Справа № 309/1635/14-к
Провадження № 1-кп/309/164/14
05 червня 2014 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хуст матеріали кримінального провадження № 12014070050000196 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня загальна, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
02 березня 2014 року, приблизно о 22 годині, водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи технічно - справним автомобілем марки «Фольксваген Гольф», номерний знак НОМЕР_1 , разом з пасажиром ОСОБА_6 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні даного автомобіля, рухаючись зі швидкістю біля 65-70 кмгод. по вулиці Незалежності в с. Горінчево в напрямку міста Хуст, не забезпечив безпеку дорожнього руху та грубо порушив вимоги п.п.1.5, 12.1, 12.4, 12,9 «б», 193 та 1.10 Правил дорожнього руху України, а також не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, у зв'язку з чим не впорався із керуванням транспортного засобу та допустив наїзд на граничний бетонний стовбчик, визначаючий напрямок руху, що був розміщений на узбіччі дороги.
В результаті даної ДТП пасажир вказаного автомобіля марки «Фольксваген Гольф», а саме: ОСОБА_6 , згідно висновку експерта № 138 від 18 березня 2014 року та медичної карти стаціонарного хворого № 2726\230-268 встановлено діагноз: поєднана краніо-скелетна травма, закритий перелом 3-6 ребер справа, ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана середньої третини правого плеча та лобної ділянки справа, правобічний середній гемоторакс. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок ударяння об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП і вкладаються в час події, що мало місце 02.03.2014 року та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином своїми діями ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 12.1, 12.4, 12.9 «б», 19.3 та 1.10 Правил дорожнього руху України.
Отже, у заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Фольксваген Гольф» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 у відповідності до вимог п.п.1.5, 12.1, 12..4, 12,9 «б», 19.3 та 1.10 ПДРУ повинен був, з технічної точки зору, вести свій автомобіль по своїй смузі руху, з безпечною швидкістю не більше 42 км/год., ( тобто зі швидкістю, яка. гарантовано дозволяє подолати без заносу дану ділянку дороги, що дає змогу водієві постійно
контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним), а в разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен був зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху.
Водій автомобіля ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути зіткнення в даній дорожній ситуації і полягала ця технічна можливість у виконанні п.п.1.5, 12.1, 12.4, 12.9 «б», 19.3 та 1.10 ПДРУ.
Причиною настання даної ДТП , з технічної точки зору, є факт невідповідності дій водія автомобіля «Фольксваген Гольф» н.з. НОМЕР_1 технічним вимогам п.п.1.5, 12.1, 12,4, 12.9 «б», 19.3 та 1.10 ПДРУ, що знаходиться в причинно наслідковому зв'язку з фактом ДТП.
Невиконання водієм ОСОБА_5 вказаних вимог правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з наступившими наслідками, а саме: отриманням: пасажиром ОСОБА_6 тяжких, тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , свою вину у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, визнав повністю. Пояснив обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи фактичні обставини, щиро розкаявся у скоєному. Суду показав, що 02.03.2014 року приблизно о 22 годині по вулиці Незалежності в с. Горінчево керуючи автомобілем марки «Фольксваген Гольф», н.з. НОМЕР_1 , разом з пасажиром ОСОБА_6 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні даного автомобіля, не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, не вибрав безпечної швидкості руху автомобіля, у зв'язку з чим не впорався із керуванням транспортного засобу та допустив наїзд на граничний бетонний стовбчик, визначаючий напрямок руху, що був розміщений на узбіччі дороги.
Потерпілим ОСОБА_6 до матеріалів кримінального провадження подано письмову заяву із проханням не призначати ОСОБА_7 покарання у зв'язку з відсутністю у нього будь-яких претензій матеріального та морального характеру.
Обвинувачений ОСОБА_5 вважає, що досліджувати інші докази не має необхідності, зміст та значення ст. 349 КПК України йому зрозумілі.
Беручи до уваги, що ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, його показання відповідають суті пред'явленого обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та учасників судового розгляду, враховуючи, що не оспорювалися фактичні обставини справи, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України ;визнає їх встановленими в судовому засіданні та вважає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, роз'яснивши при цьому учасникам судового розгляду наслідки застосування даної статті КПК України.
Свою вину в скоєному злочині обвинувачений ОСОБА_5 визнає, щиро розкаюється в скоєному.
Суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючою ознакою - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження.
При обранні покарання, відповідно до ст. 65 КК України суд враховує те, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, дані про особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання; також суд враховує пом'якшуючі вину обставини, якими суд визнає: повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій зі сторони потерпілого, молодий віком.
Обставини передбачені ст. 67 КК України, що обтяжують покарання судом не встановлені.
Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує пом'якшуючі покарання обставини: визнання підсудним вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику по місцю проживання, молодий за віком, відсутність претензій зі сторони потерпілого, раніше не судимий.
Суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, особу обвинуваченого, який скоїв тяжкий злочин, думку потерпілого, які просять суд суворо не карати обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без відбування реального покарання, а тому до нього при обранні міри покарання доцільно застосувати ст. 75 КК України.
Також, враховуючи обставини справи, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Речові докази по справі - автомобіль марки «Фольксваген Гольф», н.з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.06.2002 року до автомобіля марки «Фольксваген Гольф», н.з. НОМЕР_1 - повернути законним власникам.
Цивільного позову по справі не заявлено, судові витрати - відсутні.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити в силі.
Речові докази, визнані постановою слідчого СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області від 03.03.2014 року /а.с. 58/ - автомобіль марки «Фольксваген Гольф», н.з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.06.2002 року до автомобіля марки «Фольксваген Гольф», н.з. НОМЕР_1 , - повернути законному власнику.
На вирок може бути подано апеляцію протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Хустський районний суд Закарпатської області.
Суддя Хустського
районного суду: підпис ОСОБА_1 .
З оригіналом вірно:
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_1