 24.05.2019, №29 від 14.06.2019, №33 від 25.07.2019, №36 від 15.08.2019, №42 від 24.09.2019, №44 від 25.10.2019, №48 від 25.11.2019, №52 від 06.12.2019, №56 від 20.12.2019, №9 від 24.01.2020, №11 від 13.02.2020, №14 від 25.02.2020, №18 від 25.03.2020, №21 від 24.04.2020, №26 від 25.05.2020, №32 від 24.06.2020 №37 від 24.07.2020,
-- стягнути з ОСОБА_1 на користь Піщанської селищної ради 101 967 грн 41 к. спричиненої шкоди (збитків) та витрати по сплаті судового збору.
Позов мотивовано тим, що постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 28 січня 2021 року у справі № 142/9/21 ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративних правопорушень, пов'язаних із корупцією, відповідальність за які передбачено ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. Цією постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді секретаря Дмитрашківської сільської ради, тимчасово виконуючи обов'язки голови Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області, в порушення вимог пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», в період часу лютий 2020 року по липень 2021 року при винесенні та підписанні розпоряджень «Про преміювання працівників сільської ради» де серед інших знаходиться і секретар сільської ради (в.о. сільського голови) Скічко С. А., якій надано премію в відповідній сумі, не вжила заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не пізніше наступного робочого дня не повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції про наявність у неї реального конфлікту інтересів. В результаті вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, вона спричинила державі в особі Піщанської селищної ради Вінницької області як правонаступнику Дмитрашківської сільської ради Піщанського району збитки на загальну суму 101 967,41 грн.. Відтак прокурор вважає, що видані розпорядження «Про преміювання працівників сільської ради» в частині преміювання ОСОБА_1 є незаконними та підлягають скасуванню, а отримані відповідачкою на їх підстави кошти слід стягнути на користь Піщанської селищної ради.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції зазначив що викладені в позовній заяві вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір між позивачем та відповідачами виник щодо правомірності розпоряджень в.о. сільського голови про преміювання, тобто пов'язаний з реалізацією повноважень, набутих в зв'язку із проходженням публічної служби, а стягнення отриманої на підставі цих розпоряджень премії є похідною вимогою, тому така справа має розглядатися в порядку адміністративного судочинства (ст.19, 21 КАС України).
Не погоджуючись із цією ухвалою, керівник Тульчинської окружної прокуратури, 07 квітня 2022 року подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить скасувати ухвалу суду та передати справу для розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що правовідносини, які склалися між сторонами носять цивільно-правовий характер, оскільки при виданні наказів про преміювання відповідач не приймала рішення як суб'єкт владних повноважень в розумінні КАС України, а тому цей спір не є публічно-правовим.
У встановлений апеляційним судом строк відзив від інших учасників справи не надходив.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор відділу Вінницької обласної прокуратури Сосницька І. В. підтримала апеляційну скаргу з викладених у ній підстав.
Інші учасники справи в судове засідання на з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Як зазначено в частині 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Отже, загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою; якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на вирішення спорів, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування; (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України ).
Отже, зміст поняття «публічна служба» охоплює поняття служби в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 2 статті 42, частини 1 статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", секретар сільської ради може тимчасово виконувати обов'язки сільського голови, який є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста(цього Закону). Відповідно до частини 8 статті 59 цього Закону, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач ОСОБА_1 працювала на посаді секретаря Дмитрашківської сільської ради, тимчасово виконувала обов'язки голови Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області, тобто відноситься до посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Встановивши, що прокурор в позові висуває питання незаконності та скасування виданих відповідачем як виконувачем обов'язки сільського голови розпоряджень в частині її преміювання, суд першої інстанції, вірно зазначив, що цей спір носить публічно-правовий характер, оскільки оскаржувані розпорядження видані відповідачем саме у зв'язку із проходженням служби в органі місцевого самоврядування та в зв'язку із реалізацією наданих їй ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань, які б свідчили про те, що суд першої інстанції допустився помилки, визначаючи юрисдикцію спору.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що могло призвести до неправильного вирішення справи.
Тому, виходячи з положень статті 375 ЦПК України, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, слід зазначити, що, подаючи апеляційну скаргу, прокуратурою було сплачено 2 481 грн. судового збору (а.с. 110), проте оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, понесені судові витрати слід залишити за позивачем. Відповідачами не надано доказів понесення судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області залишити без задоволення.
Ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області 18 березня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі залишити без змін, відновити дію ухвали.
Судові витрати, понесені Тульчинською окружною прокуратурою в апеляційній інстанції, залишити за нею.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: О. Ю. Береговий
О. В. Ковальчук